Рішення від 06 листопада 2025 р. у справі №752/23643/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/23643/24

Провадження №2/752/1505/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гулян Я.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_9.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, Орган опіки та піклування в особі Олександрійської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, припинення стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гулян Яніна Вікторівна в інтересах ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, Орган опіки та піклування в особі Олександрійської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, припинення стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є відповідач ОСОБА_2 . Також він та відповідач є батьками їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони припинили спільне проживання в 2017 року, внаслідок чого їх діти залишилися проживати разом із відповідачем, а він приймав участь у їх вихованні та утриманні. З початком повномасштабного вторгнення він вивіз їх дітей за кордон, де вони проживали разом із бабою у Польщі. За бажанням дітей у травні 2023 року він привіз дітей до відповідача у м. Київ, де вони спільно проживали. В подальшому він забрав дітей проживати з ним у м. Олександрія, через їх конфліктні ситуації з відповідачем. Згодом відповідач забрала їх доньку проживати спільно з нею у м. Київ. Їх донька постійно пропускала навчання у школі, внаслідок чого відповідач не змогла забезпечити належний батьківський нагляд та контроль за донькою. Крім того, на підставі постанови суду від 17.06.2024 у справі №752/12468/24 відповідач була притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Через неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків з серпня 2024 року їх донька переїхала проживати до позивача, у зв`язку з чим він здійснює її виховання та утримання. Наразі він звернувся до служби у справах дітей із заявою про визначення місця проживання їх дитини разом із позивачем. Відповідач участі у вихованні та утриманні їх дитини не приймає. Отже, позивач здійснює факт самостійного виховання та утримання його доньки ОСОБА_3 з серпня 2024 року по даний час. На думку позивача, відповідач самоусунилася від виховання та утримання їх доньки. Водночас він вважає недоцільним позбавлення батьківських прав відповідача відносно їх доньки, внаслідок завдання травми для дитини. Він не чинив ніяких перешкод відповідачу в спілкуванні, вихованні їх дитини. Позивач вважає, що встановлення вказаного факту надасть йому можливість користуватися соціальними пільгами, у тому числі оформити відстрочку від мобілізації, щоб їх дитина не залишилась без батьківського піклування. Крім того, він вважає, що підлягають припиненню аліментні зобов`язання, за якими він є боржником на підставі судового наказу від 17.01.2024 у справі №752/208/24. Вказаний судовий наказ відповідачем не був пред`явлений до примусового виконання, оскільки він добровільно сплачував аліменти на утриманні їх доньки в період проживання з відповідачем. Позивач вважає, що продовження стягнення аліментів на користь відповідача на утримання їх доньки є безпідставним та суперечить інтересам їх дитини, враховуючи факт зміни місця проживання дитини, внаслідок чого підлягає припиненню вказане стягнення.

Позивач просив встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем його доньки ОСОБА_3 , починаючи з серпня 2024 року; припинити стягнення аліментів з нього на користь відповідача на утримання їх доньки та визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ від 17.01.2024 у справі №752/208/24.

12.02.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.

19.06.2025 судом постановлена ухвала про залучення третьої особи.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог через необґрунтованість.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначила, що вона спільно проживала із позивачем до 2017 року. Вони мають спільних дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які постійно проживали разом із нею. Через повномасштабне вторгнення було прийняте рішення щодо вивезення їх дітей за кордон у безпечне місце, де вони проживали разом із її матір`ю - бабусею дітей. Після повернення дітей із-за кордону вони проживали разом із батьком. Наразі їх донька продовжує проживати із батьком. Вона спілкується, виховує та бере участь в утриманні їх доньки. Під час перебування доньки у м. Київ відповідач здійснила оплату послуг стоматолога для їх доньки. На думку відповідача, з підстав та предмету спору вказаного у позові не вбачається спір, який можна вирішити між ними в судовому порядку. Обставини, викладені позивачем у позові, є підтвердженням спільного проживання позивача разом із батьком, але водночас не свідчать про його самостійне виховання їх доньки та її утримання. Відповідач, не проживаючи разом із їх донькою, підтримує відносини із донькою, спілкується з нею щоденно та бере участь в її утриманні. На її думку, враховуючи вік її доньки, матір вкрай необхідна у житті дитини, оскільки вона приймає безпосередню участь у вихованні та утриманні. Відповідач вважає, що неможливо встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, тільки на підставі того, що дитина проживає постійно з батьком. Відповідач зазначила, що не підлягає задоволенню вимога позову щодо визнання відповідного судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягнення аліментів з позивача на користь позивача не відбувається. Отже, відповідач вважає, що права та інтереси позивача не порушуються.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити у повному обсязі, а відповідач та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 02.08.2019 №7620.

Згідно з копією довідки від 18.10.2024 №109 ОСОБА_1 мешкає за вказаною адресою та має склад сім`ї: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 13.06.2023 серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено у копії свідоцтва про народження від 06.03.2007 серія НОМЕР_2 .

Відповідно до копії характеристики від 17.10.2024 №142, від 08.04.2025 №71 ОСОБА_6 є здобувачем освіти у 8-в класі у Ліцеї інформаційних технологій Олександрійської міської ради Кіровоградської області з 02.09.2024. У вказаній характеристиці зазначено, що психологічно її родиною є батько, а до її матері має нейтральне відношення. Дитина не розглядає ймовірність проживання чи спілкування із матір`ю, оскільки тривалий час матір не спілкується з нею. Матір дитини жодного разу не відвідувала заклад освіти та не підтримує зв`язку із класним керівником. Батько дитини займається виховання дитини, стежить за її успішністю, побутовими умовами, харчуванням, одягом, у тому числі підтримує зв`язок із класним керівником.

На підставі копії постанови суду від 17.06.2024 у справі №752/12468/24 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладений штраф на неї у розмірі 850 грн. Як зазначено у вказаній постанові, відповідно до протоколу по адміністративне правопорушення 01.06.2024 ОСОБА_2 ухилилась від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, які виражалися у тому, що її донька залишилась без батьківської опіки, піклування, та порізала собі руку, наміру самогубства не було.

Водночас у вказаній постанові суду зазначено, що ОСОБА_2 у судовому засіданні не визнала свою вину, оскільки вона самостійно виховує її доньку, а батько дитини не докладає зусиль у вихованні дитини. Її донька завдала собі подряпини лезом, коли зачинилась у ванній кімнаті, а поліцію викликав батько дитини, який проживає окремо.

У копії повідомлення КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Олександрія» Олександрійської міської ради від 22.10.2024 №614/2/18/01-12-3 зазначено, що ОСОБА_1 , як батько дитини ОСОБА_6 , звертався 28.08.2024 до лікаря-педіатра для проведення профілактичного огляду в школу та 07.10.2024 з приводу хвороби. Водночас зазначено, що матір ОСОБА_2 не зверталася до лікаря та не була присутньою на профілактичному огляді.

Відповідно до копії довідки від 30.10.2024 №21 ОСОБА_1 за період з січня по жовтень 2024 року отримав загальну суму доходу у розмірі 138000 грн.

На підставі копії судового наказу від 10.01.2024 у справі №752/208/24 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки його доходу, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.12.2023 і до повноліття дитини.

Відповідно до копії акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_6 від 17.10.2024 встановлено, що проведено умови проживання заявника ОСОБА_1 з метою визначення місця проживання дитини разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Під час вказаного обстеження встановлено, що родина проживає у приватному 2-поверховому будинку із загальною площею 105 кв.м, для дитини створена власна кімната, в якій забезпечені необхідні умови для навчання та проживання. Також з`ясовано, що мати дитини підтримує зв`язок з донькою, цікавиться її успіхами, навчанням. Рішення про визначення місця проживання дитини було прийнято батьком спільно із матір`ю дитини через її неспроможність виховувати доньку.

Відповідно до копії виписки з ЄДРПОУ від 16.08.2024 №230897286036 та копією витягу з реєстру платників податків № НОМЕР_3 від 28.02.2025 ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність з 15.08.2024.

Відповідно до копії квитанції від 10.02.2025 та копії чеку ОСОБА_2 здійснила переказ коштів у сумі 3540 грн за надання стоматологічних послуг.

Відповідно до копії квитків від 06.04.2025 та 29.03.2025 були оформлені дитячі квитки на ім`я ОСОБА_7 щодо здійснення проїзду з м. Олександрія до м. Київ та у зворотному шляху.

Згідно з копією виписки руху по кратці на ім`я ОСОБА_2 від 21.04.2025 у період з 27.02.2025 по 21.04.2025 відбувалися перерахування коштів від ОСОБА_8 та здійснення оплати за товари та послуги.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 09.09.2025 №353/9/10/5, складеного Олександрійською міською радою, комісія не вбачає можливості однозначно підтвердити чи спростувати заявлений факт, утримання неповнолітньої ОСОБА_6 батьком ОСОБА_1 , виходячи із рівності прав та обов`язків батька і матері щодо їх доньки.

У вказаному висновку зазначено, що батько та матір дитини підтверджують свою залученість у вихованні та забезпеченні потреб їх дитини. Водночас матір дитини заперечувала проти встановлення факту самостійного утримання дитини разом із батьком, оскільки вона приймає участь у вихованні та утриманні дитини, а наразі вважає за доцільне проживання дитини у м. Олександрія, враховуючи більш безпечніший регіон.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком, припинення стягнення аліментів з батька та визнання судового наказу про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню. Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що згідно з висновком органу опіки та піклування відсутні підстави для однозначного підтвердження чи спростування заявленого факту, утримання неповнолітньої ОСОБА_6 її батьком ОСОБА_1 , виходячи із рівності прав та обов`язків батька і матері щодо їх доньки.

У вказаному висновку також органом опіки та піклування зазначено, що батько та матір дитини ОСОБА_6 підтверджують їх залученість у вихованні та забезпеченні потреб їх доньки. Водночас матір дитини заперечувала проти встановлення факту самостійного утримання дитини разом із батьком, оскільки вона приймає участь у вихованні та утриманні дитини, а наразі вважає за доцільне проживання їх дитини у м. Олександрія, враховуючи більш безпечніший регіон.

У судовому засіданні позивач та відповідач підтвердили факт проживання їх дитини у м. Олександрія разом із батьком, враховуючи обставини безпеки через воєнний стан та обстріли. Тобто сторони, визначили місце проживання їх дитини з батьком за їх взаємною згодою.

Відтак, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.

Суд зазначає, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Фактично у даному випадку спір щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, ініційований батьком дитини, з яким дитина, з його позову і долучених до нього документів, і так фактично проживає, і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання. Крім того, як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем вказана мета звернення до суду - можливість користуватися соціальними пільгами, у тому числі оформити відстрочку від мобілізації, щоб їх дитина не залишилась без батьківського піклування.

Після звернення батька дитини до суду з позовом встановлення факту самостійного виховання дитини батьком відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з нею, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею, як матір`ю, суду не надала. Разом з тим, у судовому засіданні та відзиві відповідач зазначила, що вона спілкується, виховує та бере участь в утриманні їх доньки. На думку відповідача, з підстав та предмету спору вказаного у позові не вбачається спір, який можна вирішити між ними в судовому порядку. Обставини, викладені позивачем у позові, є підтвердженням спільного проживання позивача разом із батьком, але водночас не свідчать про його самостійне виховання їх доньки та її утримання.

За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, оскільки дитини фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини дійсно існував спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місця проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з нею, а навпаки не заперечувала обставин, що дитина фактично проживала і наразі проживає з батьком та не заперечує щодо подальшого такого проживання дитини з позивачем.

Водночас підставою для звернення до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком є наявність спору між батьками дитини щодо місця її проживання з метою оформленню позивачу відстрочки від мобілізації.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку.

Разом з тим, вказані обставини мають бути доведені позивачем і встановлені за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В позовній заяві позивач просить встановити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Судом встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 також приймає участь у вихованні їх дитини, зокрема вона нарівні з батьком спілкується з дитиною та бере участь у її вихованні та утриманні.

А отже, надані суду письмові докази та пояснення позивача лише свідчать про проживання дитини разом з батьком у період з серпня 2024 року по даний час, що не є тривалим періодом часу та жодним чином не підтверджують факту не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, факту ухилення матері від участі у вихованні та утриманні доньки.

З викладених мотивів суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню дитини, тобто взагалі без участі іншого з подружжя у житті дитини, відтак факт самостійного виховання і утримання дитини не підтверджується належними доказами, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає інтересам дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку зі спільною участю обох батьків у вихованні дитини та відсутністю між ними спору щодо факту виховання, та утримання їх дитини.

Водночас щодо позовних вимог про припинення стягнення аліментів з позивача та визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає таку вимогу похідною від позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, у задоволенні яких судом відмовлено, а тому така вимога також до задоволення не підлягає.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, тож судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, Орган опіки та піклування в особі Олександрійської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, припинення стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, буд. 59.

Третя особа: Орган опіки та піклування в особі Олександрійської міської ради, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, буд. 59, код ЄДРПОУ 33423535.

Повне рішення складене 07.11.2025.

Суддя О. Б. Кокошко