Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №399/296/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

м. Київ

справа № 399/296/25

провадження № 61-12829св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2025 року в складі судді Шульженко В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року в складі колегії суддів Дьомич Л. М., Мурашко С. І., Письменного О. А.

в справі за позовом заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД», треті особи: Державне підприємство «Конярство України», Онуфріївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, про витребування земельної ділянки, скасування права оренди земельної ділянкита

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2025 року заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області з володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3524655100:02:000:0563, що розташована на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агродапр ЛТД» щодо земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3524655100:02:000:0550, що розташована на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Позов обґрунтований тим, що спірна земельна ділянка була і залишається перебувати в державній власності та в постійному користуванні Державного підприємства (далі - ДП) «Конярство України», тобто не належить до земель комунальної власності територіальної громади, а тому не могла бути передана в приватну власність та в подальшому в оренду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

01 липня 2025 року ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області позов залишено без розгляду.

Роз`яснено право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 26 травня 2025 року, прокурором не усунуті, не надано документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірного майна, не здійснена оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) нерухомого майна в порядку, визначеному законом, що була чинною на дату подання позовної заяви.

03 вересня 2025 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 липня

2025 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що недоліки позовної заяви прокурором не усунуті, а саме не надані документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки), яка здійснена в порядку, визначеному законом та чинна на дату подання позовної заяви. Доводи прокуратури щодо того, що відповідач є недобросовісним набувачем, суди відхилили з підстав, що на цій стадії провадження справи суд не надає оцінку доказам, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2025 року перший заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року, в якій просить їх скасувати, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди без відповідного правового обґрунтування виснували про застосування норм частини четвертої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, що змінилась після відкриття провадження у справі. Застосування вказаної норми обмежило право прокурора на представництво інтересів держави в суді.

Судами проігноровано норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» в частині того, що замовниками оцінки майна можуть бути лише особи, яким таке майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах. Водночас прокуратура не є власником спірної земельної ділянки або ж її користувачем, а також не наділена повноваженнями щодо організації доступу оцінювача щодо неї.

Заявник уважає, що відсутні обов`язкові умови для попереднього внесення вартості спірної земельної ділянки на депозитний рахунок суду, адже положення про захист прав добросовісного набувача не поширюються на спірні правовідносини, де земельна ділянка набута безкоштовно і особа неправомірно передала її в оренду. Витребування земельної ділянки у відповідачки не становитиме для неї надмірного тягаря.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ДП «Конярство України» просить задовольнити касаційну скаргу, посилаючись на те, що зміни до частини четвертої статті 177 ЦПК України не мають зворотної сили в часі. На момент подання позовної заяви прокурором дотримані усі вимоги процесуального закону. Крім того, позов містить не лише вимогу про витребування земельної ділянки, а й про скасування державної реєстрації права оренди, заявлення якої не обтяжено внесенням грошової суми на депозит суду.

ТОВ «Агродар ЛТД» у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що позбавлення права власності на земельну ділянку без надання будь-якої форми компенсації чи відшкодування не забезпечує справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу, з одного боку, і правом особи на мирне володіння своїм майном, з іншого. Недбалість або помилки органів влади не можуть ставити добросовісного набувача у гірше становище. Прокурор прагне витребувати земельну ділянку в добросовісної фізичної особи, проте не вносить вартості цього майна на депозитний рахунок суду. Положення про захист прав добросовісного набувача мають ретроспективну дію в справах, у яких не ухвалено судове рішення на дату набрання чинності 09 квітня 2025 рокуЗаконом України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ). Тобто Закон № 4292-ІХзастосовний до спірних правовідносин.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзивів та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У цій справі прокурор звернувся до суду з позовною заявою 14 березня 2025 року - до набрання чинності Законом № 4292-ІХ (09 квітня 2025 року), однак після його прийняття Верховною Радою України (12 березня 2025 року). Ухвалою від 04 квітня 2025 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області відкрив провадження у справі, а ухвалою від 26 травня 2025 року - залишив позовну заяву без руху вже після набрання Законом № 4292-ІХ чинності, пред`явивши прокурору вимоги, передбачені оновленою редакцією статті 177 ЦПК України.

Позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Суд запропонував: надати до суду експертно-грошову оцінку земельної ділянки; в разі збільшення вартості спірної земельної ділянки, відповідно до експертно-грошової оцінки, доплатити судовий збір, надати документ про доплату судового збору; внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, надати суду документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду зазначених грошових коштів.

Прокурор не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, що мало наслідком залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 187 ЦПК України.

За змістом частин одинадцятої-тринадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Залишаючи позов прокурора без розгляду, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон № 4292-ІХ, яким, зокрема, доповнено:

- статтю 390 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України частиною п`ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

- статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу»;

- частину четверту статті 177 ЦПК України абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

- у статті 185 ЦПК України частину другу абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму»;

- перше речення частини третьої статті 185 ЦПК України викладено в такій редакції: «3. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду»;

- статтю 265 ЦПК України доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

Суди попередніх інстанцій у цій справі з посиланням на наведені вище норми права виснували, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.

Однак суди не врахували, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. У випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

Такий висновок застосований до обставин, коли нова редакція частини четвертої статті 177 ЦПК України набула чинності після подачі позовної заяви та відкриття провадження в справі, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13 травня2026 року в справі № 642/5620/23.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 28 січня 2026 року в cправі № 922/2555/21 сформулював висновок про те, що положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. У випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

За висновками Касаційного господарського суду, за умов, що прокурор заявляє вимоги про витребування майна до фізичної особи як недобросовісного набувача, внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду (частина шоста статті 164, частина другастатті 174, частина тринадцята статті 238 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України) не є обов`язковим для подальшого розгляду справи.

Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 01 грудня 2025 року в справі № 354/419/25, від 10 грудня 2025 року в справі № 354/417/25, що свідчить про сформовану й сталу практику застосування норм права у спірних правовідносинах.

У судовому засіданні 26 травня 2025 року в суді першої інстанції прокурор заперечував проти клопотання відповідачки про залишення позовної заяви без руху з підстав невнесення позивачем суми компенсації на депозитний рахунок суду, зазначав, щовідповідачка, на думку прокурора, не є добросовісним набувачем земельної ділянки, а, отже, наведені зміни до законодавства не підлягають застосуванню. У заяві про усунення недоліків позовної заяви прокурор указав, що земельна ділянка набута безкоштовно та особа, яка передала її відразу в оренду, діяла недобросовісно.

Оскільки прокурор посилався на недобросовісність набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються, а тому суди зробили передчасний висновок про залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, Верховний Суд зробив висновок про задоволення касаційної скарги із скасуванням оскаржених судових рішень та направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська