Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №135/1017/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1017/26

Провадження № 3/135/337/26

ПОСТАНОВА

іменем України

19.06.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2026 року о 21 год 30 хв ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці - поблизу автозаправки в місті Ладижин Гайсинського району Вінницької області, вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейських, а саме виражався нецензурною лайкою на адресу поліцейських, намагався вчинити бійку, на неодноразові зауваження поліцейських не реагував.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відомості про поважні причини його неявки відсутні, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах Бондаренко та інші проти України» (заява № 42664/21), справа «Волохи проти України» (заява № 23543/02), згідно з якою особа, яка бере участь у судовому провадженні, зобов`язана сумлінно реалізовувати свої процесуальні права, виявляти належну зацікавленість у перебігу справи та виконувати свої процесуальні обов`язки.

Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення реалізації принципу розумного строку розгляду справи відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Норми закону, що підлягають застосуванню

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного визначення адміністративного правопорушення, закріпленого у статті 9 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення в її діях сукупності обов`язкових ознак складу проступку: об`єкта посягання, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони, які у своїй єдності характеризують протиправність і винність поведінки та її спрямованість на посягання на охоронювані законом блага.

Із наведених норм випливає, що оцінці підлягає як кожний доказ окремо, так і сукупність зібраних доказів, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність, допустимість, достовірність і достатність фактичних даних, які ними встановлюються та мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки.

Об`єктивна сторона правопорушення у даному випадку виражається у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків.

Зі змісту статті 185 КУпАП, а також відповідно до правових висновків, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на правоохоронців», злісною непокорою вважається: неодноразова, демонстративна, наполеглива відмова особи виконати законну вимогу або розпорядження працівника поліції; поведінка, що має зухвалий, зневажливий характер, супроводжується агресією, викриками, фізичним чи вербальним опором; усвідомлений намір протистояти правоохоронцеві, а не проста пасивна бездіяльність.

У даному випадку дії ОСОБА_1 були не лише вербальними, а й поведінковими, тобто виявлялися не лише у словесному ігноруванні вимог поліцейських, але й у непокорі у формі активної дії — агресивній поведінці, спробі фізичного конфлікту.

Судом встановлено наявність у діях ОСОБА_1 всіх чотирьох обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення: об`єкт — публічні інтереси, зокрема встановлений порядок діяльності органів охорони правопорядку; об`єктивна сторона — активна форма поведінки: демонстративне невиконання вимог поліції, виражене словесно та через дії; суб`єкт — фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку ( ОСОБА_1 — повнолітній); суб`єктивна сторона — вина у формі прямого умислу, що підтверджується його послідовною, агресивною поведінкою і свідомим невиконанням вимог.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується сукупністю письмових доказів, досліджених у судовому засіданні, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 146412 від 10 червня 2026 року, складений уповноваженим працівником поліції відповідно до вимог статті 256 КУпАП, у якому зафіксовано дату, час і місце події, а також викладено суть інкримінованих ОСОБА_1 дій;

- протокол серії АА № 187806 від 10.06.2026 про адміністративне затримання ОСОБА_1 , що вказує на те, що дії останнього змусили поліцейського застосувати для припинення адміністративних правопорушень, виключний захід забезпечення у виді тимчасового обмеження волі.

Зазначені документи складені в установленій законом формі, містять узгоджені відомості щодо часу, місця, учасників події та характеру дій, не містять істотних внутрішніх суперечностей, а їхнє походження не викликає у суду сумнівів; будь?яких даних про одержання цих доказів з порушенням вимог КУпАП матеріали справи не містять. Разом з тим матеріали провадження не містять жодних інших доказів, які б спростовували викладені обставини, суперечили протоколу або свідчили про обставини, що виключають адміністративну відповідальність.

Суд, керуючись статтею 252 КУпАП, здійснив оцінку кожного доказу окремо та всієї сукупності доказів у їх взаємозв`язку і дійшов висновку, що вони є належними (стосуються обставин, які підлягають з`ясуванню у справі), допустимими (одержаними компетентними органами в порядку, передбаченому законом), достовірними (не містять ознак фальсифікації) та достатніми для встановлення події правопорушення і причетності до нього ОСОБА_1 .

За таких обставин суд установив, що 10 червня 2026 року ОСОБА_1 умисно вчинив дії, які виразилися в злісній непокорі законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП. Вказані дії ОСОБА_1 є суспільно небезпечними, спрямованими на підрив авторитету органів охорони правопорядку, свідчать про зневажливе ставлення до вимог закону і не можуть залишитися без юридичної оцінки.

Призначення адміністративного стягнення

При вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд виходить із вимог ст. 33 КУпАП, відповідно до якої при накладенні стягнення враховуються: характер вчинених правопорушень; обставини їх вчинення; особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан; обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги санкцію статті 185 КУпАП, яка передбачає, зокрема, накладення штрафу в межах від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд доходить висновку, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є необхідним, співмірним та достатнім заходом впливу для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових адміністративних правопорушень. Застосування більш суворих стягнень, передбачених статтею 185 КУпАП (громадські або виправні роботи, адміністративний арешт), суд вважає недоцільним з огляду на відсутність негативних характеристик та зафіксованих епізодів його притягнення до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень.

Судовий збір

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір у фіксованому розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням установленого на відповідний період прожиткового мінімуму становить 665 грн 60 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Враховуючи викладене, а також керуючись статтями 33, 36, 40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 136 (сто тридцять шість) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя