Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №135/1015/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1015/26

Провадження № 3/135/335/26

ПОСТАНОВА

іменем України

19.06.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його законного представника ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2026 о 18 год 30 хв в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області на вулиці Слобода неповнолітній водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Ford Escort», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.

Своїми діями неповнолітній ОСОБА_2 порушив пункт п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України (далі ПДР), тобто вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_2 в присутності свого законного представника – матері ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, підтвердив факт керування транспортним засобом за вказаних в протоколі обставин. Вказав, що під час зупинки працівниками поліції автомобіля під його керуванням, він на їх вимогу не пред`явив посвідчення водія, оскільки в нього його не має. Він усвідомлює, що за відсутності посвідчення водія відповідної категорії закон забороняє йому керувати транспортними засобами та встановлює адміністративну відповідальність за порушення вказаного обмеження. Водночас щиро розкаявся, просив суворо не карати. Вказав, що має достатній матеріальний стан, а тому спроможний оплатити штраф у разі притягнення його судом до такої міри відповідальності, а також судовий збір.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 вказала, що до процедури оформлення працівниками поліції адміністративних матеріалів відносно її сина та законності притягнення до адміністративної відповідальності в цілому, будь-яких претензій не має. Просила суворо не карати її сина.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його законного представника, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини другої статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_2 в присутності свого законного представника – матері ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнав. Окрім того його винуватість у вчиненому правопорушенні за наведених вище обставин безспірно підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.

Зокрема, у справі міститься протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692196 від 13.06.2026, складений уповноваженою службовою особою відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Зі змістом протоколу неповнолітній ОСОБА_2 був ознайомлений, про що свідчить їхній особистий підпис. В графі пояснення зазначив: «визнаю, керував транспортним засобом без права керування».

Факти керування транспортним засобом - автомобілем марки «Ford Escort», державний номерний знак НОМЕР_1 та відсутність у нього посвідчення водія відповідної категорії неповнолітній ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив.

Відповідно до положень статті 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух»).

Відповідно до положень пунктів 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному; водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 1.9 ПДР України, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.1«а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно частини 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Як встановлено, неповнолітній ОСОБА_2 керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії.

Також суд відмічає, що під час розгляду провадження в суді, законні інтереси неповнолітнього були представлені його законним представником –матір`ю, що відповідає міжнародним засадам, на яких ґрунтується розгляд провадження щодо неповнолітніх, у тому числі щодо забезпечення ефективного захисту їхніх інтересів.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

За таких обставин, вважаю доведеним те, що неповнолітній ОСОБА_2 будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом, керував транспортним засобом, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність неповнолітнього ОСОБА_2 є щире розкаяння винного та вчинення правопорушення неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують відповідальність неповнолітнього ОСОБА_2 , не встановлено.

Враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд не знаходить підстав для застосування до неповнолітнього ОСОБА_2 заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП, а тому вважає, що він підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до санкції частини 2 статті 126 КУпАП, за вчинення вказаного правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність накладення на неповнолітнього ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП. Призначення саме такого виду стягнення є необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі дотримання законів України, а також для запобігання вчиненню нових правопорушень.

У порядку, визначеному статтею 40-1 КУпАП та пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 становить 665 грн 60 коп.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 283, 284 КУпАП України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Роз`яснити неповнолітньому ОСОБА_2 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя