Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №599/511/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня2026 року

м. Київ

справа № 599/511/23

провадження № 61-12415 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року у складі судді Снігурського В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (далі - ТОВ «Розтоцьке»), про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 300018, виданого 03 грудня 2012 року відділом Держземагенства у Зборівському районі Тернопільської області, вона є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1, 0995 га, з кадастровим номером 6122689600:01:001:0604, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

02 вересня 2016 року вона уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ «Розтоцьке» строком на 7 років. Державна реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена орендарем 03 листопада 2016 року.

У грудні 2021 року вона дізналася, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до записів про державну реєстрацію іншого речового права, права оренди щодо вказаної земельної ділянки. Зокрема, право оренди на земельну ділянку зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», чим змінено орендаря та строк оренди. Підставою для державної реєстрації іншого речового права, крім договору, укладеного з ТОВ «Розтоцьке», вказано додаткову угоду б/н від 11 квітня 2018 року.

Зазначала, що додаткову угоду від 11 квітня 2018 року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди не підписувала.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд визнати відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1, 0995 га, з кадастровим номером 6122689600:01:001:0604, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Тернопільського (Зборівського) району Тернопільської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право номер 17360035 від 03 листопада 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року, позов задоволено.

Визнано відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1, 0995 га, з кадастровим номером 6122689600:01:001:0604, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Тернопільського (Зборівського) району Тернопільської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право номер 17360035 від 03 листопада 2016 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду від 11 квітня 2018 року до договору оренди землі від 02 вересня 2016 року, що підтверджено висновком експерта від 12 березня 2024 року № 600/601/23-22 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, отже, позивачка не мала волевиявлення на укладення цього правочину та не узгоджувала його істотні умови. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що ця додаткова угода є неукладеною, а тому порушене право ОСОБА_1 як власниці спірної земельної ділянки підлягає захисту в обраний нею належний та ефективний спосіб, а саме: шляхом визнання відсутнім права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на спірну земельну ділянку.

При цьому суди визнали необґрунтованими та такими, що не доведені належними та допустимим доказами посилання відповідача на те, що позивачка отримала орендну плату за 2018-2021 року, тобто своїми діями підтвердила наявність між сторонами орендних правовідносин, існування договору оренди та додаткової угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 вересня 2024 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц та від 26 квітня 2023 року в справі № 192/1903/19.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2024 року справу розподілено судді-доповідачу Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Зайцев А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 599/511/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

25 жовтня 2024 року справа № 599/511/23 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 червня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 599/511/23 між суддями у зв`язку обранням судді Тітова М. Ю. до Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року справу № 599/511/23 передано на розгляд судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Сакара Н. Ю., Сердюк В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія» мотивована тим, що за усталеною судовою практикою Верховного Суду для визнання договору неукладеним судам потрібно дослідити питання його виконання обома сторонами. Лише за відсутності таких відомостей суд вправі зробити висновок про те, що оспорюваний договір є неукладеним.

Вказує, що протягом 2018-2021 року ОСОБА_1 отримувала від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» орендну плату на виконання додаткової угоди, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та свідчить про наявність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди до договору оренди землі, незважаючи на те, що згідно висновку експерта підпис на вказаній угоді не належать позивачці.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 300018, виданого 03 грудня 2012 року відділом Держземагенства у Зборівському районі Тернопільської області, є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1, 0995 га, з кадастровим номером 6122689600:01:001:0604, яка розташована на території Чистопадівської сільської ради Зборівського (в цей час Тернопільського) району Тернопільської області (а. с. 7, 8).

02 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі, відповідно до якого зазначену земельну ділянку передала в оренду ТОВ «Розтоцьке» строком на 7 років (а. с. 31-33, 36).

Державна реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена орендарем 03 листопада 2016 року.

У пункту 36 договору оренди землі від 02 вересня 2016 року сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

У грудні 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до записів про державну реєстрацію іншого права (права оренди) щодо вказаної земельної ділянки, а саме: зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ 41099127, чим змінено орендаря, з яким позивачка укладала договір оренди; строк дії оренди визначено до 11 квітня 2025 року, чим змінено строк оренди; передбачено нові умови оренди -продовження дії договору з правом пролонгації та внесення орендної плати орендарем у грошовій у розмірі 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки; підставою для державної реєстрації іншого речового права, окрім договору оренди землі б/н від 02 вересня 2016 року, укладеного з ТОВ «Розтоцьке», вказано додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 11 квітня 2018 року (а. с. 8, 34-35).

Згідно з висновком експерта від 12 березня 2024 року № 600/601/23-22 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 11 квітня 2018 року до договору оренди землі від 02 вересня 2016 року по земельній ділянці з кадастровим номером 6122689600:01:001:0604 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 150-167).

Цим же висновком експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис про одержання» у відомостях на виплату готівки від 26 жовтня 2018 року № 00000005458, від 05 грудня 2018 року № 00000006438, від 09 липня 2019 року № 00000001047, від 12 червня 2020 року № 00000002660 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_1 у відомості на виплату готівки від 13 листопада 2020 року № 00000005433 (всього 2 підписи) виконані ОСОБА_1 ; підпис від імені ОСОБА_1 у видатковому касовому ордері ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від 13 грудня 2021 року № 1374 виконано ОСОБА_1 ; рукописний текст, котрий читається «П`ять тисяч дев`ять гривень» у видатковому касовому ордері ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від 13 грудня 2021 року № 1374 виконано ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою, третьою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Отже право оренди виникає на підставі договору оренди, укладеному між орендодавцем і орендарем.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Отже підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Наслідком непідписання письмового правочину його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Про це зазначено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Спосіб захисту порушеного права має бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту має гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка не підписувала додаткову угоду від 11 квітня 2018 року до договору орендиземлі від 02 вересня 2016 року, якою змінено його умови, зокрема щодо строку оренди, тобто волю на вчинення цього правочину позивачка не виявляла, що підтверджується висновком експерта від 12 березня 2024 року № 600/601/23-22 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.

Отже, ґрунтується на матеріалах та вимогах закону висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачка не погоджувала всіх істотних умов додаткової угоди до договору оренди землі, які є обов`язковими для укладення договору, тому додаткова угода від 11 квітня 2018 року до договору оренди землі від 02 вересня 2016 року є неукладеною, а порушене право ОСОБА_1 як власниці спірної земельної ділянки підлягає захисту шляхом визнання відсутнім права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на спірну земельну ділянку.

Оцінюючи доводи ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про укладеність додаткової угоди до договору оренди землі, колегія суддів зазначає про таке.

У касаційній скарзі відповідач посилається на вчинення власником земельної ділянки ОСОБА_1 дій, які свідчать про наявність її волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди землі, зокрема отримання нею орендної плати від ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку доводам відповідача щодо обставин укладеності додаткової угоди до договору оренди землі та встановили, що підписи позивачки наявні лише у відомості на виплату готівки від 13 листопада 2020 року № 00000005433 та у видатковому касовому ордері від 13 грудня 2021 року № 1374.

Водночас аналізуючи відомості на виплату готівки від 13 листопада 2020 року № 00000005433 суди встановили, що на аркуші, який містить підпис ОСОБА_1 , під номером 20 про отримання грошових коштів у розмірі 546, 42 грн відсутні будь-які реквізити, які б свідчили, що ця сума є орендною платою і виплачена саме ТОВ «Західна агровиробнича компанія». При цьому перший аркуш відомості на виплату готівки від 13 листопада 2020 року № 00000005433 не містить підпису ОСОБА_1 і із цієї відомості не вбачається, що вона була підшита та пронумерована разом з усіма додатками та аркуш, який містить підпис ОСОБА_1 , був частиною цієї відомості і ставлячи підпис за порядковим номером 20 ОСОБА_1 була ознайомлена з першим аркушем відомості, який містить інформацію про платника.

Щодо підпису ОСОБА_1 на видатковому касовому ордері від 13 грудня 2021 року № 1374, суди зауважили, що отримавши орендну плату 13 грудня 2021 року не від ТОВ «Ростоцьке», з яким укладено договір оренди землі від 02 вересня 2016 року, а від ТОВ «Західна агровиробнича компанія», позивачка якраз дізналась про порушення свого права, після чого звернулась до суду з позовом у цій справі.

У постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «враховуючи обов`язкову письмову форму для договору оренди землі, конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, суд вважає, що саме по собі отримання позивачкою разової орендної плати за 2019 рік не можна трактувати як вчинення конклюдентних дій, та не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі».

Отже, отримання ОСОБА_1 разової орендної плати за 2021 рік не можна трактувати як вчинення нею дій, які б свідчили про наявність її волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Встановивши, що відповідачем не спростована презумпція неукладеності додаткової угоди до договору оренди землі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_1 про визнання відсутнім права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на спірну земельну ділянку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Розглядаючи спір, який виник між учасниками, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц та від 26 квітня 2023 року в справі № 192/1903/19, є помилковими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Крім того, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович