Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №663/2036/16-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Київ

справа № 663/2036/16

провадження № 61-2800св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року у складі судді Сікори О. О. та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Базіль Л. В., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Великоолександрівського районного суду Херсонської області, якому визначена підсудність розгляду справ Скадовського районного суду Херсонської області у зв`язку з тимчасовою окупацією Скадовського району Херсонської області, із заявою про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій просила поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення, призначити справу до розгляду,поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, ухвалити нове судове рішення усправі, яким відмовити ПАТ АБ «Укргазбанк» в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-цпозовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 27-С від 02 листопада 2007 року станом на 31 липня 2016 року в загальному розмірі 5443,51 доларів США та 469 915,55 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки- земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1236 га, кадастровий номер 6524784900:03:010:0003 та розташований на ділянці житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , успадкований ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 27-С від 02 листопада 2007 року станом на 31 липня 2016року в загальному розмірі 19 325,72долари США та 475 470,55грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках з кожного на користь банку судові витрати в сумі 14 495,15 грн, тобто по 7 247,58 грн з кожного.

Заявниця вважає, що зазначене заочне рішення було ухвалене судом з істотними порушеннями норм процесуального та матеріального права, без належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, що позбавило їх можливості реалізувати право на судовий захист.

Зокрема, судом першої інстанції не було дотримано вимоги статей 128, 130, 280 ЦПКУкраїни, оскільки відповідачка ОСОБА_3 не отримувала ухвалу про відкриття провадження у справі, не була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, а також не мала можливості подати заперечення проти позову.

Крім того, суд, ухвалюючи заочне рішення, не врахував, що позивач уже реалізував своє право на стягнення заборгованості за цим самим кредитним договором раніше, судовим рішенням від 14 травня 2012 року, яке набрало законної сили. Таким чином, позовні вимоги були заявлені повторно щодо тієї самої заборгованості, що суперечить положенням статті 61 ЦПК України та принципу правової визначеності.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення відповідачам досудової вимоги Банку про дострокове повернення кредиту, що є обов`язковою умовою відповідно до умов кредитного договору. Позивач не надав підтверджень факту направлення або отримання відповідачами таких вимог.

Таким чином, на думку ОСОБА_2 , суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за її відсутності, порушивши її право на участь у судовому процесі та принципи змагальності, рівності сторін і справедливого судового розгляду, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року є незаконним і підлягає скасуванню з призначенням справи до нового розгляду за правилами загального позовного провадження із забезпеченням участі всіх сторін.

Великоолександрівський районний суд Херсонської області прийняв вказану заяву про перегляд заочного рішеннята ухвалою від 02 вересня 2025 рокупризначив її до розгляду на 19 вересня 2025 року об 13-00 год в режимі відеоконференції.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-ц залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що законодавець передбачив лише один процесуальний механізм перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив, - шляхом подання відповідачем відповідної письмової заяви. У разі розгляду такої заяви та ухвалення судом рішення про відмову в її задоволенні, право на повторне звернення з ідентичною заявою законом не передбачено. Після відмови у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідач може реалізувати своє право на судовий захист виключно шляхом апеляційного оскарження заочного рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача та відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що 07 квітня 2017 року Скадовським районним судом Херсонської області було розглянуто подану представником відповідачки - адвокатом Блонським Д.М. заяву про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-ц.

За результатами розгляду зазначеної заяви суд постановив ухвалу, якою відмовив у її задоволенні, дійшовши висновку, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, причини її неявки не є поважними, а доводи, наведені в заяві, не містять обставин, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи чи бути підставою для скасування заочного рішення.

Отже, питання про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року вже було предметом судового розгляду, а заява відповідачки з цього приводу вирішена судом по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в її задоволенні, яка набрала законної сили 01 червня 2017 року.

Таким чином, заява про перегляд заочного рішення, подана повторно після її розгляду судом по суті, підлягає залишенню без розгляду як така, що подана з порушенням установленого процесуального порядку.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, їх не спростовують.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали цивільної справи № 663/2036/16 Великоолександрівському районному суду Херсонської області не передавалися, інформація про вирішення питання про відновлення провадження справи, як втраченого, відсутня.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

03 березня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зокрема, заявник послався на те, що матеріали справи № 663/2036/16 до Великоолександрівського районного суду Херсонської областіне передавалися, фактично втрачені, а питання щодо відновлення втраченого судового провадження судами не вирішувалося.

Зазначає, що за відсутності матеріалів справи та без вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження суди не мали процесуальної можливості встановити обставини тотожності заяв та обсягу вже реалізованих процесуальних прав відповідача, а отже передчасно застосували процесуальний наслідок у вигляді залишення заяви без розгляду.

Доводи інших учасників справи

23 березня 2026 року ПАТ АБ «Укргазбанк»подало до Верховного Суду через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить суд залишити вказану скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

02 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Інни Андросюк від 27 травня 2026 року № 573/0/226-26 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю. справу № 663/2036/16-ц (провадження № 61-2800св26) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В., у складі колегії суддів: Воробйова І. А., Зайцев А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення та порядок його оскарження регулюються главою 11 розділу III ЦПК України "Заочний розгляд справи».

Статтями 280, 284 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Частинами третьою, четвертою статті 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 рокуу справі № 756/11081/20(провадження № 14-25цс24) зазначила, що «заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України)».

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-ц, ОСОБА_2 посилалася на те, що зазначене заочне рішення було ухвалене судом з істотними порушеннями норм процесуального та матеріального права, без належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, що позбавило їх можливості реалізувати право на судовий захист. Крім того, суд, ухвалюючи заочне рішення, не врахував, що позивач уже реалізував своє право на стягнення заборгованості за цим самим кредитним договором раніше, рішенням від 14 травня 2012 року, яке набрало законної сили. Таким чином, позовні вимоги були заявлені повторно щодо тієї самої заборгованості, що суперечить положенням статті 61 ЦПК України та принципу правової визначеності. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення відповідачам досудової вимоги Банку про дострокове повернення кредиту, що є обов`язковою умовою відповідно до умов кредитного договору.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-ц, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що 07 квітня 2017 року Скадовським районним судом Херсонської області було розглянуто подану представником відповідачки - адвокатом Блонським Д.М. заяву про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-ц. За результатами розгляду зазначеної заяви суд постановив ухвалу, якою відмовив у її задоволенні, дійшовши висновку, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, причини її неявки не є поважними, а доводи, наведені в заяві, не містять обставин, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи чи бути підставою для скасування заочного рішення. Отже, питання про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року вже було предметом судового розгляду, а заява відповідачки з цього приводу вирішена судом по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в її задоволенні, яка набрала законної сили 01 червня 2017 року. Таким чином, заява про перегляд заочного рішення подана повторно після її розгляду судом по суті, а тому підлягає залишенню без розгляду як така, що подана з порушенням установленого процесуального порядку.

Встановлено, що матеріали цивільної справи № 663/2036/16 Великоолександрівському районному суду Херсонської області не передавалися, проте питання про відновлення судового провадження, як втраченого, судами не вирішувалося.

Відповідно до частини першої статті 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (статті 489, 490 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Частиною третьою статті 494 ЦПК України встановлено, що у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 753/4606/20 (провадження № 61-17245св20) зазначено, що «з матеріалів справи видно, що апеляційний суд переглянув заочне рішення суду першої інстанції за відсутності матеріалів справи, що не передбачено ЦПК України. Апеляційний суд не врахував, що статтею 488 ЦПК України встановлено, що відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду. Відновлення втраченого судового провадження здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (статті 490 ЦПК України). Вчинення таких дій судами вищої інстанції під час здійснення перегляду судових рішень не передбачено. Метою відновлення втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов`язаних із зверненням судового рішення до виконання тощо. Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції не вирішував питання про відновлення втраченого судового провадження й розглянув цю заяву лише на підставі самої заяви про перегляд заочного рішення та доданих до неї відповідачем матеріалів, зокрема копії оскарженого заочного рішення. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що відновлення втраченого судового провадження не відбулося, немає матеріалів справи, а тому неможливо переглянути судове рішення в апеляційному порядку, оскільки в матеріалах справи має міститися достатньо даних і відомостей для об`єктивного і всебічного розгляду справи, а тому провадження підлягало відновленню».

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від14 квітня 2021 року у справі № 2-1696/10 (провадження № 61-17170св20),Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 2-1889/10 (провадження № 61-16519св19).

Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, вони були ухвалені на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Разом із тим, судами не було прийнято до уваги, що відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень суд бере до уваги при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження (пункт 5 частини першої статті 493 ЦПК України)

Однак, як зазначалося вище, питання щодо відновлення втраченого судового провадження Великоолександрівським районним судом Херсонської області, якому визначена підсудність розгляду справ Скадовського районного суду Херсонської області у зв`язку з тимчасовою окупацією Скадовського району Херсонської області, не вирішувалося.

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення без розглядузаяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-ц без проведення спеціальної юридичної процедури - відновлення втраченого судового провадження є передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно із частиною шостоюстатті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

При таких обставинах ухвала суду першої інстанції та ухвалена за результатами її перегляду постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у справі № 663/2036/16-ц направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун