Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №916/3520/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/3520/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Руда Г. В.,

за участю представників:

позивача - Остроухової Н. О. (самопредставництво),

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонобленерго"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 (колегія суддів: Поліщук Л. В. - головуюча, Богатир К. В., Таран С. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

до Акціонерного товариства "Херсонобленерго"

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - ТОВ "ЕКО") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (далі - АТ "Херсонобленерго"), в якій просило:

- зобов`язати АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг із розподілу електричної енергії щодо фактичного споживання електричної енергії ТОВ "ЕКО" щодо об`єкта за адресою: Миколаївське шосе, 19, місто Херсон, у період окупації з травня до грудня 2022 року включно з урахуванням нездійснення діяльності ТОВ "ЕКО" на об`єкті;

- визнати за ТОВ "ЕКО" обсяги послуг із розподілу електричної енергії за грудень 2022 А+ у розмірі 14530 кВт·год на суму 20 944,46 грн із ПДВ та обсяги послуг з перетікання реактивної енергії R+ в розмірі 5900 кВАр·год на суму 734,47 грн із ПДВ.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ЕКО" посилалося на те, що в період із травня до грудня 2022 року товариство не здійснювало господарську діяльність на вказаному об`єкті, тому не споживало послуг із розподілу електричної енергії.

1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 у справі № 916/3520/23 прийнято позовну заяву ТОВ "ЕКО" до розгляду та відкрито провадження у справі.

1.4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі № 916/3520/23 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "ЕКО" про визнання за ТОВ "ЕКО" обсягів послуг із розподілу електричної енергії за грудень 2022 року А+ у розмірі 14530 кВт·год на суму 20 944,46 грн із ПДВ та обсягів послуг із перетікання реактивної енергії R+ в розмірі 5900 кВАр·год на суму 734,47 грн із ПДВ на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Суд зазначив, що позов ТОВ "ЕКО" в цій частині фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення, та не стосується захисту права цивільного.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі № 916/3520/23 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "ЕКО".

2.2. Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "ЕКО", суд першої інстанції зазначив, що, за доводами позивача, з травня до грудня 2022 товариство не здійснювало господарську діяльність на об`єкті, розташованому в місті Херсоні на Миколаївському шосе, 19, а тому не споживало послуг із розподілу електричної енергії. Як зазначив суд, на підтвердження цих доводів позивач надав внутрішні накази.

Разом із тим суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до оператора системи розподілу із заявою про припинення ведення господарської діяльності за місцезнаходженням об`єктів, визначених умовами заяви-приєднання до договору, та про відключення об`єктів, які перебувають на тимчасово окупованій території України, від електропостачання, а також докази розірвання договору між сторонами.

Суд першої інстанції зазначив, що не бере до уваги надані позивачем акти контрольного зняття показників вузлів обліку електроенергії від 12.05.2022 та 07.12.2022, складені представниками ТОВ "ЕКО" на підтвердження невідповідності визначених відповідачем обсягів наданих послуг із розподілу електричної енергії, оскільки право складати акти контрольного огляду вузлів огляду зі зняттям показників мають лише оператори системи розподілу / передачі електричної енергії, а не споживач.

Водночас суд установив, що після зняття відповідачем фактичних показників лічильників електричної енергії на об`єктах позивача обсяги розподіленої електричної енергії за період із травня 2022 року до грудня 2022 року були визначені відповідачем відповідно до Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 148, за середньодобовим обсягом споживання позивача, за виключенням місяців: липень та серпень, за якими споживання (згідно з даними, наданими споживачем) дорівнювали "0".

Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що оператор системи розподілу дотримався приписів чинного законодавства щодо порядку визначення обсягів споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, тому підстави для задоволення позову ТОВ "ЕКО" відсутні.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі № 916/3520/23 рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі №916/3520/23 скасоване.

Ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "ЕКО" задоволено частково.

Визнано відсутнім право вимоги АТ "Херсонобленерго" до ТОВ "ЕКО" про стягнення заборгованості за надані послуги у період із травня 2022 року до 11 листопада 2022 року. В іншій частині позову ТОВ "ЕКО" відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЕКО", виходив із того, що ключовим для вирішення спору в цій справі є дослідження правовідносин сторін за договором про надання послуг із розподілу електричної енергії в період окупації міста Херсона. Суд апеляційної інстанції зазначив, що факт тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади у період із 01.03.2022 до 11.11.2022 є загальновідомою обставиною.

Суд апеляційної інстанції виснував, що спірні нарахування обсягів розподіленої електричної енергії проводилися відповідачем із урахуванням точок комерційного обліку на виробничих об`єктах позивача, які розташовані на окупованій у період із 01.03.2022 до 11.11.2022 території. Тому, за висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд безпідставно не застосував до спірних відносин положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

При цьому суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2025 у справі № 916/1650/23, зазначив, що суд першої інстанції помилково застосував приписи пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 148, оскільки це Положення не регулювало (і не могло регулювати) питання щодо електропостачання на тимчасово окупованій території.

Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов`язання АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг із розподілу електричної енергії з фактичного споживання електричної енергії ТОВ "ЕКО" щодо об`єкта в період із травня до грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати наявним обставинам.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач фактично просить визнати відсутнім право вимоги АТ "Херсонобленерго" до ТОВ "ЕКО" про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії в період із травня до грудня 2022 року.

За висновком суду, обраний позивачем спосіб захисту фактично спрямований на визнання відсутнім права вимоги. Тому суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що позивач не вважає себе боржником за надані йому послуги з розподілу електричної енергії за період із травня до грудня 2022 року та не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з нього коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд відповідач не ініціював та при цьому виставляв позивачу рахунки на оплату, дійшов висновку про те, що звернення в цьому випадку з позовом про визнання у відповідача відсутнім права вимоги є належним та ефективним способом захисту.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки факт окупації міста Херсона в період із 01.03.2022 до 11.11.2022 є загальновідомим фактом, у матеріалах справи наявні докази нарахування відповідачем спірних обсягів розподіленої електричної енергії з урахуванням точок комерційного обліку на виробничих об`єктах позивача, які розташовані на окупованій у вказаний період території, то в цей період не могла існувати заборгованість із надання на окуповану територію послуг, у тому числі й послуг із розподілу електричної енергії.

Ураховуючи період, зазначений у позові, та дату деокупації міста Херсона, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "ЕКО" в частині визнання відсутнім права вимоги АТ "Херсонобленерго" до ТОВ "ЕКО" про стягнення заборгованості за надані послуги в період із травня 2022 року до 11.11.2022.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, АТ "Херсонобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі № 916/3520/23 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі № 916/3520/23 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, АТ "Херсонобленерго" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2

статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 904/5663/21, від 02.02.2026 у справі № 925/642/19, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 (щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України й наслідків обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту), та висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.01.2026 у справі № 280/5808/23 (щодо застосування положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2

статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості суду апеляційної інстанції на власний розсуд змінювати спосіб захисту та предмет спору, визначений позивачем у позовній заяві.

3.3. ТОВ "ЕКО" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги АТ "Херсонобленерго", а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі № 916/3520/23 залишити без змін. ТОВ "ЕКО" зазначає, що касаційна скарга АТ "Херсонобленерго" фактично зводиться до переоцінки доказів і до незгоди з правовими висновками Південно-західного апеляційного господарського суду, що саме по собі не є підставою для скасування законного й обґрунтованого судового рішення в касаційному порядку. ТОВ "ЕКО" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 22.11.2018 згідно із заявою-приєднанням № 4874 ТОВ "ЕКО" приєдналося до умов договору споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії оператором системи розподілу АТ "Херсонобленерго" щодо об`єкта споживача за адресою: Миколаївське шосе, 19, м. Херсон.

4.2. Електропостачальником електричної енергії щодо вказаного об`єкта є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - ТОВ "Київські енергетичні послуги") відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу від 26.10.2011 № 4874.

4.3. Як зазначав позивач, у зв`язку з військовою агресією рф та окупацією міста Херсона ТОВ "ЕКО" прийняло рішення про зупинення діяльності об`єктів товариства.

4.4. 05.03.2022 позивач видав наказ № 15 про закриття магазинів, у тому числі магазину за адресою: Миколаївське шосе, 19, м. Херсон.

4.5. Відповідно до акта прийому-передачі послуг з розподілу електричної енергії від 30.04.2022 № 4пр та акта перетікання реактивної електроенергії від 30.04.2022 № 4пр, складених на виконання договору від 01.01.2019 № 37497520, які надійшли до електронного кабінету споживача, АТ "Херсонобленерго" надало, а ТОВ "ЕКО" прийняло: послугу з розподілу електричної енергії в обсязі 19100 кВт·год на суму 27531,96 грн; послуги з перетікання реактивної енергії в обсязі 15270 кВАр·год на суму 1850,76 грн.

4.6. Згідно з додатком до розрахунку від 30.04.2022 № 37497520 поточні показники споживання електричної енергії становили:

- за лічильником (ЕІС-код 62Z9942863080290) - 9083,97 кВт·год, за реактивними точками обліку - 2891,68 кВАр·год;

- за лічильником (ЕІС-код 62Z5937908892081) - 8964,02 кВт·год, за реактивними точками обліку - 3830,19 кВАр·год.

4.7. 01.05.2022 позивач звернувся до постачальника електроенергії -ТОВ "Київські енергетичні послуги" із заявою про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу та припинення розрахунків за особовим рахунком № 20211024 з 01.05.2022.

4.8. Суди зазначили, що, за твердженням позивача, 12.05.2022 діяльність на об`єкті ТОВ "ЕКО" була зупинена, контроль за об`єктом був втрачений.

4.9. У зв`язку з консервацією об`єкта та припиненням договору про постачання електричної енергії представники ТОВ "ЕКО" здійснили контрольне зняття показників вузлів обліку електроенергії. Зокрема, станом на 12.05.2022 зафіксовано такі показники: за лічильником (ЕІС-код 62Z9942863080290) - А+9089,25 кВт·год, R+2898,25 кВАр·год; за лічильником (ЕІС-код 62Z5937908892081) - А+8967,46 кВт·год, R+3839,95 кВАр·год.

4.10. Після звільнення міста Херсона з 10.12.2022 робота магазину була відновлена, а також укладено договір про постачання електричної енергії.

4.11. 07.12.2022 представники ТОВ "ЕКО" склали акт контрольного зняття показників вузлів обліку електроенергії від 07.12.2022 та встановили такі показники: за лічильником (ЕІС-код 62Z9942863080290) - А+9356,88 кВт·год, R+2979,36 кВАр·год; за лічильником (ЕІС-код 62Z5937908892081) - А+9362,72 кВт.год, R+4018,83 кВАр·год.

4.12. 14.12.2022 представники АТ "Херсонобленерго" склали акти контрольного огляду вузлів обліку. Відповідно до акта № 312203 зафіксовано такі показники за лічильником (ЕІС-код 62Z9942863080290): А+9357,41 кВт·год, R+2981,79 кВАр·год, а згідно з актом № 312202 зафіксовано такі показники за лічильником (ЕІС-код 62Z5937908892081): А+9368,09 кВт·год, R+4018,95 кВАр·год.

4.13. 10.01.2023 через електронний кабінет споживача відповідачем були надіслані акти прийому-передачі послуг із розподілу електричної енергії за грудень 2022 року, відповідно до яких послуги з розподілу електричної енергії нараховані з обсягу спожитої електроенергії 193074 кВт·год, послуги за перетікання реактивної електричної енергії - з обсягу 62880 кВАр·год.

4.14. У додатку до рахунка від 31.12.2022 № 37497520 зазначено показники за лічильником (ЕІС-код 62Z9942863080290): попередні показники АТ "Херсонобленерго" - 9278,31 кВт·год, за реактивними точками обліку - 2973,3 кВАр·год; показники за лічильником (ЕІС-код 62Z5937908892081): попередні показники АТ "Херсонобленерго" - 9262,78 кВт·год, за реактивними точками обліку - 3972,41 кВАр·год.

4.15. Суди зазначили, що, на думку позивача, ці дані є неправильними та необґрунтованими, оскільки не відповідають показникам, зафіксованим в акті контрольного зняття показників працівниками ТОВ "ЕКО" станом на 07.12.2022. Позивач зазначав, що обсяг споживання електричної енергії в грудні 2022 становить 14530 кВт·год, вартість послуг із розподілу електричної енергії за цей період - 20 944 грн, а вартість послуг із перетікання реактивної електроенергії в обсязі 5900 кВАр·год становить 734,47 грн.

4.16. ТОВ "ЕКО", посилаючись на необґрунтованість розрахунку АТ "Херсонобленерго" обсягу послуг із розподілу електричної енергії в період окупації міста Херсона з травня до грудня 2022 року, звернулося до суду з позовом про зобов`язання АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг із розподілу електричної енергії фактичного споживання електричної енергії ТОВ "ЕКО" щодо об`єкта в місті Херсоні на Миколаївському шосе, 19 у період окупації з травня до грудня 2022 року з урахуванням нездійснення діяльності ТОВ "ЕКО" на об`єкті, а також про визнання за ТОВ "ЕКО" обсягів послуг із розподілу електричної енергії за грудень 2022 року А+ в розмірі 14530 кВт·год на суму 20 944,46 грн із ПДВ та обсягів послуг із перетікання реактивної енергії R+ в розмірі 5900 кВАр·год на суму 734,47 грн із ПДВ.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представниці позивача, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

5.3. З урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі № 916/3520/23 про закриття провадження в частині вимог про визнання за ТОВ "ЕКО" обсягів послуг із розподілу електричної енергії за грудень 2022 року А+ у розмірі 14530 кВт·год на суму 20 944,46 грн із ПДВ та обсягів послуг із перетікання реактивної енергії R+ в розмірі 5900 кВАр·год на суму 734,47 грн із ПДВ, предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "ЕКО" про зобов`язання АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг із розподілу електричної енергії щодо фактичного споживання електричної енергії ТОВ "ЕКО" щодо об`єкта за адресою: Миколаївське шосе, 19, місто Херсон, у період окупації з травня до грудня 2022 року включно з урахуванням нездійснення діяльності ТОВ "ЕКО" на об`єкті.

5.4. Колегія суддів зазначає, що за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.5. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.6. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

5.7. Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

5.8. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.

5.9. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективна можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

5.10. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

5.11. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права, тобто спосіб захисту, який, виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Подібні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

5.12. У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, в якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19.

5.13. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

5.14. Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги в такому разі не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 920/309/23.

5.15. Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, в ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які би спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами в такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням, тощо.

5.16. У справі, яка розглядається, позивач, не погоджуючись із нарахованими відповідачем обсягами послуг із розподілу електричної енергії щодо об`єкта, розташованого у місті Херсоні на Миколаївському шосе, 19, у період окупації із травня до грудня 2022, звернувся до суду з позовом про зобов`язання АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг із розподілу електричної енергії з фактичного споживання електричної енергії ТОВ "ЕКО" щодо зазначеного об`єкта. Тобто між сторонами наявний спір щодо розміру заборгованості за надані відповідачем послуги із розподілу електричної енергії щодо фактичного споживання електричної енергії ТОВ "ЕКО" стосовно об`єкта за адресою: Миколаївське шосе, 19, місто Херсон, у період окупації з травня до грудня 2022 року включно з урахуванням нездійснення діяльності ТОВ "ЕКО" на об`єкті.

5.17. Отже, задоволення вимоги боржника про зобов`язання кредитора провести перерахунок обсягів послуг за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо позивач не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу в розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі, сплатити суму боргу. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

5.18. Місцевий господарський суд розглянув спір по суті позовних вимог та дійшов висновку про те, що оператор системи розподілу дотримався приписів чинного законодавства щодо порядку визначення обсягів споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, тому підстави для задоволення позову ТОВ "ЕКО" відсутні.

5.19. Апеляційний господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЕКО", визнав відсутнім право вимоги АТ "Херсонобленерго" до ТОВ "ЕКО" про стягнення заборгованості за надані послуги у період із травня 2022 року до 11.11.2022.

5.20. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, АТ "Херсонобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі № 916/3520/23.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, АТ "Херсонобленерго" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.21. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.22. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2

статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 904/5663/21, від 02.02.2026 у справі № 925/642/19, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 (щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України й наслідків обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту), та висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.01.2026 у справі № 280/5808/23 (щодо застосування положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2

статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості суду апеляційної інстанції на власний розсуд змінювати спосіб захисту та предмет спору, визначений позивачем у позовній заяві.

5.23. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права в подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли в подібних правовідносинах.

5.24. Колегія суддів зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.25. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції не застосував принципів господарського судочинства (диспозитивність, змагальність) та переглянув справу поза межами доводів і вимог апеляційної скарги.

Крім того, як зазначає АТ "Херсонобленерго", апеляційний господарський суд самостійно змінив спосіб захисту, обраний позивачем на інший, і це суперечить висновкам Верховного Суду про те, що саме позивач визначає та обирає на власний розсуд той спосіб захисту, який він вважає ефективним для поновлення своїх порушених прав.

5.26. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що неточне формулювання позовної вимоги не є самостійною підставою для відмови в позові. При вирішенні справи по суті заявлених позовних вимог суд має встановлювати зміст позовних вимог та уникати суто формального підходу в оцінці заявлених стороною підстав, обраних формулювань, обставин справи та правильного вирішення справи по суті. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 522/11935/20.

5.13. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц.

5.27. Водночас відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.28. Крім того, однією із засад (принципів) господарського судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

5.29. Цей принцип диспозитивності у цивільному (господарському) судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 760/23795/14.

5.30. Диспозитивність - один із базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

5.31. Колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.

Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстави позову - це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що підтверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, які визначаються нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Водночас на суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушення права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності й характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права й обов`язку.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21.

5.32. У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21 також сформульовано висновки, відповідно до яких при ухваленні рішення суд не може виходити в рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

Одним із основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

5.33. У справі, яка розглядається, ТОВ "ЕКО" звернулося до суду, зокрема, з позовними вимогами про зобов`язання АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг із розподілу електричної енергії щодо фактичного споживання електричної енергії ТОВ "ЕКО" щодо об`єкта за адресою: місто Херсон, Миколаївське шосе, 19, у період окупації з травня до грудня 2022 року включно з урахуванням нездійснення діяльності ТОВ "ЕКО" на об`єкті.

Отже, позивач у цій справі прагне захистити порушене, на його думку, право, шляхом зобов`язання АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг із розподілу електричної енергії, оскільки не вважає себе боржником у спірних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з нього коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд АТ "Херсонобленерго" не ініціювало.

Обраний ТОВ "ЕКО" спосіб захисту, за встановлених судами обставин, у цьому випадку є належним способом захисту. Подібні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 17.19.2024 у справі № 910/4237/23, від 26.03.2026 у справі № 910/15704/23.

5.34. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач фактично просить визнати відсутнім право вимоги АТ "Херсонобленерго" до ТОВ "ЕКО" про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у спірний період, тому розглянув в апеляційному порядку позов ТОВ "ЕКО", самостійно визначивши предмет позову.

5.35. Проте в межах цієї справи ТОВ "ЕКО" не заявляло позовну вимогу про визнання відсутнім права вимоги АТ "Херсонобленерго" до ТОВ "ЕКО" про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії в спірний період, а суд першої інстанції таку вимогу не розглядав.

5.36. Тому всупереч положенням статей 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції фактично з власної ініціативи змінив предмет позову, визнавши відсутнім права вимоги АТ "Херсонобленерго" до ТОВ "ЕКО" про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії в період із травня 2022 року до 11.11.2022.

5.37. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що Верховний Суд викладав висновки щодо застосування положень статей 14, 237, 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема в постановах від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21, від 24.07.2019 у справі № 760/23795/14. Проте суд апеляційної інстанції не врахував наведені висновки Верховного Суду та вийшов за межі позовних вимог. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 904/5663/21, від 02.02.2026 у справі № 925/642/19, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України щодо належного та ефективного способу захисту, на які посилається скаржник.

5.38. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися після відкриття касаційного провадження.

5.39. Наведене в сукупності свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний господарський суд повинен перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

5.39. При цьому оскільки суд апеляційної інстанції не здійснював апеляційний перегляд справи в межах предмета позову, а вийшов за межі позовних вимог та фактично не переглянув рішення місцевого господарського суду з урахуванням позовних вимог ТОВ "ЕКО", то розгляд доводів скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є передчасним.

5.41. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.42. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.43. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.44. Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними всі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування. У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова не відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому її не можна визнати законною та обґрунтованою.

5.45. Водночас порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до визначених законодавством меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.46. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частин 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права були допущені тільки цим судом.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалену у справі постанову - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати висновки, викладені в цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно й повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонобленерго" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі № 916/3520/23 скасувати, справу № 916/3520/23 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак