Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №463/5206/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/5206/26

Провадження № 2-о/463/208/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Білоуса Ю.Б.

за участю секретаря с/з Козак О. В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Столяр О.М.

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою адвоката Столяр Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані: № НОМЕР_1 , орган що видав:4656, дата видачі: 09.09.2024р. РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідоме, громадянин України Посвідчення водія НОМЕР_3 , орган що видав:4641, дата видачі: 03.09.2022p., адреса місця реєстрації і проживання: АДРЕСА_2 ) про видачу обмежувального припису, -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу щодо заінтересованої особи ОСОБА_2 обмежувального припису строком на шість місяців із визначенням певних тимчасових обмежень його прав, зокрема:

а) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою (неповнолітньою дитиною) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

б) заборонити ОСОБА_2 , наближатись до постраждалої особи ( неповнолітньої дитини) ОСОБА_1 , на відстань менше 200 метрів до місця проживання постраждалих осіб;

в) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою (неповнолітньою дитиною) ОСОБА_1 , або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заяву мотивує тим, що заінтересована особа ОСОБА_2 є його дідом, з яким вони разом проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Дід ОСОБА_2 протягом останніх вчиняє щодо онука ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_3 домашнє насильство: психологічного характеру (словесні образи, нецензурна лайка, приниження, погрози фізичної розправи, залякування); фізичного характеру. На неодноразові зауваження, прохання Заявника та його матері заінтересована особа не реагує або починає скандалити. Усі ці діяння негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я Заявника та змушують його щоденно боятися за свою безпеку та життя, а також матері - ОСОБА_3 .

Вказані дії заінтересованої особи мають систематичний та довготривалий характер. У зв`язку із чим неодноразово зверталися разом з матір`ю до органів поліції, за результатами яких відносно заінтересованої особи було судом прийнято рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (ст.173-2 КУпАП), а також застосовано заходи термінового заборонного припису.

А тому з метою захисту своїх порушених прав заявник в порядку положень ст.350-2 ЦПК України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" звернувся до суду з відповідною заявою, яку просить задовольнити.

Заявник та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заяви заперечив з підстав її необґрунтованості та безпідставності.

Ухвалою судді від 01.06.2026 року заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито.

Заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, постановляючи рішення відповідно до ст.ст.265,350-6 ЦПК України, суд вважає, що заяву слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Главою 13 ЦПК України закріплено процесуальні особливості розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису, тобто застосування до кривдника одного чи декількох заходів тимчасового обмеження його прав або покладення на нього обов`язків у зв`язку із доведеністю вчиненого відносно постраждалої особи насильства: домашнього чи за ознакою статі (ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Спеціальними законами, які здійснюють регламентацію вказаної сфери суспільних відносин згідно положень ст.350-2 ЦПК України є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з положеннями п.8 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, дід (баба) та онук (онука).

Положеннями ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 756/3859/19 (провадження N 61-11564св19) зроблено висновок, що "враховуючи положення Закону N 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях".

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суди під час розгляду такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (касаційне провадження № 61-19328св18).

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є онуком заінтересованої особи ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з вказаною заявою заявник ОСОБА_1 обгруновує мотивованість та підставність подачі такої, а відтак необхідність видачі обмежувального припису тим, що заінтересована особа ОСОБА_2 систематично вчиняє стосовно нього домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. На зауваження онука та доньки, неодноразово здійснені працівниками поліції бесіди профілактичного характеру, винесені термінові заборонні приписи та прийняті судові рішення про притягнення до адміністративної відповідальності не реагує та продовжує свою протиправну діяльність.

У відповідності до положень ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Чинним ЦПК України закріплено чотири критерії доказів, а саме: належність, достовірність, достатність та допустимість, за наявності в сукупності яких суд враховує такий доказ на підтвердження чи спростування відповідної обставини справи

Згідно ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Вказане положення законодавства кореспондується із законодавчо закріпленим в ч.1 вказаної статті обов`язком кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На необхідності зазначення заявником у поданій заяві не лише обставин, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, але й доказів, що їх підтверджують з обов`язковим подальшим їх представленням суду, зазначено у положеннях п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України, яка закріплює загальні вимоги щодо змісту заяви про видачу обмежувального припису.

Оцінюючи мотивованість та обґрунтованість поданої заявником заяви про видачу судом обмежувального припису на предмет її доказового підтвердження належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами суд виходить з того, що є обгрунтовано доведеним факт вчинення заінтересованою особою ОСОБА_2 відносно заявника систематичного домашнього насильства. Вказані висновки підтверджуються наступним.

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 17.04.2026 року у справі №463/3580/26 (провадження №3/463/857/26) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП (за фактом вчинення вчинення 13.04.2026 року домашнього насильства психологічного характеру відносно доньки ОСОБА_3 ) (а.с.19-20). Як вбачається з тексту судового рішення правопорушник свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.

Крім того, за вчинення ОСОБА_2 13.04.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме: домашнього насильства психологічного характеру щодо доньки ОСОБА_3 , щодо ОСОБА_2 винесено працівниками поліції терміновий заборонний припис, із встановленням для останнього ряду заходів: заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с.21).

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство щодо ОСОБА_1 . Зазначене також дає підстави стверджувати про те, що є високим вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та про які зазначає сам заявник у прохальній частині поданої заяви.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що тимчасове обмеження права користування кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою останнього (постанова Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20).

Встановлюючи строк дії обмежувального припису, суд враховуючи позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 415/10120/18 (провадження № 61-7849св19), згідно якої такий має бути пропорційним і достатнім та визначається із урахуванням оцінки ризиків, вважає обґрунтованим видачу обмежувального припису відносно кривдника на строк 6 місяців.

А тому з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність заявлених вимог, а тому вважає, що такі підлягають до задоволення з наведених вище мотивів.

Керуючись ст. 350-2, 350-6,350-8 ЦПК України, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд-

ухвалив:

Заяву адвоката Столяр Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані: № НОМЕР_1 , орган що видав:4656, дата видачі: 09.09.2024р. РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідоме, громадянин України Посвідчення водія НОМЕР_3 , орган що видав:4641, дата видачі: 03.09.2022p., адреса місця реєстрації і проживання: АДРЕСА_2 ) про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_2 , яким заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк 6 (шість) місяців:

а) перебувати в місці проживання з постраждалою особою (неповнолітньою дитиною) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

б) наближатись до постраждалої особи (неповнолітньої дитини) ОСОБА_1 , на відстань менше 200 метрів до місця проживання постраждалих осіб;

в) вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою (неповнолітньою дитиною) ОСОБА_1 , або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Допустити рішення суду до негайного виконання. Рішення суду про видачу обмежувального припису у відповідності до вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Повідомити про прийняте рішення Львівське районне управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, та Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Білоус Ю. Б.