Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №336/2879/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2879/26

Провадження №: 3/336/1558/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, при секретарі Гордейченко Р.Р., за участю захисника адвоката Шевченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 ,—

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 17 березня 2026 року приблизно о 09.40 годині ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_3 , а саме кричала, ображала, принижувала, чим завдала шкоду психологічному здоров`ю та порушила п.п. 7 п. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

В ході розгляду справи захисник адвокат Шевченко А.В. заперечувала проти протоколу про адміністративне правопорушення посилаючись на недостатність доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, на підставі чого просила закрити провадження у справі через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи шляхом направлення смс-повісток, в судове засідання не з`явились жодного разу, про причини неявки не сповістила.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення суд виходить з наступного.

Відповідальність за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП передбачена за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з положенням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

Суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia",рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Судом були досліджені долучені до матеріалів справи письмові докази.

17.03.2026 року ОСОБА_3 звернулась в поліцію з вимогою вжити заходи до її доньки ОСОБА_1 , яка 17.03.2026 року о 09.30 годині за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, ображала принизливими словами та погрожувала фізичною розправою.

Як зазначено у письмових поясненнях ОСОБА_3 , вона через сімейні обставини мешкає у АДРЕСА_2 . Квартира АДРЕСА_3 належить їй і в цій квартирі до цього часу мешкала її дочка. Останнім часом між ними склалися неприязні стосунки з приводу квартир та її поведінки, постійні погрози. 17.03.2026 року о 09.30 годині вона приїхала у місто, щоб перевірити свою квартиру. Коли ОСОБА_3 зайшла до кімнати, то повідомила дочці, що хоче мешкати у своїй квартирі, а її ні бачити ні чути не хоче. Після чого донька почала ображати її принизливими словами та погрожувати фізичною розправою. На зауваження залишити квартиру донька не реагувала, після чого ОСОБА_3 викликала поліцію.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , вона тривалий час мешкає у АДРЕСА_1 . У неї є матір ОСОБА_3 , яка мешкає окремо у м. Вільнянськ Запорізької області, точної адреси не знає. Квартира, в якій мешкає ОСОБА_1 належить матері на праві власності. 17.03.2026 року о 09.40 годині її матір, на запрошення ОСОБА_1 , приїхала для вирішення побутових питань. Будь-яких протиправних діянь ні вона ні матір не вчиняли. Вважає, що матір викликала поліцію для того, щоб виселити її з квартири, яка належить їй. На даний час їй йти нікуди. Медична допомога непотрібна.

17.03.2026 року було складено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 та поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки як середній.

Відносно ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис, яким зобов`язано кривдника залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб з 11.40 години 17.03.2026 року до 11.40 години 22.03.2026 року.

В ході розгляду справи судом також було витребувано відеозапис з персональних приладів для відеофіксації поліцейських, на якому зафіксовано приїзд поліцейських на місце виклику за адресою: АДРЕСА_1 та процес складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також інших матеріалів справи. Жодних підтверджень наявності конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на досліджених відеозаписах не зафіксовано.

При цьому працівником поліції не здійснено опитування інших осіб, які б були очевидцями подій, хоча на відеозаписі така особа зафіксована і перебувала вона в квартирі ще до приїзду поліцейських, в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази вчинення ОСОБА_1 дій, які б підпадали саме під ознаки домашнього насильства психологічного характеру, оскільки особа, яка потерпіла в судове засідання не з`явилась та не надала своїх показів для підтвердження або спростування наведених обставин.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, оскільки зібрані докази унеможливлюють кваліфікацію дій ОСОБА_1 саме як вчинення домашнього насильства психологічного та потерпіла під час розгляду справи в суді не підтвердила обставин конфліктної ситуації, провадження у справі підлягає закриттю через відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. 247 п. 1 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП, за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Постанова набрала законної чинності «_____»_________________20___року

Дата видачі «_____»_________________20___року