Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №935/634/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/634/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.

суддів Талько О. Б., Григорусь Н. Й.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №935/634/25 за позовом Акціонерного товариства «Ацент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент – Банк»

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О.

установив:

У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101065674 від 23.12.2020 року у сумі 141 389,83 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 23 грудня 2020 року між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № АВН0СТ155101065674, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 100 000,00 гривень строком на 36 місяців, тобто до 22.03.2024 року зі сплатою процентів у розмірі 50,00% річних.

При цьому АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених договором.

Однак у порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 14.03.2025 року існує заборгованість у розмірі 141 389,83 грн, яка складається з: 82 899,41 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 58 490,42 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. Вказану суму банк просив стягнути на свою користь.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101065674 від 23.12.2020 року у розмірі 82 899,41 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, та судовий збір в розмірі 1 420,29 грн. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 58 490,42 грн відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги Банку в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків, оскільки розмір відсоткової ставки в розмірі 50% погоджений в заяві, яка разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Акцент-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір, який містить усі суттєві умови кредиту та підписаний відповідачем простим електронним підписом. При цьому, згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі є помилковим.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» шляхом підписання відповідної анкети-заяви (а.с.5).

23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» із заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101065674 від 23.12.2020 року, в якій погодив істотні умови кредитного договору, за якими: мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту – 100 000,00 грн; строк кредиту 36 місяців; процентна ставка (фіксована) - 50% на рік; тип процентної ставки - фіксована; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010561697.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту складає Кредитний договір (а.с.6 зворот).

Цього ж дня відповідач за допомогою електронного підпису було підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», який містить умови, аналогічні заяві про надання послуги «Швидка готівка» (а.с.5 зворот-6).

Також сторони погодили та підписали Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить графік погашення кредиту (а.с.7).

23 грудня 2020 року АТ «Акцент-Банк» надало (перерахувало) ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 100000,00 грн, що підтверджено меморіальним ордером №TR.16155934.25756.70523 (а.с.9).

Згідно наданого Банком розрахунку сума заборгованості за кредитним говором станом на 14.03.2025 року становить 141 389,83 грн, яка складається з: 82 899,41 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 58 490,42 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь АТ «Акцент-Банк» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 82 899,41 грн.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «Акцент-Банк» не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. При цьому, суд вважав, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку не містять підпису відповідача, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи 30.12.2016 Анкету-Заяву позичальника та, відповідно, чи брав він на себе зобов`язання зі сплати саме такого, який зазначено в Умовах, розміру відсотків, а тому дійшов висновку, що вказані Умови та Правила не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору № б/н від 30 грудня 2016 року.

Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626. 628 ЦК Украни, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1045 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» із заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101065674 від 23.12.2020 року, яку підписавши простим електронним підписом підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту складає Кредитний договір, з якими він ознайомився та отримав їх примірник, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Отже договір про надання фінансового кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 23 грудня 2020 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт АТ «Акцент-Банк» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять і відповідачем таких не надано, що в силу положень ст.12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

За таких обставин, кредитний договір між сторонами укладений в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Цей правочин відповідно до Закону «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк.

Крім того, сторонами погоджено розмір відсотків, який становить 50% на рік, та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується Заявою клієнта АВН0СТ155101065674 від 23.12.2020 року та Паспортом споживчого кредиту від 30.12.2020, в якому містяться умови, аналогічні заяві про надання послуги «Швидка готівка» (а.с.5 зворот-6), у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо непогодження сторонами розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Отже, заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом, вірно розрахована позивачем із застосуванням процентної ставки у розмірі 50% на рік та становить 58 490,42 грн, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог в повному обсязі.

Також колегія суддів відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб(п.2 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101065674 від 23.12.2020 в розмірі 141 389,83 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 82 899,41 грн, заборгованості за відсотками в сумі 58 490,42 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 червня 2026 року.

Головуючий Судді