Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №127/30228/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30228/25

Провадження № 2/127/6629/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

представника позивача - відповідача ОСОБА_1 – адвоката Люлика Р. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Люлика Р. І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна. Свій позов мотивувала тим, що 11 серпня 2002 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2024 року в справі №127/4315/24. Від шлюбу сторони мають дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що під час перебування сторін у шлюбі ними було набуто майно, зокрема, відповідно до інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) від 13 серпня 2025 року за №31/31 у період з 11 серпня 2002 року по 11 червня 2024 року у власності ОСОБА_2 перебували три транспортні засоби, які в подальшому були перереєстровані на нового власника. Наразі у власності відповідача перебуває транспортний засіб марки «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску. Середня ринкова вартість зазначеного автомобіля становить 525840,00 грн, що підтверджується висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 05 вересня 2025 року № 2285, проведеної експертом ОСОБА_5 . Позивач вказує, що вказане майно відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України є об`єктом права спільної сумісної власності сторін. Разом з тим, позивачка не претендує на виділення спірного рухомого майна в натурі, а просить стягнути з відповідача грошову компенсацію у розмірі вартості спірного транспортного засобу. З огляду на викладені обставини позивач просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб «NISSAN X-TRAIL», чорного кольору, 2007 року випуску, реєстраційним номером НОМЕР_1 , VIN код ТЗ НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2488 см.куб, який був зареєстрований на відповідача та перебуває у його власності, та здійснити поділ спільного майна сторін, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у розмірі 262920,00 грн, що складає 50% ринкової вартості належного сторонам транспортного засобу. Крім того просить стягнути з відповідача також витрати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи, судовий збір та понесені витрати на правничу допомогу, розмір яких буде визначено та заявлено у відповідний законом термін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Однак, подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна та просить визнати право власності на належний сторонам транспортний засіб «NISSAN X-TRAIL» 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN код ТЗ НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2488 см.куб, за ОСОБА_1 та стягнути з останньої на його користь грошові кошти у розмірі 262920,00 грн, що становить 1/2 ринкової вартості належного сторонам на праві сумісної власності транспортного засобу. Свої вимоги мотивує тим, що вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з нього грошової компенсації у розмірі вартості спірного транспортного засобу є необґрунтованими та такими, що не враховують його фактичний матеріальний стан. ОСОБА_2 зазначає, що наразі він не має постійного доходу, є безробітним, не володіє іншим цінним майном та не має реальної можливості виплатити компенсацію у розмірі 262920,00 грн. Після розірвання шлюбу він проживає разом із матір`ю ОСОБА_6 у квартирі, яка належить останній, власного житла не має. Крім того, мати похилого віку знаходиться на його утриманні та саме він її забезпечує необхідними продуктами, медикаментами та сплачує комунальні платежі. Також він має зобов`язання щодо сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки, однак через скрутне матеріальне становище не виконує зобов`язання вчасно у зв`язку з чим станом на даний час наявна заборгованість у розмірі 8706,00 грн. Разом із тим ОСОБА_2 добровільно здійснює оплату навчання спільної повнолітньої доньки ОСОБА_3 у Київському університеті імені Бориса Грінченка, загальна вартість якого становить 138213,64 грн, що підтверджується договором та платіжними документами.

Натомість, вказує, що ОСОБА_1 перебуває у більш сприятливому матеріальному становищі, оскільки після розірвання шлюбу вона продовжує користуватися сімейним бізнесом та здійснює підприємницьку діяльність. З огляду на наведене, ОСОБА_2 вважає, що стягнення з нього грошової компенсації у сумі 262920,00 грн є неспівмірним та фактично неможливим з урахуванням його матеріального становища. Більш справедливим способом вирішення спору вважає визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний транспортний засіб, а за ОСОБА_2 права на отримання компенсації у розмірі його ринкової вартості, що відповідає положенням ст. 60, 70, 71 СК України та ст. 364, 368 ЦК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року зустрічна позовна заява прийнята до розгляду та об`єднана з первісним позовом, встановлений строк для надання відзиву.

Позивач - відповідач ОСОБА_1 надала відзив на зустрічну позовну заяву та просила відмовити в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 . Свої заперечення мотивувала тим, що зустрічний позов фактично дублює первісний позов і не породжує нових правових підстав для задоволення вимог відповідача. При цьому вказує, що ОСОБА_2 фактично користується транспортним засобом «NISSAN X-TRAIL» після розірвання шлюбу, тоді як ОСОБА_1 не володіє та не користується ним і прямо відмовилася від передачі автомобіля, заявляючи лише про право на отримання грошової компенсації половини його вартості. Покладення на неї обов`язку виплати компенсації суперечить принципам справедливого поділу майна та меті грошової компенсації. Посилання ж ОСОБА_2 на свою фінансову неспроможність не створює права вимагати «обернену» компенсацію від ОСОБА_1 . Вказує, що зустрічний позов носить ознаки процесуального зловживання, оскільки не породжений новими обставинами і використовується для уникнення виконання власних зобов`язань. Вважає, що спір щодо транспортного засобу має вирішуватися шляхом стягнення грошової компенсації на користь ОСОБА_1 , яка не володіє спірним майном, що забезпечить справедливий розподіл спільного майна відповідно до закону та судової практики.

Відповідач - позивач правом на подання відповіді на відзив на зустрічний позов не скористався.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року витребувано інформацію про дохід ОСОБА_1 за 2024 рік та три квартали 2025 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року в справі призначена транспортно-товарознавча експертиза та зупинене провадження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2026 року поновлене провадження в справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2026 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 – адвокат Люлик Р. І. позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з урахуванням висновку експертизи, проведеної відповідно до ухвали суду, заперечував щодо задоволення зустрічного позову. При цьому вказував про надання у встановленні строки доказів у підтвердження витрат на правничу допомогу.

Відповідач - позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вдовцов С. П. в судове засідання не з`явилися, однак від представника надійшла заява в якій останній просить розгляду справи провести в їх відсутність, а також просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 , а зустрічний позов задовольнити.

Суд, враховуючи положення ст.244 ЦПК України, ухвалював відкласти ухвалення та проголошення судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що сторони у справі з 11 серпня 2002 року перебували в шлюбі, зареєстрованому Міським ВРАГС управління юстиції Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 11 серпня 2002 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2024 року в справі №127/4315/24 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу дружині за її згодою змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_1 ».

З відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях №31/31 від 13 серпня 2025 року слідує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів у період з 11 серпня 2002 року по 11 червня 2024 року у власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) перебували наступні транспортні засоби: 1) «ВАЗ 21104», об`єм двигуна - 1596, 2006 року випуску, дата реєстрації 13 травня 2006, перереєстровано на нового власника 02 грудня 2015 року; 2) «Ford SIERRA 2.01», об`єм двигуна - 2000, 1988 року випуску, дата реєстрації 25 листопада 2003 року, перереєстровано на нового власника 02 жовтня 2010 року; 3) «ВАЗ 21043», об`єм двигуна – 1451, 2006 року випуску, дата реєстрації 04 березня 2017 року, перереєстровано на нового власника 21 березня 2017 року; 4) «NISSAN X-TRAIL» об`єм двигуна 2488, 2007 року випуску, дата реєстрації 17 грудня 2016 року, перебуває у власності.

На час розгляду справи за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль «NISSAN X-TRAIL», об`єм двигуна 2488, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційним номером НОМЕР_3 , VIN код ТЗ НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Вказаний транспортний засіб придбаний сторонами у справі під час їх спільного проживання та є спільною сумісною власністю подружжя, що визнається сторонами.

Цей автомобіль перебуває у користуванні ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами. Доказів про користування чи володіння цим автомобілем ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Угоди про поділ автомобіля сторонами не досягнуто.

За висновком судового експерта Абрамкіна Б.П. за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №2285 від 05 вересня 2025 року середня ринкова вартість транспортного засобу «NISSAN X-TRAIL», чорного кольору, 2007 року випуску, реєстраційним номером НОМЕР_3 , VIN код ТЗ НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2488 см.куб, на дату проведення експертизи складає 525840,00 грн. Вартість експертних послуг становить 5088,96 грн, що підтверджується рахунком ФОП ОСОБА_8 від 03 вересня 2025 року та актом надання послуг №2285 від 05 вересня 2025 року.

Відповідно до висновку №30/26-21 від 03 березня 2026 року судової транспортно-товарознавчої експертизи, проведеної Вінницьким відділенням Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз відповідно до ухвали суду від 08 грудня 2025 року, ринкова вартість транспортного засобу марки «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2488 см.куб., становить 404526,77 грн.

З відомостей з інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб –платників податків про отримані доходи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) за період з січня 2024 року по вересень 2025 року, які надані на виконання ухвали суду від 25 листопада 2025 року слідує, що ОСОБА_1 має дохід як фізична особа - підприємець, а також дохід, зокрема за надання в оренду земельної ділянки.

Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права, способів та порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Тобто, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Відповідний правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Спірне майно, а саме автомобіль марки «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , був придбаний сторонами під час шлюбу, а тому він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Вказана обставина також визнається і відповідачем-позивачем у справі.

Суд звертає увагу, що позивач – відповідач ОСОБА_1 , звертаючись до суду, як вимогу просить визнати вказаний транспортний засіб об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Слід зазначити, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.

Враховуючи, що у цій справі метою заявленого позивачкою – відповідачкою ОСОБА_1 позову є поділ спільного сумісного майна, підстав для задоволення вимоги про визнання спірного автомобіля об`єктом спільної сумісної власності немає, оскільки така вимога не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права позивача. Вимога про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності складає підставу, а не предмет позову про поділ майна подружжя та не потребує окремого артикулювання у позовній заяві.

Щодо поділу вказаного майна між сторонами, то суд зазначає наступне.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ст.70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Як вказувалося автомобіль «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Частки у спірному майні подружжя є рівними. Доказів, які б давали підстави стверджувати про відступлення від рівності часток, матеріали справи не містять та сторони про це не вказували.

Отже, автомобіль «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_3 підлягає поділу між ними відповідно до рівності часток кожного із подружжя.

Разом з тим, спірне рухоме майно є неподільною річчю.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (абзаци перший частини другої статті 364 ЦК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Верховний Суд виснував, що правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи такі вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Кожна із сторін в даній справі, заявляючи вимоги про поділ спільного автомобіля, просить залишити автомобіль за протилежною стороною та отримати компенсацію за свою частку.

Визначаючись щодо способу поділу, суд враховує, що спірний транспортний засіб є неподільною річчю, зареєстрований за відповідачем-позивачем ОСОБА_2 та фактично перебуває у його володінні й користуванні. В той же час позивачка - відповідачка як ним не користувалася, так не користується. Доказів, які б підтвердили користування спірним автомобілем ОСОБА_1 ОСОБА_2 суду не надав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спірний транспортний засіб слід залишити ОСОБА_2 , стягнувши з останнього на користь ОСОБА_1 грошову компенсації вартості її частки.

Щодо заперечень відповідача-позивача ОСОБА_2 на виплату компенсації, то слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду в п.50 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, виснувала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачу, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Позивач - відповідач ОСОБА_1 не претендує на автомобіль, а звертаючись до суду надала згоду на компенсацію за її частку в цьому майні, відповідно заперечення відповідача-позивача ОСОБА_2 з цього приводу не є підставою для відмови в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову

Щодо тверджень відповідача - позивача ОСОБА_2 про його неплатоспроможність та скрутне матеріальне становище, як підставу для відмови в задоволенні первісного позову та задоволення його позову, то слід зазначити, що його платоспроможність не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить інша сторона. У разі задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення у судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини.

Факт відсутності у відповідача-позивача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві-відповідачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у нього будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача-відповідача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача-позивача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.

Тому стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не становитиме для відповідача-позивача надмірного тягару та не призведе до порушення права відповідача на мирне володіння його майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), зокрема внаслідок нібито примусового набуття права власності на автомобіль і відсутності згоди на виплату компенсації ОСОБА_1 . Відповідач-позивач є власником цієї речі як такої, яку він придбав разом із позивачкою-відповідачкою у шлюбі, тобто у спільну сумісну власність. Тому не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоб врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідача-позивача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги відповідача – позивача є юридично та фактично не обґрунтованими, суперечать принципам справедливості та розумності, у зв`язку з цим не підлягають задоволенню.

Щодо вартості частки, яка підлягає стягненню, то слід звернути увагу, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц виснував, що виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи.

З висновку судової транспортно – товарознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ №30/26-21 від 03 березня 2026 року, проведеної на виконання ухвали суду від 8 грудня 2025 року слідує, що ринкова вартість транспортного засобу марки «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2488 см.куб., становить 404526,77 грн.

Саме дану суму суд приймає до уваги як розмір грошової компенсації вартості частки спірного транспортного засобу. Даний доказ для суду є переконливим з огляду на норми цивільного процесуального законодавства України стосовно допустимості та належності доказів.

Що ж до висновку судового експерта Абрамкіна Б.П. за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №2285 від 05 серпня 2025 року, то суд не бере його до уваги, зважаючи, що під час її проведення визначалася середня ціна транспортного засобу без проведення його безпосереднього огляду.

За таких обставин, виходячи із ринкової вартості автомобіля «NISSAN X-TRAIL», чорного кольору, 2007 року випуску, реєстраційним номером НОМЕР_3 , VIN код ТЗ НОМЕР_2 , суд дійшов висновку, що з відповідача-позивача ОСОБА_2 на користь позивача - відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація половини вартості автомобіля, що становить 202263,38 грн.

З огляду на викладене, первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до положеньст.141 ЦПК України. Позивач при звернені до суду з первісним позовом сплатила судовий збір в розмірі 2629,20 грн. Зважаючи, що первісний позов задоволений частково, то з відповідача-позивача на користь позивача-відповідача слід стягнути 2022,63 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог).

Що стосується зустрічного позову, то зважаючи, що в задоволенні зустрічного позову відмовлено судові витрати у вигляді судового збору, понесені відповідачем - позивачем залишаються за ним.

Щодо витрат позивача - відповідача на експертизу, то з огляду, що при ухваленні рішення суд не враховував наданий позивачем - відповідачем висновок, тому ці витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Питання витрат на правничу допомогу суд вирішуватиме відповідно до ст.141 ЦПК України з урахуванням наданих доказів, про які заявлено стороною позивача-відповідача в установленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 364, 368, 372 ЦК України, ст. 36, 57, 60-61, 63, 70-71 СК України, ст. 12, 76, 77, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки майна - автомобіля «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 202263,38 грн.

В решті вимог - відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2022,63 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: