Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №522/6699/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Київ

справа № 522/6699/25

провадження № 61-866св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - Обслуговуючий кооператив «Середньофонтанський 19-В»,

відповідач -ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Середньофонтанський 19-В», в інтересах якого діє Звєзділіна-Полішко Анастасія Дмитрівна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у складі колегії суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року Обслуговуючий кооператив «Середньофонтанський 19-В» (далі - ОК «Середньофонтанський 19-В») звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з надання послуг обслуговування машиномісця.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 04 квітня 2025 року відкрив провадження, справу призначив до судового розгляду, надіслав учасникам справи копію позовної заяви, роз`яснив право подати відзив на позов.

19 серпня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява ОК «Середньофонтанський 19-В»), в інтересах якого діє Звєзділіна-Полішко А. Д.,про залишення позову без розгляду, повернення судового збору та стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 19 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року, заяву ОК «Середньофонтанський 19-В») задовольнив частково. Позов ОК «Середньофонтанський 19-В» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з надання послуг обслуговування машиномісця залишив без розгляду. У задоволенні вимог заяви про повернення сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу відмовив.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що право позивача на залишення поданого ним позову без розгляду передбачено пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду. Водночас, оскільки позовна заява залишена без розгляду за заявою позивача, то у розумінні положень пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачений позивачем судовий збір не підлягає поверненню. Щодо вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн з відповідача на користь позивача суд вказав, що оскільки позов залишено без розгляду, то відсутні правові підстави для стягнення таких витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 січня 2026 року представник заявника ОК «Середньофонтанський 19-В» - адвокат Звєзділіна-Полішко А. Д. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року в частині відмови у поверненні судового збору та витрат на правничу допомогу та просить судові в цій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити заяву про повернення судового збору та стягнення судових витрат.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами порушено норми процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2026 року у складі колегії суддів Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. відкрив касаційне провадження

у справі, витребував цивільну справу із Приморського районного суду

м. Одеси.

19 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2026 року у зв`язку з обранням судді Тітова М. Ю. до Великої Палати Верховного Суду цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОК «Середньофонтанський 19-В», в інтересах якого діє Звєзділіна-Полішко А. Д., мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про повернення судового збору не врахували положення пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)), а тому дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для повернення судового збору.

Заявник зазначає, що суди, відмовляючи в задоволенні заяви в частині стягнення судових витрат, дійшли помилкового висновку, оскільки надані докази про сплату понесених ним витрат на правничу допомогу є достатнім підтвердженням сплати позивачем таких витрат.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У квітні 2025 року ОК «Середньофонтанський 19-В» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з надання послуг обслуговування машиномісця.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 04 квітня 2025 року відкрив провадження, справу призначив до судового розгляду, надіслав учасникам справи копію позовної заяви, роз`яснив право подати відзив на позов.

19 серпня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява ОК «Середньофонтанський 19-В», в інтересах якого діє Звєзділіна-Полішко А. Д.,про залишення позову без розгляду, повернення судового збору та стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

У матеріалах справи міститься договір про надання правничої (правової) допомоги від 08 січня 2025 року № 244-2/08-01-2025, укладений між Адвокатським об`єднанням «Пролігалс» та ОК «Середньофонтанський 19-В» (а. с. 69).

За додатковою угодою до цього договору від 08 січня 2025 року за правову допомогу, передбачену цієї угодою, клієнт сплачує об`єднанню гонорар у загальному розмірі 10 000 грн (а. с. 70).

Відповідно до платіжної інструкції від 31 березня 2025 року № 1913 ОК «Середньофонтанський 19-В» за договором від 08 січня 2025 року № 244-2/08-01-2025 сплатило 10 000,00 грн, призначення платежу - за надання правової допомоги згідно з рахунком № 41 від 28 березня 2025 року, без ПДВ (а. с. 72).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОК «Середньофонтанський 19-В», в інтересах якого діє Звєзділіна-Полішко А. Д., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі справа № 148/312/16-ц, провадження № 61-24189св18.)

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина третя статті 257 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України від 08 липня 2011 року

№ 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, за змістом наведеної норми вказаного Закону у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача сплачена останнім сума судового збору не повертається.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на викладене, залишаючи позов без розгляду на підставі відповідної заяви позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення ОК «Середньофонтанський 19-В» сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.

Незнання чи неправильне розуміння заявником закону не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За наявності заяви позивача про залишення позову без розгляду суд, в силу вимог пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, зобов`язаний постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.

Разом з тим особі, позов якої судом залишено без розгляду за її заявою, не повертається сплачена сума судового збору за подання позовної заяви, що прямо передбачено пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 202/16597/23, провадження № 61-2159св24.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Суд першої інстанції відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Таким чином, беручи до уваги, що судовий розгляд по суті у цій справі не було розпочато, заява представника позивача про залишення позову без розгляду не суперечила вимогам закону і не порушує права і законні інтереси сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно вважав за необхідне вказану заяву задовольнити частково, а позовну заяву залишити без розгляду.

У матеріалах справи міститься договір про надання правничої (правової) допомоги від 08 січня 2025 року № 244-2/08-01-2025, укладений між Адвокатським об`єднанням «Пролігалс» та ОК «Середньофонтанський 19-В», а також додаткова угода до цього договору від 08 січня 2025 року, відповідно до якої за правову допомогу, передбачену додатковою угодою, клієнт сплачує об`єднанню гонорар у загальному розмірі 10 000 грн (а. с. 69-70).

Платіжною інструкцією № 1913 від 31 березня 2025 року підтверджена оплата ОК «Середньофонтанський 19-В» за договором від 08 січня 2025 року № 244-2/08-01-2025 10 000 грн, призначення платежу - за надання правової допомоги згідно з рахунком № 41 від 28 березня 2025 року, без ПДВ (а. с. 72).

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З урахуванням того, що у цій справі заява про залишення позову без розгляду подана до суду першої інстанції позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач ОК «Середньофонтанський 19-В» позбавлений права на відшкодування судових витрат на відшкодування професійної правничої допомоги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, поставлені заявником, а доводи та міркування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року)

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Середньофонтанський 19-В», в інтересах якого діє Звєзділіна-Полішко Анастасія Дмитрівна,залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара