Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №910/2519/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2026Справа № 910/2519/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс оператор" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 8-В; ідентифікаційний код: 39669343)

про стягнення 49 922,20 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс оператор" (далі - відповідач) про стягнення 49 922,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України № 626/7/2021-ЦЮ від 12.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

25.03.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 25.03.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 8-В.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

27.04.2026 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.03.2026, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу та повернуто у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.04.2026.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс оператор" (далі - замовник) було укладено Договір про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України № 626/7/2021-ЦЮ (далі - Договір), який регулює відносини сторін, пов`язані з наданням послуг по організації перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, пов`язаних із цими перевезеннями, і оплатою їх замовником за встановленими тарифами.

17.04.2023 сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору, якою викладено розділи 1 - 10 Договору в новій редакції.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору замовник зобов`язується забезпечувати наявність грошових коштів для сплати відповідних сум провізних платежів (провізної плати, додаткових зборів та інших платежів за всі надані послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажу) на особових рахунках для резервування при прийомі на територію України вагонів, що слідують під його кодом платника.

Розмір оплати та періодичність її внесення визначається замовником самостійно, окремо по кожній валюті, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, інших послуг та з урахуванням зарезервованих коштів.

Замовник зобов`язаний забезпечувати оплату належних AT "Укрзалізниця" сум провізних платежів (провізної плати, додаткових зборів та інших платежів за всі послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажу) за встановленими тарифами, сплату неустойки (штрафу, пені) передбачених цим договором (п. 2.2.3 Договору).

Згідно з п. 2.2.10 Договору замовник зобов`язаний відшкодовувати витрати AT "Укрзалізниця", пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються Замовником, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів при прийомі вагонів на вхідних станціях України та з оплатою в подальшому наданих послуг; закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками.

Відповідно до п. 3.2 Договору при перевезенні транзитних вантажів провізна плата за перевезення та додаткові збори і платежі, пов`язані з організацією перевезень транзитних вантажів, нараховуються в гривнях у розмірі ставок, встановлених збірником тарифів.

Згідно з п. 3.6 Договору філія "ЄРЦ" відкриває особові рахунки замовника з наданням відповідного номера і здійснює облік руху грошових коштів.

Відповідно до п.п. 3.11, 3.13 Договору філія "ЄРЦ" щодобово формує та надає замовнику в електронному вигляді добовий перелік документів, які включені до розрахунку за звітну добу. Філія "ЄРЦ" на підставі добового переліку документів списує грошові кошти з особового рахунку замовника за виконані залізничним транспортом України перевезення.

Договір діє з 12.01.2021 до 31.12.2023 включно, у частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. Якщо жодна із сторін не звернулась письмово за один місяць до закінчення терміну дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то дія цього договору продовжується на кожний наступний фрахтовий рік (п. 9.1 Договору).

Позивачем надавались відповідачу послуги з перевезення завантаженого вагону №91701250 за перевізним документом № 32149566, однак, через відсутність можливості подальшого перевезення транзитного вантажу, вагон № 91701250 був відставлений від руху згідно з Актом загальної форми №132 від 18.09.2025

10.10.2025 філією "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень", назву якої змінено на "Єдиний сервісний центр залізничних перевезень" AT «"Українська залізниця", відповідно до умов Договору проведено нарахування відповідачу провізних платежів за перевезення завантаженого вагону № 91701250 за перевізним документом №32149566, який експедирувався територією України під десятизначним кодом ТОВ "МГ-Транс Оператор".

Оскільки перевезення за накладною №32149566 було розпочато у лютому 2022 року, нарахування провізних платежів за фактично надані послуги проведено за умовами Тарифної політики на 2022 фрахтовий рік та складають - 50 149,77 грн.

Факт надання послуг підтверджується добовим переліком №20251010/980 від 10.10.2025 та Актом прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.10.2025.

Позивач зазначає, що під час проведення розрахунків на особовому рахунку відповідача обліковувалось кредитове сальдо у сумі 5 468,17 грн, що підтверджується Випискою з особового рахунку клієнта за жовтень 2025 року, тому у зв`язку з недостатністю коштів виникла дебіторська заборгованість у розмірі 44 681,60 грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 44 681,60 грн та пеню в розмірі 5 240,60 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою вказаної статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

На підтвердження надання послуг за Договором загальною вартістю 50 149,77 грн позивачем надано перелічені вище добовий перелік №20251010/980 від 10.10.2025 та Акт прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.10.2025.

Відповідачем, у свою чергу, факт надання позивачем послуг та їх якість не заперечується.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлений в пункті 2.2.2 Договору порядок оплати, відповідач повинен був забезпечити наявність грошових коштів для сплати відповідних сум провізних платежів на особових рахунках для резервування при прийомі на територію України вагонів, що слідують під його кодом платника.

Відтак строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що Випискою з особового рахунку клієнта за жовтень 2025 року підтверджується наявність на особовому рахунку відповідача грошових коштів у сумі 5468,17 грн.

Відповідачем, у свою чергу, належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, доказів сплати заборгованості в повному обсязі не надано, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 44 681,60 грн підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.19 Договору Філія "СРЦ" нараховує замовнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу з моменту включення документів до розрахунку за звітну добу за паданні послуги, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Оскільки невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати послуг за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення пені визнається судом обґрунтованою.

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 44 681,60 грн та пені в розмірі 5 240,60 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 328,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс оператор" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 8-В; ідентифікаційний код: 39669343) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) заборгованість у розмірі 44 681 (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп., пеню в розмірі 5 240 (п`ять тисяч двісті сорок) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.06.2026.

Суддя О.В. Нечай