Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №904/5076/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/5076/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Іванов О.Г., Чередко А.Є.)

у справі №904/5076/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейс Лтд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єднання"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 відкрито провадження у справі №904/5076/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Єднання" (далі - ТОВ "Єднання"), введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Єднання", припинено повноваження розпорядника майна, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 17.03.2026 та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича.

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Єднання", ліквідовано юридичну особу боржника та закрито провадження у справі про банкрутство.

Стислий виклад вимог апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

4. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - контролюючий орган) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилалося на передчасність затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі про банкрутство, зазначаючи про неповноту ліквідаційної процедури, необхідність перевірки наявності підстав для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності та відсутність відомостей щодо проведення документальної позапланової перевірки боржника.

Стислий виклад ухвали суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою контролюючого органу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025.

6. Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючий орган не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, не набув статусу кредитора чи іншого учасника справи про банкрутство, а оскаржуваною ухвалою не вирішувалися питання про його права, інтереси чи обов`язки. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу права на апеляційне оскарження зазначеної ухвали та закрив апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

7. Контролюючий орган (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026, а справу направити для подальшого розгляду до Центрального апеляційного господарського суду.

8. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 08.12.2022 у справі №904/4387/19, від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) та від 04.09.2024 у справі №908/2504/22.

9. В обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду безпосередньо впливає на реалізацію його повноважень щодо проведення документальної позапланової перевірки боржника, передбаченої пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

10. За доводами скаржника, закриття провадження у справі про банкрутство та ліквідація боржника без проведення такої перевірки унеможливлює встановлення наявності податкових зобов`язань боржника, формування відповідних грошових вимог контролюючого органу, а також перевірку обставин, пов`язаних із можливим доведенням до банкрутства, приховуванням банкрутства чи іншими порушеннями законодавства.

11. У зв`язку з цим скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у нього права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

12. Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання наявності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою контролюючого органу на ухвалу господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство.

14. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

15. За визначенням, наведеним у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) учасниками у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

16. Зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство зазначена стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених КУзПБ, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

17. Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відповідно до положень статті 1 КУзПБ, є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

18. За змістом приписів ст.ст. 17, 254 ГПК України процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: (1) учасники справи; (2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

19. Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначений ст. 45 КУзПБ, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.

20. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.05.2026 у справі №918/482/25, відповідно до яких набуття статусу конкурсного кредитора та учасника провадження у справі про банкрутство пов`язується з поданням заяви з грошовими вимогами до боржника та їх розглядом господарським судом у порядку, визначеному КУзПБ.

21. У цій справі контролюючий орган із заявою про визнання грошових вимог до ТОВ "Єднання" не звертався, його вимоги судом не розглядалися та до реєстру вимог кредиторів не включалися. Отже, контролюючий орган не набув статусу кредитора та учасника справи про банкрутство.

22. За таких обставин право контролюючого органу на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду могло бути реалізоване лише за умови доведення ним того, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки у розумінні ст.ст. 17, 254 ГПК України.

23. Верховний Суд звертає увагу, що оскаржуване незалученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

24. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

25. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст.ст. 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Наведене означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

26. ГПК України у ч. 1 ст. 17 та ч. 2 ст. 254 надає право подати апеляційну скаргу на ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу, зокрема, особам, які не брали участі у справі, але лише в тому випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

27. Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.

28. З огляду на викладене після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, суд апеляційної інстанції повинен перш за все з`ясувати наявність чи відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси, обов`язки зазначеної особи. Встановлення наявності вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення.

29. Верховний Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №910/14606/21, відповідно до яких саме по собі встановлення судом певних обставин чи наведення суджень, які можуть опосередковано впливати на інтереси особи, яка не брала участі у справі, не означає вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у розумінні ст.ст. 17, 254 ГПК України.

30. Верховний Суд також бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21, відповідно до якої, вирішуючи питання про те, чи є судове рішення таким, що ухвалене про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, необхідно з`ясувати, чи містить таке рішення висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, а також чи має воно для неї обов`язковий характер.

31. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститися як у мотивувальній, так і у резолютивній частині рішення, однак такі висновки мають різне значення, зокрема з огляду на їх обов`язковість.

32. При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що будь-які висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення, яким вирішується приватноправовий спір, не мають для особи, яка не брала участі у справі, зобов`язуючого значення та не є рішенням про її права, інтереси та (або) обов`язки.

33. Натомість лише резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення є обов`язковим до виконання, а відтак може свідчити про вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи.

34. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що втручання особи, яка не брала участі у справі, в остаточне судове рішення з підстав незгоди з викладеними у ньому судженнями, які не мають щодо неї обов`язкового характеру, є неприпустимим.

35. Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19 та іншій практиці Верховного Суду.

36. Як установив господарський суд апеляційної інстанції та не заперечує сам скаржник, контролюючий орган не звертався у цій справі із заявою про визнання грошових вимог до боржника, не набув статусу кредитора та не є учасником провадження у справі про банкрутство.

37. Звертаючись з апеляційною скаргою, контролюючий орган посилався на те, що ухвала про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі перешкоджає реалізації його повноважень щодо проведення документальної позапланової перевірки боржника та встановлення можливих податкових зобов`язань.

38. Разом з тим наведені доводи самі по собі не свідчать про те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 було безпосередньо вирішено питання про права, інтереси чи обов`язки контролюючого органу.

39. Оскаржуваною ухвалою затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано юридичну особу боржника та закрито провадження у справі про банкрутство. У мотивувальній та резолютивній частинах цієї ухвали відсутні будь-які висновки щодо прав, інтересів чи обов`язків контролюючого органу.

40. При цьому матеріали справи свідчать про обізнаність контролюючого органу щодо перебігу процедури банкрутства. Так, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 09.12.2024 та копія постанови про визнання боржника банкрутом від 17.03.2025 підлягали направленню відповідному органу Державної податкової служби.

41. Крім того, як установив господарський суд апеляційної інстанції, ліквідатор отримував від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області інформацію щодо наявності відкритих рахунків боржника, що свідчить про обізнаність контролюючого органу про перебування ТОВ "Єднання" у процедурі банкрутства щонайменше під час здійснення ліквідаційної процедури.

42. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що після відкриття провадження у справі про банкрутство чи після визнання боржника банкрутом контролюючий орган вчиняв дії, спрямовані на реалізацію своїх повноважень щодо проведення документальної позапланової перевірки боржника, зокрема звертався до ліквідатора чи господарського суду із заявами або клопотаннями щодо проведення такої перевірки, надання часу для її проведення, відкладення розгляду звіту ліквідатора чи вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на формування та заявлення грошових вимог до боржника, а також повідомляв про існування перешкод для реалізації зазначених повноважень.

43. Отже, до закриття провадження у справі контролюючий орган не звертався до господарського суду із клопотаннями чи заявами, спрямованими на реалізацію повноважень щодо проведення перевірки боржника та формування грошових вимог.

44. Сам по собі факт наявності у контролюючого органу передбачених Податковим кодексом України повноважень щодо проведення документальної позапланової перевірки боржника не свідчить про вирішення судом питання про його права чи обов`язки, оскільки такі повноваження існують незалежно від участі контролюючого органу у конкретній справі про банкрутство та не трансформують його автоматично в учасника відповідного судового провадження.

45. Отже, доводи скаржника фактично ґрунтуються на припущенні про можливість виникнення в майбутньому податкових вимог до боржника або встановлення за результатами потенційної перевірки інших обставин, пов`язаних із діяльністю боржника. Проте такий ймовірний інтерес не є тотожним безпосередньому вирішенню судом питання про права, інтереси чи обов`язки особи у розумінні ст.ст. 17, 254 ГПК України.

46. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у контролюючого органу права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 та правомірність закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

47. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/2504/22.

48. У зазначеній постанові судова палата для розгляду справ про банкрутство виходила з того, що контролюючий орган до закриття провадження у справі про банкрутство звертався до суду із відповідними клопотаннями, спрямованими на реалізацію повноважень щодо проведення перевірки боржника та формування грошових вимог, однак господарський суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні таких клопотань, одночасно завершив ліквідаційну процедуру та закрив провадження у справі.

49. На відміну від обставин справи №908/2504/22, у цій справі контролюючий орган не звертався до господарського суду із клопотаннями, спрямованими на реалізацію повноважень щодо проведення перевірки боржника або формування грошових вимог, не повідомляв про наявність обставин, які перешкоджають реалізації його повноважень, хоча був повідомлений про наявність справи про банкрутство боржника.

50. За таких обставин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/2504/22, сформовані за інших фактичних обставин та не спростовують правильності висновку господарського суду апеляційної інстанції про відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження ухвали у цій справі.

51. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постанові від 08.12.2022 у справі №904/4387/19, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд переглядав законність завершення ліквідаційної процедури по суті та оцінював повноту вчинених ліквідатором заходів, тоді як у справі, що переглядається, питання повноти ліквідаційної процедури не є предметом касаційного перегляду, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє виключно правильність висновку апеляційного суду про відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження.

52. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21), оскільки наведені у ній висновки стосуються правової природи субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, підстав та порядку її застосування, визначення розміру такої відповідальності та моменту виникнення права на звернення з відповідними вимогами. Натомість у цій справі питання покладення субсидіарної відповідальності не є предметом розгляду, а тому наведені скаржником висновки не регулюють спірні правовідносини.

53. За таких обставин наведені скаржником висновки Верховного Суду щодо прав та повноважень учасників провадження у справах про банкрутство не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

54. З урахуванням зазначеного, викладені доводи скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваної ухвали, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції та не можуть бути самостійною підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у справі, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

56. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

57. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі №904/5076/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков