Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №490/9731/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1208/2026 Справа № 490/9731/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Гуденко О.А.,при секретарі Романовій К.Т., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду, просила стягнути з ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 58 697,70 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Обгрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду позивач посилається на наступне, 26 травня 2025 року приблизно о 12.55 годині ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по прямій ділянці проспекту Боловленського зі сторони вулиці Руфіна Судковського в напрямку вулиці Пилина Орлика в м. Миколаєві, грубо порушив вимоги пунктів 1*3, 1.5, 2.3б Правил дорожнього руху України, а саме допустив контактування передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою частиною автобусу «Рута А0483», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія. ОСОБА_4 , в результаті чого, зазначений автобус отримав механічні ушкодження.

Згідно ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва, 10.09.2025 року, ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв?язку із примиренням з потерпілим на підставі ст. 46 КК України. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав в повному обсязі.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було розглянуто справу щодо відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26 травня 2025 року за участю транспортного засобу «Рута A0483», реєстраційний номер НОМЕР_2 та було прийнято рішення про відшкодування шкоди ОСОБА_1 в розмірі 57 112,25 грн. 15.09.2025 року, згідно довідки Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», зазначені кошти були переведені на рахунок ОСОБА_1 .

Згідно рахунку-фактури N? ФОС-000047 від 17 червня 2025 року сума робіт на відновлення транспортного засобу «Рута А0483», реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 115 809,95 грн. Зазначений транспортний засіб на даний час не відремонтований. Різниця між страховим відшкодування та фактично спричиненою шкодою складає 58 607,70 грн.

Оскільки розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_3 перевищує виплачений страховою компанією розмір страхового відшкодування, вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.11.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 22.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти заочного рішення не заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами адресована відповідачу, повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», станом на дату ухвалення рішення, відповідач не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ухвалою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 10.09.2025 року у справі №488/3647/25 звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України у зв`язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим на підставі статті 46 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152050000361 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України – закрито на підставі статті 46 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави (на рахунок UA428999980313020115000014481, Миколаїв.ГУК/Корабел.р-н/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, код класифікації доходів 24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, призначення платежу: «Лі Д.А. за проведення судових експертиз, Корабельний районний суд міста Миколаєва, код 02892468») судові витрати в розмірі 14.262,40 гривень (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні 40 копійок).

Речові докази: транспортний засіб марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , переданий на відповідальне зберігання обвинуваченому – залишити останньому як власнику, транспортний засіб - автобус «Рута А0483», реєстраційний номер НОМЕР_2 , передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 залишено останньому як власнику.

З вказаної ухвали суду вбачається, що 26.05.2025 року приблизно о 12:55 годині ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, призваним для проходження військової служби за мобілізацією на посаді гранатометника 1 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти НОМЕР_5 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_6 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , у денний час доби по сухій, чистій, прямій ділянці проїзної частини проспекту Богоявленського зі сторони вулиці Руфіна Судковського в напрямку вулиці Пилипа Орлика в місті Миколаєві зі швидкістю 40 км/год. В цей час, біля правого краю проїжджої частини проспекту Богоявленського (відносно напрямку руху автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_4 ), в нерухомому положенні знаходився автобус «Рута А0483», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Рухаючись в обраному напрямку в районі будинку №215 по проспекту Богоявленському в місті Миколаєві, обвинувачений ОСОБА_3 , діючи із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння та легковажно розраховуючи на їх відведення, грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3б Правил дорожнього руху України, а саме рухаючись у обраному напрямку проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив контактування передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою частиною автобусу «Рута А0483», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , в результаті чого пасажир автобусу ОСОБА_6 , яка перебувала всередині вказаного автобусу отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла лонної кістки зліва, сідничної кістки зліва з незначним зміщенням уламків, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Матеріалами справи підтверджується, що ТЗ автобус «Рута А0483», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

До матеріалів справи додано рахунок-фактуру № ФОС-000047 від 17.06.2025, з якого вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин, необхідних для відновлення автомобіля марки Рута А0483 МКПП, державний номер НОМЕР_2 , становить 115 809,95 грн. Зазначений рахунок містить перелік виконаних ремонтних робіт, використаних матеріалів та запасних частин, а також розрахунок їх вартості.

До матеріалів справи додано рішення МТСБУ відповідно до номера справи №123982, з якого вбачається,що МТСБУ розглянуло справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 26/05/2025 року за участю транспортного засобу марки РУТА з д.н.з. НОМЕР_2 . МТСБУ прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 відшкодування шкоди в розмірі 57 112,25 грн.

До матеріалів справи також додано виписку АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 15.09.2025 на рахунок позивача було зараховано страхове відшкодування від Моторного (транспортного) страхового бюро України за страховою справою №123982 у розмірі 57 112,25 грн, з яких після утримання банківської комісії у сумі 50,00 грн на рахунок фактично зараховано 57 062,25 грн. З призначення платежу вбачається, що виплата здійснена у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу марки Рута, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно зістаттею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування. Збиткамиє втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зчастинами 1-2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно дочастини 1 статті 1188 ЦК України шкода ,завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як установлено судом, з вини відповідача ОСОБА_3 , який, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, належний позивачу автомобіль був пошкоджений. Таким чином, внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки з вини ОСОБА_3 було завдано майнової шкоди ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Устатті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відповідно до ч.2 ст.18 ЗаконуУкраїни № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини відповідача, цивільна відповдіачлбьність якого не була застрахована в установленому законом обов`язковому порядку, транспортному засобу позивача було завдано механічних пошкоджень.

Згідно з рахунком-фактурою № ФОС-000047 від 17.06.2025 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 115 809,95 грн. Доказів, які б спростовували розмір визначеної шкоди або свідчили про необґрунтованість наведеного розрахунку, матеріали справи не містять.

Разом з тим, Моторним (транспортним) страховим бюро України позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 57 112,25 грн, що підтверджується рішенням МТСБУ та банківською випискою про зарахування відповідних коштів.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, яка залишилася невідшкодованою після здійснення страхової виплати, становить 58 697,70 грн (115 809,95 грн – 57 112,25 грн).

Страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

За ч. 3 ст. 27 Закону України № 3720-IX, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів.

Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

За згодою страховика (МТСБУ) відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу може здійснюватися на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх статутних документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи поза переліком, визначеним страховиком (МТСБУ).

За положеннями ч. 5 цієї статті, у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою. (стаття 27 Закону № 3720-IX).

З огляду на те, що транспортний засіб «Рута А0483», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є 2006 року випуску, при визначенні розміру страхового відшкодування підлягав застосуванню коефіцієнт фізичного зносу складників транспортного засобу відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів того, чому МТСБУ виплатило регламентну страхову випалту набагато менше дійсних витрат на відновлювальний рремонт автомобіля, оскільки рішення про виплату прийнято 24.09.2025 року, тоді як рахунок фактура датований 17.06.2025 року.

Крім того, позивачем не заявлялося жодних вимог то МТСБУ щодо недостатності регламентної виплати , не заявлялось клопотання про витребування матеріалів страхової справи - що унеможливлює перевірку судом правильності нарахування розміру визначеної страхової виплати..

Крім того, позивачем не надано до суду ні

Акту огляду пошкодженого автомобіля, ні проведеного дослідження щодо пошкоджень - тоді як з ухвали суду вбачається, що було пошкоджено задню частину автомобіля РУТА, в той час як з наданого рахунку -фактури вбачається, що в ремонтні роботи включено ремонт та заміна обох задніх дверей, ремонтування кріплення крісел (10 шт).

Отже, позивачем не доведено, що різниця у розмірі 58 697,70 грн між фактичним розміром шкоди є безумовна для відновлення транспортного засобу згідно з рахунком-фактурою № ФОС-000047 від 17.06.2025 року ( а що саме ремонтні роботи у 115 809,95 грн. безпосередньо пов`язані саме з пошкодженнями, яки виникли внаслідок ДТП) .

Враховуючи, що страхове відшкодування не покриває повного розміру завданих збитків, різниця між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування підлягає відшкодуванню особою, винною у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до статті 1194 ЦК України.

Разом з тим, відповідча також ен надав доказів на спростування того, що розмір шкоди має бути меншим.

Аналізуючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що ремонт та фарбування правих дверей, ремонт ГБО та ремонт крісел ( на загальну суму 23 569,40 грн) - не підтверджено, що ці відновлювальні роботи прямол пов`язані з пошкодженнями, які виникли внаслідок ДТП, адже якщо б були прямо пов`язані, то мали б входити в страхову виплату.

Оскільки на момент розгляду справи завдана позивачу майнова шкода відшкодована не в повному обсязі, а різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 35 128,30 грн, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача та часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову, - пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 79-81, 141, 259, 263-265 , 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 35 128,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) судовий збір у розмірі 786,40 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.