Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №135/889/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/889/26

Провадження № 3/135/309/26

ПОСТАНОВА

іменем України

18.06.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника Рябоконя В.О., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працює,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2026 інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітаном поліції Брудницьким Я.В. було складено протокол серії ВБА № 146321 про те, що 22.05.2026 о 00 год 19 хв ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила відносно свого колишнього співмешканця ОСОБА_2 домашнє насильство в сім`ї, а саме висловлювалася в його адресу нецензурною лайкою, що було кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Окрім того, 22.05.2026 інспектором СРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітаном поліції Брудницьким Я.В. було складено протокол серії ВБА № 146360 про те, що 22.05.2026 о 00 год 19 хв ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила відносно свого колишнього співмешканця ОСОБА_2 домашнє насильство в сім`ї в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме голосно кричала, висловлювалася нецензурною лайкою, що було кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи, що зазначені вище адміністративні матеріали складені відносно однієї і тієї ж особи та вони розглядаються одночасно суддею Ладижинського міського суду Вінницької області, з метою сприяння більш повному та об`єктивному їх розгляду, вони були об`єднані в одне провадження з присвоєнням об`єднаній справі єдиного унікального номеру 135/889/26.

Адвокат Рябоконь В.О., діючи в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , подав клопотання у якому просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно його підзахисної за частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування клопотання захисник зазначив, що зі змісту протоколів не видно, і про це в них не зазначено, яку шкоду заподіяло чи могло заподіяти застосоване порушником щодо потерпілої психологічне насильство, викликало чи ні воно у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, тобто не визначена об`єктивна сторона складу інкримінованого порушнику правопорушення, що свідчить про її відсутність та відсутність складу правопорушення взагалі.

Окрім того, звертає увагу, що у протоколах вказано, що ОСОБА_1 нецензурно виражалася до свого колишнього співмешканця ОСОБА_2 . Водночас, залишається незрозумілим чому визнано потерпілою доньку ОСОБА_4 , оскільки нецензурно виражалася саме до ОСОБА_2 , а донька була лише поряд. Умислу вчиняти правопорушення відносно малолітньої дитини не було, адже у своїх поясненнях чітко вказано, що захищалася від співмешканця. Також відсутні докази того чи звертався потерпілий та потерпіла за медичною допомогою до лікаря або отримувала таку допомогу в інших формах. Більше того у ОСОБА_1 відсутня значна перевага сил (фізичних, психологічних) відносно колишнього співмешканця. Вважає, що потерпілою особою у даній події є саме ОСОБА_1 , оскільки у поясненнях як її та свідка чітко видно, що чоловік кидав на підлогу жінку, тягав її за волосся і такі дії відбувалися кілька разів у квартирі за вечір.

Резюмуючи викладене захисник виснує про відсутність доказів, які б безперечно підтверджували факт вчинення інкримінованих його підзахисній дій, яких ініціатором складення протоколів не надано. Водночас вказує, що протоколи складено без додержання вимог, які зазначені в статті 256 КУпАП та всупереч їх вимогам.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала. Вказала, що за вказаних в протоколах обставин, між нею та колишнім співмешканцем ОСОБА_2 стався конфлікт, під час якого останній кидав її на підлогу, тягав за волосся, що повторювалося кілька разів за вечір, а тому в даній ситуації саме себе вважає потерпілою особою, якій спричинено насильство психологічного та фізичного характеру з боку колишнього співмешканця. Підтримала клопотання свого захисника та просила провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї за частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Захисник Рябокінь В.О. повністю підтримав позицію своєї підзахисної та подане ним раніше клопотання про закриття провадження у справі.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з`явився, хоча був належним чином (шляхом здійснення дзвінків на його мобільний номер, зазначений в особистих письмових поясненнях - складено відповідну телефонограму) повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відомості про поважні причини його неявки відсутні, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах Бондаренко та інші проти України» (заява № 42664/21), справа «Волохи проти України» (заява № 23543/02), згідно з якою особа, яка бере участь у судовому провадженні, зобов`язана сумлінно реалізовувати свої процесуальні права, виявляти належну зацікавленість у перебігу справи та виконувати свої процесуальні обов`язки.

Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення реалізації принципу розумного строку розгляду справи відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілого.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисника Рябоконя В.О., суд приходить до наступних висновків.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, він повинен бути оформлений належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного встановлення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення.

З огляду на це, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 278 КУпАП покладено обов`язок встановити правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.

З протоколу серії ВБА № 146321 від 23.05.2026 видно, що ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, а саме те, що остання 22.05.2026, перебуваючи за місцем свого проживання, вчинила відносно свого колишнього співмешканця ОСОБА_2 домашнє насильство в сім`ї, а саме висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою, тобто у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суд зауважує, що стаття 173-2 КУпАП застосовується у редакції, яка набрала чинності 19 грудня 2024 року відповідно до Закону України № 3733-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Зазначеним законом з диспозиції норми виключено попереднє формулювання «внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода» та замінено на «внаслідок чого була завдана шкода». Це законодавче уточнення означає, що фактичне настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого є обов`язковою умовою для визнання наявності складу правопорушення, а не лише потенційна можливість її заподіяння. Отже, законодавець посилив матеріальний характер об`єктивної сторони правопорушення та виключив можливість притягнення особи до відповідальності лише на підставі формальної фіксації дій без доведення реальних наслідків.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька – то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій відносно особи, щодо якої вони були спричинені.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, наявне тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Отже, самі по собі дії не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Тільки у тому випадку, коли вони завдали шкоди психічному чи фізичному здоров`ю особи, зазначені дії становлять об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

З протоколу серії ВБА № 146321 від 23.05.2026 видно, що працівниками поліції не зазначені наслідки, настання яких є обов`язковою умовою згідно з диспозицією статті 173-2 КУпАП. Зокрема, протокол не містить відомостей про те: чи викликали дії ОСОБА_1 у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку або безпеку третіх осіб; чи спричинили вони у нього емоційну невпевненість або нездатність захистити себе; чи завдано шкоди його психічному здоров`ю; чи звертався він за медичною або психологічною допомогою; яким є його суб`єктивне сприйняття описаних дій та реакція на них. Відсутність цих відомостей свідчить про те, що органом, уповноваженим на складання протоколу, не виконано обов`язок, покладений на нього ст. 252 КУпАП, щодо збирання доказів, необхідних для встановлення всіх елементів складу правопорушення.

Суд також враховує, що потерпілий ОСОБА_2 не з`явився у судове засідання та не надав суду жодних пояснень щодо характеру і наслідків дій ОСОБА_1 стосовно нього. За відсутності показань потерпілого про те, яку суб`єктивну реакцію – страх, психологічну шкоду, відчуття небезпеки чи нездатність захистити себе – спричинили у нього інкриміновані ОСОБА_1 дії, суд позбавлений можливості дійти висновку, що зазначені дії утворюють психологічне насильство в розумінні закону.

Суд також враховує пояснення ОСОБА_1 та показання свідка ОСОБА_5 , зі змісту яких вбачається, що в ту ніч ОСОБА_2 кидав ОСОБА_1 на підлогу та тягав за волосся, і такі дії повторювалися кілька разів за вечір. Зазначені обставини органом, що склав протокол, не спростовані та не заперечені жодними іншими матеріалами справи. Взаємний та ситуативний характер конфлікту, у поєднанні з повною відсутністю у справі доказів щодо наслідків для психічного здоров`я потерпілого, унеможливлює встановлення вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

Щодо подій, які викладені в протоколі серії ВБА № 146360, який складено 22.05.2026, то вони за місцем, часом та учасниками є аналогічними події, викладеній у протоколі серії ВБА № 146321 від 23.05.2026 (вчинення домашнього насильства відносно колишнього співмешканця), та якій надана правова оцінка.

Окрім того, у вказаному протоколі поліцейський, зазначивши, що вчинення домашнього насильства відносно колишнього співмешканця відбувалося в присутності малолітньої дитини, кваліфікував вказані дії ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП.

Суд звертає увагу, що він розглядає справу в межах складеного протоколу, а тому важливим є зміст цього документа, зокрема, викладення обставин вчиненого правопорушення, оскільки суд уповноважений розглядати справу виключно в межах пред`явленого особі обвинувачення.

Водночас сама присутність малолітньої дитини під час вчинення домашнього насильства не утворює складу зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки для кваліфікації дій особи за частиною 2 статті 173-2 КУпАП домашнє насильство має бути вчинено порушником безпосередньо стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Суд зауважує, що зазначене розмежування є принциповим і прямо випливає із системного тлумачення норм КУпАП у редакції Закону № 3733-IX. Частина 2 статті 173-2 КУпАП встановлює підвищену відповідальність виключно за «діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи». Тобто кваліфікуючою ознакою є спрямованість насильницьких дій безпосередньо проти дитини як їх адресата. Натомість ситуація, коли дитина лише перебуває поряд під час конфлікту між дорослими, врегульована окремо: відповідно до частини 4 статті 269 КУпАП (у редакції Закону № 3733-IX), якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП, вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим – незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням – і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди. Отже, законодавець свідомо розмежував два різних правових наслідки присутності дитини: набуття нею процесуального статусу потерпілого (ст. 269 КУпАП) і кваліфікуючу ознаку складу правопорушення (ч. 2 ст. 173-2 КУпАП). Ці два механізми є самостійними і не можуть взаємозамінюватися. Відтак, кваліфікація дій ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП лише на тій підставі, що малолітня донька перебувала у квартирі під час конфлікту між дорослими, є юридично помилковою.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, якої визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Водночас суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на зазначене, обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 8.07.2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів статті 62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь, зважаючи на те, що вину ОСОБА_1 у скоєнні правопорушень передбачених частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП не доведено, суд вважає необхідним провадження у даній справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, тобто за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 256, 268, 278 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВБА № 146360 від 22.05.2026 та серії ВБА № 146321 від 23.05.2026 - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Суддя