Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №308/7918/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/7918/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2024 року, ухвалене головуючим суддею Бедьо В.І., в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ужгородська міська рада, приватний нотаріус Гулянич Тетяна Михайлівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем

встановив:

У травні 2024 року ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Ужгородська міська рада, приватний нотаріус Гулянич Т.М., звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті якої відкрилася спадщина на 3/4 частини будинку по АДРЕСА_1 , що належала останній на підставі договору дарування № 2302 від 22.06.2004.

Спадковим майном являється 3/4 будинку по АДРЕСА_1 , який перебував у власності спадкодавця на підставі договору дарування від 03.12.2004, посвідченого державним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Ластівка А.С., що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №329715522 від 20.04.2023.

У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і отримав відмову.

Спадщину заявник не оформив у встановленому законом порядку вчасно з об`єктивних причин. Так, в грудні 2019 року (тобто в межах 6 місячного строку) почалась пандемія короновірусної хвороби Соvid-19, що унеможливило мені прийняти спадщину вчасно. На законодавчому рівні були введені жорстокі обмеження щодо пересування. З березня 2020 року в Україні введено загальнонаціональний карантин, почали запроваджувати режим надзвичайної ситуації, почався тотальний карантин, пенсіонерам заборонили виходити з дому. В лютому 2022 в Україні розпочалась війна і нотаріуси не вчиняли нотаріальних дій тривалий час.

Однак, спадщину заявник фактично прийняв, так як з березня 2013 року і до дня смерті спадкодавця проживав (без реєстрації) зі своєю матір`ю за адресою АДРЕСА_1 . Його покійна мати, тобто спадкодавець, була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

За адресою реєстрації його покійної матері, АДРЕСА_1 , інших приписаних осіб на дату її смерті там не проживало, що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради від 15.07.2023 № 2134/13-06. Будинок по АДРЕСА_1 , що належав його матері, за спільної домовленості вони здавали в оренду ОСОБА_3 , де остання проживала зі своїми дітьми з 18.10.2015. Після смерті матері він фактично вступив у спадщину та почав такою розпоряджатись.

У зв`язку з вищенаведеним ОСОБА_1 просив суд встановити факт свого постійного проживання разом зі спадкодавцем з березня 2013 року і до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2024 року, заяву задоволено.

Суд вказав, що заявник довів факт спільного проживання з матір`ю на момент її смерті, що також підтвердили покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому наявні підстави для задоволення заяви.

Не погоджуючись із рішенням Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, неповно встановив обставини справи, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Таким чином, заявником обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Вказує, що суд першої інстанції проігнорував відзив на заяву ОСОБА_1 , де зазначено підстави для відмови у задоволенні заяви.

У разі, якщо у паспорті заявника відсутня відмітка про реєстрацію його місця проживання разом із спадкодавцем, то доказом підтвердження спільного проживання спадкодавця із заявником на час відкриття спадщини може бути довідка органу реєстрації місця проживання, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 — ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті якої відкрилася спадщина: 3/4 будинку по АДРЕСА_1 , що належала останній на підставі договору дарування № 2302 від 22.06.2004.

В 2023 році ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. з заявою про прийняття спадщини і отримав відмову. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надав докази щодо проживання зі своєю матір`ю на момент її смерті.

Згідно відповіді від 15.07.2023 Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на запит приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М., на момент смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована тільки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З Договору оренди будинку у приватної особи від 18.10.2015 вбачається, що ОСОБА_2 , в інтересах якої діє син ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_7 укладено договір оренди одного поверху з житловою площею 60 кв.м., будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Термін оренди – 5 років, однак, якщо сторони не заявили про розірвання, то договір продовжується на той самий термін.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суд України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_1 за спільною домовленістю із своєю матір`ю ОСОБА_2 здавали з 18.10.3015 в оренду один поверх будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . Після смерті матері, ОСОБА_1 продовжив проживати в будинку та доглядати за ним, здійснював збереження майна та продовжував здавати такий в оренду.

Факт фактичного проживання ОСОБА_1 у будинку в АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 до її смерті підтвердили також в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують та не належить до тих підстав з якими чинний процесуальний закон пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного рішення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Ужгородської міської ради, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: