Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №466/8863/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/8863/25 Головуючий у 1 інстанції: Єзерського Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/4118/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю – представника відповідача – адвоката Мамедової І. Р., представника позивача – адвоката Петрик О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року (повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі – ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»), в якому просила стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на свою користь 92 796 грн 97 коп. недоплаченого страхового відшкодування шкоди, 7 000 грн 00 коп., витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 14 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 1 211 грн 20 коп. судового збору.

Позов мотивований тим, що 04 квітня 2025 року о 14 год 25 хв. у м.Львові по вул. Шевченка, 78 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу SYM X-PRO 125, з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, а також вчасно не зреагував на зміну дорожньої обстановки та скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі № 466/6574/25 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 11 серпня 2025 року. Власником пошкоджено транспортного засобу Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу SYM X-PRO 125, з номерним знаком НОМЕР_4 , винуватця дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі – ПАТ «НАСК «Оранта») за полісом № 225753427 з строком дії з 26 грудня 2024 року по 25 грудня 2025 року. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Нyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_5 , ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом № 228023920 з строком дії з 01 квітня 2025 року по 31 березня 2026 року. 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», де застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_1 , з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. В день звернення до страхової компанії пошкоджений транспортний засіб Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_1 , був поверхнево оглянутий працівником ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», без фіксації пошкоджень. Після цього потерпілій стороні було запропоновано в телефонному режимі здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі, який не покриває завданих збитків. На звернення потерпілої сторони про надання документів, які підтверджують визначення розміру завданої шкоди, відповіді отримано не було. Відтак, з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_5 , позивачка замовила експертне автотоварознавче дослідження та запросила представника відповідача для участі в експертному огляді. 13 травня 2025 року судовий експерт Холодцов Д. В. провів експертний огляд пошкодженого автомобіля Нyundai-Ioniq з номерним знаком НОМЕР_5 , в якому брав участь також представник відповідача. Згідно висновку експерта № 22764 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 27 травня 2025 року судовим експертом Холодцовим Д. В., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Hyundai-Ioniq, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, в цінах на дату ДТП, становить 125 795 грн 48 коп. Вартість послуг експертного автотоварознавчого дослідження склала 7 000 грн 00 коп. Отже, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 7 000 грн 00 коп. та здійснити виплату страхового відшкодування шкоди в розмірі 125 795 грн 48 коп. Зазначає, що 11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо виплати страхового відшкодування. 17 червня 2025 року позивачу було виплачено страхове відшкодування шкоди в розмірі 32 998 грн 51 коп. Враховуючи те, що сплачене відшкодування шкоди є меншим ніж ліміт відповідальності страховика, то позивач 15 серпня 2025 року звернулась до відповідача із заявою на доплату страхового відшкодування шкоди в розмірі 99 796 грн 97 коп. Листом від 22 серпня 2025 року страховик (відповідач) повідомив про відмову у доплаті страхового відшкодування за завдану шкоду покликаючись на те, що виплату страхового відшкодування шкоди було здійснено на підставі звіту № 482/25 про оцінку колісного транспортного засобу, СПД ФО ОСОБА_5 , а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для здійснення доплати страхового відшкодування згідно наданого позивачем висновку експерту. Відтак, позивач звертається до суду з метою захисту свого порушеного права на відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності страховика.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, задоволено повністю.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 92 796 грн 97 коп. недоплаченого страхового відшкодування та 7 000 грн 00 коп. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, а також судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

У задоволенні решти витрат на професійну правову допомогу відмовлено.

Рішення суду оскаржили ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» мотивована тим, що з огляду на час укладення договору страхування позивачкою з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та часу настання страхового випадку за участі належного позивачці транспортного засобу, відносин сторін врегульовано положеннями Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV). Після отримання повідомлення позивачки про ДТП, відповідач діяв у відповідності до положень Закону № 1961-IV, та обґрунтовано зменшив розмір страхового відшкодування на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, а також з огляду на положення статей 34 та 36 Закону №1961-IV, оскільки відповідальними за заподіяння шкоди були обидва учасники ДТП, адже дії обох водіїв перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками такої пригоди, що підтверджується відповідним висновком експерта, наявним у матеріалах справи, відхилення якого судом в оскарженому рішення не вмотивовано. При цьому непритягнення водія до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення його як власника джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності, що узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 04 березня 2020 року в справі №641/2795/16-ц, від 07 грудня 2023 року в справі № 914/607/23 та від 18 березня 2025 року в справі № 328/2750/18. Тобто, розмір виплаченого відповідачем страхового відшкодування проведено в повному обсязі, у розмірі та порядку, передбаченому Законом № 1961-IV та укладеним з позивачкою договором. Зазначає, що місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про неврахування звіту № 482/25 від 20 травня 2025 року про оцінку майна, складеного на замовлення страховика, адже такий складений у відповідності до положень Закону № 1961-IV, зокрема, положень статті 22 цього Закону, яка визначає, що страховик відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду. Відтак, неправильно при вирішенні спору врахував висновок експерта, складений на замовлення позивачки, виходячи лиш з того, що заявлений розмір матеріальної шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика. Також судом не враховано, що саме на страховика покладено обов`язок встановлювати причини та обставини настання страхового випадку, та визначати розмір збитків. Підстави для залучення потерпілим самостійно експерта, передбачені Законом № 1961-IV у даній ситуації, відсутні. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 161/14532/16-ц, а у постанові від 27 травня 2021 року в справі № 910/702/17 Верховним Судом зазначено про те, що надавати перевагу висновку експерта лише з підстав того, що особа, яка його склала є судовим експертом, видається помилковим. Посилаються на усталену практику Верховного Суду про те, що на підтвердження розміру матеріального збитку може бути надано як висновок експерта, так і звіт (акт) про оцінку майна, складений відповідно до положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Аналіз змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником Петрик О. В., свідчить про те, що нею оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначенні розміру таких витрат не врахував, що у відповіді на відзив на позовну заяву позивач просив включити до цих витрат 4 000 грн 00 коп., пов`язаних з підготовкою цієї відповіді, та стягнути такі витрати в загальному 18 000 грн 00 коп., а також безпідставно зменшив розмір заявлених до стягнення витрат до 10 000 грн 00 коп., адже клопотання відповідача про зменшення їх розмірі не є обґрунтованим належним чином.

Просить змінити рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивачки такі витрати в розмірі 18 000 грн 00 коп.

У грудні 2025 року через систему «Електронний суд» від ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому міститься прохання залишити її апеляційну скаргу без задоволення, такий мотивований законністю та обґрунтованістю висновків суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Також у грудні 2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в якому міститься прохання відмовити в задоволенні їх апеляційної скарги, а оскаржене рішення в частині вирішення спору по суті - залишити без змін, такий мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду у цій частині.

Відзив на апеляційну скаргу містить клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн 00 коп., на підтвердження чого заявником додано розрахунок № 3 наданої професійної правничої (правової допомоги) та акт наданих послуг від 22 грудня 2025 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» - залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 04 квітня 2025 року о 14.25 год. в м. Львів, вул. Шевченка, 78, водій ОСОБА_4 , керуючи скутером марки YM X-Pro 125 д.н.з. НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції залежності від швидкості руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Hyundai Ioniq д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив п. 12.1., п. 13.1., п. 2.3.б. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі № 466/6574/25 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито за закінченням на момент розгляду справи та прийняття постанови про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Постанова набрала законної сили 11 серпня 2025 року.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу SYM X-PRO 125, з номерним знаком НОМЕР_2 , винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в НАСК «Оранта» за полісом № 225753427 з строком дії з 26 грудня 2024 року по 25 грудня 2025 року.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_5 , ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК “Арсенал Страхування» за полісом № 228023920 з строком дії з 01 квітня 2025 року по 31 березня 2026 року.

Власником пошкоджено транспортного засобу Hyundai-Ioniq з номерним знаком НОМЕР_5 є ОСОБА_1

07 квітня 2025 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» отримано повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду від ОСОБА_1

07 квітня 2025 року представником ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) щодо автомобіля Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_5 , на підставі якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не визначало розміру шкоди, завданої позивачці пошкодженням цього транспортного засобу.

З метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_5 , ОСОБА_1 самостійно замовила експертне автотоварознавче дослідження та запросила представника відповідача для участі в експертному огляді, який відбувся 13 травня 2025 року спільно з представником відповідача.

Згідно висновку експерта № 22764 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 27 травня 2025 року судовим експертом Холодцовим Д. В. на замовлення позивачки, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Hyundai-Ioniq, реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, в цінах на дату ДТП, становить 125 795,48 грн. Вартість послуг експерта склала 7 000,00 грн, що підтверджується договором № 22760 від 06 травня 2025 року про надання експертних послуг, платіжною інструкцією від 06 травня 2025 року та актом наданих послуг від 27 травня 2025 року.

Згідно звіту № 482/25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 20 травня 2025 року, складеного СПД ФО ОСОБА_5 на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai-Ioniq, реєстраційний ВС9062YA, з урахуванням зносу становить 75 760, 36 грн. Вказаний звіт складено на підставі протоколу огляду транспортного засобу № 482/25 від 13 травня 2025 року оцінювачем ОСОБА_5 .

11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо виплати страхового відшкодування, до якої було долучено, в тому числі, висновок експерта № 22764 від 27 травня 2025 року та документи, що підтверджують витрати на проведення експертного дослідження.

17 червня 2025 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування шкоди в розмірі 32 998,51 грн.

15 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою на доплату страхового відшкодування шкоди в розмірі 99 796, 97 грн, а саме різницю між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля (125 795,48 грн), що визначена у висновку експерта № 22764 від 27 травня 2025 року, з витратами на послуги експерта (7 000, 00 грн) та сплаченим страховим відшкодуванням (32 998, 51 грн).

Листом від 22 серпня 2025 року страховик повідомив про відмову у доплаті страхового відшкодування шкоди покликаючись на те, що виплату страхового відшкодування шкоди було здійснено на підставі звіту № 482/25 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного СПД ФО ОСОБА_5 .

Апеляційним судом також встановлено, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було поділено навпіл розмір матеріального збитку, визначеного у звіті № 482/25 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного СПД ФО ОСОБА_5 , виходячи з відповіді судового експерта Скорохода К. М. від 18 квітня 2025 року, в якій вказано, що невідповідності дій обох водіїв вимогам ПДР знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Згідно наданого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» висновку експерта № 220/25 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи від 07 жовтня 2025 року, в даній дорожній обстановці водій автомобіля Hyundai BC9062YA, ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. В даній дорожній обстановці водій скутера SYV AA5403ЈА, ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 11.9 ПДР України. В даній дорожній обстановці, дії водія скутера SYV р/н НОМЕР_4 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.11.9 ПДР України і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даного ДТП. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля Hyundai p/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.2 ПДР України і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даного ДТП.

Також встановлено, що висновок експерта № 220/25 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи від 07 жовтня 2025 року був відкоригований експертом, який своїм супровідним листом від 16 жовтня 2025 року, повідомив, що допустив технічну помилку, а саме на сторінці 4 у першому абзаці висновку щодо питання 1 вказано: «В даній дорожній обстановці водій автомобіля Hyundai р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України», замість вірного: «В даній дорожній обстановці водій автомобіля Hyundai р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.2 ПДР України».

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил відшкодування шкоди безпосередньо винною особою є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (стаття 980 ЦК України).

Саме на забезпечення таких зобов`язань 01 липня 2004 року було прийнято Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), який набрав чинності 01 січня 2005 року та втратив чинність 01 січня 2025 року.

20 червня 2024 року набрав чинності та 01 січня 2025 року введений в дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у новій редакції (далі - Закон № 3720-IX).

Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик за договором страхування.

Відповідно до пункту 6 розділу VI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з полісу № 228023920, транспортний засіб позивачки Hyundai-Ioniq, з номерним знаком ВС9062YA, був забезпечений в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з строком дії з 01 квітня 2025 року по 31 березня 2026 року. Відтак, на цей договір поширюються положення Закону № 3720-IX.

Відповідно до статті 5 Закону № 3720-IX, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Частиною першою статті 18 Закону № 3720-ІХ передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/ або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до абзацу першого та другого частини першої статті 19 Закону №3720-IX, у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.

Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що в даній справі мало місце пряме врегулювання страхового випадку.

Водночас, цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - водія транспортного засобу SYM X-PRO 125, з номерним знаком НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за полісом НАСК «Оранта» № 225753427, який набрав чинності з 26 грудня 2024 року, тобто тоді коли був чинним та діяв Закон № 1961-IV.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що на правовідносини, які виникли у даній справі, поширюється дія Закону № 3720-IX, який введено в дію з 01 січня 2025 року.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в даній справі страхова виплата здійснюється за полісом винуватця дорожньо-транспортної пригоди на умовах, що діяли на дату набрання чинності договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності – 26 грудня 2024 року, які визначалися, в тому числі, Законом № 1961-IV і постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109.

З 01 липня 2022 року відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 № 109, яка втратила чинність 01 січня 2025 року, страхові суми за внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності були встановлені у розмірі: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 320 000, 00 грн на одного потерпілого, незалежно від кількості потерпілих; за шкоду, заподіяну майну потерпілих - 160 000, 00 грн на одного потерпілого, але не більше 800 000, 00 грн на одну страхову подію.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовувалися витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відтак, ліміт відповідальності страховика за полісом винуватця дорожньо-транспортної пригоди, який набрав чинності 26 грудня 2024 року та був чинним на дату дорожньо-транспортної пригоди, становить 160 000, 00 грн, а не 250 000, 00 грн, як помилково виснував суд першої інстанції. Страхова виплата за таким полісом здійснюється з урахуванням зносу розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Положення Закону № 3720-IX не можуть збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону №1961-IV.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 31 Закону № 3720-IX, водії, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого (знищеного) майна зобов`язані зберігати пошкоджене (знищене) майно, у тому числі транспортні засоби, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, до того часу, поки його не огляне представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ), а також забезпечити можливість проведення огляду пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, представниками страховика (МТСБУ).

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов`язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.

Огляд представником страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, оформляється актом огляду, що складається у двох примірниках та підписується представником страховика (МТСБУ) та потерпілою особою (її представником), один із яких надається потерпілій особі (її представнику). Акт огляду може оформлюватися у формі електронного документа відповідно до вимог законодавства.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом визначеного абзацом другим цієї частини строку, після повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, такий страховик (МТСБУ) відшкодовує потерпілій особі здійснені витрати на визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна. Визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. У разі якщо представник страховика (МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, з причини незабезпечення потерпілою особою можливості для проведення такого огляду, зазначене відшкодування не здійснюється.

Відповідно до частини шостої статті 27 Закону № 3720-IX, страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою послуг суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_5 на підставі акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 07 квітня 2025 року, складеного представником відповідача. Окрім того, вказаний акт не містить підпису потерпілої особи чи її представника, як це передбачено частиною четвертою статті 31 Закону № 3720-IX.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги саме висновок експерта № 22764 від 27 травня 2025 року, складений судовим експертом Холодцовим Д. В., згідно якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Hyundai-Ioniq, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, в цінах на дату ДТП, становить 125 795, 48 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про те, що місцевий суд необґрунтовано не врахував звіт № 482/25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 20 травня 2025 року, складений на замовлення страховика, з огляду на те, що такий звіт складений на підставі огляду пошкодженого автомобіля, який відбувся 13 травня 2025 року у відповідь на запрошення позивачки для участі в експертному огляді ініційованому позивачкою. Представником відповідача було складено протокол огляду транспортного засобу № 482/25 від 13 травня 2025 року, який, як і акт огляду від 07 квітня 2025 року, не містить підпису позиваки (її представника), а отже не відповідає вимогам частини четвертої статті 31 Закону № 3720-IX. Відтак, потерпіла сторона не узгоджувала з оцінювачем переліку пошкоджень автомобіля. При цьому, як вбачається з протоколу огляду № 482/25 від 13 травня 2025 року, до переліку пошкоджень включений датчик радара, але в ремонтній калькуляції, яка долучена до звіту № 482/25, вартість цієї запчастини не врахована. Отже, звіт № 482/25 від 20 травня 2025 року не в повній мірі відображає розмір завданих позивачці збитків пошкодженням автомобіля.

Апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в частині того, що суд першої інстанції належним чином не мотивував відхилення висновку експерта № 220/25 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи від 07 жовтня 2025 року.

Водночас, вказане порушення суду першої інстанції не є підставою для зміни чи скасування судового рішення цього суду з огляду на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі № 466/6574/25 саме ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Надані відповідачем висновки експерта № 220/25 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи від 07 жовтня 2025 року в первісному та у відкоригованому вигляді колегію суддів відхиляються з огляду на те, що, як вбачається з матеріалів справи, підставою для поділу навпіл страхового відшкодування шкоди, що підлягає виплаті позивачці, стала відповідь на запит від 18 квітня 2025 року від судового експерта ОСОБА_7 , в якій вказано що в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.2 ПДР, а в діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 11.9 ПДР. Невідповідності дій обох водіїв перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону № 3720-IX, у разі якщо відповідальними за заподіяння шкоди взаємопов`язаними, спільними діями є декілька осіб, розмір страхової (регламентної) виплати за кожну з таких осіб визначається страховиком, якому подано заяву про страхову виплату, а в разі подання заяви про регламентну виплату - МТСБУ, шляхом поділу розміру заподіяної шкоди пропорційно до кількості таких осіб.

Висновки експерта № 220/25 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи від 07 жовтня 2025 року в первісному та у відкоригованому вигляді були підготовлені експертом після відкриття провадження у справі. Враховуючи те, що порушення ПДР України обох водіїв експерт встановив ще у відповіді на запит від 18 квітня 2025 року, а дослідження склав лише 07 жовтня 2025 року, то порушення ПДР обох водіїв, які перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП, були встановлені експертом до того, як він склав висновки № 220/25 від 07 жовтня 2025 року.

У вихідних даних (абз. 3 стор. 2 висновку № 220/25) зазначено, що водій автомобіля Hyundai р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , виїжджаючи на головну дорогу на авто Hyundai р/н НОМЕР_1 , переконався у безпеці руху та зупинився щоб продовжити рух в загальній колії, а водій SYM X-PRO 125 рухався по зустрічній трамвайній смузі та аби уникнути зіткнення з трамваєм повернув та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai р/н НОМЕР_1 .

У дослідницькій частині експерт ОСОБА_7 описує, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля Hyundai p/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 при виникненні небезпеки для руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.10.2 Правил дорожнього руху України.

Так, згідно п. 10.2 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрій України від 10 жовтня 2001 року № 1306, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

А згідно, п. 12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до абз. 2 п. 1.1.3. розділу II Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи.

Висновки експерта № 220/25 від 07 жовтня 2025 року побудовані на тому, що порушення ОСОБА_3 п. 10.2 ПДР України, які виснував експерт, ґрунтуються саме на моменті виникнення небезпеки для ОСОБА_3 . Однак, ні вихідні дані, ні дослідницька частина висновку експерта не містять встановленого моменту виникнення небезпеки для водія автомобіля автомобіля Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , який до того ж, як зазначено у вихідних даних, зупинився перед зіткненням з транспортним засобом SYM X-PRO 125, з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

За таких обставин, висновки експерта № 220/25 від 07 жовтня 2025 року не можуть бути взяті до уваги судом як докази винуватості водія автомобіля автомобіля Hyundai-Ioniq, з номерним знаком НОМЕР_1 , ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, через свою неповноту.

Отже, доводи представника ПрАТ «СК “Арсенал Страхування» про те, що відповідальними за заподіяння шкоди були обидва учасники ДТП, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що 17 червня 2025 року позивачу було виплачено страхове відшкодування шкоди в розмірі 32 998, 51 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, та яке є меншим ніж ліміт відповідальності страховика (160 000, 00 грн), то відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 7 000,00 грн. та здійснити доплату відшкодування шкоди в розмірі 125 795,48 – 32 998,51 = 92 796,97 грн.

Враховуючи вищенаведене та те, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування позивачці не в повному обсязі, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження та здійснення доплати страхового відшкодування шкоди.

Щодо апеляційної скарги представника позивачки, то така підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивачки 10000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу місцевий суд виходив з того, що загальний розмір таких витрат становить 14 000,00 грн. При цьому судом було зменшено розмір таких витрат до 10 000,00 грн з урахуванням складності справи, малозначності спору, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони і співмірність розміру витрат.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами представника позивачки про те, що позивачкою для розподілу було заявлено 18 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, це 14 000, 00 грн, понесених позивачем при пред`явленні позову, що підтверджуються договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 09 вересня 2025 року, розрахунком № 1 наданої професійної правничої (правової) допомоги та актом наданих послуг від 23 вересня 2025 року, а також 4 000, 00 грн - на підготовку відповіді на відзив, що підтверджується розрахунком № 2 наданої професійної правничої (правової) допомоги та актом наданих послуг від 13 жовтня 2025 року.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Альтерум» було укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 09 вересня 2025 року в пункті 3.1. якого визначено, що вартість послуг адвокатського об`єднання за цим договором становить 2 000, 00 гривень за годину надання професійної правничої (правової) допомоги.

Згідно розрахунку № 1 наданої професійної правничої (правової) допомоги та акту наданих послуг від 23 вересня 2025 року позивачці надано таку правничу допомогу: правовий аналіз наданої документації та юридична консультація. - 2 год – 4 000 грн. Складання та написання позовної заяви, в т.ч. підготовка додатків, - 5 год – 10 000, 00 грн. Згідно розрахунку № 2 наданої професійної правничої (правової) допомоги та акту наданих послуг від 13 жовтня 2025 року позивачці надано таку правничу допомогу: ознайомлення з відзивом та написання відповіді на відзив - 2 год – 4 000, 00 грн.

Отже, розподілу в суді першої інстанції підлягали судові витрати на професійну правничу допомогу позивачки в розмірі 18 000,00 грн, а не 14 000,00 грн, як помилково зазначив місцевий суд.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зменшити судові витрати на правничу допомогу враховуючи ціну позову, малозначність справи, а також принцип співмірності. З огляду на обсяг наданої правничої допомоги з відповідача на користь позивачки слід стягнути 14 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, понесених позивачкою під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою на стадії апеляційного провадження в розмірі 6 000,00 грн.

Згідно розрахунку № 3 наданої професійної правничої (правової) допомоги та акту наданих послуг від 22 грудня 2025 року позивачці надано таку правничу допомогу: ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача та написання відзиву на апеляційну скаргу - 3 год – 6 000, 00 грн.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» залишено без задоволення, то з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 6 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених на стадії апеляційного провадження.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

З огляду на викладене, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в цій частині підлягає зміні у спосіб збільшення їх розмірі з 10 000, 00 грн до 14 000, 00 грн. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а частині вирішення спору по суті таке належить залишити без змін як законне та обґрунтоване, із залишенням без задоволення апеляційної скарги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», оскільки її доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції змінено лише в частині розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, а в частині вирішення спору по суті таке залишено без змін, підстави для розподілу судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору, які пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу та ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково .

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року в частині стягнення з приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу змінити, збільшивши їх розмір з 10 000 грн 00 коп. до 14 000 грн 00 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції, в розмірі 6 000 грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич