Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №554/4824/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

м. Київ

справа № 554/4824/21

провадження № 61-1262св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.

2. Позов обґрунтовано тим, що у травні 2000 року він познайомився з відповідачкою, яка на той час була одружена. Після розірвання ОСОБА_2 шлюбу у 2002 році по травень 2021 року вони з відповідачкою постійно проживали разом однією сім`єю, як чоловік та дружина.

3. Вказував, що шлюб між ними не був зареєстрований, оскільки в цьому не було потреби.

4. За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільні витрати, спільне харчування, купували майно для спільного використання, разом купували будинок для спільного проживання, разом приймали участь у витратах на утримання їхнього будинку, надавали один одному взаємну допомогу, займалися будівлею спільного будинку та його благоустроєм: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, дарували один одному подарунки.

5. За період з 2002 по 2006 рік спільно були накопичені кошти в сумі 12 000 доларів США.

6. З метою придбання спільного будинку відповідачка на початку 2006 року продала свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 і вони переїхали проживати до її матері - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

7. 06 жовтня 2006 року ними був придбаний житловий будинок готовністю 47 відсотків та приватизована земельна ділянка площею 600 кв. м, кадастровий номер 5310137000:17:001:0106, що знаходяться в АДРЕСА_3 , та земельна ділянка по АДРЕСА_4 площею 600 кв.м , які були оформлені на відповідачку.

8. Договір купівлі-продажу будинку та земельних ділянок, укладений між ОСОБА_4 та відповідачкою, був посвідчений державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Підгайною О. І. та зареєстрований в реєстрі під № 1-2433.

9. У 2007 році, коли частина будинку була придатна для проживання, а саме: кімната та санвузол, їхня сім`я з трьох осіб: він, відповідачка та її син ОСОБА_5 разом переїхали в їхній спільний будинок. Весь цей час з 2006 вони поступово будували разом їхній спільний будинок, підключали комунікації, придбавали речі, необхідні для загальних потреб всіх членів їхньої родини.

10. Також вказував, що за сумісні кошти вони сплачували навчання сина відповідача та годування в навчальному закладі. Разом із відповідачем неодноразово відвідували ОСОБА_5 за місцем служби в Збройних силах України (м. Чугуїв, Харківської області).

11. Позивач посилався на те, що 23 квітня 2021 року відповідачка внесла відомості про їхній спільний будинок до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2348763453101, житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами. Об`єкт житлової нерухомості загальною площею 246,7 кв. м, житлова площа 118,1 кв. м, опис Об`єкт складається з житлового будинку літ. «А-2», ганок літ. «1а», огорожа № 1, вигрібна яма № 2. Земельна ділянка, кадастровий номер: 5310137000:17:001:0106. Реєстраційний номер:2348617053101. Номер запису про право власності: 41741698.

12. Після реєстрації їхнього спільного будинку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, користуючись тим, що право власності на їхній спільний будинок та земельні ділянки були оформлені на відповідачку, вона почала виказувати йому свої наміри про продаж їхнього спільного будинку з земельними ділянками, які були придбані на їхні сумісні кошти. Мотивувала це тим, що має намір купити собі окрему квартиру, а рештою коштів розпорядиться на власний розсуд.

13. Між ними виник спір стосовно володіння, користування та розпорядження вищезазначеним нерухомим майном.

14. Враховуючи викладене він змушений був звернутися до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання за ним права власності на 1/2 його частки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

15. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2024 року у складі судді Материнко М. О. позов задоволено.

16. Встановлено факт, що ОСОБА_1 дійсно проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 2002 року до травня 2021 року.

17. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно:

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 246,7 кв. м, житловою площею 118,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 2348763453101, земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 5310137000:17:001:0106, реєстраційний номер: 2348617053101;

земельну ділянку, кадастровий номер 5310137000:17:001:0106, площею 0,06 га, розташовану в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 2348617053101;

земельну ділянку, кадастровий номер 5310137000:17:001:0390, площею 600 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_4 .

18. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майна, а саме:

житлового будинку , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 246,7 кв. м, житловою площею 118,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 2348763453101, земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 5310137000:17:001:0106, реєстраційний номер: 2348617053101;

земельної ділянки, кадастровий номер 5310137000:17:001:0106, площею 0,06 га, розташованої в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 2348617053101;

земельної ділянки, кадастровий номер 5310137000:17:001:0390, площею 600 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_4 .

19. Вирішено питання щодо судових витрат.

20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено наявність обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги й, відповідно, є підстави для поділу спірного майна між чоловіком та жінкою, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

21. Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

22. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що надані позивачем докази не є достатніми, а тому не підтверджують факту ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо у спірний період.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

25. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

27. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц, від 17 січня 2024 року в справі № 759/14906/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд не дослідив зібрані в справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи ним надані докази, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовував позовні вимоги.

29. Апеляційний суд помилково скасував рішення місцевого суду та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

30. У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31. Відповідно до договору дарування від 22 серпня 2003 року ОСОБА_7 подарувала, а гр. ОСОБА_1 прийняв у дар жилий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці площею 184 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_5 . Цей договір посвідчений державним нотаріусом Другої Полтавської державної нотаріальної контори Фастовець Іриною Вікторівною, зареєстровано в реєстрі за № 2-1787.

32. Згідно довідки, яка видана ОСОБА_1 головою селищного комітету м-ну «Лівий Поділ» Подільського району м. Полтави, за адресою: АДРЕСА_5 , проживали дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 червня 2006 року по 18 травня 2021 року та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30 червня 2006 року по 26 листопада 2011 року.

33. Відповідно до домової книга для реєстрації громадян, проживаючих у будинку № НОМЕР_1 по Інститутський проріз, в ній записані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , тимчасово, паспорт НОМЕР_2 , зареєстрована 30 червня 2006 року до 30 червня 2009 року; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , тимчасово, паспорт свідоцтво про народження № НОМЕР_3 , зареєстрований 30 червня 2006 року до 30 червня 2009 року; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пост., паспорт НОМЕР_4 Ленінськ. РВП МУ, зареєстрований 02 жовтня 2009 року.

34. Згідно договору дарування від 22 січня 1999 року ОСОБА_9 подарував 1/3 частину, ОСОБА_10 - 2/3 частини квартири, а гр. ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру номер АДРЕСА_6 , договір серії ААР № 704086.

35. Відповідно до договору купівлі-продажу від 6 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , ОСОБА_11 прийняв у власність квартиру номер АДРЕСА_7 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О. М., зареєстровано в реєстрі за № 2807.

36. Згідно договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , що мешкає: АДРЕСА_5 , яка прийняла у власність об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку готовністю 47 % та приватизовану земельну ділянку площею 600 кв. м, кадастровий номер 5310137000:17:001:0106, що знаходиться в АДРЕСА_3. Договір посвідчений державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Підгайною О. І., зареєстровано в реєстрі за № 1-2433. Витяг з Державного реєстру правочинів № 2985943 від 09 жовтня 2006 року. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 12378694 від 02 листопада 2006 року, реєстраційний номер 16122988.

37. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_5 , остання купила земельну ділянку площею 600 кв. м, землі житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5310137000:17:001:0390. Договір посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецькою І. В., зареєстровано в реєстрі за № 1358.

38. Відповідно до листа Головного Управління ДПС у Полтавській області № 1957/АП/16-31-75-21 від 06 серпня 2021 року наявний задекларований дохід позивача з 2002 року по 2013 рік.

39. Згідно з листом КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради» від 30 серпня 2021 року № 02.1.12/1030 про виклик бригади екстреної медичної допомоги до гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 надійшов 14 травня 2018 року о 10 год. 18 хв. Викликає - дружина. Після огляду встановлений діагноз: гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST (інфаркт міокарду). Надана медична допомога. Хворий доставлений до приймального відділення Полтавського обласного кардіологічного диспансеру.

40. З листа Головного управління ДПС у Полтавській області № 1957/АП/16-31-75-21 від 06 серпня 2021 року вбачається, що відповідно до інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 23 вересня 2002 року по теперішній час. Згідно поданої звітності обсяг задекларованого доходу становить: 2002 рік (декларація про доходи, одержані з 23 вересня 2002 року по 31 грудня 2002 року - 0,00 грн.; 2003 рік (декларація про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2003 року) - 5 157,75 грн; 2004 рік (декларація про доходи, одержані з 01 січня по 31 березня 2004 року) - 742,50 грн; податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 05 січня 2005 року № 23096 - 9 022,0 грн; 2005 рік - 13 907,75 грн; 2006 рік - 33 659,00 грн; 2007 рік - 30 612,15 грн; 2008 рік - 37 196,50 грн; 2009 рік - 17 536,00 грн; 2010 рік - 19 500,00 грн; 2011 рік - 15 000,00 грн; 2012 рік - 31 000,00 грн; 2013 рік - 30 000,00 грн. За 2014 - 2015 роки ФОП ОСОБА_1 податкові декларації не подано.

41. Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, яка видана ОСОБА_1 , заробітна плата, яка враховується для обчислення пенсії склала 60 687,48 грн; довідка видана на підставі відомостей про нарахування заробітної плати та особових рахунків за 1999-2012 роки.

Позиція Верховного Суду

42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

43. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

44. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

47. У частині другій статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

48. До членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (постанова Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17).

49. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

50. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (частини перша та друга статті 21 СК України).

51. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

52. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

53. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

54. Отже, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

55. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

56. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

57. У частині шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

58. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

59. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

60. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

61. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що з 2002 року по 2021 рік проживали з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

62. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що надані позивачем докази не є достатніми, а тому не підтверджують факту ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо у спірний період.

63. Колегія суддів вважає вказані висновки апеляційного суду помилковими з огляду на таке.

64. Так, позивач, зокрема, надав суду домову книгу для реєстрації громадян, проживаючих у будинку АДРЕСА_5 , з якої вбачається, що ОСОБА_2 та її син ОСОБА_8 проживали в указаному будинку, який на праві власності належить позивачу (т. 1, а. с. 60 зворот).

65. З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що остання була зареєстрована у будинку АДРЕСА_5 30 червня 2006 року та знята лише 18 травня 2021 року (т. 2, а. с. 18)

66. Крім того, укладаючи договори купівлі-продажу від 06 липня 2006 року та від 06 жовтня 2006 року, відповідачка вказувала будинок АДРЕСА_5 як місце свого проживання. Вказана адреса також вказувалась відповідачкою як місце свого проживання, зокрема, в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 21 березня 2008 року, виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 19708, з якої вбачається перебування відповідачки на стаціонарному лікування з 06 жовтня 2016 року по 20 жовтня 2016 року.

67. Також згідно з довідкою, яка видана ОСОБА_1 головою селищного комітету м-ну «Лівий Поділ» Подільського району м. Полтави за адресою: АДРЕСА_5 , проживали дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 червня 2006 року по 18 травня 2021 року та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30 червня 2006 року по 26 листопада 2011 року.

68. На запит суду АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку з платежами клієнта за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, газопостачання, квартплата) за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 2008 року по 2021 року через термінал «ПриватБанк».

З наданої банком інформації вбачається, що ОСОБА_1 у період з грудня 2010 року по червень 2017 року здійснював платежі за комунальні послуги по АДРЕСА_3 (т. 3, а. с. 127-129).

69. Крім того, факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу також підтверджується показами свідків, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та фотосвітлинами.

70. Таким чином, з урахуванням встановлених місцевим судом обставин, в сукупності з іншими доказами, наданими позивачем, та фотографіями, показами свідків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доведеність позивачем факту проживання однією сім`є без реєстрації шлюбу з відповідачкою.

71. Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

72. Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

73. Водночас під час розгляду справи відповідачкою не було надано доказів того, що спірний будинок було придбано за її особисті кошти, тому місцевий суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, зокрема, і поділу спільного майна.

74. Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем обставин, якими він обґрунтовував позовні вимоги.

75. Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

76. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року скасувати.

3. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2024 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович