Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №760/12676/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12676/24 2/760/8764/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, трьох процентів річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бігунець І.М. звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просила стягнути з відповідача: 84 040 грн - безпідставно отримані кошти, 2 251,60 грн - три проценти річних, 2 452,74 грн - інфляційні втрати, а також понесені судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що відповідачем 12 липня 2023 року було виставлено одночасно двом юридичним особам рахунок-фактуру на оплату товару - металевого навісу з доставкою та монтажем - на загальну суму 272 600 грн. На виконання вказаного рахунку ТОВ «Вольта Сек`юріті» перерахувало відповідачу аванс на загальну суму 47 000 грн, а ТОВ «Вольта Інвест» - аванс на загальну суму 62 040 грн. Товар відповідач не виготовив і не передав, договору з узгодженням його істотних умов сторони не уклали, а отримані кошти добровільно у повному обсязі не повернув. На вимоги товариств відповідач повернув ТОВ «Вольта Інвест» 5 000 грн та ТОВ «Вольта Сек`юріті» 10 000 грн. На підставі договорів відступлення права вимоги від 08 квітня 2024 року право вимоги до відповідача на неповернуту суму перейшло до позивача, якій відповідач додатково повернув 10 000 грн.

З урахуванням повернутих сум позивач просила стягнути неповернуті безпідставно набуті кошти у розмірі 84 040 грн, а також нараховані на цю заборгованість три проценти річних та інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

09 серпня 2024 року, на виконання вимог ухвали позивачем було надано позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не було отримано. Вказані документи направлялися відповідачу за адресою місця реєстрації встановленою судом.

Відповідно до конверту поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, які направлялися відповідачу за адресою місця реєстрації, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом установлено, що відповідачем виставлено рахунок-фактуру від 12 липня 2023 року № 12/07/2023 на оплату металевого навісу в кількості 2 одиниць з доставкою та монтажем на суму 272 600 грн, у якому графа «Договір» містить відмітку «без договору, згідно креслення».

На виконання зазначеного рахунку ТОВ «Вольта Сек`юріті» перерахувало на рахунок відповідача кошти на загальну суму 47 000 грн (платіжні інструкції від 13 липня 2023 року на 17 000 грн, від 25 липня 2023 року на 10 000 грн, від 28 липня 2023 року на 10 000 грн, від 10 серпня 2023 року на 10 000 грн), а ТОВ «Вольта Інвест» - на загальну суму 62 040 грн (платіжні інструкції від 20 липня 2023 року на 29 500 грн та від 11 грудня 2023 на 32 540 грн). У призначенні всіх платежів зазначено: «Аванс за виготовлення металевого навіса згідно рахунка від 12 липня 2023 року № 12/07/2023».

Доказів виготовлення та передання відповідачем товару, а так само доказів укладення між сторонами договору з погодженням усіх його істотних умов, матеріали справи не містять.

10 березня 2024 року ТОВ «Вольта Інвест» та ТОВ «Вольта Сек`юріті» звернулися до відповідача з письмовими вимогами про повернення безпідставно набутих коштів, які надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку 12 березня 2024 року.

30 березня 2024 року відповідач повернув ТОВ «Вольта Інвест» 5 000 грн, а 05 квітня 2024 року повернув ТОВ «Вольта Сек`юріті» 10 000 грн з призначенням платежу «повернення коштів по рахунку № 12/07/2023».

08 квітня 2024 року між ТОВ «Вольта Інвест» і ОСОБА_1 та між ТОВ «Вольта Сек`юріті» і ОСОБА_1 укладено договори відступлення права вимоги, за якими до позивача перейшло право вимоги до відповідача неповернутих коштів на загальну суму 94 040 грн, а також право вимоги нарахованих на цю суму трьох процентів річних та інфляційних втрат.

12 квітня 2024 року відповідач повернув безпосередньо позивачу 10 000 грн.

З урахуванням повернутих відповідачем сум розмір неповернутих коштів становить 84 040 грн (47 000 + 62 040 ? 5 000 ? 10 000 ? 10 000).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом установлено, що письмового договору з погодженням істотних умов сторони не укладали, що прямо випливає зі змісту виставленого рахунку («без договору»).

Сама лише оплата виставленого рахунку за відсутності узгодження сторонами всіх істотних умов до укладення договору не призвела, а товар відповідачем не виготовлено і не передано.

За таких обставин правова підстава для набуття та утримання відповідачем перерахованих коштів відсутня.

Відповідно до положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Оскільки відповідач набув грошові кошти за рахунок ТОВ «Вольта Сек`юріті» та ТОВ «Вольта Інвест» без достатньої правової підстави, товар не виготовив і не передав, а кошти у повному обсязі не повернув, такі кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 514, частиною першою статті 516 ЦК України (далі по тексту - ЦК України) до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право вимоги повернення безпідставно набутих коштів перейшло до позивача на підставі договорів відступлення права вимоги від 08 квітня 2024 року, укладених відповідно до статей 512-514 ЦК України.

Зазначені договори у встановленому порядку недійсними не визнані, є чинними. Про відступлення права вимоги боржник був обізнаний, що підтверджується частковим поверненням ним коштів безпосередньо новому кредитору 12 квітня 2024 року.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав для утримання набутих коштів не надав.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 84 040 грн безпідставно набутих коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України з відповідача, у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів, підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних.

Вимогами частини другої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені нарахування застосовуються і до зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів, яке за своїм змістом є грошовим зобов`язанням (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22).

Оскільки правова підстава для набуття відповідачем коштів була відсутня з моменту їх отримання, нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за весь період безпідставного утримання коштів, з урахуванням їх часткового повернення, є обґрунтованим.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам статті 625 ЦК України. За розрахунком позивача розмір трьох процентів річних становить 2 251,60 грн, а розмір інфляційних втрат - 2 452,74 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу подаються, зокрема, договір про надання правничої допомоги, детальний опис наданих послуг, докази їх надання та оплати. Обов`язок доведення факту понесення та розміру таких витрат покладається на сторону, яка заявляє про їх відшкодування (стаття 81 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат позивачем подано акт № 1 надання правової допомоги від 25 липня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 14 травня 2024 року № 22, рахунок-фактуру від 25 липня 2024 року № 17/24 на суму 20 000 грн та квитанцію про сплату 20 000 грн.

Разом з тим сам договір про надання правової допомоги від 14 травня 2024 року № 22, на виконання якого складено акт і виставлено рахунок, до матеріалів справи не наданий. За відсутності цього договору суд позбавлений можливості встановити погоджені сторонами умови надання правничої допомоги, порядок обчислення та розмір гонорару, а також пересвідчитися, що надана допомога стосується саме цієї справи.

Крім того, наданий рахунок-фактура від 25 липня 2024 року № 17/24 та квитанція підтверджують сплату авансу в загальному розмірі 20 000 грн за договором № 22, тоді як до відшкодування заявлено 12 000 грн. При цьому, як зазначено в самому клопотанні про долучення доказів, правова допомога за вказаним договором надавалася позивачу не лише у цій справі, а й у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 (складання заяви про вчинення кримінального правопорушення та участь під час допиту).

За таких обставин зі змісту поданих документів неможливо встановити, що правова допомога саме у цій цивільній справі була надана та оплачена у заявленому розмірі 12 000 грн, а сплачена сума (20 000 грн) є авансом за змішаний обсяг послуг, що не дозволяє виокремити витрати, пов`язані з розглядом цієї справи.

З огляду на викладене позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, у зв`язку з чим вимога про їх відшкодування задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 202, 509, 512-514, 516, 517, 525, 526, 536, 625, 638, 1212 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 178, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 88 744,34 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 34 коп) гривень безпідставно набутих коштів з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Л. М. Ішуніна