Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №754/3912/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18червня 2026 року

м. Київ

справа №754/3912/23

провадження № 51-2783 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100030003201, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 за невстановлених слідством обставин незаконно придбав кастет, який відноситься до контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, та без передбаченого законом дозволу почав носити його при собі до 24 листопада 2022 року, коли приблизно о 23:35, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 2-А, був зупинений працівниками поліції та добровільно видав їм кастет з лівої кишені куртки.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що в порушення приписів ст. 91 КПК України суди не встановили обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Стверджує, що вина засудженого не доведена поза розумним сумнівом, оскільки суди не спростували версію захисту про те, що ОСОБА_7 не мав при собі жодних заборонених речей, а вилучений під час огляду місця події кастет він погодився видати як свій під впливом працівників поліції.

Вказує, що в основу вироку покладено недопустимі докази, які зібрані з порушенням вимог закону та є суперечливими.

Поза увагою залишено те, що ОСОБА_7 24.11.2022 орієнтовно з 20:10 змушений був залишатися поряд з працівниками поліції, тобто фактично був затриманим, однак протокол затримання не складався, йому не роз`яснювалися права, в тому числі право на захист і ст. 63 Конституції України.

Апеляційний суд допущені порушення проігнорував, в ухвалі не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Посилається на невідповідність судових рішень вимогам ст. 370 КПК України через їх незаконність та необгрунтованість.

В решті захисник наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, оскаржує фактичні обставини.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечував проти її задоволення.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст.438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Згідно зі ч. 1 ст. 412 КПК України істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції є судом вищого рівня, тому повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них, при цьому суд має навести правове обґрунтування своєї позиції, яке не може бути суперечливим та ставити під сумнів прийняте рішення.

До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався, тому доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону заслуговують на увагу.

За змістом ст.17 КПК України та усталеною практикою Верховного Суду обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути результатом доведення винуватості поза розумним сумнівом. Цей стандарт вимагає, щоб сукупність обставин справи, установлена під час судового розгляду, виключала будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна й безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що аби визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів і встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи (до прикладу, постанови ВС у справах №362/3285/22, №529/1660/22, №688/788/15-к).

Сторона захисту протягом всього провадження наполягала на тому, що ОСОБА_7 не мав при собі жодних заборонених предметів під час його поверхневої перевірки, а вилучений у нього під час огляду місця події кастет він погодився видати як свій внаслідок впливу працівників поліції. Втім, місцевий суд, ухвалюючи вирок, визнав цю версію такою, що не знайшла свого підтвердження.

Захисник, не погоджуючись з вироком, подав апеляційну скаргу в якій, зокрема, посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та непідтвердження їх доказами, наводив доводи стосовно недопустимості доказів.

Апеляційний суд відхилив ці доводи, зазначивши про те, що версія сторони захисту спростована поза розумним сумнівом сукупністю досліджених доказів.

Однак з таким висновком неможливо погодитися.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що суд апеляційної інстанції послався на ті ж самі докази, які оспорювалися, а саме: дані протоколів огляду місця події від 24 листопада 2022 року, перегляду відеозапису від 05 січня 2023 року, реєстрації ЄО №55321 від 24 листопада 2022 року, висновку експерта, а також показання свідків, не надавши їм власної оцінки в аспекті статей 84 - 87 КПК України із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, як це передбачено ст. 94 цього Кодексу, а по суті обмежився цитуванням відображених у вироку даних й формальною констатацією правильності висновків місцевого суду.

Оцінюючи як доказ, протокол огляду місця події, апеляційний суд не спростував доводи захисника про те, що під час цієї слідчої дії, яка за змістом статей 214,223,237 КПК України є однією з перших та невідкладних і лише у передбачених законом випадках може проводитися до внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, слідчий фактично провів повторний огляд та вилучення забороненого предмету - кастету, який перед цим вже був вилучений та оглянутий працівниками патрульної поліції, за відсутності понятих, після чого повернутий ОСОБА_7 , що чітко було встановлено судами із протоколу перегляду відеозапису з нагрудних камер працівників поліції.

Також суд апеляційної інстанції усунувся від перевірки доводів адвоката про те, що фактичні дані, зафіксовані у протоколах слідчих дій, містять істотні розбіжності щодо часу та обставин виявлення у засудженого забороненого предмету, порівняно із даними, які були зафіксовані в первинних офіційних повідомленнях поліцейських про виявлення кримінального правопорушення.

Водночас апеляційний суд не усунув суперечностей у показаннях свідків-працівників поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо обставин виявлення та вилучення кастету у ОСОБА_7 , разом з тим зазначив, що місцевий суд обґрунтовано поклав ці докази в основу обвинувального вироку.

Крім того, апеляційний суд не перевірив у законний спосіб доводи захисника про те, що ОСОБА_7 з огляду на вимоги ст. 209 КПК України фактично був затриманим, тому що орієнтовно з 20:10 24.11.2022 через підкорення наказу змушений був залишатися поряд з працівниками поліції, однак протокол затримання не складався, йому не роз`яснювалися права, в тому числі право на захист і ст. 63 Конституції України.

На підтвердження цього адвокат наводив конкретні аргументи, посилався на рапорти працівників поліції та інформацію з єдиного обліку №55321 від 24 листопада 2022 року, згідно з якими повідомлення зі служби 102 про виявлення о 22:15 предметів, схожих на ніж та кастет, під час поверхневого огляду ОСОБА_7 , вже о 22:15 було прийняте та зареєстроване органами поліції. Аналогічна інформація зафіксована у витягу з ЄРДР. При цьому огляд місця події за участю ОСОБА_7 проводився 24.11.2022 з 23:34 по 23:58, після прибуття слідчо-оперативної групи.

Суд апеляційної інстанції в постановленій ухвалі не виклав власних висновків з цього приводу, а обмежився загальною фразою про відсутність у матеріалах провадження доказів беззаперечних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_7 був затриманий до початку огляду місця події, що є явно не достатнім для такого висновку.

Між тим, апеляційний суд належним чином не перевірив твердження захисника про відсутність законних підстав для проведення поверхневої перевірки ОСОБА_7 .

Зазмістом норм ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію», поверхнева перевірка, як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб.

У контексті викладеного допущені апеляційним судом порушення є істотними, оскільки вони ставлять під сумнів законність і обґрунтованість ухвали апеляційного суду, що за вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для її скасування, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням вимог чинного законодавства, перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей доводи, зазначені в апеляційній скарзі захисника, й ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення.

Оскільки питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину має бути вирішено за наслідками нової апеляційної процедури, касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.

У зв`язку із цим та, керуючись статтями 433, 434, 436,438, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив:

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_3