Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №490/7883/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/60/2026 Справа № 490/7883/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Романовій К.Т., за участі позивача та представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, інспектора з паркування Костенка Дмитра Миколайовича про визнання дій Інспектора з паркування протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд: про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у справі; визнати протиправними дії Інспектора з паркування головного спеціаліста сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування Управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради - Костенка Д.М.; стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову посилається на наступне. Згідно постанови МYK №2504810 від 12.06.2025 року ( яка в порушення вимог ч.1 ст.122 КУпАП була підписана 17.07.2025 року Інспектором з паркування Костенко Д.М.) Лопушанського В.М. було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штаф в розмірі 340 грн. Зазначає, що приймаючи таке рішення Інспектор з паркування Костенко Д.М. встановив, що 11.06.2025 року за адресою: вул.Олексія Вадатурського 41а в м.Миколаєві, особа яка керувала автомобілем (водій) Tayota Land Cruiser 150 д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила зупинку, а саме здійснила зупинку на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку з трамвайними коліями по середині, чим порушила п.15.3. Правил дорожнього руху України за що передбачено штраф згідно ч.1 ст.122 КУпАП(хоча трамвайних колій по вул.Олексія Вадатурського буд.11а не має).Будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування (Миколаївської міської ради) та наділений повноваженнями виносити постанови про адміністративне правопорушення за порушення ПДР інспектор з паркування Миколаївської міської ради Костенко Д.М., - вимоги ч.2 ст.19 Конститкції України ч.1,ч.2,ч.3 ст.7 КУпАП та норми ПДР, зокрема Р.8 п.8.1;Р.15 п.15.9 не врахував, а відтак безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, тому його дії позивач вважає протиправними, а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною. Разом з тим, інспектор з паркування Костенко Д.М. приймаючи постанову про приятягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП не зазначив в постанові МYK №2504810 від 12.06.2025 року, жодного порушення ПДР передбаченого Р.15 п.15.9 п.п.а - Зупинка забороняється ПДР, за яке можливо притягнути до адміністративної відповідальності в разі порушення цих норм. Також посилається на те, що відповідно до ч.2 ст. 277 КУпАп справи про адміністративні правопорушення передбачені ч.1,ч.3,ч.7, ст. 122 КУпАП ( в частині правопорушення правил зупинку, стоянки) розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення, та отримання відомостей про суб`єкта цього правпорушшення( правопорушення було виявлено інспектором з паркування 11.06.2025 року). Разом з тим, постанова МYK №2504810 від 12.06.2025 року була винесена Інспектором з паркування Костенко Д.М. 12.06.2025 року, але підписана ним лише 17.07.2025 року, тобто фактично постанова була винесена 17.07.2025 року - це є порушенням норм ч.2 ст.277 КУпАП. Зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення не була виконана. Протягом десяти днів з дня її винесення постанова надсилаєтсья відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи. Вказує, що згідно довідки №3149 від 30.09.2021 року "Про реєстрацію місця проживання особи" за відомостями Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради та запису в ЄДДР №19550817-03012 місце проживання ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 . Разом з тим, постанова від 12.06.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням не направлялась та позивачем не отримувалась. ОСОБА_2 не з`ясував місце проживання ОСОБА_1 та зазначив в постанові місце проживання, що не відповідає дійсності, ідентифікаційний номер фізичної особи в постанові не зазначено, а відтак фізичну особу не ідентифіковано. Про постанову стало відомо 12.09.2025 року з повідомлення банку про арешт коштів боржника. Посилається на те, що постанова про адміністративне правопорушення набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отримання.Незважаючи на те, що постанова не набралда законної сили Виконавчим комітетом ММР 13.08.2025 року було подано заяву "Про примусове виконання рішення", що є прямим порушенням норм ч.2 ст.291 КУпАП. та призвело до безпідставного арешту коштів в розмірі 1018 грн. Зазначає про право позивача на відшкодування моральної шкоди, оскільки обставини, які виникли, безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягала у понесених ним моральних (душевних) стражданнях, зокрема у доведенні своєї невинності, відчутті несправедливості, викликаному складанням відносно нього постанови, витраті зусиль, спрямованих на захист своїх прав і свобод у суді. Окрім того, внаслідок неправомірних дій відповідача було накладено арешт на кошти в розмірі 1018 грн, які знаходились на пенсійному рахунку,а в цей час позивач знаходився на лікуванні в Миколаївському обласному центрі онкології та позивачу потрібні були кошти на лікування.Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Щодо звільнення від сплати судового збору зазначає, що від сплати судового збору звільнений, оскільки є інвалідом II групи безстроково. Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою від 25.09.2025 року даний позов залишено без руху та надано заявнику в установлений законом строк, з дня отримання ухвали, усунути зазначені недоліки в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 15.10.2025 року адміністративний позов повернуто заявнику.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 року апляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.10.2025 року про повернення позову скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

01.04.2026 року на адресу суду від представника Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради - Бондар В.А. надійшла заява про поновлення процесуального строку. В обгрунтування заяви зазначає, що 23.02.2026 ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва відкрито провадження у справі. Судом встановлено, що Відповідач має право протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб`єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет). При цьому, в порушення вищезазначеної норми до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради позовна заява з копіями доданих до неї документів не направлялася, що позбавило його можливості підготувати відзив на позовну заяву та реалізувати своє право на захист у встановлений судом строк. Ознайомившись з матеріалами справи у системі «Електронного суду» через електронний кабінет Відповідача, також не виявлено матеріалів позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Зважаючи на вищевикладене внаслідок об`єктивно існуючих обставин Відповідача не мав можливості підготувати та надіслати до суду відзив на позовну заяву і всі докази у встановлений судом строк. Враховуючи вищенаведені доводи, які покладені в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання відзиву та доказів доданих до відзиву, а саме через відсутність із об`єктивних причин у Відповідача матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів,просить суд поновити строк.

01.04.2026 року на адресу суду від представника Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради - Бондар В.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає наступні обставини.

Відповідач в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради заперечує проти вимог позовної заяви і вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних причин. Так, відповідно до позовної заяви та долучених до неї документів встановлено, що оскарженню підлягає постанова серії МYК 2504810 від 12.06.2025 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Постановою МYК 2504810 від 12.06.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення на підставі ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн у зв`язку з тим, що особа, яка керувала автомобілем (водій) Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, з трамвайними коліями посередині, чим порушила п. 15.3 ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що передбачено штраф. Так, постановою серії MYK № 2504810 від 12.06.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Підставою для винесення зазначеної постанови стало те, що інспектором з паркування — головним спеціалістом сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради Костенком Дмитром Миколайовичем у режимі фотозйомки (відеозапису) було зафіксовано правопорушення. Зокрема, 11.06.2025 о 12:00:34 за адресою: вул. Олексія Вадатурського, 11а, м. Миколаїв, Миколаївська область, Україна, особа, яка керувала транспортним засобом Toyota Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснила зупинку з порушенням правил дорожнього руху, а саме — на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку з трамвайними коліями посередині. Таким чином, було порушено п. 15.3 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Інспектор з паркування Костенко Д.М. 11.06.2025 року розмістив на лобовому склі транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , повідомлення серії MYK №2504810, чим у повному обсязі дотримався вимог пункту 3 статті 279-1 КУпАП. Таким чином, Позивача було належним чином повідомлено про факт вчинення адміністративного правопорушення, а також про час і місце розгляду справи. У зазначеному повідомленні міститься повна та вичерпна інформація, а саме: відомості про адміністративне правопорушення, підстави для фіксації правопорушення, дату, час та адресу розгляду справи, контактний номер телефону для уточнення інформації, а також реквізити та роз`яснення щодо порядку і строків сплати адміністративного штрафу. Під час фіксації правопорушення інспектором з паркування Костенком Д.М. було здійснено чотири фотознімки, які підтверджують факт порушення Правил дорожнього руху України 11.06.2025 року о 12:00:34 за адресою: вул. Олексія Вадатурського, 11а, м. Миколаїв, Миколаївська область, Україна. Зазначеними фотоматеріалами встановлено, що водій транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку з порушенням вимог ПДР України, а саме — на лівому боці дороги, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку та трамвайні колії посередині. Фотозйомка проводилася службовим спецзасобом марки Samsung Galaxy A24 SM-A245FZKVSEK, який знаходиться на балансі виконавчого комітету Миколаївської ради. Повідомлення вищевказаного правопорушення було створено автоматично через ліцензований застосунок ТUМS MK від товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФСОФТ" з допомогою Google локації (GPS-координат). На кожному фотодоказі щодо місця розташування автомобіля Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , на підставі яких винесено Постанову серії MYK №2504810 від 12.06.2025, автоматично вказані координатні дані, синхронізовані з Google-локацією. Час та координати створення фотознімків визначені автоматично синхронізовані з сервісом Google-локації, що забезпечує об`єктивність, достовірність та неможливість їх довільної зміни. Так, на фото зафіксовано: Фото 1 Вид спереду ТЗ Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , координати фіксації: 46.9722066, 31.9861898; Фото 2: Вид ззаду постановки ТЗ Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , координати фіксації: 46.9721946, 31.9861716; Фото 3: Загальний вигляд розташування транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , із фіксацією його положення відносно нерухомого об`єкта — кав`ярні «Baker House», що знаходиться за адресою: вул. Олексія Вадатурського, 11а, м. Миколаїв, Миколаївська область, Україна. Координати місця фіксації: 46.9722076, 31.9860578; Фото 4: Підтвердження фіксації правопорушення з покладанням повідомлення MYK 2504810 на лобове скло ТЗ Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , координати фіксації: 46.9721801, 31.9860869.

За даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі — ЄДРТЗ) власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , на якому 11.06.2025 було вчинене вищевказане адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформація про належного користувача даного автомобіля в ЄДРТЗ відсутня. Тому саме ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за дане порушення ПДР України.

Вказує, що відповідно до частини 5 статті 279-1 КУпАП, постанова про накладенняадміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектором з паркування – Костенком Д.М. 12.06.2025 року проведено розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , як відповідальної особи, визначеної у ст. 14-2 КУпАП, без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та винесено відповідну Постанову.

Оскаржувану постанову направлено поштовим відправленням через Укрпошта 25.06.2025 року на ім`я ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор (баркод) №0601162639955) за адресою його місця проживання, зазначеною в ЄДРТЗ, а саме: АДРЕСА_2 . Вказане поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Останній статус відправлення — «Повернення відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання)» від 11.07.2025 (54005, м. Миколаїв, Україна). Постанова серії MYK №2504810 від 12.06.2025 набрала законної сили 11.07.2025. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог постанови від 12.06.2025 серії MYK №2504810 у добровільному порядку протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили (ч. 1 ст. 300-1 КУпАП), керуючись ч. 2 ст. 300- 1 КУпАП, дана постанова 14.08.2025 була передана до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для її примусового виконання. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

07.05.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає наступне. По-перше, щодо повноважень посадової особи Костенка Д.М. складати та розглядати Постанови про адміністративне правопорушення і накладати стягнення за порушення ПДР від умені Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, зазначає, що посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову, не була належним чином уповноважена на розгляд справи та накладення адміністративного стягнення. На думку позивача, надане службове посвідчення не підтверджує наявності відповідних повноважень, а рішення виконавчого комітету та інші документи про уповноваження особи відповідачем не надані. Також позивач вказав на відсутність доказів призначення цієї особи інспектором з паркування та просив суд надати оцінку законності її дій. Окрім того, відсутність дати видачі службового посвідчення №0330 на ім`я ОСОБА_2 , як Головного спеціаліста Сектору контролю за стоянкою і зупинкою унеможливлює переконати позивача в тому, що 11.06.2025 року посвідчення було дійсним, а не видане заднім числом. Окрім того, Відповідачем не надано Позивачу та до суду наказ про призначення на посаду інспектора з паркування ОСОБА_2 , як посадової особи Виконавчого комітету Миколаївської міської ради. Тому вважає, що ОСОБА_2 діяв з перевищенням службових повноважень.

Крім того, позивач посилався на недотримання вимог статті 279-1 КУпАП щодо оформлення та розміщення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначаючи, що таке повідомлення не містить обов`язкових реквізитів, зокрема дати, часу складання та підпису уповноваженої особи, що, на його думку, свідчить про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідачем до відзиву додано для позивача та для суду повідомлення серія МУК №2504810 про приятгнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки,стоянки,паркування транспортних засобів в режимі фотозйомки, в якому зазначено, що розгляд справи відбудеться 12.06.2025 року за адресою: м.Миколаїв,вул.Адміральська,20.

Разом з тим, дата та час винесення такого повідомлення відсутні,підпис інспектора ОСОБА_2 відстуній, більш того невдіомо де та коли друкувалось таке повідомлення, за таких обставин вважає, що таке повідомлення не могло існувати взагалі тим більше не могло розміщуватися на лобовому склі транспортного заособу, що є обов`язком інспектора з паркування. Крім того, відповідні додані фото до відзиву не мають дати та часу здійснення фото фіксації порушення.

Щодо ствердження позивача про порушення ПДР, щодо порушення позивачем правил зупинки зазначає, що інсектор Костенко Д.М. не зазначив жодного порушення ПДР передбаченого Р.15п.15.9п.п.а. Окрім того, звертає увагу суду на те, що по вул.Олексія Вадатурського 11А трамвайні колії не проходять, та його автомобіль там зупинку не здійснював.

Щодо строків розгляду справи, направлення Постанови позивачеві та набрання нею законої сили зазначає наступне.

Постанова була винесена 12.06.2025 року, але підписана ним лише 17.07.2025 року, тобто фактично постанова була винесена 17.07.2025 року - це є порушенням норм ч.2 ст.277 КУпАП, більше того постанова направлялась позивачу 25.06.2025 року, то якою датою вона була підписана взагалі невідомо. Зазначає, що постанова ним не отримувалася,оскільки за адресою направлення не проживає. Разом з тм, незважаючи на те, що постанова не набрала законної сили до Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області було подано заяву "про примусове виконання рішення" це є прямим порушення норм ч.2 ст.291 КУпАП.

Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

18.05.2026 року на адресу суду від представника Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Бондар В.А. надійшли заперечення на відзив, в яких зазначає, що Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.06.2023 року №442 «Про уповноваження посадових осіб управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради на виконання функцій інспекторів з паркування» надано повноваження посадовим особам управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради виконувати функції інспекторів з паркування на території м. Миколаєва, зокрема головним спеціалістам сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування. Розпорядженням міського голови від 04.10.2024 №232рк ОСОБА_2 призначено головним спеціалістом сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради. Стосовно твердження Позивача, що службове посвідчення ОСОБА_2 не містить необхідної інформації, то зазначене твердження обґрунтовано власними міркуваннями та не містять посилання на положення чинного законодавства. З огляду на зазначене твердження Позивача щодо відсутності повноважень інспектора з паркування у Костенко Дмитра Миколайовича - головного спеціаліста сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради, є безпідставними та спростовуються зазначеними вище доказами.

Щоденно перед виходом на інспектування вулиць інспектор з паркування отримує під підпис службові технічні засоби, зокрема термопринтер Mobile Label Printer XM7-20 BIXOLON, за допомогою якого на місці фіксації правопорушення було роздруковано повідомлення від 11.06.2025 серії MYK №2504810. Зазначене повідомлення створено автоматично за допомогою ліцензованого програмного забезпечення TUMS MK, розробленого ТОВ «СКІФСОФТ», із використанням даних геолокації (GPS-координат).

На кожному фотозображенні міститься інформація про місце та час фотофіксації, а саме: – фото 1: «Миколаїв, 46.9722066, 31.9861898, 11.06.2025, 11:59:27»; – фото 2: «Миколаїв, 46.9721946, 31.9861716, 11.06.2025, 11:59:38»; – фото 3: «Миколаїв, 46.9722076, 31.9860578, 11.06.2025, 11:59:47»; – фото 4: «Миколаїв, 46.9721801, 31.9860869, 11.06.2025, 12:01:29». Крім того, повідомлення та постанова містять QR-код із посиланням на інформацію щодо фіксації правопорушення.

Позивач зазначає, що Постанова серії MYK №2504810 від 12.06.2025 була підписана інспектором з паркування лише 17.07.2025, але це твердження є маніпулятивним з огляду на наступне. Відповідно до наданої Відповідачем до суду копії Постанова серії MYK №2504810 від 12.06.2025 (Додаток 2 до Відзиву на позовну заяву) вбачається що вона була підписана в день її складення, а саме 12.06.2025.

Оскаржувану постанову направлено поштовим відправленням через Укрпошта 25.06.2025 року на ім`я ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор (баркод) №0601162639955) за адресою його місця проживання, зазначеною в ЄДРТЗ, а саме: АДРЕСА_2 . Вказане поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Останній статус відправлення — «Повернення відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання)» від 11.07.2025 (54005, м. Миколаїв, Україна). Постанова серії MYK №2504810 від 12.06.2025 набрала законної сили 11.07.2025. Відповідно 17.07.2025 було внесено запис про набрала Постановою серії MYK №2504810 законної сили.

Оскаржувану постанову було направлено 25.06.2025 через АТ «Укрпошта» на ім`я ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор №0601162639955)за адресою місця проживання, зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, а саме: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Останній статус відправлення — «Повернення відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання)» від 11.07.2025.

Станом на 12.06.2025 у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів місцем проживання позивача значилась адреса: АДРЕСА_2 . Таким чином, відомості щодо фактичного місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до ЄДРТЗ внесені не були, що свідчить про невиконання власником транспортного засобу обов`язку щодо своєчасного внесення змін до реєстраційних даних. З огляду на зазначене Відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законодавством.

20.05.2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява(уточнена) про судові витрати пов`язані з розглядом справи, з якої вбачається,що ОСОБА_1 з Адвокатським бюро "Сорочан" було підписано договір про надання правової допомоги №305 від 12.09.2025 року. Згідно умов договору Адвоктським бюро "Сорочан" було надано послуги з написання позовної заяви до суду, апеляційної скарги, заяви про виконання ухвали суду, та відповідь на відзив відповідача, які були оплачені та направлялись до суду через поштове відділення. Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу склали 5500 грн та поштові витрати 420 грн. Просить стягнути витрати пов`язані з переїздом до м.Миколаєва у розмірі 3641,38 грн. Просить суд стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати в розмірі 612 грн.Станом на 01 січня 2026 року мінімальна заробітна плата становить 8647 грн на місяць та погодинний розмір оплати становить 52 гривні. Враховуючи той факт, що для поїздки до м.Миколаєва та назад було втрачено п`ять годин часу, судове засідання 1 годинна часу, а всього за 07.05.2026 року було витрачено особистого часу 6 годин пов`язаних з розглядом справи, що становить 312 грн. За 29.05.2026 року було витрачено 6 годин особистого часу з розглядом справи, що становить 312 грн. Враховуючи вищезазначене просить стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 624 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просив про задволенян позову в повному обсязі. Додатково звернув увагу суду на те, що основними підставами для визнання недійсною цієї постанови є: по-перше, винесення постанови інпектором з паркування Костенком без належних повноважень, адже його посвідчення видане без дати та без посилання на відповідне рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо делегування відповідних повноважень. Крім того, саме рішення виконкому не підтверджує делегування йому повноважень, оскільки не містить імені та прізвища посадової особи Костенка Д.М.

По-друге, він здійснив стоянку, а не зупинку автомобіля - адже припаркувався біля будівлі Господарського суду в Миколаївській області і перебував там близько двох годин - тоді як зупинкою є стоянка, що не перевищує 5 хвилин. Натомість, пунктом 15.9 ПДР стоянка в цьому місці не заборонена жодним чином. Отже, на його думку, в разі порушення правил стоянки мав застосовуватися п.15.9 ПДР України щодо заборони стоянки, натомість п. 15.3 до нього не застосовується, адже регулює правила стоянки чи зупинкиі жодним чином не передбачає заборон.

По-третє, повідомлення про скоєння правопорушенян не підписано інспектрором і взагалі оформлено неналежним чином, відсутні докази його врчення правопорушнику взагалі.

По-четверте, фото його автомобіля є без дати, до того ж вбачається явний фотошоп - на одному фото автомобіль стоїть біля бордюру, але на іншому фото - вже відсутній бордюр.

По-п`яте, його атомобіль в той день був розташований по вул.Кропивницького в м.Миколїв, але ж в постанові зазначено про місце скоєння прваопорушення - вул.Олексія Вадатурського.

По-шосте, оскаржувана постанова підписана інспектором 17.07.2025 року, але підпис уповноваженої особи в день її винесення - 12.06.2025 року - відсутній, що саме по собі свідчить про незаконність її ухвалення.

Представник відповідача Бондар В.А. в судовому засіданні зарперечував проти задолвенян позовнихв имог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, також заперечував проти стягнення судових витрат з підстав, викладених у запереченнях. Додатково суду пояснив, що ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху, а не конкретно за порушення заборон, всатвнолених ПДР, отже посилання позивача на п. 15.9 не є слушним. Також звернув увагу суд на те, що п.15.3 ПДР передбьачає правила як зупинки, так і стоянки, отже немає правового значення чи-то зупинку, чи-то стянку здійснив позивач, адже це нес простоує суті правопорушення.

Ззаначив, що як повідомлення про порушення, так і сама оскаржувана постанова винесені у відповідності до вимог КУпАП та віджповідно до наданих повноважень інспектора.

Щодо направленян постанови на адресу позивача - то постанова була направлена за адресою місця реєстьрації автомобіля, водій якого порушив правила зупинки, яка міститься у відповідних реєстрапх, а в обов`язки інспектора не входило перевірка дійсного місця реєстрації власника автомобіля.

У судовому засіданні суд вислухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідност.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2025 року Інспектором з паркування головного спеціаліста сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього рузу та паркування Костенко Д.М. було винесено постанову МYK 2504810 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Постановою МYК 2504810 від 12.06.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення на підставі ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн у зв`язку з тим, що особа, яка керувала автомобілем (водій) Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, з трамвайними коліями посередині, чим порушила п. 15.3 ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що передбачено штраф.

При цьому, змістом даної постанови визначено, що, що 11.06.2025 року о 12:00:34 год. за адресою: м.Миколаїв,вул.Олексія Вадатурського, 11 а, особа, яка керувала автомобілем (водій) Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, з трамвайними коліями посередині, чим порушила п.15.3. ПДР України .

Паперова постьанова була підписана ОСОБА_2 після проставленян відмітки про набарання Постановою законної сили 11.07.2025 року - 17 липня 2025 року

Як свідчать надані відповідачем докази - вказана копія постанови була направлена ОСОБА_3 адресою в м.Південноукраїнськ, пр.Соборності, 1, 167. Чому за цією адресою - невідомо, адже в Постанові зазначена інша адреса.

Суд звертає увагу, що копія цієї постанови направлена відповдіачем лише 25.06.2025 року ( тобто вже після спливу10-денного строку на її оскарження), повернута як невручена за закінченням строку зберігання 11.07.2025 року.

Інспектор з паркування Костенко Д.М. 11.06.2025 року розмістив на лобовому склі транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , повідомлення серії MYK №2504810.

Як зазначає відповідач, таким чином ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про факт вчинення адміністративного правопорушення, а також про час і місце розгляду справи. У зазначеному повідомленні міститься повна та вичерпна інформація, а саме: відомості про адміністративне правопорушення, підстави для фіксації правопорушення, дату, час та адресу розгляду справи, контактний номер телефону для уточнення інформації, а також реквізити та роз`яснення щодо порядку і строків сплати адміністративного штрафу.

В повідомленні вказано, що місце проживання/реєстрації перебування ОСОБА_1 адреса: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ. просп.Комуністичний,1, 167.

Дата розгляду справи про порушення 12.06.2025 року о 09.00 годин, місце розгляду справи вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв.

Повідомлення вищевказаного правопорушення було створено автоматично через ліцензований застосунок ТUМS MK від товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФСОФТ" з допомогою Google локації (GPS-координат).

Як стверджує позивач, він цього повідомленян не отримував та не бачив взагалі.

Під час фіксації правопорушення інспектором з паркування Костенком Д.М. було здійснено чотири фотознімки, які підтверджують факт порушення Правил дорожнього руху України 11.06.2025 року о 12:00:34 за адресою: вул. Олексія Вадатурського, 11а, м. Миколаїв, Миколаївська область, Україна. Зазначеними фотоматеріалами встановлено, що водій транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку на лівому боці дороги, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку та трамвайні колії посередині. Фотозйомка проводилася службовим спецзасобом марки Samsung Galaxy A24 SM-A245FZKVSEK, який знаходиться на балансі виконавчого комітету Миколаївської ради.

До матеріалів справи додано фото місця постановки транспортного засобу Tоyota 1Land Cruiser 159 д.н.з. НОМЕР_1 , за координатами фіксації: 46.9721946,31.9861716, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, Марка Кропивницького 36.

Так, на фото зафіксовано: Фото 1 Вид спереду ТЗ Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , координати фіксації: 46.9722066, 31.9861898; Фото 2: Вид ззаду постановки ТЗ Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , координати фіксації: 46.9721946, 31.9861716; Фото 3: Загальний вигляд розташування транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , із фіксацією його положення відносно нерухомого об`єкта — кав`ярні «Baker House», що знаходиться за адресою: вул. Олексія Вадатурського, 11а, м. Миколаїв, Миколаївська область, Україна. Координати місця фіксації: 46.9722076, 31.9860578; Фото 4: Підтвердження фіксації правопорушення з покладанням повідомлення MYK 2504810 на лобове скло ТЗ Toyota Land Cruiser 150, д.н.з НОМЕР_2 , координати фіксації: 46.9721801, 31.9860869.

При цьому суд звертає увагу, що вказаний автомобіль розташований в лівій смузі руху по вул.Кропивницького в м.Миколаєві, яка дійсно має дпо одній смузі руху в кожному напрямку та трамвайні колії посередені.

При цьому, за напрямком руху автомбіль позивача стоїть в зворотньому напрямку руху - тобто в лівій смузі, але за напрямком руху, який встановлено по правій смузі.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, він дійсно рухався по вул.Кропивницького по правій смузі руху, але , побачивши вільне місце для паркування, пересік трамвайні колії та перемістився на іншу смугу, де і припаркував свій автомбіль - що не заборонено п. 11.8 ПДР.

Суд погоджується з тим, що в даному випадку дійсно відсутня заборона згідно Правил дорожнього руху України щодо перетину трамвайних колій .

Але, разом з тим, зупинившись в тому з напрямку руху, ОСОБА_4 здійснив стоянку автомобіля по лівій стороні дороги відносно свого напрямку руху.

В той час, як з наданих фотофіксацій події вбачається, що інші автомобілі стоять по цій стороні в своєму напрямку руху - по правій смузі руху вулиці з двостороннім рухом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Щодо позовних вимог, заявлених до інспектора Костенка Д.М.

У даній справі позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка була винесена інспектором з паркування - головним спеціалістом сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування Управління трансчпортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради Костенка Д.М.

Згідно з Законом України № 2262-VIII від 21.12.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» внесено ряд суттєвих змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення , законів України «Про дорожній рух» та «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, щодо надання уповноваженим посадовим особам виконавчих комітетів міських рад — інспекторам з паркування повноважень накладати у межах своєї компетенції адміністративні стягнення за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки. Відповідно до частин 1, 3 статті 219 КУпАП виконавчі комітети міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 3 та 7 статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису)). Від їх імені накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) міської ради посадові особи виконавчого органу міської ради - інспектори з паркування. Так, сектором контролю за зупинкою і стоянкою та сектору тимчасового затримання транспортних засобів відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради здійснюється інспектування вулиць міста на предмет виявлення порушень правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів. Підставою є: Положення, затверджене розпорядженням міського голови від 03.07.2023 № 132 р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03.03.2017 № 54 р «Про затвердження структур та Положень про структурні підрозділи виконавчого комітету Миколаївської міської ради». Працівники Сектору є посадовими особами місцевого самоврядування, їхні основні права, обов`язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими законодавчими актами.

Пунктом 7-1 частини другої статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 122 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП.

Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справі № 742/2298/17, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Згідно з положеннями ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 50 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулися не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні (Постанова ВС КАС від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17, адміністративне провадження № К/9901/50685/18 (ЄДРСРУ № 78808400)).

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Отже, в даній справі інспектор з паркування Костенка Дмитра Миколайовича не є належним відповідачем по справі , що є підставою для відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до нього.

Щодо заявлених позовних вимог про скасування постанови.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Частиною першою статті 122 КУпАП, окрім іншого, встановлено відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив п.15.3 ПДР України, відповідно до якого у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом. Якщо дорога має бульвар або розділювальну смугу, зупинка і стоянка транспортних засобів біля них забороняються.

За змістом даного пункту ПДР слідує, що у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів не дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку за наявності без трамвайних колій посередині.

Будинок № 11а по вул.О.Вадатурського в м.Миколаєві дійсно розташований на перехресті вулиць О.Вадатурського та Кропивницького.

Проте з наданих представником відповідача матеріалів фотофіксації вбачається, що фіксацію транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено за координатами 46.9721946, 31.9861716, які відповідають адресі: м. Миколаїв, вул. Марка Кропивницького, 36 та адресі вул.О.Вадатурська, 11а.

Крім того, наявні у справі докази містять суперечливі відомості щодо місця вчинення адміністративного правопорушення. Так, у постанові та відзиві на позовну заяву місцем вчинення правопорушення зазначено вул. Олексія Вадатурського, 11-А у м. Миколаєві, тоді як координати, зазначені на матеріалах фотофіксації та саме розташування автомобіля, відповідають місцю розташування по вул. Марка Кропивницьког у м. Миколаєві.

При цьому опис обставин правопорушення, наведений у постанові, містить посилання на здійснення зупинки на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку з трамвайними коліями посередині, однак за адресою вул. Олексія Вадатурського, 11-А трамвайні колії відсутні, що відчить про формальність встановлення фактичних обставин справи інспектором з паркування.

Щодо доводів позивача про те, що посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову, не була належним чином уповноважена на розгляд справи та накладення адміністративного стягнення, а також про відсутність доказів призначення ОСОБА_2 на посаду інспектора з паркування та наявності у нього відповідних повноважень, суд зазначає наступне.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.06.2023 року №442 «Про уповноваження посадових осіб управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради на виконання функцій інспекторів з паркування» надано повноваження посадовим особам управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради виконувати функції інспекторів з паркування на території м. Миколаєва, зокрема головним спеціалістам сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування.

Розпорядженням міського голови від 04.10.2024 №232рк ОСОБА_2 призначено головним спеціалістом сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що службове посвідчення ОСОБА_2 не містить необхідної інформації, оскільки такі доводи ґрунтуються лише на припущеннях та суб`єктивній оцінці позивача і самі по собі не свідчать про відсутність у зазначеної особи відповідних повноважень.

Відповідно ч.1, 3 ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44-3, частиною другою статті 52, статтями 53, 53-1, 54, частиною першою статті 56, статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису) цього Кодекс тощо. Від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ОСОБА_5 не є уповноваженою особою в розумінні ст. 219 КУпАП , оскільки в рішенні виконкому від 28.06.2023 року №442 «Про уповноваження посадових осіб управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради на виконання функцій інспекторів з паркування» конкретно не міститься його прізвище, ім`я та по-батькові - оскільки таке його твердження є наслідком неправильного тлумаченян норм права та вимог до оформлення рішень органів місцевого самоврядування.

Щодо доводів позивача про неправильну кваліфікацію його дій суд зазначає наступне.

Позивач вказував, що ним було здійснено не зупинку транспортного засобу, а стоянку, у зв`язку з чим відповідачем помилково зазначено в оскаржуваній постанові про порушення правил зупинки. На думку позивача, його дії підлягали іншій правовій оцінці.

Відповідно до п.1.10 ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Отже, враховуючи тривалі дії інспектора щодо офрмлення повідомленян про правопорушенян та його фотофіксації, суд погоджуєтьяс з твердженням позивача, що ним була здійснена стоянка, а не зупинка автомбіля.

Разом з тим суд не бере до уваги зазначені доводи. Так, положення п. 15.3 Правил дорожнього руху України встановлюють порядок розміщення транспортних засобів на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку з трамвайними коліями посередині. При цьому наведені позивачем обставини щодо розмежування понять «зупинка» та «стоянка» самі по собі не спростовують наявності чи відсутності порушення вимог зазначеного пункту Правил дорожнього руху України.

Отже, доводи позивача про те, що ним було здійснено стоянку, а не зупинку транспортного засобу, не впливають на висновки суду у даній справі та не впливають на правильність вирішенян справи по суті.

Твердження позивача про те, що ним не порушені вимоги пункту 15.9 ПДР України ( заборона зупинки) - не є релевантними, адже він сам собі суперечить, зазначаючи, що ним була здійснена саме стоянка автомобіля. Крім того, за порушення вказаного пункту ПДР позивач до адімінстративної відповідальності не притягується.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення інспектором з паркування Костенком Д.М. вимог ч. 2 ст. 277 КУпАП у зв`язку з підписанням постанови серії МYK №2504810 від 12.06.2025 року лише 17.07.2025 року, суд зазначає наступне.

Доводи позивача про те, що постанова серії MYK №2504810 від 12.06.2025 року фактично була винесена лише 17.07.2025 року, суд вважає необґрунтованими.

Так, з наданої відповідачем копії постанови серії MYK №2504810 від 12.06.2025 року вбачається, що вона була підписана посадовою особою саме у день її винесення - 12.06.2025 року в електронному вигляді.

Більш того, копія постанови була направлена позивачеві 25.06.2025 року ( яку він не отримавував), а наявна в Лопушанського В.М. копія постанови отримана ним вже з матеріалів виконавчого провадження - тобто з підписом відповідальної особи від 17.07.2025 року про набрання Постановою законної сили 11.07.2025 року .

Щодо підпису від 17.07.2025 року, то суд зазначає, що відповідно до ст. 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху або про порушення правил зупинки, стоянки чи паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі, отримання поштового повідомлення про вручення чи відмову в отриманні, повернення поштового відправлення з відміткою про невручення або під час її виконання у випадках, передбачених законом.

Оскільки постанова серії MYK №2504810 від 12.06.2025 року набрала законної сили 11.07.2025 року, внесення 17.07.2025 року відповідної відмітки про набрання нею законної сили не свідчить про дату її винесення чи підписання, а лише підтверджує факт набрання постановою законної сили.

Таким чином, твердження позивача про те, що оскаржувану постанову було винесено лише 17.07.2025 року, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

У судовому засіданні позивач зазначив, що надані відповідачем фотоматеріали, а саме: фото №1 - вид спереду транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , з координатами фіксації 46.9722066, 31.9861898; фото №2 - вид ззаду транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , з координатами фіксації 46.9721946, 31.9861716; фото №3 - загальний вигляд розташування транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 із фіксацією його положення, не містять відомостей щодо дати їх створення, у зв`язку з чим, на думку позивача, не можуть бути належними доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд зазначає наступне.

Оцінюючи зазначені доводи позивача, суд встановив, що на кожному з наданих фотозображень міститься інформація щодо місця та часу здійснення фотофіксації, а саме: на фото №1 зазначено «Миколаїв, 46.9722066, 31.9861898, 11.06.2025, 11:59:27»; на фото №2 — «Миколаїв, 46.9721946, 31.9861716, 11.06.2025, 11:59:38»; на фото №3 — «Миколаїв, 46.9722076, 31.9860578, 11.06.2025, 11:59:47»; на фото №4 — «Миколаїв, 46.9721801, 31.9860869, 11.06.2025, 12:01:29».

За таких обставин доводи позивача про відсутність на фотоматеріалах відомостей щодо дати та часу їх створення спростовуються наявними у справі доказами та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Так, особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), передбачене статтею 279-1 КУпАП.

Відповідно положень пункту 3 статті 279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

В даному випадку інспектором було складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності - очевидно, оскільки не можливо було втсановити відповідальну особу на місці вчинення правопорушення.

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Щодо розміщення повідомленян на лобовому склі автомобіля.

Як стверджує позивач, таке повідоимленян розміщено не було. З наданих відповдіачем фото - дійсно чітко не вбачається, що такі вимоги інспектором були виконані - адже з наданого фото "покладання повідомлення на лобове скло" жодним чинмо не можлливо встановити , чи є білий клаптик під склоочисником на лобовому склі автомобіля цим повідомленням чи ні.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Відповідно ч. 1 ст. 14-2 КУпАП , адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу.

Відповідно ч. 7 цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

Як вбачається з амтеріалів справи, конверт з відправленням копії постанови повернувся на адресу відпрвілника з відміткою - за закінченням терміну збергігання.

За ч. 10. цієї статті , у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Як зазначає представник відповідача - постанова направлялася саме виконкомом ММР правопорушнику Лопушанському саме за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою

Разом з тим, позивачем надано суду належні докази того, що з 2013 року він є постійно зареєстрвоаний за іншою адресою м.Південноукраїнськ, вул.Буго-Гардівська, 57-В.

Жожних дій щодо встановлення дійсної адреси місця реєстрації фізичної особи-власника автомобіля - відповідачем не вчинено.

Суд звертає увагу, що порядок та особливості розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлений у статтях 279-1, 279-4 КУпАП.

Отже, незважаючи на прямі приписи ст. 279-1 КУпАП відповідач 25.06.2025 року направив постанову про накладення адміністративного стягнення, винесену відносно позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу не місця реєстрації (проживання) позивача, а за місцем реєстрації йогоа томбіля- який є не суб`єктом , а об`єктом вчинення правопорушення..

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наявність розбіжностей щодо місця вчинення адміністративного правопорушення, зазначеного у постанові та відзиві на позовну заяву, з даними фотофіксації, в судоовму засіданні усунуті розбіжності щодо описаних у постанові обставин щодо зазначення адреси АДРЕСА_3 , де такі колії відсутні, тоді як трамвайні колії наявні лише на перехресті вулиць Марка Кропивницького та Олексія Вадатурського - проте таке не спростовує неточностей зазначенян обставин вчиненого правопорушення в оскаржуваній постанові.

Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Суд враховує, що належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений про час та місце розгляду адімінстартвиної спрваи 12.06.2025 року - матеріали справи не містять. Не містятьь матеріали справи і доказів належного надсилання за зареєтрованою адресою місця проживання позиваач копії оскаржуваної постанови.

Приписами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 не заперечує факт стоянки свого автомобіля у вказаному відповідачем місці і час, але заперечує сам факт порушення ним правил дорожнього руху, помилково тлумачить вказані правила та інші знормативні акти.

Приписами ст. 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 формально містяться ознаки правопорушення - проте він був позбавлений надати свої пояснення при розгляді його адлімінстартвиної справи, так і позбавлений можливості оскаржити постанову у встановлений строк, чим запобігти примусового її виконання.

З огляду на те, що відповідно до положень КАС України та КУпАП обов`язок щодо збирання та надання належних і допустимих доказів правомірності прийнятого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень та посадову особу, уповноважену на фіксацію адміністративного правопорушення, суд приходить до переконання, що позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Суд зазначає, що за відсутності належних, допустимих та, у своїй сукупності, достатніх доказів вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, породжують обґрунтовані сумніви у їх достовірності та набувають форми припущень, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова).

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин постанова серії МYK № 2504810 від 12.06.2025 року, винесена інспектором з паркування, головним спеціалістом сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування Управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради Костенком Д.М., підлягає скасуванню, обмежитись оголошенням ОСОБА_1 усного зауваження та провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Інспектора з паркування, головного спеціаліста сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування Управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради Костенка Д.М., суд зазначає, що такі дії безпосередньо пов`язані із винесенням оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови серії YK №2504810 від 12.06.2025 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підстав для окремого визнання дій посадової особи протиправними суд не вбачає.

Визнання протиправними чи незаконними дії інспектора щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності - є предметом оцінки суду при розгляді справи і не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, що не відповідає завданню адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов в частині визнання дій інспектора з паркування протиправними задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивча про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн, суд зазначає насутпне.

Вирішуючи заявлену позивачем вимогу про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 815/7401/16.

За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Суд при вирішенні спору застосовує імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до 1173 ЦК вина органу державної влади як обов`язкова підстава відповідальності виключається.

Суд звертає увагу, що з огляду на предмет спору у даній справі, обставинами, які можуть свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди, є винесення щодо нього незаконної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та настання у зв`язку з цим конкретних негативних наслідків, які спричинили моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв`язків або вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, сам по собі факт винесення та подальшого скасування постанови про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, їх характеру, тривалості та обсягу, а також причинного зв`язку між діями відповідача та такими стражданнями. Крім того , суд враховує, що постанова про притягненян його до адімінстартвиної відповідальності скасована судом з підстав допущених процесуальних порушень при її винесенні уповноваженим інспектором з паркування , а не за фактом відсутності в діях ОСОБА_1 складу адімністартвиного правопорушення

Таким чином, сукупність необхідних умов, з якими закон пов`язує можливість відшкодування моральної шкоди, у даному випадку відсутня, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до абзацу другого ч.5 ст. 139 КАС України , якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представником відповдіача надано заперечення на вказну заяву, в якій просить відмовити у її задволенні.

Зазначає, що предметом розгляду справи №490/7883/25 є визнання протиправними дій інспектора з паркування – головного спеціаліста сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради Костенко Дмитра Миколайовича, та скасування Постанови МYК №2504810 від 12.06.2025. З огляду на зазначене вбачається, що предмет Договору №305 за яким Позивачу надавалася правова допомога не відповідає предмету справи №490/7883/25, що розглядається Центральним районним судом м. Миколаєва, оскільки такої посадової особи, як інспектор з паркування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, чиї дії пропонується визнати незаконними, у штатній чисельності виконавчого комітету Миколаївської міської ради не існує, і більш того Постанова з серією МУК №2504810 від 12.06.2025 жодного разу не виносилася.

Також відзначає, що з актів прийому-передачі виконаних робіт за договором правової допомоги №305 від 12.09.2025 №1 від 09.10.2025, № 2 від 22.11.2025 та №3 від 05.05.2026 не вбачається, що Адвокатським бюро «СОРОЧАН» понесені витрати на поштові відправлення, витрати на які можуть бути компенсовані на підставі приписів ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вважає, що позивачем належними та допустимими доказам не підтверджено понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5920.00 грн

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з абз.1 ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд зазначає, що з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, у згаданій вище постанові Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 12.09.2025 №305 (надалі – Договір №305) укладений між Адвокатським бюро «СОРОЧАН» та Позивачем. Відповідно до п.1.1 Договору №305 Клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в тому числі в якості представника позивача Лопушанського Володимира Михайловича, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором у адміністративній справі про визнання протиправним дій інспектора з паркування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, скасування Постанови МУК №2504810 від 12.06.2025 та закриття провадження у справі.

Також на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5500 грн. суду надано копії: додаткову угоду №1 до договору №305 від 12 вересня 2025 року про надання правової допомоги від 12.09.2025 року на суму 5500, акти №1-3 прийому передачі виконаних робіт за договором правової допомоги №305 від 09.10.2025 , 22.11.2025 , 05.05.2026 року, квитанції до прибуткових касових ордерів на суму 2500 грн, 2000 грн, 1000 грн.

Так, адвокатом надано наступні послуги - складання позовної заяви 2000 грн, написання заяви на виконання вимог ухвали суду 500 грн, написання апеляційної скарги 2000 грн, написання відповіді на відзив - 1000 грн., з яких 5500 грн витрати на послуги адвоката та 420 грн поштових витрат.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17.

При цьому, суд звертає увагу, що в даному випадку знайшов підтвердження лише один довід позовної заяви щодо наявності підстав скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, предметом спору є постанова серії про застосування до позивача штрафу у розмірі 340 грн.

Тобто, розмір відшкодування судових витрат у сумі 5500 грн. є значно завищеним порівняно з ціною позову, яка складає 340 грн.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

З огляду на вищевикладене, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується належними доказами.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (одна вимога з трьох заявлених), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягути 750 грн у відшкодування витрат на правову допомогу, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат, пов`язаних із переїздом до м. Миколаєва, у розмірі 3641,38 грн та компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 624 грн, суд зазначає наступне.

У судових засіданнях позивач просив призначати дату судового засідання з урахуванням його перебування у м. Миколаєві у зв`язку з проходженням лікування; підтвердив, що по п`ятницях приїзжає на лікування в обласну лікарню, після чого суд з урахуванням побапжань позиваач признача датии судових засідань саме на дні його лікування.

За таких обставин, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів того, що заявлені витрати були понесені виключно у зв`язку з явкою до суду у даній справі, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог.

Щодо компенсації за відрив від звичайних занять Позивачем зазначено, що ним для участі в судовому засіданні по справі витрачено 12 годин це за 07.05.2026 та 29.05.2026. Тобто, станом на 17.05.2026 (на час написання Позивачем заяви про судові витрати пов`язані з розглядом справи) Позивачем вже визначається витрата 6 годин на засідання яке призначено на майбутнє 29.05.2026. Так, зокрема за 07.05.2026 позивачем заявлено 6 годин з яких 5 годин час проведений у дорозі та 1 година час у судовому засіданні, тощо.

З врахуванням частково задоволення позову, суд вважає обгрунтованим стягнення на корсить позивача 224 грн компенсації за відрив від звичайних занять.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судвого збору призверненні до суду з цим позоовм, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8 - 12, 77, 242, 262-263, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, інспектора з паркування Костенка Дмитра Миколайовича про визнання дій Інспектора з паркування протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії MYK №2504810 від 12.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Обмежитись оголошенням ОСОБА_1 усного зауваження та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно з постановою серії MYK №2504810 від 12.06.2025 року.

У задоволенні позовних вимог, заявлених до інспектора з паркування Костенка Дмитра Миколайовича - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 750 грн витра на професійну правову допомогу та 224 грн компенсації за відрив від звичайних занять.

Стягнути на користь Держави з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 605,60 грн судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Гуденко О.А.