Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №149/2708/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Київ

справа № 149/2708/25

провадження № 61-16088св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Хмільницька міська рада Вінницької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Катричем Павлом Степановичем, на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року у складі судді Гончарук-Аліфанової О. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт його постійного проживання разом із бабою ОСОБА_2 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що є спадкоємцем після смерті його баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту.

Вказував, що з 06 липня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (час смерті ОСОБА_3 ) постійно проживав разом зі спадкодавцем у будинку АДРЕСА_1 .

Приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Дундар К. Д. відмовила постановою від 14 липня 2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 через відсутність доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Посилаючись на те, що іншого, передбаченого законом порядку, відповідно до якого можна було б встановити вказаний юридичний факт, немає, просив заяву задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику у зв`язку із не усуненням недоліків, на підставі статті 185 ЦПК України.

Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 29 вересня 2025 року недоліки заяви, вказані в ухвалі суду від 01 вересня 2025 року, усунуті не були.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 , ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Катрич П. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження представник заявника зазначає порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при поверненні заяви.

Заявник зазначає, щосуду було надано довідку органу місцевого самоврядування від 13 березня 2025 року про місце його проживання. Суди з відповіді УДМС у Вінницькій області від 29 серпня 2025 року встановили, що ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстрації місця проживання у Вінницькій області не значиться. Тобто, за твердженням скаржника, місце проживання заявника не є відмінним від його місця реєстрації, так як останнє у нього відсутнє, а відтак неможливо встановити, що воно різниться. Таким чином, адвокат вважає, що заявником було зазначено та надано необхідні докази його фактичного місця проживання. Також зазначає, що на виконання ухвал суду першої інстанції заявник почав здійснювати заходи щодо пошуку місця, за яким можна було б зареєструвати своє місце проживання, так як у інший спосіб офіційно підтвердити своє місце проживання він не має можливості, однак, у зв`язку із постійним виконанням своїх трудових обов`язків та неможливістю знайти відповідне місце реєстрації, наданого судом десятиденного строку заявнику виявилося замало, тому він звертався до суду з заявою для продовження цього строку.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від -5 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу № 149/2708/25 за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Хмільницької міської ради Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Матеріали справи № 149/2708/25 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2026 року справу № 149/2708/25 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

У справі, яка переглядається, перевіряючи підсудність цієї справи Хмільницькому міськрайонному суду Вінницької області, суд першої інстанції з відповіді УДМС у Вінницькій області від 29 серпня 2025 року встановив, що ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстрації місця проживання у Вінницькій області не значиться. Даних про те, що місце проживання заявника було зареєстроване за будь-якою іншою адресою у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим, ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із наданням йому десятиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме надання суду доказів на підтвердження зареєстрованого місця проживання заявника.

09 вересня 2025 року представник ОСОБА_4 - адвокат Катрич П. С. подав заяву про продовження строку для усунення недоліків у зв`язку із недостатністю визначеного судом строку для виконання вимог судової ухвали, з огляду на те, що заявник почав здійснювати заходи щодо пошуку місця за яким можна було б зареєструвати своє місце проживання, оскільки у інший спосіб офіційно підтвердити місце свого проживання він не має можливості.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Катрича П. С. про продовження строку для усунення недоліків у зв`язку із тим, що такий встановлений судом строк не завершився.

22 вересня 2025 року представник ОСОБА_4 - адвокат Катрич П. С. повторно подав до суду заяву про продовження строку для усунення недоліків аналогічну за змістом його заяві від 09 вересня 2025 року.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Катрича П. С. про продовження строку для усунення недоліків, з огляду на те, що процесуальним законом надання строку на усунення недоліків поданої заяви передбачено саме для того, щоб забезпечити можливість заявнику привести заяву у відповідність до вимог законодавства, а не створювати нові докази, зокрема, і на створення підстав для визначення підсудності. Крім того, судом зауважено, що доказів на підтвердження наявності перешкод у виконанні вимог ухвали суду від 01 вересня 2025 року не надано.

Згідно довідки суду першої інстанції вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету адвоката Катрича П. С. 24 вересня 2025 року.

Ухвалою від 30 вересня 2025 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області визнав неподаною та повернув заяву ОСОБА_1 у зв`язку з не усуненням недоліків, на підставі статті 185 ЦПК України.

Вінницький апеляційний суд погодився з таким судовим рішенням місцевого суду та постановою від 18 листопада 2025 року залишив його без змін.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача (частина перша статті 185 ЦПК України).

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (частина восьма статті 185 ЦПК України).

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (частина дев`ята статті 185 ЦПК України).

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята статті 185 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Касаційний суд уже вказував, що: повернення позовної заяви позивачеві взагалі не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі (див. постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 501/2443/18 (провадження № 61-12785св19), постанову Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 569/2295/19 (провадження № 61-14212св 19)).

Аналогічні висновки зроблені в постановах Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 552/3486/20 (провадження № 61-19159св20) та від 28 січня 2026 року в справі № 646/4606/25 (провадження № 61-13623св25).

У справі, якає предметом касаційного перегляду, звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 указав адресу свого проживання кв. АДРЕСА_2 .

На підтвердження зазначеного надав довідку управління «Центр надання адміністративних послуг» Хмільницької міської ради від 13 березня 2025 року №08-53/357 про те, що він дійсно проживає за зазначеною адресою разом із сім`єю.

Перевіряючи підсудність цієї справи Хмільницькому міськрайонному суду Вінницької області, суд першої інстанції встановив на підставі відповіді Управління Державної міграційної служби (далі - УДМС) у Вінницькій області від 29 серпня 2025 року, що ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстрації місця проживання у Вінницькій області не значиться, також відсутні дані про його місце реєстрації будь-якою іншою адресою.

При залишенні заяви без руху суд першої інстанції виходив із того, що заявник не надав доказів на підтвердження його зареєстрованого місця проживання, що позбавляє суд можливості вирішити питання про підсудність заяви та, за необхідності, виконати вимоги статті 31 ЦПК України.

У поданих на адресу суду заявах від 09 та 22 вересня 2025 року представник заявника просив продовжити строку для усунення недоліків у зв`язку із недостатністю визначеного судом строку для виконання вимог судової ухвали, з огляду на те, що заявник почав здійснювати заходи щодо пошуку місця за яким можна було б зареєструвати своє місце проживання, оскільки у інший спосіб офіційно підтвердити місце свого проживання він не має можливості.

При поверненні заяви ОСОБА_3 на підставі статті 185 ЦПК України суди попередніх інстанцій вважали, що позивач не виконав вимоги ухвали суду про усунення недоліків заяви, не надав докази на підтвердження зареєстрованого місця проживання.

При цьому, суди не врахували, що повернення позовної заяви позивачеві із вказаних в оскаржуваних судових рішеннях підстав законом не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

З урахуванням наведеного, суд, першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на порушення вимог частини дев`ятої статті 28 та частини десятої статті 187 ЦПК України помилково повернув позовну заяву. Як наслідок, судові рішення належить скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Щодо судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Розподіл судових витрат, у тому числі за перегляд справи судом касаційної інстанції, підлягає вирішенню тим судом, який ухвалить остаточне судове рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Катричем Павлом Степановичем, задовольнити.

Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун