Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №128/1260/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/1260/25

Провадження № 22-ц/801/1296/2026

Категорія: 9

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокуСправа № 128/1260/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2026 року, ухвалене суддею Васильєвою Т.Ю. в м. Вінниці, повне рішення складено 20 березня 2026 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання неправомірною відмови органу приватизації житлового фонду та зобов`язання приватизувати квартиру,

встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому згідно заяви про зміну предмета позову просив:

- визнати неправомірною відмову органу приватизації житлового фонду, що перебуває в комунальній власності Стрижавської селищної територіальної громади, Стрижавської селищної ради, як органу приватизації, в приватизації квартири за адресою: кв. АДРЕСА_1 , оформлену рішенням №6 від 28 грудня 2023 року;

- зобов`язати Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області в особі Органу приватизації житлового фонду, що перебуває в комунальній власності Стрижавської територіальної громади, вчинити повний обсяг юридично значимих дій по приватизації (передачі у власність) вказаної квартири за заявою ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону, за відсутності довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у цій квартирі.

Позовні вимогти мотивовані тим, що відповідно до протоколу №9 засідання житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України від 30 червня 1998 року командиру взводу 5-ї роти молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , на родину складом 4 особи, надано однокімнатну квартиру житловою площею 17,5 кв.м., без зняття з квартирного обліку. Відповідно до акта приймання-передачі від 24 березня 2000 року №17, ЗАТ «Укртара-Інвест» передано, а внутрішніми військами МВС України прийнято шість квартир, у тому числі квартиру АДРЕСА_1 .

20 травня 2000 року виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради видано ОСОБА_1 та членам його родини ордер №82 на вселення у квартиру АДРЕСА_1 . На підставі вказаного ордеру позивач разом з родиною вселився до даної квартири та зареєстрували своє місце проживання за даною адресою.

Разом з тим, у зв`язку з тим, що отримана квартира не відповідала за своєю площею нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї, позивач був залишений на квартирному обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов. Правонаступником Головного управління внутрішніх військ МВС України є Головне управління Національної гвардії України. Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 червня 2020 року №1191 затверджено клопотання Головного управління Національної гвардії України та видано ордер ОСОБА_1 на склад сім`ї чотири особи на вселення до однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 18, 7 кв.м., зі зняттям з квартирного обліку всієї родини.

Отримавши ордер на вселення до квартири АДРЕСА_2 , позивач разом з сім`єю зареєстрував за даною адресою своє місце проживання та знявся з реєстрації місця проживання з квартири АДРЕСА_1 , при цьому фактично проживаючи за даною адресою в смт. Стрижавка, що підтверджується актом від 21 березня 2025 року.

У 2023 році позивачем прийнято рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим, він звернувся з відповідною заявою до Стрижавської селищної ради про передачу у приватну власність даної квартири. Однак, рішенням органу приватизації житлового фонду Стрижавської селищної ради №6 від 28 грудня 2023 року позивачу відмовлено у передачі у приватну власність даної квартири у зв`язку з відсутністю підтвердження права на приватизацію, передбаченого ч.ч. 4, 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відсутністю довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у квартирі, яку він просить передати у приватну власність.

26 вересня 2024 року позивач звернувся до Стрижавської селищної ради з заявою про реєстрацію свого місця проживання за вказаною адресою, на що йому листом від 26 вересня 2024 року повідомлено про відмову в наданні адміністративної послуги щодо реєстрації місця проживання через надання недійсних документів. Ордер №82 від 26 травня 2000 є дійсним лише протягом тридцяти днів з моменту його видачі, тому реєстрацію місця проживання за вказаною адресою здійснити неможливо.

Позивач вважає, відмова у приватизації житла через ненадання органу приватизації окремих документів не є передбаченою законом підставою, а тому є неправомірною.

Відповідач, як орган приватизації, використав надане йому законом право на прийняття рішення (оспорюваного розпорядження) про відмову в приватизації даної квартири, оформлене рішенням №6 від 28 грудня 2023 року, яке є незаконним, а тому позивач вважає, що його порушеному праву кореспондує обов`язок відповідача прийняти законне рішення.

Вказане стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У скарзі зазначає, що спір у справі стосується захисту права на приватизацію житлового приміщення за відсутності довідки про реєстрацію його місця проживання у квартирі, яку він просить передати у приватну власність, так як саме ця підстава для відмови зазначена в спірному рішенні Стрижавської селищної ради №6 від 28 грудня 2023 року, інших підстав для відмови в спірному рішенні не зазначено. У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував, що позивач при зверненні з заявою до органу приватизації про передачу в приватну власність квартири надав всі документи, які передбачені чинним законодавством, крім довідки про реєстрацію місця проживання позивача та заперечував з приводу позовних вимог з тих підстав, що чинним законодавством передбачено обов`язкове надання згаданої довідки. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що оцінка правомірності відмови органу приватизації у приватизації здійснюється судом саме з тих мотивів та підстав, які зазначені у самому рішенні про відмову, орган приватизації не має права змінювати, доповнювати або обґрунтовувати новими підставами відмову у приватизації безпосередньо під час судового розгляду. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог з мотивів та підстав, які не зазначені в спірному рішенні, а саме не доведення позивачем, що зазначена квартира вибула з відання Головного управління Національної гвардії України, не доведення відсутності прав інших осіб на квартиру, в тому числі, в порядку приватизації житла, не надання позивачем всіх документів, визначених п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, в тому числі документу, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Тоді як суд мав вирішити, чи є відсутність довідки про реєстрацію місця проживання позивача у квартирі перешкодою для реалізації права на приватизацію, особливо з огляду на те, що позивач доклав всіх зусиль для отримання такої довідки. Таким чином позивач перебуває у стані правової невизначеності щодо своїх подальших дій, а для органу приватизації створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції. Всупереч вимогам закону, відповідач пов`язав право позивача на приватизацію з фактом його реєстрації в спірній квартирі, а не з його правом на житло та фактом проживання у квартирі. Відмова у приватизації житла через ненадання органу приватизації окремих документів, в тому числі довідки про реєстрацію місця проживання позивача у квартирі, яку він просить передати у приватну власність, не є передбаченою законом підставою, а тому є неправомірною.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії протоколу №9 засідання житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України від 30 червня 1998 року, на даному засіданні затверджено рішення ЖПК в/ч НОМЕР_1 по наданню житлової площі військовослужбовцям частини, в тому числі командиру взводу 5-ї роти молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , 1972 р.н., на родину складом 4 особи (він, дружина та два сини), 1-кімнатної квартири житловою площею 17, 5 кв.м. без зняття з квартирного обліку (а.с. 23 – 24).

Відповідно до копії акту №17 прийому-передачі квартир від 24 березня 2000 року, укладеного між ЗАТ «Укртара-Інвест», в особі генерального директора Чернікова О.М., який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та Командуючого Внутрішніх військ МВС України ОСОБА_2 , з іншої сторони, перший передав, а другий прийняв вказані в акті квартири, у тому числі квартиру у АДРЕСА_3 , № НОМЕР_2 , кількість кімнат – 1, загальною площею 33, 80 м.кв., загальною вартістю 31 603, 00 грн (а.с.7).

Відповідно до копії ордеру на жиле приміщення № 82 від 26 травня 2000 року, даний ордер видано ОСОБА_1 з сім`єю з 4 осіб на право заняття житлового приміщення житловою площею 17, 45 кв.м., яке складається з 1-ї кімнати в квартирі ізольованій за адресою: АДРЕСА_4 . Даний ордер видано на підставі рішення виконкому селищної ради № 2 від 26 травня 2000 року (а.с. 18).

Згідно копії акту обстеження фактичного місця проживання від 21 березня 2025 року, ОСОБА_1 зі слів сусідів дійсно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , з 26 травня 2000 року по теперішній час. За даною адресою він проживає із сім`єю, до складу якої входять: дружина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).

Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21 березня 2025 року №403, ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 01 лютого 2023 року по теперішній час (а.с. 10).

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 червня 2020 року №1191 «Про службові житлові приміщення та заселення 57 квартир в житловому будинку по АДРЕСА_6 » було затверджено клопотання Головного управління Національної гвардії України та видано, в тому числі, ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , жилою площею 18, 7 кв.м., військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майору запасу – ОСОБА_1 на склад сім`ї 4 особи із зняттям з квартирного обліку всієї родини, що підтверджується копією витягу з даного рішення (а.с. 9).

Рішенням № 6 від 28 грудня 2023 року Органу приватизації житлового фонду, що перебуває в комунальній власності Стрижавської селищної територіальної громади, Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 було відмовлено у передачі в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з відсутністю підтвердження права на приватизацію, передбаченого ч.ч. 4, 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відсутністю довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у квартирі, яку він просить передати у приватну власність, на підставі п. 18 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (а.с. 25).

26 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Стрижавської селищної ради із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), якою просив зареєструвати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_7 , та у реєстрації місця проживання було відмовлено (а.с. 14 – 15).

Згідно копії листа Відділу «Центр надання адміністративних послуг» апарату Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 26 вересня 2024 року, ОСОБА_6 було відмовлено у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), в зв`язку з наданням документів, які є недійсними, а саме ордер на жиле приміщення №82 від 26 травня 2000 року. Згідно абз. 3 п. 69 Розділу IV постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №47 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», ордер дійсний протягом 30 днів (а.с.17).

Згідно копії листа Головного управління Національної гвардії України від 12 січня 2024 року, адресованого начальникові відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, квартира АДРЕСА_1 , свого часу була розподілена рішенням житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України від 30 червня 1998 року №9 військовослужбовцю ОСОБА_1 на родину складом 4 особи (він, дружина та два сини). У подальшому виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 20 травня 2000 року видано ОСОБА_1 та членам його родини ордер № 82, який є єдиною підставою для вселення у вказану квартиру. Тому просять реалізувати права військовослужбовця запасу ОСОБА_1 та зазначених в ордері членів його родини на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення вказаної квартири, яке вони займають, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 12).

Рішенням №20 Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 31 січня 2023 року «Про списання з балансу відділу житлово-комунального господарства та благоустрою селищної ради житлового будинку АДРЕСА_8 » було вирішено надати дозвіл відділу житлово-комунального господарства та благоустрою селищної ради на списання житлового будинку АДРЕСА_9 , що перебуває у комунальній власності Стрижавської селищної територіальної громади. Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою селищної ради у тому числі підготувати відповідні документи на розгляд сесії Стрижавської селищної ради по питанню прийняття у комунальну власність Стрижавської селищної територіальної громади квартири АДРЕСА_10 , яка не перебуває у приватній власності (а.с. 66).

Відповідно до копії листа Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 16 травня 2025 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , на балансі відділу не перебуває (а.с.67).

ОСОБА_1 , вважаючи неправомірною відмову органу приватизації житлового фонду у наданні йому квартири у власність, звернувся до суду із вказаним позовом.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII).

Законом №2482-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки)), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону № 2482-XII).

За змістом ч. 4 та 5 ст. 5 Закону №2482-XII, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

У частинах першій, другій, п`ятій статті 8 Закону №2482-XII визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

У частині десятій цієї статті зазначено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом

За змістом наведених нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № 686/24506/20 (провадження № 61-17180св21).

Порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян визначений Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, який затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року (далі - Положення № 396).

Відповідно до пункту 18 Положення № 396, громадянин подає до органів приватизації такі документи:

- заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заяву-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Згідно із пунктом 22 Положення №396, орган приватизації у разі потреби уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством. Тобто особа, яка бажає скористатися таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а орган приватизації приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 296/4642/19 (провадження № 61-2708св20) вказано, що «у частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Пунктом 18 Положення №396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18)».

Частиною третьою статті 12 та частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач не довів надання відповідачу документів для підтвердження права на приватизацію житла, встановлених законом, та наявність об`єктивних перешкод для їх надання, в тому числі тих, що підтверджують його одноосібне право на приватизацію вказаної квартири та невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений з урахування обставин даної справи та ґрунтується на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд мав вирішити, чи є відсутність довідки про реєстрацію його місця проживання у квартирі, яку він просить передати у приватну власність, перешкодою для реалізації права на приватизацію, особливо з огляду на те, що він доклав всіх зусиль для отримання такої довідки. Однак, судом першої інстанції взагалі дана позовна вимога не розглядалась, жодної оцінки даній позовній вимозі суд не дав, а відмовив в задоволенні позовних вимог з підстав, про які орган приватизації в рішенні про відмову взагалі не зазначав.

Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення суду слідує, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову через неподання ОСОБА_1 відповідачу, як органу приватизації, документів для підтвердження права на приватизацію.

Судом зазначено, що позивачем взагалі не доведено жодним доказом, які саме документи були подані ним до відповідного органу приватизації та виконання ним вимог Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Як вбачається з рішення органу приватизації житлового фонду Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №6 від 28 грудня 2023 року, ОСОБА_1 відмовлено у передачі у приватну власність спірної квартири у зв`язку з відсутністю підтвердження права на приватизацію, передбаченого ч.ч. 4, 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та відсутністю довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у квартирі, яку він просить передати у приватну власність.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Встановивши, що заявником не було надано повного переліку документів, передбаченого пунктом 18 згаданого Положення № 396, а саме довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у комунальній квартирі, орган приватизації на законних підставах відмовив ОСОБА_1 у передачі квартири у приватну власність.

А тому у даному випадку не можна стверджувати про неправомірність відмови відповідача.

У разі, якщо ОСОБА_1 вважав неправомірною відмову Стрижавської селищної ради саме у реєстрації місця його проживання за адресою: АДРЕСА_4 , він не був позбавлений права оскаржити відповідне рішення (до Державної міграційної служби та/або до суду в установленому порядку), чого ним зроблено не було.

Апеляційний суд також звертає увагу, що із заявою про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_1 звернувся до органу приватизації, яким, на його думку, є орган приватизації житлового фонду, що перебуває в комунальній власності Стрижавської селищної територіальної громади Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Тоді як з матеріалів справи встановлено, що рішенням Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №20 від 31 січня 2023 року «Про списання з балансу відділу житлово-комунального господарства та благоустрою селищної ради житлового будинку АДРЕСА_8 » надано дозвіл відділу житлово-комунального господарства та благоустрою селищної ради на списання житлового будинку АДРЕСА_8 , що перебуває у комунальній власності Стрижавської селищної територіальної громади.

Тобто будинок АДРЕСА_8 на балансі відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області не перебуває.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги мають формальний характер та не впливають на висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 червня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета