Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №755/8876/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8876/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження № 12026100040001061 від 07.05.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

- останнім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2026 року за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 під час дії ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року, який в подальшому був неодноразово продовжений та діяв на день вчинення злочину, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість , на шлях виправлення не став та вчинив умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 17.03.2026 року приблизно о 18:46, тобто під час дії воєнного стану, ОСОБА_3 знаходився за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів 7, де помітив віскі «Johnie Walker Red Label» в кількості 12 пляшок по 1л., який розміщений на палетах з товаром поряд з рампою для вигрузки товару, що належить ТОВ «ФОРА». У цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь.

Реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, вважаючи, що діє таємно, приблизно о 18:47 взяв вказаний ящик з віскі «Johnie Walker Red Label» в кількості 12 пляшок по 1л., тим самим таємно викрав майно, що належить ТОВ «ФОРА» закупівельною вартістю 7590,00 грн.

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ФОРА» матеріального збитку на суму 7590,00 грн. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказане кримінальне правопорушення, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що 17.03.2026 року близько 18:47 він перебував за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів 7, та таємно викрав віскі «Johnie Walker Red Label» в кількості 12 пляшок по 1л., що належить ТОВ «ФОРА». Після чого, місце злочину покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними, вчинені під час дії воєнного стану в державі. У скоєному щиро каявся, бажає відшкодувати шкоду потерпілому, запевняв, що більше правопорушень вчиняти не буде, готовий понести покарання відповідно до законодавства України.

У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого. Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого. Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства. Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому суд враховує позицію ОП ВС, викладену у постанові № 722/594/22 від 15.01.2024 року, відповідно до якої за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому; готовий понести покарання відповідно до закону; дані про його особу, зокрема: молодий вік. проживає у м. Києві, під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; раніше судимий; думку сторони обвинувачення, зокрема прокурор просила призначити обвинуваченому покарання за інкриміноване діяння у виді позбавлення волі на строк 5 років, врахувавши покарання за попереднім вироком суду від 16.06.2026 року; думку сторони захисту - обвинувачений просив суворо не карати. Також суд враховує заяву представника потерпілого від 18.06.2026 року, в якій представник потерпілого просив застосувати до обвинуваченого покарання згідно чинного законодавства.

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_3 , є щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину повністю та висловив щирий жаль з приводу учинених протиправних дій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 під час та після вчинення злочинних дій. Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки його перевиховання та виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Підстав для застосування ст. 75, ст. 69, ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає. Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого злочину і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 вчинив вказане у вироку кримінальне правопорушення - 17.03.2026 року, тобто до ухвалення відносно нього останнього по часу вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2026 року, тому в даному кримінальному провадженні до нього слід застосувати вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно визначити покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При вирішенні питання щодо умов застосування положень ст. 70 чи 71 КК України суд враховує, що в постанові від 01 червня 2020 року в справі № 766/39/17 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи при визначенні остаточного покарання та правил на підставі яких воно має бути сформованим слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Приймаючи таке рішення без участі представника потерпілого, від якої є відповідна заява, в якій він не заперечував проти розгляду справи без його участі, суд виходить з засад ч. 5 ст. 28 КПК України, не допускаючи зайвого формалізму, оскільки кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався. Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України. Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2026 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання цим вироком законної сили.

У строк відбування покарання ОСОБА_3 за даним вироком зарахувати частково відбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2026 року з розрахунку день за день та строк відбування покарання за вказаним вироком суду до набрання вироком у цій справі законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази, а саме: - DVD-R диск - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1