Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №711/11626/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/223/26 Справа № 711/11626/25 Категорія: ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Комплєктова Т. О. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Черкаси

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Шох К.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 655 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ

З постанови судді вбачається, що 04 грудня 2025 року о 00.35 год. ОСОБА_1 , керував автомобілем «AUDI A4» номерний знак НОМЕР_1 на іноземній реєстрації по вул. Ю.Іллєнка, 118 в м. Черкаси, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі КП «ЧОПНД» у лікаря нарколога відмовився під час безперервної відеофіксації на нагрудні камери 234625, 468592, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, 04 грудня 2025 року о 00.35 год. ОСОБА_1 , керував автомобілем «AUDI A4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Ю.Іллєнка, 118 в м. Черкаси, порушуючи вимоги п. 2.1.а ПДР, з технічною несправністю, а саме не працювала права лампочка підсвітки заднього номерного знаку, а також не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинив повторно, що підтверджується постановою серії ЕНА № 6239597 від 28.11.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 . У разі відмови у закритті провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП просить вирішити питання щодо можливості зміні призначеного ОСОБА_1 покарання, звільнення його від покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на п`ять років або відстрочення виконання цього виду стягнення до моменту звільнення останнього з військової служби або до моменту скасування в Україні військового стану.

У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження посилається на те, що вона та ОСОБА_1 не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи. Оскаржувану постанову у Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено лише 21.01.2026.

Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

На думку захисниці, суд допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясував всіх обставин події у справі, належним чином не перевірив правильність наданої дім особи кваліфікації, чим порушив ст.ст. 7, 9 КУпАП.

Зазначає, що як вбачається з відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 працівником поліції не було коректно роз`яснено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та не надано часу на прийняття рішення, на що очевидно, що ОСОБА_1 відмовився.

Після цього останньому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погодився, але запитав, що йому робити з дружиною та дітьми, які також були у автомобілі, на що поліцейські відповіли, що він навмисно затягує час.

Стверджує, що працівниками поліції було здійснено до ОСОБА_1 навмисні дії щодо схилення його до відмови від проходження даного огляду.

Також вказує, що як вбачається з відеозаписів, ОСОБА_1 був у абсолютно адекватному стані та будь-які ознаки алкогольного або наркотичного сп`яніння у нього були відсутні.

Вказує на те, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз`яснено правові наслідки відмови від проходження на стан алкогольного сп`яніння.

Зазначає, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було порушено ст. 266-1 КУпАП щодо порядку проведення огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі Порядок).

Вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій і наразі бере активну участь у них на різних бойових напрямках країни тому призначене йому покарання фактично позбавляє його можливості виконувати безпосередні свої службові військові обов`язки.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник просить визнати недійсною, на підставі ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, яка проведена з грубим порушенням, в тому числі, вимог ст. 266-1 Порядку та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 №32. Скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Стверджує, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби.

Зазначає, що як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції були обізнані про спеціальний правовий статус ОСОБА_1 , оскільки про це безпосередньо зазначили в п. 4 протоколу, але до огляду на стан алкогольного сп`яніння не були залучені представники ВПС.

Вважає, що судом першої інстанції було неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП замість ст. 172-20 КУпАП.

Вказує на те, що викладена в адміністративному протоколі фабула адміністративного правопорушення є суперечливою, і охоплює одночасно три взаємовиключні склади адміністративних правопорушень

На думку сторони захисту, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази з приводу повторності вчинення протягом року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Апеляційна скарга на постанову судді подана після закінчення 10-ти денного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП. Однак клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження містить посилання на обставини, які є поважними, у зв`язку з чим вважаю за необхідне поновити строк апеляційного оскарження постанови судді.

Заслухавши захисника Мамая А.С., який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.

Частина 1 статті 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону суддею було дотримано.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Наведені частини цієї статті визначають, зокрема, таке адміністративне правопорушення: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з п. 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зі змісту ст. 35 КУпАП слідує, що під повторним вчиненням адміністративного правопорушення слід розуміти повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Крім того, п. 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, визначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП).

Водночас у відповідності до вимог ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком, зокрема, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Уповноваженою особою поліції було встановлено, що водій ОСОБА_1 04 грудня 2025 року керував автомобілем «AUDI A4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Ю.Іллєнка, 118 в м. Черкаси, порушуючи вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, з технічною несправністю, а саме не працювала права лампочка підсвітки заднього номерного знаку, а також не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинив повторно, що підтверджується постановою серії ЕНА № 6239597 від 28.11.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Ці обставини знайшли своє відображення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №531096 від 04 грудня 2025 року, в якому наведена суть адміністративного правопорушення, що відповідає диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Окреме зазначення у цьому протоколі на інші обставини: керування транспортним засобом з технічною несправністю, не впливає на висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Зазначені в протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.

Рапортом поліцейського Ціпка А., з якого вбачається, що по вул. Юрія Іллєнка, 118 було виявлено транспортний засіб «Audi A4" на іноземній реєстрації НОМЕР_2 , який рухався в комендантську годину та мав технічну несправність - не працювала права лампочка підсвітки номерного знаку транспортного засобу. Було прийнято рішення про зупинку даного транспортного засобу, водієм виявився ОСОБА_1 . В ході перевірки документів було встановлено, що водій керував транспортним засобом без відповідних документів та чинного страхового полісу. Стосовно водія було винесено письмову постанову ДП18 № 774240 за ч.1 ст.126 (2.1.б, 2.1.г ПДР). Також згідно з базою ІПНП було встановлено, що ОСОБА_1 не мав посвідчення водія відповідної категорії, отже не мав права керування таким транспортним засобом. Дане правопорушення було вчинено повторно протягом року, згідно з постановою ЕНА № 6239597 від 28.11.2025 за ч.2 ст. 126 КУПАП, тож ними було складено протокол ЕПР1 № 531096 за ч. 5 ст. 126 (2.1.а ПДР). В ході спілкування з водієм, у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому законом порядку, за допомогою Drager Alcotest 6810, ARBH-0522, та в медичному закладі в лікаря-нарколога відмовився під час безперервної фіксації на нагрудні бодікамери 234625, 468592. Стосовно водія було складено протокол ЕПР1 № 531077 за ч..1 ст. 130 КУпАП. У подальшому водія було відсторонено від керування ТЗ. Подія фіксувалася на нагрудні бодікамери 234625, 468592.

Копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6239597 від 28.11.2025, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Суд першої інстанції також надав належний аналіз відеозаписам з відеореєстратора у службовому автомобілі та з бодікамер поліцейських, з якого вбачається, що 04.12.2025 працівники поліції, під час патрулювання міста Черкаси, виявили транспортний засіб «Audi A4" на іноземній реєстрації НОМЕР_2 , який рухався в комендантську годину та мав технічну несправність, (не працювала права лампочка підсвітки номерного знаку транспортного засобу). В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 було встановлено, що водій керував транспортним засобам без відповідних документів та чинного страхового полісу, тому поліцейськими винесено постанову за ч.1 ст. 126 КУпАП. Крім того, під час перевірки було виявлено, що ОСОБА_1 не мав посвідчення водія відповідної категорії і дане правопорушення ним вчинено повторно протягом року, в результаті чого відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч.5 ст. 126 КУпАП. В ході спілкування з водієм, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано у встановленому законом порядку на місці пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер, однак ОСОБА_1 відмовився (диск 1, 468592, 00:41). Потім йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі ЧОНД у лікаря нарколога, на що останній також відмовився(диск 1, 468592, 00:48), в результаті чого відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

З цього приводу апеляційний суд відзначає, що сторона захисту, заперечуючи наявність кваліфікації ознаки за ч. 5 ст. 126 КУпАП - повторне вчинення, не навела належного мотивування щодо оспорювання притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 28.11.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП чи набрання законної сили постанови уповноваженої особи поліції від 28.11.2025.

Отже, за відсутності доведених обставин, що при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6239597 від 28.11.2025 не в автоматичному режимі, вона не була вручена йому або скасована, аргументи захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Щодо цього апеляційний суд зважує на фактичні дані відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якого випливає, що ОСОБА_1 не висловив жодних заперечень щодо обставин вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З врахуванням наведеного нормативного регулювання питання набрання постанови про накладення адміністративного стягнення законної сили апеляційний суд приходить до висновку, що постанова від 28.11.2025 на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення від 04.12.2025 за ч. 5 ст. 126 КУпАП набрала законної сили.

Щодо обставин справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №531077 від 04 грудня 2025 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.

Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що ОСОБА_1 , у зв`язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager-Alcotest», від якого останній відмовився.

Направленням на огляд водія транспортного засобу, з якого вбачається, що ОСОБА_1 04.12.2025 о 00.45 направляється до закладу охорони здоров`я КНП «ЧОНД» з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, але від огляду останній відмовився.

Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп`яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у ОСОБА_2 , як на окрему підставу для скасування постанови судді та закриття провадження у справі є невмотивованим.

Апеляційним судом не встановлено неповноти судового розгляду, яка могла б вплинути на висновки суду. Разом з тим під час судового розгляду в суді першої інстанції не залишилось недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Посилання апелянта на ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, зважаючи, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, з приводу порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння стосовно військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, повинен проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів є необґрунтованими.

У даному випадку ОСОБА_1 не перебував у вказаних місцям, внаслідок чого, як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п. 2.5 ПДР України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.

Суддя, за результатами розгляду справи, з урахуванням положень ст. 38 КУпАП, застосовував до правопорушника ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 цього Кодексу у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, навіть виконання ним обов`язків військової служби та зі забезпеченням оборони України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.

Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності захисниці Шох К.А. та особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

При прийнятті рішення про відмову у задоволенні клопотання захисниці Шох К.А. про відкладення справи, суд першої інстанції виходив з того, що захисниця тричі просила відкласти розгляд справи.

З цього приводу апеляційний суд зауважує, що розгляд суддею справи за відсутності правопорушника та його захисниці не вплинуло на висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин постанова судді є законною, скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Поновити захисниці Шох К.А. в інтересах ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисниці Шох К.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.

Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Люклянчук