Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №490/183/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/183/26 15.06.2026

н\п 1-кп/490/805/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/183/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152030001435 від 11 листопада 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, є громадянином України, має базову загальну середню освіту, неодружений, офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

07.11.2025 року близько 19:00 години, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 перебував на вулиці Захисників Миколаєва, 25/2 в м.Миколаєві, де на тротуарі біля куща, побачив банківську платіжна картку АТ "ПриватБанк" з номером № НОМЕР_1 , власником якої являється Акціонерне товариство "ПриватБанк" та яка перебувала у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка у розумінні норм ст.1 Закону України "Про інформацію" №2657-ХІІ від 02.10.1992 року, п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-ІІІ від 05.04.2001 року відноситься до офіційних документів, після чого у нього виник злочинний корисливий умисел, спрямований на викрадення (привласнення) вказаної банківської картки, з метою подальшого зняття з неї грошових коштів для власних потреб.

Реалізовуючи свій злочинний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у вказаний час, у вказаному місці, ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих мотивів, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає та вказані дії є непомітними для оточуючих, підняв з тротуару банківську картку № НОМЕР_1 , та маючи реальну можливість повернути її звернувшись до будь-якого відділення АТ "ПриватБанк", або передати до правоохоронних органів, таких дій не вчинив та з корисливих мотивів, утримуючи вказану карту при собі, з метою подальшого зняття з неї грошових коштів для власних потреб, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном як своєю власністю.

Крім того, ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 07.11.2025 року близько 19:00 години вирішив здійснити крадіжку грошових коштів з раніше викраденої банківської картки № НОМЕР_1 , власником якої являється Акціонерне товариство "ПриватБанк", та яка перебувала у користуванні потерпілої ОСОБА_6 ..

Реалізуючи свій злочинний, корисливий умисел, ОСОБА_3 , діючи таємно, з метою власного незаконного збагачення, в період воєнного стану, використовуючи раніше викрадену банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої являється Акціонерне товариство "ПриватБанк", користувачем якої є ОСОБА_6 , знаходився в магазинах міста Миколаєва, вирішивши здійснити крадіжки грошових коштів з раніше привласненої банківської картки з номером НОМЕР_1 , власником якої являється Акціонерне товариство "ПриватБанк" та яка перебувала у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізуючи свій злочинний, корисливий намір, ОСОБА_3 , діючи таємно, умисно, з метою власного незаконного збагачення, в період воєнного стану, використовуючи раніше привласнену банківську картку з номером НОМЕР_1 , власником якої є Акціонерне товариство "ПриватБанк", користувачем якої є ОСОБА_6 , розуміючи, що не має права розпоряджатись грошовими коштами, які знаходились на вказаному рахунку, знаходячись в приміщеннях магазинів, розташованих в місті Миколаїв, проводив безконтактні оплати зазначеною банківською карткою, шляхом застосування чіпу на банківській картці без підтвердження коду банківської картки, тим самим здійснив розрахунок за товар наступними транзакціями:

– 19:51 годин "Gastronom Syto Piano" – 477,50 гривень;

– 19:52 годин "Gastronom Syto Piano" – 426,00 гривень;

– 19:54 годин "Gastronom Syto Piano" – 461,00 гривень;

– 20:35 годин "АТБ" – 490,50 гривень;

– 20:36 годин "АТБ" – 250,00 гривень;

– 20:37 годин "АТБ" – 448,20 гривень;

– 20:37 годин "АТБ" – 106,00 гривень;

– 20:45 годин кафе "Піца Лайт" – 490,00 гривень;

– 20:48 годин АЗС "WOG" – 400,00 гривень;

– 20:49 годин АЗС "WOG" – 449,00 гривень;

– 20:51 години АЗС "WOG" – 324,00 гривень;

– 22:13 годин АЗС "WOG" – 400,46 гривень;

– 22:29 годин "Сільпо" – 448,86 гривень;

– 22:30 годин "Сільпо" – 438,44 гривень;

– 22:44 годин АЗС "Укр Нафта" – 399,95 гривень;

– 22:47 годин АЗС "Укр Нафта" – 290,00 гривень;

– 22:59 годин "АТБ" – 392,30 гривень;

– 23:00 годин «АТБ» – 364,40 гривень.

У подальшому ОСОБА_3 , утримуючи придбані за допомогою банківської картки товарно-матеріальні цінності покидав вище вказані місця вчинення злочину, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 7056,61 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, винним себе визнав повністю та суду пояснив, що дійсно, 07.11.2025 року близько 19:00 години, більш точного часу вже не пам`ятає, він знаходячись в районі вул.Захисників Миколаєва (Декабристів) в м.Миколаєві знайшов на тротуарі біля куща банківську картку АТ "ПриватБанк". Після цього він заходив до різних магазинів, кафе, АЗС, де розплачувався за придбаний ним товар даною банківською карткою. У подальшому має намір добровільно відшкодувати завдану шкоду потерпілій. У вчиненому щиро кається.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому, судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Так, як обвинувачений ОСОБА_3 визнав фактичні обставини справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, суд вважає їх встановленими та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 :

– за ч.1 ст.357 КК України, як викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів;

– за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінальних правопорушень, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Разом із тим, як раніше зазначав Верховний Суд, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, які передбачають повноваження суду призначати покарання з врахуванням відповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, його особу, а саме те, що він в силу ст.89 КК України не судимий, неодружений, офіційно не працює, за даними КНП "Миколаївський обласний центр психічного здоров`я" Миколаївської обласної ради на даний час на лікуванні у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, як обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Згідно досудової доповіді, складеної Заводським районним відділом філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, його критичне ставлення до скоєного, що вказує на усвідомлення ним протиправності своїх дій та бажання стати на шлях виправлення, а також з урахуванням позиції сторони обвинувачення, яка просила застосувати відносно обвинуваченого положення ст.75 КК України, суд приходить до висновку, що призначення покарання без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75 КК України, буде достатнім і необхідним видом покарання для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів та буде відповідати принципам розумності та справедливості, і мета кари – виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального права – не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.

Призначене судом покарання є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідає тяжкості вчинених ним правопорушень, сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому та забезпечує баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

По даному кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_6 подано позовну заяву, в якій вона просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь збитки завдані злочином в сумі 7056,61 гривень.

В обґрунтування поданої позовної заяви зазначено, що в ході вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 здійснив крадіжку грошових коштів з її карткового рахунку в АТ "ПриватБанк" за № НОМЕР_1 , чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 7056,61 гривень. Розмір спричиненої матеріальної шкоди станом на теперішній час потерпілій не відшкодовано.

Обвинувачений ОСОБА_3 позовну заяву потерпілої ОСОБА_6 визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи наведене, оскільки шкода потерпілій ОСОБА_6 заподіяна злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження, позовна заява про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, та призначити йому покарання:

– за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років;

– за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 /два/ роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 /двох/ років з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

– виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків – задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7056 /сім тисяч п`ятдесят шість/ грн 61 к..

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий ОСОБА_1