Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №759/15423/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Київ

справа № 759/15423/18

провадження № 61-3232св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Обслуговуючий кооператив «Багатоповерховий гараж «Аврора», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (далі - ТОВ «Будівельник», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило:

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельник» об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м за адресою відповідно до даних державної реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта 1433867780000, номер запису про право власності 23859930.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Будівельник» є власником нерухомого майна, а саме гаражів (літ. Б) - 5 407,40 кв. м, (літ. В) - 559,40 кв. м, (літ. Г) - 848,20 кв. м, (літ. Ж) - 135,20 кв. м, (літ. Е) - 523,90 кв. м, (літ. Д) - 426,20 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності Товариства на це майно є рішення Господарського суду Київської області від 24 січня 2012 року та ухвала Господарського суду Київської області від 31 травня 2012 року.

З відкритих державних реєстрів стало відомо, що за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на належний позивачу об`єкт нерухомого майна загальною площею 245,00 кв. м (гаражний бокс), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та є складовою вказаного вище гаражного комплексу. При цьому зазначеному об`єкту присвоєно новий реєстраційний номер 1433867780000.

06 грудня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова О. Л. здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане майно.

При цьому підставою виникнення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна вказується низка документів: довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105Д, видавник - Обслуговуючий кооператив «Багатоповерховий гараж «Аврора» (далі - ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»); виписка зі списку членів кооперативу від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105В, видавник - ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; лист-підтвердження від 24 листопада 2017 року, серія та номер 062/14-14469, видавник - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське БТІ»; протокол загальних зборів членів кооперативу від 03 квітня 2015 року, серія та номер 4, видавник ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора».

Гараж, який має загальну площу 245,00 кв. м. та був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , у дійсності є складовою гаражного комплексу позивача, має загальну площу 248,90 кв. м, з яких: підвал (літ. Е) - 55,20 кв. м, ІІ рівень (літ. Е) - 100,60 кв. м, ІІІ рівень (літ. Е) - 93,10 кв. м, та позначений у наданому до суду технічному паспорті під № 115 (літ. Е). Різницю у площі об`єктів пояснив тим, що відповідач незаконно зареєстрував за собою право власності на об`єкт шляхом виготовлення нової документації невідомого походження, а в спірному гаражі облаштував станцію сервісного обслуговування автомобілів. При цьому у ході облаштування площа спірного приміщення змінилася з 248,90 кв. м до 245,00 кв. м.

Позивач вказував, що вичерпний перелік підстав виникнення права власності, як і набуття цивільних прав та обов`язків визначений актами цивільного законодавства. Тому право власності відповідача на вказаний гараж могло виникнути винятково за умови, що позивач як власник такого майна попередньо вчиняв дії, спрямовані на його відчуження. Водночас позивач таких дій не вчиняв, а отже, майно вибуло з володіння позивача поза його волею та всупереч визначеним законом підставам.

Вважає, що відповідач і нотаріус допустили порушення законодавства у сфері державної реєстрації права власності, що призвело до порушення майнового права ТОВ «Будівельник». Як наслідок, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству. Крім того, позивачу невідомі будь-які правові підстави, які мало б ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора» для створення та передання будь-якої документації стосовно спірного гаража.

Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року позов ТОВ «Будівельник» задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельник» об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його вилучення у ОСОБА_1 та передачі ТОВ «Будівельник».

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м за адресою відповідно до даних державної реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта: 1433867780000, номер запису про право власності: 23859930.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що об`єкт нерухомого майна загальною площею 245 кв. м, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , є частиною (складовою) гаражного комплексу та належить до нежитлових будівель, зареєстрованих на праві власності за ТОВ «Будівельник», які воно набуло на підставі рішення Господарського суду Київської області від 24 січня 2012 року та ухвали Господарського суду Київської області від 31 травня 2012 року у справі № 18/110-11. Водночас ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що йому виділялась земля під будівництво і в нього є проектна документація на новостворене майно. Оскільки належними і допустимими доказами у справі підтверджено вибуття спірних нежилих приміщень із власності ТОВ «Будівельник»поза його волею, ці приміщення підлягають витребуванню з володіння відповідача, а державна реєстрація права власності підлягає скасуванню.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельник» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 98 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельник» витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у сумі 30 073,00 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Возного М. В. подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельник» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Данкевича М. С. та ТОВ «Будівельник» подали до суду касаційні скарги.

Постановою Верховного Суду від 05 березня 2025 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишено без змін.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року змінено, збільшено розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з 15 000,00 грн до 70 000,00 грн.

Не погодившись із рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, ОСОБА_2 , як особа, яка брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про їїправа таінтереси, у вересні 2025 року звернулася до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі заявниця, зокрема, посилалась на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 з 11листопада 1998 року, спірний гаражний бокс є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки побудований у 2016-2017 роках за спільні сімейні кошти та спільними зусиллями. Вказувала на те, що суд не залучив її, як співвласника, до участі у розгляді справи, не з`ясував джерела фінансування, час набуття майна та наявність згоди на розпорядження спільним майном. Вважає, що суд неправильно застосував положення статей 387, 388 Цивільного кодексуУкраїни, не врахувавши спеціальний режим майна подружжя.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішення спору відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

При цьому суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо незалучення ОСОБА_2 , як співвласника спільного майна подружжя, до участі у розгляді справі, пославшись, зокрема, на те, що рішення суду не містить висновків щодо прав апелянта, оскільки стосується виключно витребування майна від ОСОБА_1 як незаконного володільця.Відповідно до статті 352 ЦПК України особи, які не брали участі, можуть оскаржити лише якщо рішення стосується їхніх прав. Апелянт не є стороною спору, її майнові інтереси не порушені.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

09 березня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказане судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявниця вказує, що суд першої інстанції не залучив її, як особу, права якої зачіпаються, до участі у розгляді справи, а апеляційний суд вказану промилку не виправив. Крім цього, апеляційним судом не досліджено режим спільної сумісної власності подружжя.

Доводи інших учасників справи

06 квітня 2025 року від ТОВ «Будівельник» до Верховного Суду надійшов відзив, у якому позивач просить закрити касаційне провадження у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 рокувідкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи.

03 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.

При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Тобто рішення суду є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Аналогічних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14, від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012 та від 18 березня 2025 року у справі № 161/20282/21.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) зазначив, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

У цій справі з апеляційною скаргою на рішення суду звернулась ОСОБА_2 , яка не брала участі в розгляді справи, але вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про їїправа та інтереси.

УхвалоюКиївського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції по суті вирішення спору відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

При цьому, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо незалучення ОСОБА_2 , як співвласника спільного майна подружжя, до участі у розгляді справі, пославшись, зокрема, на те, що рішення суду не містить висновків щодо прав апелянта, оскільки стосується виключно витребування майна від ОСОБА_1 як незаконного володільця. Відповідно до статті 352 ЦПК України особи, які не брали участі, можуть оскаржити лише якщо рішення стосується їхніх прав. Апелянт не є стороною спору, її майнові інтереси не порушені.

Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першочерговим завданням для апеляційного суду, і тільки в разі встановлення факту, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Водночас у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року

у справі № 554/10107/23 (провадження № 61-3664св26).

Водночас, якщо апеляційний суд дійде висновку, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, то слід враховувати, що незалучення до участі у справі особи як належного відповідача / співвідповідача є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад(див. постанову ВерховногоСуду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19).

Апеляційний суд, переглядаючи по суті справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на зазначене вище належної уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку для залишення вказаної апеляційної скарги без задоволення.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

Представник ТОВ «Будівельник» - адвокат Батрин М. В. у відзиві на касаційну скаргу заявив клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося.

Оскільки, у відповідності до частини третьої статті 352 ЦПК України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи, у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права, у зв`язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», поданого адвокатом Батриним Максимом Віталійовичем, про закриття касаційного провадження, відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун