Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №130/3339/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/3339/25

Провадження № 22-ц/801/1429/2026

Категорія: 91

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокуСправа № 130/3339/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Міхасішина І.В.,

суддів : Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

за участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 130/3339/25

за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Жмеринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення особи померлою на підставі ч.2 ст. 46 ЦК України, за апеляційною скаргою представника Міністерства оборони України на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Заярного А.М., -

встановив:

Короткий зміст вимог

ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою в якій просила оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя м. Жмеринки Жмеринського району Вінницької області - померлим. Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати дату набрання рішенням законної сили.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку зі збройною агресією рф проти України ОСОБА_3 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Відповідно до повідомлення про зникнення безвісти №812 від 15.02.2023, вбачається, що снайпер відділення снайперів військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 , 1995 року народження, призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 05.01.2023, вірний військовій присязі, у бою за Батьківщину, виявивши мужність і стійкість, зник безвісти під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Невське, Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У зв`язку з отриманням повідомлення про зникнення безвісти ОСОБА_3 , заявник - ОСОБА_1 звернулась із заявою до органів поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. На підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_1 , було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 12023020130000073, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до Витягу з акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця від 16.03.2023 вбачається, що згідно рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 стало відомо, що згідно бойового розпорядження командира 66 омбр №1621 від 28.01.2023 солдат ОСОБА_3 був переведений в підпорядкування командира розвідувальної роти НОМЕР_3 омбр. Під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_5 на околицях населеного пункту Невське Луганської області в ході штурмових дій військовослужбовець ОСОБА_3 зник безвісти, що підтверджується витягом з журналу бойових дій за 11.02.2023. Беручи до уваги вищезазначене, припускається, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання на околиці населеного пункту Невське Луганської області в ході штурмових дій.

Як вбачається з вищезазначеного, причинами та умовами, що сприяли зникненню безвісти солдата ОСОБА_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , є напад незаконних збройних формувань окупаційної влади російської федерації.

Факт зникнення безвісти та отримання ушкоджень несумісних з життям солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , підтверджується додатками долученими до заяви. Вищезазначені обставини та додані документи вказують на те, що солдат військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , є загиблим у зв`язку з виконанням бойового завдання в ході штурмових дій, що прямо загрожували йому смертю, і дають усі підстави вважати, що ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання (під час штурмових дій) з відсічі військової агресії російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_5 на околиці населеного пункту Невське Луганської області.

Впродовж всього часу, а саме з 11.02.2023, майже 2 роки 8 місяців будь-яких відомостей про перебування сина заявника - ОСОБА_3 в полоні чи в будь якому іншому місці, заявнику не надходило, на зв`язок останній не виходив, ніхто його живим не бачив.

З метою подальшої реалізації прав заявника – матері зниклого безвісти та батька зниклого безвісти ОСОБА_3 щодо оформлення належних виплат, пов`язаних з гарантіями, встановленими державою перед родиною військовослужбовця, який загинув під час виконання бойового завдання, прав щодо оформлення спадкового майна, належного ОСОБА_3 , виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про оголошення особи померлою. Безвісти зниклий ОСОБА_3 не був одружений, дітей не має.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2026 рокузаяву задоволено.

Оголошено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя м. Жмеринки Жмеринського району Вінницької області – померлим поблизу населеного пункту Балки Журавка (колишня назва Невське) Сватівського району Луганської області.

Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати дату набрання рішенням законної сили..

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Апеляційна скарга подана представником Міністерства оборони України на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви у повному обсязі зазначаючи, що рішення суду першої інстанції суперечить вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник прийшла до помилкового висновку про можливість задоволення поданої заяви, оскільки ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти за особливих обставин в районі н.п. Балки Журавка Красноріченської селизної ради територіальної громади Сватівського району Луганської області де активні бойові дії до даного часу не завершені, відтак відлік шестимісячного строку, встановлений ч.2 ст. 46 ЦК України у даному випадку не розпочався, а тому звернення до суду із заявою про оголошення його померлим є передчасним.

Відзив від учасників справи на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник заявника - адвокат Федоренко П.П. заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Системний аналіз змісту статей 371 та 372 ЦПК України дає підстави вважати, що встановлені законом строки розгляду апеляційної скарги мають правове значення при вирішенні питання про відкладення розгляду апеляційної скарги і що саме такий підхід при застосуванні зазначених норм процесуального права узгоджується із принципом диспозитивності цивільного судочинства, згідно з яким, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 статті 13 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги повністю.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідно до листа ДП «Український національний центр розбудови миру» вбачається, що за наявною у їх розпорядженні інформації відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування його в полоні відсутні (а.с.10-11).

Згідно листа Служби безпеки України Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі внаслідок агресії проти України, в Об`єднаному центрі наявні інформація про факт зникнення ОСОБА_3 (а.с.12).

Відповідно до копії Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.03.2023, комісією встановлено зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання на околиці населеного пункту Невське Луганської області. Вирішено службове розслідування вважати завершеним (а.с.13-13 зворот), що також стверджується копією Витягу службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця (а.с.14-15).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин вбачається, що відомості про зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , містяться в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.16).

У зв`язку з отриманням повідомлення про зникнення безвісти ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , звернулась із заявою до органів поліції про повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з інших джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. На підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_1 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 12023020130000073, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с17).

Відповідно до повідомлення про зникнення безвісти №812 від 15.02.2023, вбачається, що снайпер відділення снайперів військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 , 1995 року народження, призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 05.01.2023, вірний військовій присязі, у бою за Батьківщину, виявивши мужність і стійкість, зник безвісти під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Невське Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_3 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.19).

Як вбачається з відповіді Жмеринського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області, ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю документів для державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , рекомендовано звернутись до суду (а.с.24-24 зворот).

Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 повідомлено про те, що військовою частиною опрацьоване звернення щодо надання інформації відносно вжитих заходів по розшуку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , яка з 01.04.2025 є лінійним підрозділом військової частини НОМЕР_1 . Солдат ОСОБА_3 проходив службу на посаді снайпера відділення снайперів військової частини НОМЕР_2 . У складі групи виконував бойове завдання по утриманню позиції в районі с. Невське Кремінського району Луганської області. Під час штурмових дій супротивника 11.02.2023 зв`язок з військовослужбовцем був втрачений. Проведеним службовим розслідуванням, результати якого затверджені наказом командира військової частини (адміністративно-господарської діяльності) №362 від 18.03.2023, ОСОБА_3 визнано безвісти зниклим. На теперішній час можливість вільного доступу до місця зникнення військовослужбовця відсутня, пошукові заходи відносно нього не можуть бути проведені або заплановані. Відомості про місце знаходження та стан здоров`я ОСОБА_3 у військовій частині відсутні. Інформація про знаходження його у полоні держави-агресора станом на 20.06.2025 підтвердження не знайшла (а.с.26-27 зворот).

Уповноваженим Верховної Ради України Штойко Т.І. було проінформовано про систему компетентних органів для вирішення питання та виконання завдань з встановлення долі військовослужбовців (а.с.28).

Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими ОСОБА_1 повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , включений до «Реєстру оборонців України», які перебувають у полоні держави-агресора», держателем якого є держане підприємство «Український центр розбудови миру» (а.с.29).

Уповноваженим з питань осіб зниклих безвісти за особливих питань №160 від 03.09.2025 повідомив про те, що в розпорядженні Уповноваженого наявна інформація про факт зникнення безвісти за особливих обставин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте станом на сьогодні інформація про його фактичне місцезнаходження, перебування в полоні або загибель відсутня (а.с.30-31).

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи (постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24, провадження № 61-2282св25).

Таким чином, оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22, провадження № 61-1296св24).

Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців ( постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення померлим свого сина ОСОБА_3 . В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ОСОБА_3 був військовослужбовцем, зник безвісти під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Невське, Луганської області 11 лютого 2023 року.

Виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 – населеному пункті Невське, Луганської області бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, (в подальшому - затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376).

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані РФ території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що на території, на якій загинув ОСОБА_3 , з 24.02.2022 по даний час ведуться активні бойові дії, а тому доходить до переконання, що подальше очікування, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи, суперечитиме принципу справедливості та правової визначеності..

Проте такі висновки суду не відповідають даним Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно з даними Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 та є чинним, населений пункт Невське, Луганської області з 24 лютого 2022 року є територією активних бойових дій, дата завершення бойових дій у вказаному населеному пункті не завершені.

За таких обставин, відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_3 померлим станом на час звернення заявника ОСОБА_1 до суду ще не розпочався, отже, звернення заявника із цією заявою є передчасним.

Колегія суддів зауважує, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Водночас, відмова у задоволенні заяви не позбавляє ОСОБА_1 права звернутись до суду із заявою про оголошення особи померлою, із наведенням відповідних підстав і доказів (обставин події, загибелі, зазначенням свідків такої, тощо), які можуть бути визнані судом обґрунтованою підставою для задоволення заяви, а також залученням всіх заінтересованих осіб, прав та обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд заяви.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що постановлене у справі судове рішення не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому його слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2026 рокускасувати і ухвалити нове.

Відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про оголошення особи померлою на підставі ч.2 ст. 46 ЦК України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська