Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №592/2682/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/2682/25

Провадження № 1-кп/592/207/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), працюючий, одружений, із середньою освітою, раніше не судимий

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України у кримінальному провадженні №12024200480003665 від 21.12.2024,

з участю учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

захисників – адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

у с т а н о в и в :

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-IX (зі змінами) з 24.02.2022 на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка триває і на цей час, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.

ОСОБА_6 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатом проходження 21.11.2024 медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 визнаний придатним за станом здоров`я до військової служби.

Після проходження указаного медичного огляду, та встановивши відсутність передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, 22.11.2024 о 15:00 військовозобов`язаному ОСОБА_6 вручено бойову повістку для прибуття 23.11.2024 о 17:00 до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , з метою відправки його до військової частини НОМЕР_1 для несення військової служби по мобілізації. Крім того, ОСОБА_6 роз`яснено наслідки ухилення від явки за повісткою без поважних причин, що полягають у притягненні до кримінальної відповідальності.

У подальшому, ОСОБА_6 діючи умисно, будучи придатним за станом здоров`я до військової служби та обізнаним про його призов під час мобілізації, з метою ухилення від призову на військову службу, без поважних причин, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, не прибув 23.11.2024 о 17:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , для відправки до військової частини НОМЕР_1 та про поважні причини своєї неявки не повідомив, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням винним себе не визнав, і суду показав, що він не ухилявся від призову по мобілізації, в липні 2024 року він з`явився до ЦНАП та вчасно оновив дані, в листопаді 2024 року через Укрпошту отримав повістку, щоб з`явитися до РТЦК та СП для уточнення даних. Перед цим він подав до ОВА та РТЦК міста Суми письмові заяви про заміну йому військової служби за призовом під час мобілізації на альтернативну, не військову службу. Прийшовши за повісткою, він повідомив що має глибокі релігійні переконання та направвив свої письмові заяви щодо заміни військової служби на невійськову, на що йому було відмовлено. Він не ухилявся від проходження процедур, пройшов ВЛК, результат якої не оскаржував, отримав бойове розпорядження щодо відправки до бойової частини. Під час отримання цієї повістки він знову повідомив, що є свідком ОСОБА_10 і військова служба суперечить його релігійним переконанням. Також надіслав письмові пояснення рекомендаційним листом. 04.02.2025 отримав дзвінок від слідчого, який повідомив про відкриття кримінального провадження.

Додатково пояснив, що з дитинства перебуває у громаді та є Свідком Єгови 26 років і завжди керується Біблією, відповідно до якої він не може проходити військову службу чи отримувати військові навички. Він залучається на громадських засадах до діяльності релігійної спільноти, приймає активну учать в обговоренні ОСОБА_11 та проповідуванні. Його професійне коло спілкування не пов`язане з релігійною спільнотою, проте більшість вільного часу проводить в межах релігійної спільноти. При цьому до деяких заходів можуть за лучатися особи, які починають знайомитись з Біблією.

Він хоче виконати свій громадський обов`язок, але у цивільному статусі, оскільки для нього прийняття присяги, носіння зброї, військової форми та виконання військових наказів буде рівноцінно обітниці, яку він дав ОСОБА_12 . Вважає, що не ухилявся від військової служби, оскільки право на альтернативну службу надано ст. 35 Конституції України. У 2008 році він подавав заяву про проходження альтернативної служби, проте не був призваний.

З початку війни він з власної ініціативи приймає участь у ліквідації наслідків після обстрілів, а саме безоплатному ремонті вікон та дверей. Для того щоб виконувати такі роботи з допомоги державі у цивільному статусі і не під керівництвом військових написав заяву про заміну військової служби на невійськову.

Показання обвинуваченого щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, є послідовними, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які підтверджують пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення в частині фактичних обставин вчиненого ним діяння.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що є керівником релігійної організації «Свідки Єгови Сумської області» та рідним братом ОСОБА_6 .. Він разом з матір`ю та братом приблизно з 1993 року почали відвідувати релігійну організацію. ОСОБА_6 членом їхньої громади став у 1999 році (у віці14 років). Таке рішення ним ухвалене самостійно. На даний час ОСОБА_6 приймає активну участь у житті релігійної спільноти, поважає владу, і у своїх стосунках з владою додержується усіх законів, сплачує всі податки і декларує всі свої доходи. ОСОБА_6 самостійно прийняв рішення не проходити військову службу і хоча вчення організації не дозволяє користуватися зброєю, релігійна спільнота не має до цього жодного відношення, проте можливе рішення проходити військову службу було б несумісне з їхньою вірою. Йому відомо, що ОСОБА_6 надавав ТЦК всі необхідні персональні дані, з`являвся по повістках, пройшов ВЛК, проте відмовився проходити військову службу, оскільки просив направити його на альтернативну службу. Обвинувачений також є священнослужителем у громаді, веде богослужіння, піклується в духовному і фізичному плані про певні групи осіб. Їхня релігійна організація належить до критичної інфраструктури і посада обвинуваченого підпадає під бронювання, проте оскільки в їхній організації священнослужителі виконують обов`язки на громадських засадах, а не на підставі трудового договору – відсутній механізм його бронювання. Членство в їхній релігійній громаді є несумісним зі статусом військовослужбовця. Щоб військовослужбовець став членом їхньої громади необхідно, щоб він втратив такий статус. При цьому організацію не цікавить спосіб втрати такого статусу. Також служба Свідка Єгови в збройних силах має (як і паління або зловживання певним речовинами) наслідком втрату відповідного статусу, що матиме наслідком обмеження спілкування такої особи з релігійною громадою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що на час подій працював начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснив процедуру мобілізації військовослужбовців, зазначив, що не пам`ятає особливостей мобілізації ОСОБА_6 .

Вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого правопорушення також підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами:

-повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення від 19.12.2024 №14728 з додатками, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_16 кримінального правопорушення (т. 1 а.с.152-159);

-повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2024 №2/13519 про результат розгляду заяви ОСОБА_6 від 18.11.2024 щодо неможливості призову на військову службу під час мобілізації через релігійні переконання (т. 1 а.с.162-163);

-копією поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_5 у команду і відправлені у складі команди НОМЕР_1 від 23.11.2024 №2/13689, віповідно до якого ОСОБА_6 «не прибув» (т. 1 а.с. 164);

-копією картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_6 від 21.11.2024, відповідно до якої ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби (т. 1 а.с. 165);

-копією довідки військової лікарської комісії від 21.11.2024 №158, відповідно до якої ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби (т. 1 а.с. 166);

-розпискою про отримання повістки на ім`я ОСОБА_6 про явку в ІНФОРМАЦІЯ_6 23.11.2024 на 17:00, яку він отримав в 15:00 22.11.2024, про що поставвлений його підпис (т. 1. а.с. 168);

-повідомленням директора КНП КЛСП СМР від 10.01.2025 №9 про те, що 21.11.2024 до КНП КЛСП СМР звертався ОСОБА_6 з приводу проходження ВЛК, на стаціонарному лікуванні перебував (т. 1 а.с. 170);

-надані слідчому ОСОБА_6 :копія паспорту ОСОБА_6 ; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія довідки взамін військового квитка; копію витягу з Резерв; копію довідки про приналежність до релігійної організації; копії повісток до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 ; копія заяви до ІНФОРМАЦІЯ_7 про зміну військової служби по мобілізації, на невійськову (альтернативну) службу та квитанції про відправку та отримання; копію відповіді з ІНФОРМАЦІЯ_7 ; копію заяви до ІНФОРМАЦІЯ_4 про зміну військової служби по мобілізації, на невійськову (альтернативну) службу та квитанції про відправку та отримання; копію пояснювальної записки про неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 та квитанції про відправку та отримання; копію заяви до ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копія повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Досліджені докази не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку. Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, отриманий в установленому законом порядку. Вказані докази є належними, допустимими та достовірними.

Надані стороною захисту копії документів не стосуються встановлення фактичних обставин справи, проте враховуються судом при вирішення питання обов`язку ОСОБА_6 , проходити військову службу.

Крім того, стороною захисту не оспорювався факт нез`явлення ОСОБА_6 за повісткою, а невизнання вчинення злочину зводилось до неможливості проходити військову службу через релігійні переконання.

Щодо аргументів сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_6 не міг проходити військову служби через свої релігійні переконання і його поведінка не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 336 КК України передбачає ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Обвинувачений неодноразово наполягав на своїй готовності до проходження альтернативної служби, посилаючись на Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу». Однак, відповідно до статті 4 вказаного закону на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Тобто з положень даного закону випливає відсутність можливості заміни військової служби невійськовою при призові під час мобілізації. Так, обвинувачений розуміючи, що процедура заміни військової служби в даному випадку неможлива, не з`явившись по повістці 23.11.2024, свідомо ухилився від військової служби, чим скоїв інкриміноване йому правопорушення.

Законодавець чітко розмежовує два види військової служби: строкову та за призовом під час мобілізації. При призові на строкову військову службу доступна можливість заміни її альтернативною для сумлінного відмовника, через його релігійні переконання, однак в разі призову під час мобілізації про таку можливість не йдеться.

Аналізуючи чинне законодавство, така позиція не є прогалиною, а є свідомим вибором законодавця, котрий чітко розрізнює цілі, а й відтак природу строкової служби та служби за призовом під час мобілізації.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 35 Конституції України здійснення права на свободу світогляду та віросповідання може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей; ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Згідно з положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», зокрема ст. 3 та ст. 4, здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов`язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Аналізуючи вищезазначене, непередбачення порядку заміни військової служби на невійськову в разі призову під час мобілізації є легітимним обмеженням права на свободу світогляду та віросповідання, котре забезпечує досягнення розумного компромісу між почуттями віруючих та інтересами українського суспільства, котре опинилось в стані війни. Зважаючи на обстановку, на те, що Україна обороняється від нападу держави, котра перевищує її за площею, кількістю населення, озброєння, володіє ядерною зброєю, агресія, котрої зазнала Україна, ставить під загрозу існування нації, а також зважаючи на існування різних видів служби в лавах Збройних сил України, зокрема тих, що не пов`язані з носінням та використанням зброї, необхідність носити звання військовослужбовця та підкорюватись військовому керівництву є не настільки істотним втручанням у свободу сповідувати свої переконання та має бути визнано пропорційним щодо ситуації, в котрій такі обмеження запровадженні.

Зазначена позиція повністю узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеними у постанові в справі №573/838/24 від 27.10.2025.

Щодо посилань сторони захисту на практику ЄСПЛ, в якій йшлося про право на проходження альтернативної служби громадянам, чиї релігійні переконання забороняють несення військової служби, суд враховує таке.

Так, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Однак, ретельно ознайомившись з висновками ЄСПЛ, на які посилалася сторона захисту, суд не може взяти їх до уваги, оскільки обстановка, в якій опинилась Україна внаслідок військової агресії рф, є разючо інакшою, оскільки вказані рішення ЄСПЛ стосувались подій в мирний час, а тому не можуть бути застосованими при розгляді даної справи.

Заслухавши обвинуваченого, свідків, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, обставини його вчинення, характер діяння, мотивацію даного кримінального правопорушення, особу винного, ставлення винного до вчиненого ним діяння, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_6 суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий, одружений, офіційно працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.с. 209-201), придатний до військової служби, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, надавши детальні пояснення щодо вчинених дій та копії документів.

Також суд враховує, що злочин вчинений внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, зважаючи, що ОСОБА_6 був залучений до громади Свідків Єгови у віці близько 8 років, до такої діяльності були залучені його мати та брат, що фактично обмежило його свободу віросповідання та прирекло його на безальтернативний вибір релігії.

В той же час, в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 неодноразово наголошував, що всі прийняті ОСОБА_6 рішення є його особистими та на них не впливає релігійна громада, в той же час, він зазначив, що у випадку, коли рішення та поведінка ОСОБА_6 не відповідатиме догмам, які надсилаються вищестоячою організацією, то до нього будуть застосовані певні санкції. Зважаючи, що все позапрофесійне коло спілкування ОСОБА_6 скаладється зі Свідків Єгови, погроза значного обмеження його спілкування з рідними та практично усім колом спілкування без сумніву влинула на його рішення ухилитись від проходження військової служби.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин; вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Враховуючи викладене, засади, передбачені ст. 65 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини вчинення злочину ОСОБА_6 , зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, відповідно до якої «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання, а щодо ув`язнення та його строків акценти треба зміщувати в бік досягнення ресоціалізації», враховуючи досудову доповідь (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), враховуючи досудову доповідь суд вважає за потрібне застосувати ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 336 КК України та призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі.

Статтями 50, 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При цьому з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні – збройною агресією РФ та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_6 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації. Зазначена правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №641/1067/23.

Ухилення від призову під час мобілізації визначено КК України окремим злочином саме через його підвищену суспільну небезпечність. Ухилення осіб від визначеного обов`язку не тільки свідчить про невиконання ними покладених законом обов`язків, а й ускладнює виконання обов`язку по захисту Батьківщини іншими військовослужбовцями, які внаслідок цього позбавляються можливості залучити до виконання завдань певних сил та засобів.

Більш того, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробування фактично буде наданням йому відстрочки від призову з невизначених законом підстав.

Крім того, суд враховує, що без тривалого обмеження спілкування з певними суспільним групами, не зникнуть обставини, які спонукали ОСОБА_6 до вчинення злочину.

За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 371, 374, 376, 392, 395 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувати.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Речові докази: оригінал розписки про отримання ОСОБА_6 повістки до ІНФОРМАЦІЯ_4 на відправку до військової частини НОМЕР_1 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_17