Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №307/933/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/933/26

Провадження № 1-кп/307/57/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів у режимі відеоконференції кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026078160000008 від 09.01.2026 року, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, з не повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , солдата, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.03.2025 призвано на військову службу під час мобілізації, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 N?69/2022 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . 29.03.2025 призначений на посаду сапера розмінування 2 відділення розмінування 3 взводу розмінування 3 роти розмінування 3 батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 185096Т.

Так, солдат військової служби ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 33, 34, 49, 127 - 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 N? 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), зобов?язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

У статті 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ вказано, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов?язані завжди пам?ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Однак, в порушення вищевказаних норм законодавства, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальний проступок у сфері життя та здоров?я особи за наступних обставин:

Так, 07 січня 2026 року близько 07 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , під час сварки, з малолітнім ОСОБА_7 та являючись особою з якою винний перебуває у сімейних відносинах, так як ОСОБА_4 , являється співмешканцем матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, схопив малолітнього правою рукою за шию та стиснув її, після чого долонею правої руки наніс один удару область голови та один удар у область обличчя.

Своїми протиправними діями, ОСОБА_6 , спричинив малолітньому потерпілому ОСОБА_7 , тілесні ушкодження у вигляді синця лівої половини обличчя, синця лівої скроневої ділянки голови та садна шиї, які згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасний розлад здоров`я, чи незначну стійку втрату працездатності.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю та у вчиненому щиро розкаявся.

Показав, що 7 січня 2026 перебуваючи за місем проживання в селищі Буштино в ході сварки з жінкою, схопив малолітнього ОСОБА_7 за шию, після чого рукою два рази вдарив його по лицю. Шкодує, що таке вчинив та просив суворо його не карти.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю.

Оскільки прокурор, обвинувачений, захисник не заперечили щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження та беречи до уваги заяву представника потерпілого, в якій вона, як і інші учасники кримінального провадження не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про особу обвинуваченого.

Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним у обвинувальному акті, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне нанесення легкого тілесного ушкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься до категорії проступку, дані про особу обвинуваченого, який є молодим за віком, неодружений, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, являється військовослужбовцем,та за місцем несенння військової служби характеризується негативно, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає: вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

За положеннями ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, враховуючи що обвинувачений є особою військовослужбовцем, за наявністю альтернативної санкції ч. 1 ст. 125 КК України, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції статті у виді штрафу.

Суд вважає, що призначення обвинуваченому саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Речових доказів не має.

Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та надіслати обвинуваченому, захиснику та представнику потерпілого.

Головуючий ОСОБА_1