Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №522/330/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/330/26-Е

Провадження № 2-др/522/95/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та розірвання шлюбу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року позовну заяву– задоволено частково. Розірвано шлюб, зареєстрований 14 червня 2002 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ), та ОСОБА_2 , Відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління Міністерства юстиції м. Одеси та стягнуто з відповідача – ОСОБА_2 , на користь позивачки – ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) батька, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 09 січня 2026 року до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача – адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення, у якій заявниця просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень та витрати на відправлення листа у розмірі 146,00 гривень.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року заяву прийнято до розгляду. Встановлено, що розгляд заяви здійснюватиметься без повідомлення сторін.

03 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_2 – адвоката Гареєва Євгена Шамільовича надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому заявник просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 1 146,00 гривень.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно розрахунок гонорару від 25.05.2026, що є додатком до договору про надання правової допомоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів від 22.112.2025 адвокатом Остапишеної Валентини Миколаївни було надано наступні види послуг:

- зустріч з клієнтом та узгодження правової позиції – 1 000,00 гривень;

- підготовка позовної заяви, направлення позову відповідачу, подача позовної заяви – 4 000,00 гривень;

- надання додаткових пояснень (заперечень по справі) – 1 000,00 гривень.

Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу склав 6 000,00 гривень.

Факт оплати вказаної грошової суми підтверджується копією платіжної інструкції від 06.02.2026 №P24A5465905487D0495, за яким ОСОБА_1 перерахувала на користь ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 6 000,00 гривень.

У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги

Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.

Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:

- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;

- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;

- чи є такі витрати фактичними та неминучими?

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник ОСОБА_2 – адвокат Гареєв Євген Шамільович зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. До матеріалів справи долучено лише додаток до договору (розрахунок гонорара), однак сам договір про надання правничої допомоги від 22.12.2025 року не поданий. За відсутності основного договору неможливо встановити погоджені умови, предмет та обсяг зобов`язань сторін, що унеможливлює перевірку обґрунтованості заявлених сум.

Проте, з вказаними доводами суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правничої допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Суд зазначає, що матеріали справи містять ордер, виданий адвокатом, який підтверджує його повноваження на представництво інтересів позивача у цій справі. Крім того, позивачем надано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та платіжну інструкцію, що підтверджує здійснення оплати таких послуг.

У зв`язку з чим, сам по собі факт ненадання договору не свідчить про відсутність понесених витрат, якщо їх реальність, фактичне несення та розмір підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, а повноваження адвоката підтверджені ордером.

У запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення заявник також зазначає, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення сторін (письмове провадження). Жодного судового засідання проведено не було. Справа про розірвання шлюбу та стягнення аліментів є типовою категорією справ, не пов`язаною зі складними правовими питаннями. Зустріч з клієнтом та узгодження правової позиції 1 000,00 гривень – дана послуга є підготовчою та не пов`язана безпосередньо з представництвом у суді. Підготовка позовної заяви, направлення позову відповідачу, подача позовної заяви 4 000,00 гривень – сума є явно завищеною для типової позовної заяви у справі про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, яка не вимагає проведення складного аналізу або значних витрат часу.

Суд частково погоджується із такими доводами з огляду на наступне.

Щодо витрат, пов`язаних із зустріччю з клієнтом та узгодженням правової позиції, суд зазначає наступне.

На думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, ОСОБА_1 у судових засіданнях участі не брала, власну позицію щодо справи не висловлювали, а позовна заява та інші процесуальні документи складалися безпосередньо представником, будь-яких заяв або клопотань самостійно – не подавала. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою – позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та розрахунку гонорара від 05.05.2026 не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація.

Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу – відсутні.

Щодо витрат, пов`язаних з підготовкою позовної заяви, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом та складається з 3 аркушів, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

У додатках до позовної заяви відсутні будь-якій документи, отриманий представником позивача самостійно (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів). Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері чітко сформована та не відрізняється між собою, що не вимагало від представника позивача витрат значного проміжку часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини, що виникли між позивачем та відповідачами.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за надання такої послуги, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 3 000,00 гривень.

Щодо витрат, пов`язаних з наданням додаткових пояснень (заперечень по справі, суд зазначає наступне.

23 квітня 2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни. надійшли сформовані 23.04.2026 в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких він просить не зупиняти розгляд справи та не надавати строк на примирення.

Суд враховує, що підготовка зазначених пояснень була пов`язана із здійсненням представництва інтересів відповідача у справі та є видом професійної правничої допомоги, витрати на яку підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим суд бере до уваги характер та зміст поданих пояснень, їх незначний обсяг, відсутність складного правового аналізу та те, що вони фактично містять виклад позиції відповідача щодо процесуального питання. За таких обставин суд вважає заявлений розмір витрат за підготовку зазначених пояснень завищеним та таким, що не відповідає критеріям співмірності, розумності й необхідності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за підготовку додаткових пояснень та визначає їх розмір у сумі 200,00 гривень, що, на переконання суду, є співмірним обсягу фактично виконаної роботи.

За таких обставин, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який би відповідав критерію розумності, співмірності та справедливості становить 3 200,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 400,00 гривень (3 000 * 0,75).

Щодо витрат на відправлення листа з оголошеною цінністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Надсилання процесуальних документів поштовим зв`язком є такою процесуальною дією, а тому понесені та документально підтверджені витрати підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Оскільки, позовна заява була подана через підсистему ЕС, позивачка була зобов`язана направити копію позову з додатками іншим учасникам справи.

Згідно копії квитанції від 08.01.2026, що видана АТ «УКРПОШТА», вартість поштового відправлення склала 146,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню витрати, пов`язані із відправкою поштової кореспонденції у розмірі 109,50 гривень (146*0,75).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Остапишеної Валентини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути відповідача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь позивачки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути відповідача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь позивачки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , витрат, пов`язані із направленням кореспонденції у розмірі 109 (сто дев`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст додаткового рішення складено та підписано 19 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.