Окрема думка від 08 червня 2026 р. у справі №990/369/24 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

(спільна)

суддів Великої Палати Верховного Суду

Кишакевича Л. Ю., Мартинюк Н. М., Стефанів Н. С.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2026 року (справа № 990/369/24, провадження № 11-264заі25)

за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя

(далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2025 року

ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад обставин справи

Рішенням ВРП від 25 липня 2024 року № 2306/0/15-24 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б . Тимчасово, до 12 вересня 2024 року, відсторонено суддю Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням ВРП від 9 вересня 2024 року № 2634/0/15-24 продовжено строк тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя судді ОСОБА_1 на два місяці, до 09 листопада 2024 року.

24 вересня 2024 року затверджений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України. Обвинувальний акт 26 вересня 2024 року скеровано до Печерського районного суду міста Києва для розгляду.

28 жовтня 2024 року заступник Генерального прокурора Войтенко А. Б. на адресу ВРП направив клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком або закриття кримінального провадження.

01 листопада 2024 року заступник Генерального прокурора подав до ВРП ще одне клопотання. У прохальний частині заступник Генерального прокурора уточнює подане ним попереднє клопотання від 28 жовтня 2024 року і просить тимчасово відсторонити суддю Господарського суду Дніпропетровської області

ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України.

05 листопада 2024 року ВРП ухвалила рішення № 3212/0/15-24 про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Цим рішенням ВРП тимчасово відсторонила суддю Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № 62022170040000097 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України.

Не погодившись із рішенням ВРП від 05 листопада 2024 року № 3212/0/15-24, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд, Суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до ВРП, у якій стверджував, що спірне рішення є протиправним, та просив його скасувати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Касаційний адміністративний суд рішенням від 07 травня 2025 року відмовив у задоволенні позову.

Суд не встановив порушень з боку ВРП порядку або процедури розгляду клопотання заступника Генерального прокурора про відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1. від здійснення правосуддя, які могли вплинути на результат його розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 не погодився з рішенням Касаційного адміністративного суду

від 07 травня 2025 року та звернувся через свого представника адвоката

Кравця Р. Ю. до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове - про задоволення позову.

Зі змістудоводів та вимог апеляційної скарги вбачалось, що ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм статті 155 КПК України, статей 63, 64 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон

№ 1798-VIII), частини п`ятої статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року

№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Також, на переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання ВРП процедури розгляду тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Апелянт також вважав, що суд першої інстанціїпомилково ототожнив різні за своєю правовою природою процесуальні дії- клопотання про тимчасове відсторонення та клопотання про продовженнятимчасового відсторонення.

Апелянт наполягав, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції не врахував гарантій судді, встановлених частиною п`ятою статті 49 Закону № 1402-VIII. Вважав, що як строк застосування до судді заходу у вигляді тимчасового відсторонення, так і його продовження повинні становити не більше двох місяців кожен. На думку адвоката позивача, тривалість строку застосування до судді заходу у вигляді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя не ставиться у залежність від стадії кримінального провадження, як передбачено у статтях 63, 64 Закону № 1798-VIII.

Короткий зміст постанови Великої Палати

Постановою від 09 червня 2026 року Велика Палата апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року - без змін.

Велика Палата дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , адже ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Велика Палата погодилась з тим, що Касаційний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Велика Палата погодилась зі своїм висновком, викладеним у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 9901/514/18, про те, щочастина шоста статті 64 Закону № 1798-VIII

не виключає можливості звернення з новим клопотанням про відсторонення судді від посади у разі наявності відповідних потреб кримінального провадження і з метою досягнення дієвості цього провадження, яке змістовно відрізняється від попереднього звернення. Цією нормою закону обмежено можливість кількісного звернення з клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності одних і тих самих підстав.

З огляду на викладене Велика Палата погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що звернення заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. на стадії судового провадження із клопотанням про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження не може трактуватись як повторне в межах одного кримінального провадження стосовно попереднього ініціювання відсторонення та/або його продовження. Попередні два клопотання подавалися, а рішення ВРП ухвалювалися, коли справа щодо обвинувачення, зокрема, ОСОБА_1 знаходилася на стадії досудового розслідування. Клопотання ж від 28 жовтня 2024 року, з урахуванням уточнюючого клопотання від 1 листопада 2024 року, заявлене після отримання судом обвинувального акта у кримінальному провадженні №62022170040000097, зумовлене наявністю сумніву в безсторонності судді під час здійснення правосуддя та покликане запобігти шкоді авторитету судової влади й зміцнити довіру суспільства до неї. Тобто відповідні клопотання різняться як за своїм змістом, так і подані з різних підстав та за інших фактичних обставин.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

З указаними вище висновками Великої Палати не погоджуємося з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 131 Основного Закону в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Згідно зі статтею 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинне відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу. Зокрема, у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Порядок та підстави відсторонення судді від здійснення правосуддя визначені законами України № 1402-VIII та № 1798-VIII.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 49 Закону № 1402-VIII судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором або його заступником. Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.

Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом (частина шоста цієї ж статті).

Пунктом 1 частини першої статті 62 Закону № 1798-VIII передбачено, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення ВРП рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (частини перша - четверта статті 63 Закону № 1798-VIII у порядку викладення).

Норми Регламенту ВРП встановлюють аналогічні правила щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Так, відповідно до пункту 20.1 Регламенту ВРП суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Ради, зокрема, у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Ради стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження (пункт 20.3 Регламенту ВРП).

Згідно з пунктом 20.4 Регламенту ВРП до Ради із клопотанням звертається Генеральний прокурор або його заступник. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності має бути вмотивованим та відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України, а саме містити:

а) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання;

б) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

в) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати суддю у вчиненні кримінального правопорушення, та посилання на обставини;

г) назву суду, в якому суддя обіймає посаду;

ґ) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування судді на посаді сприяло вчиненню кримінального правопорушення;

д) виклад обставин, що дають підстави вважати, що суддя, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;

е) перелік свідків, яких прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання додаються копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, та документи, що підтверджують надання судді копій клопотання і матеріалів, які обґрунтовують клопотання.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні Ради.

Відповідно до пункту 20.13 Регламенту ВРП за результатами розгляду клопотання Рада ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або про відмову в задоволенні такого клопотання.

У рішенні Ради про тимчасове відсторонення зазначається строк відсторонення.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Радою рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше ніж два місяці. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (пункт 20.14 Регламенту ВРП).

Водночас згідно із частиною шостою статті 64 Закону № 1798-VIII повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Наведене положення закону є імперативною нормою, яка встановлює обмеження щодо кількості звернень із відповідними клопотаннями у межах одного кримінального провадження, спрямоване на запобігання зловживанню процесуальними правами та забезпечення стабільності процесуального статусу судді. Зазначене обмеження поширюється як на первинне клопотання про тимчасове відсторонення судді, так і на клопотання про продовження строку такого відсторонення.

Аналогічним є положення пункту 20.17 Регламенту ВРП, за змістом якого повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності судді в межах одного кримінального провадження, якщо Радою вже ухвалено рішення по суті цього питання, не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Положення частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII чітко встановлюють процесуальну заборону на повторне звернення Генерального прокурора або його заступника до ВРП з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності або з клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді - у межах одного й того самого кримінального провадження, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Дотримуючись порядку, визначеного Законом № 1798-VIII і Регламентом ВРП, Рада як суб`єкт кримінальних процесуальних відносин має керуватися також положеннями КПК України, що визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження і продовження строку їх дії.

У статті 131 КПК України законодавець виокремлює як самостійні заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, відсторонення від посади (пункт 4 частини другої) та тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (пункт 4-1 частини другої). Таке законодавче розмежування підтверджує різну правову природу цих заходів: відсторонення від посади має загальний характер і застосовується до підозрюваної чи обвинуваченої особи, яка обіймає певну посаду, тоді як тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя є спеціальним заходом забезпечення кримінального провадження щодо судді і реалізується ВРП за окремою процедурою, встановленою статтею 155-1 КПК України.

Для з`ясування змісту понять «кримінальне провадження», «досудове розслідування» та «судове провадження» і їх співвідношення у контексті вирішення питання про застосування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя слід виходити з поданих у статті 3 КПК України визначень.

Так, у частині першій статті 3 КПК України, зокрема, зазначено:

- досудове розслідування -стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (пункт 5);

- кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10);

- притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14);

- судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 24).

Виходячи із системного аналізу пунктів 5, 10, 14, 24 частини першої статті 3 КПК України кримінальне провадження є єдиним цілісним процесом, який охоплює стадії як досудового розслідування, так і судового провадження. Отже, поняття «кримінальне провадження» охоплює увесь комплекс процесуальних дій і рішень від моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і до ухвалення остаточного судового рішення або закриття провадження у встановленому законом порядку.

З огляду на це, на наше переконання, досудове розслідування та судове провадження є послідовними стадіями одного кримінального провадження, а не самостійними кримінальними провадженнями. Перехід кримінального провадження від стадії досудового розслідування до стадії судового розгляду

не зумовлює виникнення нового кримінального провадження, а лише означає перехід до наступного етапу його реалізації.

Відтак імперативна заборона, встановлена частиною шостою статті 64 Закону

№ 1798-VIII, охоплює все кримінальне провадження загалом та застосовується незалежно від тієї його стадії, на якій подано відповідне клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Отже, законодавець передбачив, що в межах одного й того ж кримінального провадження особа, уповноважена законом (Генеральний прокурор або його заступник), має право лише один раз звернутися до ВРП:

1) з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

2) з клопотанням про продовження строку такого відсторонення.

Звернення до ВРП з новим клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності у тому самому кримінальному провадженні або з новим клопотанням про продовження строку такого відсторонення, навіть за наявності нових обставин, допустиме виключно за умови скасування попереднього рішення ВРП судом.

Водночас норми частини шостої статті 49 Закону № 1402-VIII та частин першої, другої статті 64 Закону № 1798-VIII регламентують процедурні аспекти подання клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя. Зокрема, визначено граничну тривалість такого строку (не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження), строк для звернення з клопотанням (не пізніше ніж за десять днів до його закінчення) та зроблено відсилку до процесуального закону щодо вимог до такого клопотання.

Системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що положення частин першої, другої статті 64 Закону № 1798-VIII та частини шостої статті 49 Закону № 1402-VIII, які визначають порядок і строки подання клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді, не скасовують та не обмежують дії припису частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII, яка встановлює заборону на повторне звернення у межах одного кримінального провадження. Отже, навіть за умови дотримання усіх вимог щодо форми, змісту та строків подання клопотання його задоволення ВРП є необґрунтованим, якщо таке звернення повторне у межах одного кримінального провадження, а попереднє рішення Ради не скасоване судом.

Таким чином, можна зробити висновок, що право Генерального прокурора або його заступника на звернення до ВРП з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя або про продовження строку такого відсторонення може бути реалізоване лише один раз у межах одного кримінального провадження. Повторне звернення з аналогічним клопотанням є процесуально допустимим виключно у випадку, якщо суд скасував попереднє рішення ВРП.

Такий підхід узгоджується з принципами правової визначеності та стабільності статусу судді, а також із завданням запобігти втручанню в здійснення правосуддя через неодноразове порушення одного й того самого питання в межах одного кримінального провадження. Встановлена законом заборона на повторне звернення є гарантією процесуальної економії, захисту судді від можливих проявів тиску з боку сторони обвинувачення, а також забезпечення остаточності та обов`язковості рішень ВРП, якщо вони не скасовані у встановленому законом порядку.

На важливість дотримання гарантій незалежності статусу судді неодноразово наголошував як Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїх рішеннях, так і Конституційний Суд України, підкреслюючи, що незалежність суддів є необхідною умовою реалізації принципу верховенства права.

У Рішенні № 3-р(II)/2024 від 26 березня 2024 рокуКонституційний Суд України зазначив, що приписи Конституції України, що гарантують незалежність та недоторканність суддів, пов`язані з принципом поділу державної влади й зумовлені потребою забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади; передусім заборонено вплив на суддів у будь-який спосіб, що, зокрема, є забороною стосовно всіх суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

У Рішенні № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року Конституційний Суд України наголосив на тому, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України.

Зокрема, ЄСПЛ у рішенні від 10 жовтня 2023 року у справі «Пенгезов проти Болгарії» констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки тривале відсторонення заявника від виконання обов`язків судді без збереження заробітної плати та без належних процесуальних гарантій становило непропорційне втручання у його приватне життя. ЄСПЛ підсумував, що, враховуючи характер і тривалість заходу, застосованого до заявника (відсторонення від посади судді), та негативні наслідки для різних аспектів його приватного життя, досягнуто необхідний поріг суворості для застосування статті 8 Конвенції.

У справі «Реверон Трухільйо проти Венесуели» ЄСПЛ наголосив, що судді, на відміну від інших державних службовців, користуються особливими гарантіями у зв`язку з необхідною для судової влади незалежністю, яку Суд розглядає як «ключову умову для відправлення правосуддя». Однією з головних цілей поділу державної влади є гарантування незалежності суддів. Мета захисту полягає у забезпеченні того, щоб судова система загалом та її члени зокрема під час виконання своїх обов`язків не піддавалися можливим необґрунтованим обмеженням з боку органів за межами судової влади чи навіть суддів, які виконують функції з нагляду чи оскарження. Згідно з практикою ЄСПЛ та Основними принципами Організації Об`єднаних Націй щодо незалежності судових органів з принципу незалежності судової влади випливають такі гарантії: належний порядок призначення, гарантований термін перебування на посаді та гарантії від зовнішнього тиску.

Також слід заначити, що у своєму Загальному коментарі № 32 щодо статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (Право на рівність у судах і трибуналах та на справедливий суд), опублікованому 23 серпня 2007 року, Комітет ООН з прав людини зазначив, що держави повинні вжити конкретних заходів, які гарантують незалежність судових органів, захищають суддів від будь-якої форми політичного впливу під час ухвалення ними рішень за допомогою конституції або прийняття законів, які встановлюють чіткий порядок та об`єктивні критерії призначення на посаду, оплату праці, термін перебування на посаді, підвищення по службі, відсторонення та звільнення суддів і накладення на них дисциплінарних стягнень. Ситуація, коли функції та повноваження судових і виконавчих органів чітко не розмежовані або коли останні здатні контролювати чи вказувати першим, є несумісною з поняттям незалежного суду.

За змістом Резолюції № 35/12 «Незалежність і неупередженість суду, присяжних і засідателів, а також незалежність захисників» Рада з прав людини наголосила, що термін перебування суддів на посаді, їхня незалежність та безпека мають бути належним чином визначені законом, оскільки забезпечення терміну перебування судді на посаді є важливою гарантією незалежності судових органів, а процедури, на підставі яких застосовується дисциплінарне стягнення, здійснюється відсторонення або звільнення судді, повинні відповідати належній правовій процедурі.

У статті 8 Загальної (Універсальної) хартії судді, яка була затверджена Міжнародною асоціацією суддів 17 листопада 1999 року, зазначено, що суддя не може бути переведений, відсторонений або звільнений з посади, якщо це не передбачено законом і тільки на підставі рішення дисциплінарного органу з чітким дотриманням процедури.

Ураховуючи наведене вище, вважаємо, що послідовне підвищення гарантій незалежності суддів є необхідною умовою забезпечення верховенства права та дотримання міжнародних стандартів здійснення правосуддя. Однією з таких гарантій є встановлення законодавцем у частині шостій статті 64 Закону

№ 1798-VIII чіткого процесуального обмеження щодо кількості звернень Генерального прокурора або його заступника до ВРП з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у межах одного й того самого кримінального провадження.

Недотримання таких процесуальних обмежень становитиме істотне порушення гарантій незалежності судової влади, негативно впливатиме на авторитет правосуддя та суперечитиме приписам статті 126 Конституції України, стандартам Ради Європи у сфері судоустрою, а також практиці ЄСПЛ.

Повторно звертаємо увагу на те, що частина шоста статті 64 Закону № 1798-VIII імперативно передбачає, що повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Оскільки в межах кримінального провадження № 62022170040000097 щодо ОСОБА_1 вже було ухвалено попередні рішення ВРП про його тимчасове відсторонення (25 липня 2024 року) та про продовження строку такого відсторонення (09 вересня 2024 року), які, як убачалось з наявних у Великої Палати матеріалів, не були скасовані судом, подані заступником Генерального прокурора нові клопотання від 28 жовтня 2024 року та від 01 листопада 2024 року

є повторними та порушують вказану вище норму закону.

Таким чином, вважаємо, що клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. від 28 жовтня 2024 року про продовження строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області

ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, подане у зв`язку з його притягненням до кримінальної відповідальності, а також клопотання від 01 листопада 2024 року, в якому заступник Генерального прокурора із посиланням на попереднє звернення уточнив свої вимоги та просив тимчасово відсторонити суддю від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, слід розцінювати як повторні у розумінні частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII.

ВРП, ухвалюючи рішення від 05 листопада 2024 року № 3212/0/15-24, яким вона задовольнила повторне клопотання про тимчасове відсторонення судді

ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, діяла всупереч положенням частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII, а суд першої інстанції на вказані порушення уваги не звернув.

Незважаючи на те, що ВРП вже розглядала аналогічне питання у цьому ж провадженні та приймала відповідні рішення, які не були скасовані судом, Рада безпідставно задовольнила повторне клопотання прокурора, а відтак оспорюване рішення не могло вважатись законним та обґрунтованим, воно не містить відповідних мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про необхідність тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.

Щодо відступу від попередніх висновків Верховного Суду

Вважаємо, що Велика Палата мала б відступити від висновків щодо можливості подання нового клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у межах одного кримінального провадження, якщо це клопотання за змістом відрізняється від попереднього, висловлених у постанові Великої Палати від 18 жовтня 2018 року у справі № 9901/514/18.

Крім того, Велика Палата у постанові від 27 червня 2019 року у справі

№ 9901/776/18 виходила з того, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування не є тотожним такому відстороненню на стадії судового провадження в межах одного кримінального провадження за своїм юридичним змістом і правовою природою. У зв`язку із цим подання прокурором клопотання про тимчасове відсторонення судді на стадії судового провадження після попереднього звернення до ВРП з таким самим клопотанням на стадії досудового розслідування в межах одного кримінального провадження не визнавалося повторним у розумінні частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII.

Переконані, що від таких висновків Велика Палата також повинна була відступити, оскільки вони суперечать приписам частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII та фактично допускають можливість багаторазового ініціювання прокурором питання про відсторонення судді залежно від стадії кримінального провадження.

З огляду на мотиви цієї окремої думки вважаємо, що системне тлумачення положень частин п`ятої та шостої статті 49 Закону № 1402-VIII у взаємозв`язку із частиною шостою статті 64 Закону № 1798-VIII свідчить про таке:

1) право на звернення з клопотанням про тимчасове відсторонення судді або про продовження строку такого відсторонення у межах одного кримінального провадження Генеральний прокурор або його заступник може реалізувати лише один раз;

2) повторне звернення у межах одного кримінального провадження з клопотанням про тимчасове відсторонення судді або продовження строку такого відсторонення є недопустимим незалежно від його змісту, обґрунтованості чи дотримання процесуальних строків, за винятком випадку, коли попереднє рішення ВРП скасоване судом;

3) досудове розслідування та судове провадження є послідовними стадіями одного кримінального провадження, тому перехід від однієї стадії до іншої сам по собі не утворює законних підстав для можливості повторного звернення Генерального прокурора або його заступника з клопотанням про тимчасове відсторонення судді чи продовження строку такого відсторонення.

Судді: Л. Ю. Кишакевич

Н. М. Мартинюк

Н. С. Стефанів