Окрема думка від 14 червня 2026 р. у справі №917/65/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

15 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 917/65/23

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Бенедисюка I. М.

на ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2026 про відмову у задоволенні заяви про самовідвід суддів Булгакової І.В. та Власова Ю.Л., а також заяви про самовідвід судді Бенедисюка І.М. від участі у розгляді справи № 917/65/23

Обставини, які стали підставою для висловлення окремої думки

1. ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі № 917/65/23 та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

2. Верховний Суд ухвалою від 01.04.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Полтавський ГЗК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі № 917/65/23 та призначив її до розгляду.

3. Верховний Суд ухвалою від 17.06.2024 справу № 917/65/23 разом із касаційною скаргою ПрАТ "Полтавський ГЗК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі № 917/65/23 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 02.09.2024 прийняла до розгляду справу № 917/65/23.

5. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 21.03.2025 справу № 917/65/23 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

6. Верховний Суд ухвалою від 17.04.2025 прийняв до розгляду касаційну скаргу ПрАТ "Полтавський ГЗК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі № 917/65/23. Призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

7. Верховний Суд ухвалою від 12.05.2025 збільшив кількісний склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справи № 917/65/23 до дев`яти суддів. Справу № 917/65/23 передав на автоматизований розподіл для визначення колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у складі дев`яти суддів.

8. Верховний Суд ухвалою від 09.02.2026 (головуючий - Бакуліна С.В., судді Багай Н.О., Баранець О.М., Вронська Г.О., Губенко Н.М., Кібенко О.Р., Кондратова І.Д., Случ О.В., Студенець В.І.) справу № 917/65/23 передав на розгляд об`єднаної палати.

9. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20.03.2026 справу № 917/65/23 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

10. Верховний Суд ухвалою від 01.04.2026 прийняв до розгляду касаційну скаргу ПрАТ "Полтавський ГЗК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі № 917/65/23. Призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.04.2026 о 15:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 203.

11. 24.04.2026 від ТОВ "Максі Капітал Груп" надійшло клопотання про збільшення кількісного складу колегії суддів для розгляду справи № 917/65/23 до 15 суддів.

12. Верховний Суд ухвалою від 01.05.2026 вказане клопотання задовольнив частково. Визначив колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справи № 917/65/23 у складі сімнадцяти суддів. Справу № 917/65/23 передав на автоматизований розподіл для визначення колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду зазначеної касаційної скарги.

13. Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 04.05.2026 вказану справу розподілено колегії у складі: Бакуліна С. В. - головуюча суддя, судді: Кондратова І.Д., Случ О.В., Баранець О.М., Студенець В.І., Чумак Ю.Я., Бенедисюк I.М., Вронська Г.О., Кролевець О.А., Зуєв В.А., Власов Ю.Л., Кібенко О.Р., Булгакова І.В., Багай Н.О., Берднік І.С., Міщенко І.С., Губенко Н. М.

14. Дослідивши матеріали справи, я заявив самовідвід у справі № 917/65/23 виходячи з наступного:

- у разі здійснення мною касаційного перегляду оскаржуваних у справі № 917/65/23 судових рішень, я буду в тому рахунку перевіряти можливість застосування до спірних правовідносин змісту постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1174/20, щодо відсутності правових висновків про застосуванням норм статей 512, 514, 599 ЦК України у якій мною вже двічі було висловлено власну позицію в ухвалах Об`єднаної палати від 21.03.2025 та від 20.03.2026;

- питання щодо можливості застосування до правовідносин у справі № 917/65/23 елементів наведеної постанови Верховного Суду у справі № 918/1174/20, надання оцінки обставинам щодо наявності або відсутності у вказаній постанові правових висновків про застосування статей 512, 514, 599 ЦК України, очевидно матиме ключове значення та суттєвий вплив на результати розгляду касаційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК";

- наявність ухвал об`єднаної палати від 21.03.2025 та від 20.03.2026 є обставиною, яка може викликати сумнів як в учасників справи № 917/65/23 так і в стороннього спостерігача щодо моєї об`єктивності при розгляді касаційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023;

- передаючи цю справу на розгляд розширеної колегії у складі сімнадцяти суддів, Верховний Суд в ухвалі від 01.05.2026 покликався на положення частини одинадцятої статті 33 ГПК України, проте вказана норма процесуального закону передбачає можливість вирішення питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів виключно до початку розгляду справи.

15. Відмовляючи у задоволенні моєї заяви про самовідвід, Суд в ухвалі від 15.06.2026 покликався на наступне.

15.1. За висновком Суду посилання судді Бенедисюка І.М. на те, що у цій справі він вже двічі висловив свою позицію щодо питання про можливість застосування до правовідносин у справі № 917/65/23 елементів постанови Верховного Суду у справі № 918/1174/20, надання оцінки обставинам щодо наявності або відсутності у вказаній постанові правових висновків про застосування статей 512, 514, 599 ЦК, не свідчить про його упередженість та не дозволяє поставити під сумнів його безсторонність при касаційному розгляді справи, що переглядається (№ 917/65/23), тому зазначені у заяві обставини не є підставами для його самовідводу від касаційного розгляду цієї справи.

15.2. Також, Суд зазначив, що наведені доводи про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 35 ГПК, для самовідводу від розгляду справи № 917/65/23 є необґрунтованими, оскільки такі доводи по своїй суті зводяться до незгоди з постановленою Судом ухвалою від 01.05.2026 про збільшення кількісного складу колегії суддів для розгляду справи № 917/65/23. Однак, незгода суддів з судовими рішеннями, які ухвалені іншими суддями у цій справі, не може бути підставою для самовідводу у розмінні приписів ГПК України.

15.3. Суд виснував, що суддя Бенедисюк І.М., зокрема, не зазначає про існування будь-яких порушень принципів автоматизованого розподілу справ між суддями (випадковості, спеціалізації, заборони участі у перегляді рішень які ухвалювались за участю судді, хронологічного порядку здійснення автоматизованого розподілу тощо) чи норм, які визначають порядок автоматизованого розподілу справ, які мали місце при формуванні колегії суддів для розгляду справи № 917/65/23 у складі 17-ти суддів.

Мотиви незгоди з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Суд)

16. Не погоджуюсь із вказаною ухвалою Суду в контексті висновків (пункт 15.2. цієї окремої думки) з огляду на таке.

16.1. Передаючи цю справу на розгляд розширеної колегії у складі сімнадцяти суддів, Верховний Суд в ухвалі від 01.05.2026 покликався на положення частини одинадцятої статті 33 ГПК України та мотивував прийняття такого рішення виключною складністю справи та необхідністю забезпечення прав широкого кола осіб.

16.2. Разом з тим, вказана норма процесуального закону передбачає можливість вирішення питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів виключно до початку розгляду справи.

16.3. Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі 01.04.2024.

16.4. Відтак, її розгляд Верховним Судом здійснюється вже більше двох років, про що також було зазначено в окремій думці суддів на ухвалу Об`єднаної палати від 20.03.2026 у цій справі.

16.5. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

16.6. Тому, враховуючи наведені обставини та положення частини одинадцятої статті 33 ГПК України, суд касаційної інстанції, здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень у цій справі у складі сформованої колегії із сімнадцяти суддів, в цьому випадку буде діяти не як суд, встановлений законом, з огляду на неможливість, згідно положень чинного процесуального закону, вирішення питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів вже після початку розгляду справи та без наведення мотивів повторного збільшення кількості суддів для її розгляду.

16.7. Недоречними на мою думку є посилання Суду на те, що доводи, викладені мною у заяві про самовідвід, по своїй суті зводяться до незгоди з постановленою Судом ухвалою від 01.05.2026 про збільшення кількісного складу колегії суддів для розгляду справи № 917/65/23, що за висновком Суду не може бути підставою для самовідводу у розмінні приписів ГПК. У той час як мої доводи стосуються питання невідповідності процедури формування складу Суду, яке має наслідком порушення авторозподілу, адже збільшення кількості суддів відбулося у порушення норм ГПК та фактично про формування колегії поза межами повноважень складу суду.

16.8. На мою думку, ігнорування Судом вказаних обставин може призвести до розгляду цієї справи Судом не як "судом, встановленим законом", що в свою чергу може нівелювати надані учасникам справи права та позбавити останніх легітимних очікувань.

16.9. Відтак, на мою думку, Суд проявив надмірний формалізм та по суті не перевірив вказаних обставин, які в свою чергу можуть свідчити про невідповідність процедури формування складу Суду вимогам чинного процесуального закону.

16.10. Додатково на підтвердження вказаних обставин також може свідчити той факт, що збільшуючи кількісний склад суддів, Суд в ухвалі від 01.05.2026 без будь - якого обґрунтування, яке б дозволяло проаналізувати критерії оцінки із яких він виходив, задовольнив частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" про збільшення кількісного складу колегії суддів для розгляду справи № 917/65/23 та замість формування складу суду у кількості 15 суддів, в межах вимог заявника, з невідомих мотивів дійшов висновку про необхідність формування складу суду у кількості саме 17 суддів, не зазначивши при тому методології визначення такої кількості суддів.

16.11. Вищенаведене в сукупності може сприяти формуванню в учасників справи та в сторонніх спостерігачів стійкого переконання щодо маніпулювання Судом системою автоматизованого розподілу справ між суддями.

17. Також, не погоджуюсь із вказаною ухвалою Суду в контексті висновків (пункт 15.3. цієї окремої думки) з огляду на таке.

17.1. Суд виснував, що судді Бенедисюк І.М., Булгакова І.В., Власов Ю.Л. не зазначають про існування будь-яких порушень принципів автоматизованого розподілу справ між суддями (випадковості, спеціалізації, заборони участі у перегляді рішень які ухвалювались за участю судді, хронологічного порядку здійснення автоматизованого розподілу тощо) чи норм, які визначають порядок автоматизованого розподілу справ, які мали місце при формуванні колегії суддів для розгляду справи № 917/65/23 у складі 17-ти суддів.

17.2. Із вказаним твердженням Суду неможливо погодитись з огляду на те, що самі по собі обставини які зазначені у пунктах 16.1. - 16.11. цієї окремої думки, можуть свідчити про наявність процесуальних порушень при вирішенні питання про збільшення складу Суду під час вчинення процесуальних дій, які передували процедурі автоматизованого розподілу справи, ініціювали такий розподіл та стали підставою для його проведення.

17.3. Відтак посилання Суду на дотримання принципів автоматизованого розподілу справ між суддями в цьому випадку є недоречним, оскільки неможливо стверджувати про легітимність проведеного автоматизованого розподілу у цій справі, враховуючи можливу наявність суттєвих недоліків у процедурі застосування такого розподілу.

18. Окрім того, не погоджуюсь із вказаною ухвалою Суду в контексті висновків (пункт 15.1. цієї окремої думки) з огляду на таке.

18.1. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

18.2. Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

18.3. Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

18.4. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

18.5. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

18.6. Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

18.7. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

18.8. У той же час клопотання про збільшення кількості суддів колегії було мотивовано: 1) необхідністю суду забезпечити виключення будь-якої упередженості, навіть у зовнішньому його прояві для стороннього спостерігача, зокрема ТОВ "Максі капітал груп", під час розгляду справи та ухвалення остаточного рішення у справі №917/65/23, оскільки це буде запорукою довіри до членів колегії суду у цій справі у їх безсторонності та дотримання практики ЄСПЛ про те, що б було також видно, що правосуддя чиниться і позивач у цій справі та інші учасники процесу мали легітимні очікування на справедливий суд у справі

18.9. З наведеного можна дійти висновку, що у разі здійснення мною касаційного перегляду оскаржуваних у справі № 917/65/23 судових рішень, я буду в тому рахунку перевіряти можливість застосування до спірних правовідносин змісту постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1174/20, щодо відсутності правових висновків про застосуванням норм статей 512, 514, 599 ЦК України у якій мною вже двічі було висловлено власну позицію в ухвалах Об`єднаної палати від 21.03.2025 та від 20.03.2026.

18.10. При цьому, питання щодо можливості застосування до правовідносин у справі № 917/65/23 елементів наведеної постанови Верховного Суду у справі № 918/1174/20, надання оцінки обставинам щодо наявності або відсутності у вказаній постанові правових висновків про застосування статей 512, 514, 599 ЦК України, очевидно матиме ключове значення та суттєвий вплив на результати розгляду касаційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК".

18.11. Враховуючи наведене, наявність ухвал Об`єднаної палати від 21.03.2025 та від 20.03.2026 на мою думку є обставиною, яка може викликати сумнів як в учасників справи № 917/65/23 так і в стороннього спостерігача щодо моєї об`єктивності при розгляді касаційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023.

18.12. При цьому, висновки Суду в ухвалі від 15.06.2026 у цій справі (пункт 15.1. цієї окремої думки) на мою думку не можна вважати повними та об`єктивними, оскільки без здійснення будь - якого аналізу обставин щодо можливої наявності сумнівів як в учасників справи № 917/65/23 так і в стороннього спостерігача щодо моєї об`єктивності при розгляді касаційної скарги, Суд в цьому випадку констатував їх відсутність.

19. Такі висновки Суду в ухвалі від 15.06.2026 у цій справі в їх сукупності також суперечать змісту ухвали Суду від 01.05.2026 про збільшення складу суду у цій справі, у якій суд покликався на зміст клопотання ТОВ "Максі Капітал Груп", яке було мотивовано, зокрема, необхідністю забезпечити виключення будь-якої упередженості, навіть у зовнішньому його прояві для стороннього спостерігача.

Отже, вважаю, що моя заява про самовідвід від розгляду справи 917/65/23 підлягала задоволенню.

Окрему думку викладено у порядку статті 34 ГПК України.

Суддя І. Бенедисюк