Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №462/5493/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/5493/24 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/811/1199/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю – позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки – адвоката Неофіти Д. Б., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача – адвоката Дуліч - Рибій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є спільною частковою власністю,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила виділити в натурі у приватну власність позивачці частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: житловий будинок літ «А-1», яке займає ОСОБА_1 в цілому, загальною площею 86,2 м?, житловою площею 45,7 м?, сарай літ. «З», сарай літ. «К» та припинити право спільної часткової власності на частину даного домоволодіння ОСОБА_2 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є спільною частковою власністю залишено без розгляду.

Повернуто ОСОБА_1 50 % сплаченого нею судового збору згідно з квитанцією до платіжної інструкції від 29 травня 2024 року у розмірі 4 354 грн 47 коп., а саме 2 177 грн 23 коп.

Роз`яснено позивачу, що залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим самим позовом.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в квітні 2026 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , в якій просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2026 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при постановленні оскарженої ухвали суд не роз`яснив позивачу наслідки подання ним заяви про залишення позову без розгляду, не перевірив подану заяву на предмет відповідності реальній волі особи, яка її подала, зокрема, не з`ясував, чи розуміє позивач наслідки такої заяви, чи не є вона результатом помилки або непорозуміння, чи відповідає вона інтересам позивача, враховуючи, що позивачка є особою похилого віку, застосувавши формальний підхід, внаслідок чого допустив істотне порушення права позивача на доступ до правосуддя, не врахувавши при цьому практику Верховного Суду.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Положеннями статті 43 ЦПК України передбачено загальні процесуальні права та обов`язки учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що указаний припис процесуального закону передбачає залишення без розгляду позову за заявою позивача до початку розгляду справи по суті (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2025 року в справі № 760/4216/24).

Частиною другою статті 257 ЦПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відтак, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року в справі №947/10842/23).

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (частина перша статті 189 ЦПК України).

Пунктом 1 частини другої статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що після початку розгляду справи по суті передбачено право позивача відмовитись від позову, згідно зі статтею 206 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року в справі №308/13199/17 зазначено, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду, оскільки подати заяву про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу. При цьому надане позивачу право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана. Також встановлено, що розгляд справи по суті не розпочато.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2025 року в справі № 953/3864/23, додатково вказавши, що залишення позову без розгляду є диспозитивним правом позивача, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням у встановленому законом порядку та до початку розгляду справи по суті (постанова Верховного Суду від 21 січня 2026 року в справі № 166/1026/25).

Подібного висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року в справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року в справі № 308/13199/17, від 04 квітня 2022 року в справі № 441/1609/19 та від 16 січня 2023 року в справі № 759/25664/21.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2023 року в справі №683/1861/19 суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вказав, що ухвала місцевого суду про залишення позову без розгляду відповідає положенням пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки відповідне клопотання подане представниками позивача у підготовчому засіданні, а тому підлягає задоволенню.

У справі, що переглядається ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26 липня 2024 року відкрито загальне провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання на 15 серпня 2024 року.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що станом на момент постановлення оскарженої ухвали (23 березня 2026 року), підготовче провадження не закінчено.

23 березня 2026 року до суду надійшла власноручно написана та підписана заява ОСОБА_1 про залишення її позову без розгляду.

З протоколу судового засідання за 23 березня 2026 року убачається, що у ньому взяли участь позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Неофіта Д. Б., а також представник відповідача – адвокат Дуліч – Рибій Ю. В.

Також убачається, що позивачка повідомила суду, що підтримує подану нею заяву про залишення позову без розгляду, яка також була підтримана її представником – адвокатом Неофітою Д. Б.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини, з огляду на положення наведених вище приписів ЦПК України та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, з урахуванням того, що клопотання про залишення позову без розгляду надійшло до початку розгляду справи по суті, а саме на стадії підготовчого провадження, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд при постановленні оскарженої ухвали не роз`яснив позивачу наслідки подання ним заяви про залишення позову без розгляду, не перевірив подану заяву на предмет відповідності реальній волі особи, яка її подала, зокрема, не з`ясував, чи розуміє позивач наслідки такої заяви, чи не є вона результатом помилки або непорозуміння, чи відповідає вона інтересам позивача, колегія суддів такі вважає необґрунтованими, виходячи з того, що на відміну від обов`язку суду до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем роз`яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, суд не зобов`язаний роз`яснювати відповідні наслідки у разі подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду, адже мотиви такої заяви не мають жодного правового значення, а задоволення судом такої заяви та залишення позову без розгляду не порушують жодних прав позивача, зокрема, права на доступ до правосуддя, оскільки позивач в такому випадку не позбавлений можливості повторно звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 221 ЦПК України визначено, що головуючий з`ясовує обізнаність учасників справи з їхніми правами та обов`язками та роз`яснює їх у разі необхідності, крім випадків, коли учасника справи представляє адвокат.

У справі, що переглядається інтереси позивача представляв адвокат Неофіта Д. Б.

З огляду на наведене, враховуючи положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» саме останній зобов`язаний був роз`яснити своїй клієнтці (позивачці у справі) питання, пов`язані як з поданням нею заяви про залишення позову без розгляду, так і з процесуальними наслідками вчинення такої дії, у тому числі, що у разі її задоволення, негативні наслідки для позивачка не настають.

У контексті цього, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу представника позивачки – адвоката Неофіти Д. Б., яким підписана апеляційна скарга, на те, що зазначення у ній недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду, як підстави апеляційного оскарження, що може свідчити про використання заявником ШІ для підготовки процесуальних документів, без дотримання ним фахового людського контролю, становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 44 ЦПК України, незалежно від способу підготовки цієї інформації.

Наведене узгоджується з висновок, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 15 січня 2026 в справі № 240/14153/24

Відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, підстави для здійснення розподілу судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич