Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №304/594/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/594/26 Провадження № 2/304/721/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із вказаною позовною заявою, просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 25.06.2018 та стягувати на користь позивачки щомісяця з відповідача аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка вказує, що сторони перебували у шлюбі, мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає із позивачкою та перебуває на її утриманні. В судовому порядку з відповідача на користь позивачки постановлено стягувати аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Проте, визначеної судом суми не вистачає на задоволення потреб дитини.

За змістом позовної заяви відповідач наразі є здоровою і працездатною людиною. Із посиланням на ст. 51 Конституції України, ст.180-183, 191, 192 СК України, з метою забезпечення достатнього та необхідного рівня життя дитини задля її гармонійного розвитку, оскільки батьки дітей мають рівні зобов`язання по їх утриманню, позивачка просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 01.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, визначено дату, час і місце проведення судового засідання. Відповідачу визначено 15-денний строк з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Представниця позивачки адвокат Вишнякова І.О. подала до суду заяву від 10.06.2026, якою просить розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представниця відповідача адвокат Суязова Г.В. подала до суду заяву від 09.06.2026, якою просить судове засідання проводити за відсутності відповідача, проти задоволення позову не заперечує.

Підстав для відкладення судового засідання або оголошення перерви в ньому, передбачених ст. ст. 223, 240 ЦПК України судом не встановлено. Інших заяв по суті справи та зустрічної позовної заяви учасниками справи подано не було, інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв`язку, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у зв`язку із таким.

Судом встановлено, що сторони, які перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.10.2011 по 26.07.2018, мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає із позивачкою та перебуває на її утриманні, що не заперечується з боку відповідача. Копія відповідного свідоцтва серії НОМЕР_1 від 22.08.2014, та рішення Перечинського районного суду Закарпатської області у справі №304/482/18 від 23 червня 2018 року про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 26.07.2018, що наявні у матеріалах справи, досліджені судом.

Вказаним рішенням суду також стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Судом, виходячи з наявних доказів, не встановлено наявності заборгованості відповідача зі сплати аліментів з дати ухвалення вищезгаданого рішення суду.

Підставою для звернення до суду позивачки стало те, що з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів витрати на утримання дітей суттєво збільшились, визначений розмір щомісячного платежу становить менше, ніж мінімально гарантований сімейним законодавством рівень, що зумовило погіршення її матеріального стану та неможливість забезпечувати власними силами потреби дітей. Крім того, сторони не змогли дійти згоди про збільшення розміру й зміну способу стягнення аліментів в позасудовому порядку.

Задовольняючи позов, крім відсутності заперечень з боку відповідача, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як врегульовано ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При цьому, закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

За ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В розпорядженні суду відсутні докази на користь того, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти, має інших осіб на утриманні або за станом здоров`я не є працездатним. Інших обставин, що мають істотне значення, зокрема, неможливості з боку батька нести витрати по утриманню дітей у визначеному законом розмірі судом під час розгляду справи не встановлено. Судом безпосередньо враховується й та обставина, що відповідач підтримує заявлені позовні вимоги.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, Сімейний кодекс України встановлює підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Вирішуючи даний спір, суд виходить в першу чергу із якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також того, що стягувач має право змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши його у частці від доходу відповідача, відповідно суд приходить до висновку про необхідність зміни способу стягнення аліментів, що стягуються з відповідача у твердій сумі та враховуючи положення законодавства щодо права того з батьків, з яким проживає дитина, вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для задоволення позову про зміну способу стягнення аліментів, встановленого вказаним вище рішенням суду, з твердої грошової суми – 1 500,00 гривень, які стягуються з батька на утримання дитини щомісячно, на 1/4 частку від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, положень ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує із відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 1 331,20 гривень, від сплати яких позивачка звільнена при пред`явленні позову до суду.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 141, 155, 182, 199, 200 СК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на підставі рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2018 року у справі № 304/482/18, яке набрало законної сили 26 липня 2018 року, з твердої грошової суми на 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено та підписано 19.06.2026.

Головуюча:Гевці В. М.