Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №755/30256/14-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Київ

справа № 755/30256/14-ц

провадження № 61-16513св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Железняк Віктор Кузьмич, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року у складі судді Галагана В. І.та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду із заявою, у якій просило:

замінити сторону стягувача - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») на його правонаступника - АТ «Сенс Банк»;

видати дублікат виконавчого листа у справі № 755/30256/14-ц на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року по справі № 1518/14 про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 , заборгованості в розмірі 994 988,62 грн., третейського збору в сумі 10 340,89 грн;

поновити пропущений строк пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що 26 вересня 2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків було ухвалено рішення у справі №1518/14 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з відповідачів на користь банку борг у розмірі 994 988,62 грн та третейський збір у розмірі 10 340,89 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року заява АТ «Укрсоцбанк» у цивільній справі 755/30256/14-ц була задоволена та 24 грудня 2014 року представник банку отримав виконавчий лист на виконання вказаного вище рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року по справі № 1518/14.

В подальшому ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року у справі № 1518/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року. Постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року у справі № 1518/14 у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором. У задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року у справі № 518/14 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року у справі за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасовано та постановлено в цій частині нову ухвалу. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року у справі № 1518/14 відмовлено. У решті ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 755/4608/16ц заяву ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року у справі за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано. Залишено в силі в цій частині ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року.

Таким чином, в процесі довготривалого судового розгляду рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 залишено в силі.

02 грудня 2016 року виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та оригінал виконавчого листа було направлено до суду. Повторно виконавчий лист на виконання не надходив.

Стягувач був позбавлений можливості подати заяву до суду про отримання виконавчого листа, оскільки боржником були ініційовані нові судові процеси, зокрема про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого 24 грудня 2014 року Дніпровським районним судом на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року у справі № 755/30256/14-ц.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2022 року у справі № 755/30256/14-ц заяву ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого 24 грудня 2014 року Дніпровським районним судом на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року у справі № 755/30256/14-ц, залишено без задоволення.

Вже після цього стягувач неодноразово подавав до суду заяву про видачу дублікату виконавчого документа, однак ухвалами суду від 18 червня 2022 року, 09 вересня 2024 року, 14 жовтня 2024 року та 19 листопада 2024 року подані заяві були залишені без розгляду.

Наведене свідчить про те, що стягувач на протязі всього часу системно вчиняв дії, направлені на виконання рішення суду та отримання виконавчого документу.

Разом із тим, внаслідок довготривалого судового провадження рішення суду залишилось без виконання.

Посилаючись на те, що правонаступником АТ «Укрсоцбанк» стало Акціонерне товариство «Альфа-банк», яке в подальшому змінило назву на АТ «Сенс Банк», заявник просив замінити сторону стягувача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Сенс Банк».

Також просив видати дублікат виконавчого листа у справі № 755/30256/14-ц та поновити пропущений строк пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року заяву АТ «Сенс Банк» задоволено.

Замінено сторону стягувача АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Сенс Банк» щодо примусового виконання на підставі ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року по цивільній справі № 755/30256/14-ц виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мороз О. А. від 26 вересня 2014 року по справі № 1518/14 про солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 994 988,62 грн, третейського збору в сумі 10 340,89 грн.

Поновлено АТ «Сенс Банк» строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 755/30256/14-ц від 24 грудня 2014 року.

Видано дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/30256/14-ц від 24 грудня 2014 року на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мороз О. А. від 26 вересня 2014 року по справі № 1518/14 про солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 994 988,62 грн, третейського збору в сумі 10 340,89 грн - відносно боржника ОСОБА_2 .

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявником правомірно заявлено вимогу про заміну сторони кредитора АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Сенс Банк» за зобов`язаннямиборжників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у зв`язку із доведенням факту правонаступництва внаслідок реорганізації попереднього кредитора, що надає новому кредитору право звернення до суду із заявою про заміну стягувача на стадії виконання рішення суду.

При цьому суд дійшов висновку, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 755/30256/14-ц пропущено стягувачем з поважних причин, що не залежали від його волі, з огляду на велику кількість ініційованих сторонами у справі судових процесів та їх тривалий розгляд, що є поважною причиною пропуску строку для повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа задля забезпечення виконання судового рішення.

З огляду на викладене суд першої інстанції вважав, що наявні підстави для видачі дублікату виконавчого листа.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 через представника - адвоката Железняка В. К. оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу задоволено частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року в частині поновлення АТ «Сенс Банк» строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 755/30256/14-ц від 24 грудня 2014 року та видачі дублікату виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/30256/14-ц від 24 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

В іншій частині ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні будь-якіналежні та допустимі докази поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви АТ «Сенс Банк» в частині поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 755/30256/14-ц від 24 грудня 2014 року та видачі дублікатувиконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/30256/14-ц від 24 грудня 2014 року на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мороз О. А. від 26 вересня 2014 року по справі № 1518/14.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29 грудня 2025 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Железняка В. К. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року у вказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення вимоги заяви про заміну сторони стягувача на його правонаступника та ухвалити в цій частині нове судове рішення про залишення вказаної вимоги без задоволення.

Касаційна скарга мотивована тим, що вказані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

11 березня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно розпорядження в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Катерини Ільків від 22 травня 2026 року № 544/0/226-26 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю. справу № 755/30256/14-ц (провадження № 61-16513св25) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В., у складі колегії суддів: Воробйова І. А., Зайцев А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року у справі № 1518/14 позов АТ «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 994 988,62 грн та третейський збір в сумі 10 340,89 грн.

28 листопада 2014 року Дніпровський районний суд м. Києва постановив ухвалу у справі № 755/30256/14-ц про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року у справі № 1518/14.

24 грудня 2014 року Дніпровський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 755/30256/14-ц про солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 994 988,62 грн та третейського збору в сумі 10 340,89 грн.

07 квітня 2015 року державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі виконавчого листа № 755/30256/14-ц, виданого 24 грудня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва,було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Згідно листа Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі від 02 червня 2025 року № 60953/7-29.24-35, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 47161716 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/30256/14 від 24 грудня 2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 994 988,62 грн. 02 грудня 2016 року на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Оригінал виконавчого листа направлений до органу, який його видав. Матеріали виконавчого провадження № 47161716 наразі знищено за закінченням терміну зберігання.

Також встановлено, що рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року за № 5/2019, а також протоколом загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» № 4/2019 від 15 жовтня 2019 року затверджено Передавальний акт. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступником щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме - з 15 жовтня 2019 року.

На підставі передавального акту, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року та протоколу загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» були передані все майно, права і зобов`язання АТ «Укрсоцбанк».

Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року № 2/2022 прийняте рішення про зміну назви АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються до суду касаційної інстанції лише в частині вирішення вимоги про заміну сторони стягувача, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в іншій частині вирішення вимог касаційному перегляду не підлягають.

Зазначеним вимогам закону ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року в оскаржуваній частині не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією цивільного процесу,

то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах

та у порядку, визначених ЦК України, ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2)правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а в цій частині постанова суду апеляційної інстанції не є предметом касаційного перегляду, тому відсутні і підстави для процесуального правонаступництва у даній справі.

При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про заміну сторони стягувача з АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Сенс Банк».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині заміни сторони стягувача з АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Сенс Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог заяви про заміну сторони стягувача.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою АТ «Сенс Банк» заявило три вимоги, а саме: про заміну сторони стягувача, видачу дублікату виконавчого листа, поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 рокузаяву АТ «Сенс Банк» задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 через представника - адвоката Железняка В. К. оскаржив його в апеляційному порядку.

За подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у сумі 484,48 грн, що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» та підтверджується квитанцією про сплату № 3415-4413-7888-0644 від 23 червня 2025 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року було відмовлено у задоволенні двох вимог заяви, а саме: про видачу дублікату виконавчого листа та про поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, у зв`язку з чим було стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 322,98 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат касаційного розгляду справи, а саме відмову у задоволенні третьої вимоги заяви - про заміну сторони стягувача, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне збільшити суму стягнутого з АТ «Сенс Банк»на користь ОСОБА_2 судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, з 322,98 грн до 484,48 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за подання до суду касаційної скарги ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у сумі 484,48 грн, що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» тапідтверджується квитанцією про сплату № 0822-2854-1467-0878 від 20 грудня 2025 року.

З огляду на результат касаційного розгляду справи, а саме - задоволення касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_2 484,48 грн навідшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Железняка Віктора Кузьмича задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року в частині заміни сторони стягувача - Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Сенс Банк» скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні вимог заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони стягувача з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Сенс Банк» відмовити.

Збільшити суму стягнутого Київським апеляційним судомз Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_2 судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, з 322,98 грн до 484,48 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк»на користь ОСОБА_2 навідшкодування судового збору, сплаченого заявником за подання касаційної скарги, 484,48 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун