Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №916/2484/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2484/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2484/25

за позовом Херсонської окружної прокуратури (54000, м. Миколаїв, Корабельний район, проспект Богоявленський, 314) в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області (73003, м. Херсон, проспект. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 26347681)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 178-з, код ЄДРПОУ 34988330)

про визнання недійним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники сторін:

Від прокуратури: Волкова Н.М. посвідчення

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Гонтаренко А.К. ордер

ВСТАНОВИВ:

Херсонська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” про визнання недійним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою від 30.06.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Херсонської окружної прокуратури було залишено без руху.

01.07.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №20755/25) від Херсонської окружної прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025р. провадження по справі №916/2484/25 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

23.10.2025р. за вх. №33520/25 до суду від Херсонської окружної прокуратури надійшли додаткові обґрунтування позовних вимог, відповідно до яких прокурор просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази. Судом відповідні додаткові обґрунтування позовних вимог були прийняті до розгляду. Разом з цим, викладене в обґрунтуваннях клопотання про долучення до матеріалів справи доказів було залишено без розгляду, оскільки відповідні докази подані з пропуском строку без клопотання про його поновлення.

17.12.2025р. за вх. №40502/25 до суду від Херсонської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, згідно якого останній просить суд поновити строк на подання доказів, пропущений з поважних та об`єктивних причин та долучити до матеріалів справи №916/2484/25 інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії листів Херсонської міської ради № 8-10320-11/12 від 03.10.2018, № 8-10544-11/12 від 09.10.2018, копія листа Міжрегіонального управління ум. Херсоні та АР Крим № 10-21-О 171-283/118-18 від 09.10.2018, копія листа ДП «Херсонгеоінформ» № 1/891 від 18.10.2018р.

Ухвалою суду від 26.01.2026р., яка в подальшому була залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026р. в задоволенні клопотання Херсонської окружної прокуратури про поновлення строку на подання доказів та залученні їх до матеріалів справи було відмовлено.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2026р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

08.08.2025р. за вх. №24878/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

03.10.2025р. за вх.№30744/25 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вказує що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, 09.06.2026р. за вх.№19987/26 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Позивач – Херсонська міська рада письмові пояснення щодо заявлених прокурором позовних вимог до суду не надала, проте представник позивача в судовому засіданні 19.05.2026р. надав усні пояснення, згідно яких позовні вимоги Херсонської окремної прокуратури підтримує в повному обсязі.

Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

За посиланнями прокурор, Херсонською окружною прокуратурою Херсонської області за результатами вивчення стану дотримання вимог законодавства виявлено порушення земельного законодавства під час передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером: 6510100000:01:001:1205, площею 0,9236 га за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 178-з.

Так, як вказує прокурор, відповідно до пункту 2 рішення Херсонської міської ради №1486 від 05.06.2018 передано Товариству з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” в оренду, строком на 5 (п`ять) років, земельну ділянку, площею 0,9236 га, із земель комунальної власності, за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 178-з, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення.

23.07.2018р. між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” було укладено договір оренди земельної ділянки, про що в Книги записів обліку договорів оренди земельних ділянок управлінням земельних відносин департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради вчинено запис №01180054.

Відповідно до п.1 договору, Орендодавець на підставі пункту 2 рішення міської ради від 05.06.2018р. №1486 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,9236 га, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, яка знаходиться у м. Херсоні, по вул. Перекопській, 178-з, із земель комунальної власності. Кадастровий номер земельної ділянки 6510100000:01:001:1205.

Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка, площею 0,9236 га – під будівлями та спорудами транспорту.

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать Орендарю на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 04.08.2017 (п.3 договору).

Згідно п. 8 договір укладено на 5 (п`ять) років та діє до 05 червня 2023 року. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У подальшому 08.07.2024 між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” було укладено додаткову угоду згідно якої, строк дії Договору поновлено на 1 (один) рік.

Відповідно до п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту. Цільове призначення земельної ділянки: категорія земель – землі промисловості , транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.16 договору).

Право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.07.2018, номер запису про інше речове право 27241365.

За посиланнями прокурора, за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 178-з знаходився об`єкт нерухомості, а саме: нежитлове приміщення будинок охорони загальною площею 11,3 кв.м. Даний об`єкт нерухомого майна належав на праві власності ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту, виданого ХДБТІ 10.07.2017 та рішення Дніпровського районного суду м. Херсон від 02.04.2010, у справі №2-1574/10.

У подальшому ОСОБА_1 , як зазначає прокурор, згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” від 12.07.2017р. став засновником даного товариства та вніс вказаний об`єкт нерухомості як майновий внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Влади-Мир Плюс».

Поряд з цим, як вказує прокурор, на момент передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” нерухомого майна – будинку охорони загальною площею 11,3 кв. м ОСОБА_1 не мав зареєстрованого права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля.

Таким чином, як вважає прокурор, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” не перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,9236 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, прокурор звертає увагу, що рішення Дніпровського районного суду м. Херсон у справі №2-1574/10 винесено 27.04.2010 та стосується прав і інтересів інших осіб, зокрема провадження у цій цивільній справі відкрито за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, Фонду комунального майна м. Херсона, ВАТ «Проектно-будівельної фірми» Херсонбуд» про визнання права власності на квартиру №12 у житловому будинку по вул. Чорноморська, 60, у м. Херсоні.

Як вказує прокурор Кондратенко В.В. не набував права власності на нежитлове приміщення, будинок охорони загальною площею 11,3 кв.м на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона у справі №2-1574/10.

За посиланнями прокурора, на підставі вищенаведеного рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21.03.2019р., залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 16.10.2019р. у справі №766/46/19 та постановою Верховного Суду від 05.08.2020р. у справі №766/46/19, задоволено позовну заяву – заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до Кондратенка В.В., Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС», державного реєстратора Херсонської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Гріциної О.Є. та встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” незаконно набуто право власності на об`єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення, будинок охорони, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим судом скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” на це майно.

Прокурор вказує, що земельна ділянка, на якій відсутнє належне товариству нерухоме майно, відповідно до ч.1 ст.116, ч.1 ст. 134 ЗК України, підлягає передачі в оренду виключно за результатами аукціону, та оскільки земельна ділянка площею 0,9236 га. по вул. Перекопська, 178-З у м. Херсоні підлягає продажу на конкурентних засадах, надання її у користування без конкурсу суперечить вимогам ст. ст. 120, 134, 135 Земельного кодексу України.

На переконання прокурора, Договір оренди земельної ділянки від 23.07.2018р. №01180054 укладено з порушенням вимог ст. ст. 116, 120, 124, 134 ЗК України, ст. 377 ЦК України, що є підставою визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Прокурор наголошує, що відповідно до положень статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 387, ст. ст. 120, 134, 135 ЗК України, Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 6510100000:01:001:1205, площею 0,9236 га за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 178-з, за вищенаведених підстав підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді в особі Херсонської міської ради, яка є власником та розпорядником земель комунальної власності.

Крім того прокурор звертає увагу, що листом від 09.04.2025р., останній звертався до Херсонської міської ради (Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району) щодо надання інформації про вжиті заходи щодо визнання Договору недійсним і повернення земельної ділянки у власність Херсонської територіальної громади. Проте, Херсонською міською військовою адміністрацією листом № 01-01-16/1558 від 17.04.2024р. повідомлено лише про те що вони ними не здійснювалась підготовка позовів до суду щодо розірвання договору оренди вказаної земельної ділянки та повернення її у власність Херсонської територіальної громади.

Таким чином, як зазначає прокурор, внаслідок бездіяльності органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, що виражається у нездійсненні належним чином контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території., виникла необхідність для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Херсонська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, предметом позову у даній справі є вимоги Херсонської окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” про визнати недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,9236 га, із земель комунальної власності, по вул. Перекопській, 178-з, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер земельної ділянки: 6510100000:01:001:1205, укладений між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС», зареєстрований 23.07.2018 за № 01180054 та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС» повернути Херсонській міській раді земельну ділянку комунальної власності, площею 0,9236 га, по вул. Перекопській,178-з, кадастровий номер: 6510100000:01:001:1205.

При цьому в обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує, що спірна земельна ділянка була передана відповідача без аукціону на підставі абз. 2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України. Поряд з цим за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 178-з знаходився об`єкт нерухомості, а саме: нежитлове приміщення будинок охорони загальною площею 11,3 кв.м. Даний об`єкт нерухомого майна належав на праві власності ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту, виданого ХДБТІ 10.07.2017 та рішення Дніпровського районного суду м. Херсон від 02.04.2010, у справі № 2-1574/10. ОСОБА_1 не набував права власності на нежитлове приміщення, будинок охорони загальною площею 11,3 кв. м на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона у справі №2-1574/10 і земельна ділянка, на якій відсутнє належне товариству нерухоме майно, відповідно до ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 134 ЗК України, підлягає передачі в оренду виключно за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні приписи містить стаття 1 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом та визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Також ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 05.06.2018р. Херсонською міською радою було прийнято рішення №1486 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок». Пунктом 2 відповідного рішення вирішено: «передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС» в оренду, строком на 5 (п`ять) років, земельну ділянку, площею 0,9236 га, із земель комунальної власності, за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 178-з, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення».

23.07.2018р. між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС» було укладено договір оренди земельної ділянки, про що в Книги записів обліку договорів оренди земельних ділянок управлінням земельних відносин департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради вчинено запис №01180054.

Відповідно до п.1 договору, Орендодавець на підставі пункту 2 рішення міської ради від 05.06.2018р. №1486 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,9236 га, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, яка знаходиться у м. Херсоні, по вул. Перекопській, 178-з, із земель комунальної власності. Кадастровий номер земельної ділянки 6510100000:01:001:1205.

Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка, площею 0,9236 га – під будівлями та спорудами транспорту.

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать Орендарю на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 04.08.2017 (п.3 договору).

Відповідно до п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту. Цільове призначення земельної ділянки: категорія земель – землі промисловості , транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.16 договору).

Право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.07.2018, номер запису про інше речове право 27241365.

Відповідно до вимог 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Звертаючись з відповідним позовом до суду прокурор вказує, що підставою для отримання в оренду спірної земельної ділянки на позаконкурсній основі слугував той факт, що на відповідній земельній ділянці знаходилось нежитлове приміщення будинок охорони загальною площею 11,3 кв.м. яке належало відповідачу, за наслідками внесення Кондратенко В.В. відповідного об`єкту до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Влади-Мир Плюс», який в сою чергу перебував на праві власності у Кондратенко В.В. на підставі технічного паспорту, виданого ХДБТІ 10.07.2017 та рішення Дніпровського районного суду м. Херсон від 02.04.2010, у справі №2-1574/10.

Проте, прокурор вказує що Кондратенко В.В. не набував права власності на нежитлове приміщення, будинок охорони загальною площею 11,3 кв.м на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона у справі №2-1574/10, оскільки відповідного рішення не існувало та на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21.03.2019р., залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 16.10.2019р. у справі №766/46/19 та постановою Верховного Суду від 05.08.2020р. у справі №766/46/19, задоволено позовну заяву – заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до Кондратенка В.В., Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС», державного реєстратора Херсонської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Гріциної О.Є. та встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Влади-Мир» Плюс» незаконно набуто право власності на об`єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення, будинок охорони, розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська,178-з, у зв`язку із чим судом скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Влади-Мир» Плюс» на це майно.

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, окрім нежитлового приміщення, будинку охорони загальною площею 11,3 кв.м. на відповідній земельній ділянці розташований інший об`єкт, а саме «причальна стінка №1». Відповідно до технічного паспорту виданого ТОВ «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС» «причальна стінка №1» характеризується як капітальна споруда з бетону та металу, готовність 55%.

Відповідно до положень статті 1 Водного кодексу України, причальна стінка відноситься до гідротехнічної споруди. Водночас, з огляду на положення ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення», національного класифікатора будівель і споруд (НК 018:2023) та Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, причальні споруди (причали) та берегоукріплювальні споруди належать до категорії гідротехнічних/портових споруд і за своїм функціональним призначенням відносяться до споруд річкового (водного) транспорту.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 рішення 05.06.2018р. Херсонською міською радою №1486 вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС» в оренду, строком на 5 (п`ять) років, земельну ділянку, площею 0,9236 га, із земель комунальної власності, за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 178-з, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення.

Умовами договору оренди від 23.07.2018 року, а саме пунктами 1, 15, 16 передбачено, що мета та категорія дублюються: «для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту», категорія земель – «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення».

Відповідно до Акту про передачу та приймання земельної ділянки в натурі від 23.07.2018року Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС`як Орендарю передано земельну ділянку яка знаходиться у м. Херсоні, по вул. Перекопській, 178-з, площею 0,9236га для розміщення для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту», категорія земель – «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення.

Крім того, в акті перенесення в натуру меж земельної ділянки від 18.06.2018 року зазначено, що «виконано відведення в натурі меж земельної ділянки (кад.№6510100000:01:001:1205) площею 0,9236 га передої в оренду строком на 5 років для розміщення та експлуатації річкового транспорту…» .

Також, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, кадастрового плану та витягу з ДЗК спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого, призначення, цільове призначення визначено як « 12.03 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд зазначав, що стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Отже наведені вище обставина в сукупності свідчить що спірна земельна ділянка передавалась саме для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення), а не в зв`язку з наявністю на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності відповідача.

При цьому, наявне в матеріалах справи Повідомленням ХС 061181030520 від 13.04.2018 року про початок виконання будівельних робіт з її реконструкції, в якому серед іншого вказано й протяжність такої причальної стіни – 154 пог. м. підтверджує мету відповідача задля отримання відповідної земельної ділянки в оренди.

Абзацом 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України визначає, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у раз будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Тобто, фабула статті передбачає відсутність підстав для набуття права користування земельною ділянкою на конкурентних засадах у разі будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

В даному випадку земельна ділянка раз була передача для будівництва, обслуговування об`єктів транспортної інфраструктури, що обґрунтовано дає підстави у відповідача набути право оренди на підставі абз. 13 ч. 2 ст. 134 ЗК України.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин, передача земельної ділянки саме для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту розташування на спірній земельній ділянці об`єкту транспортної інфраструктури (причальної стінки1», зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 13 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, та виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки, що спростовує помилкові доводи прокурора про протилежне.

Щодо посилань прокурора на судові рішення у справі № 766/46/19 як на доказ незаконності передачі земельної ділянки суд зазначає, що у відповідній справі суди досліджували виключно обставини набуття права власності на будинок охорони і дійшли висновку про фіктивність рішення суду, що стало підставою для реєстрації. Проте, у відповідних рішеннях жодної правової оцінки існуванню, законності чи статусу причальної стінки не надавалося.

Недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом недійсним оспорюваного правочину необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Так, з аналізу матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається, що Договір оренди земельної ділянки від 23.07.2018р. було укладено між Херсонською міською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС» відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки площею 0,9236 га, із земель комунальної власності, по вул. Перекопській, 178-з, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер земельної ділянки: 6510100000:01:001:1205, укладений між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС», зареєстрований 23.07.2018 за № 01180054 недійсним. У зв`язку із чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Поряд з цим, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору оренди землі від 23.07.2018, укладеного між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИ-МИР ПЛЮС», зареєстрований за № 01180054, щодо земельної ділянки площею 0,9236 га з кадастровим номером 6510100000:01:001:1205 яка знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Перекопській, 178-з, відсутні підстави для зобов`язання відповідача повернути Херсонській міській раді земельну ділянку. У зв`язку із чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про сплив позовної давності, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було встановлено карантин з 12.03.2020, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінили карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Надалі відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, на момент звернення прокурора до суду з даним позовом позовну давність не пропущено.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання прокурора не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Херсонської окружної прокуратури в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову Херсонської окружної прокуратури (54000, м. Миколаїв, Корабельний район, проспект Богоявленський, 314) в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області (73003, м. Херсон, проспект. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 26347681) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАДИ-МИР ПЛЮС” (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 178-з, код ЄДРПОУ 34988330) -відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Херсонську обласну прокуратуру (м. Херсон, вул. Михайлівська, 33).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 червня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна