Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №917/478/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 м.Дніпро Справа № 917/478/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів: Мартинюка С.В., Стефанів Т.В.

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від позивача: не з`явився

від відповідача (скаржника): Подолінська Т.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026, суддя Новікова Р.Г.

у справі №917/478/26

за позовом Приватного підприємства "Екобіз", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД", м. Дніпро

про стягнення суми боргу у розмірі 153872, 44 грн, пені у розмірі 81998, 81грн, 3% річних у розмірі 8466, 75 грн, інфляційних витрат у розмірі 31202, 15 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

На адресу Господарського суду Дніпропетровської області 21.04.2026 надійшло сформоване у системі “Електронний суд” клопотання позивача від 21.04.2026 про забезпечення позову. Позивач просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ “Вента. ЛТД”, що обліковуються на всіх рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153872грн44коп.

Позивач послався на тривале невиконання відповідачем грошового зобов`язання, відсутність повного розрахунку та вказав про наявність обґрунтованого припущення щодо ризику ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач є діючим суб`єктом господарювання та вільно розпоряджається грошовими коштами, що створює ризик їх вибуття з-під контролю до моменту набрання рішенням законної сили. Запитуваний захід є співмірним заявленим вимогам та не призведе до повного блокування господарської діяльності відповідача, а лише забезпечить баланс інтересів сторін та реальне виконання можливого рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 клопотання позивача від 21.04.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Вента. ЛТД”, що обліковуються на всіх рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153872, 44 грн. задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти ТОВ “Вента. ЛТД” (Ідентифікаційний код 21947206; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, узвіз Селянський, буд. 3А), що обліковуються на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153872грн44коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду, через систему “Електронний суд” Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі № 917/478/26 про забезпечення позову - скасувати повністю та ухвалили нове рішення, яким в задоволенні клопотання від 21.04.2026 Приватного підприємства “Екобіз” про забезпечення позову відмовити повністю, скасувати заходи про забезпечення позову, вжиті Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 22.04.2026 у справі № 917/478/26, зняти арешт з грошових коштів ТОВ “Вента. ЛТД”, що обліковуються на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153 872, 44 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 по справі № 917/478/26 є незаконною та необґрунтованою через порушення норм матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції мотивував забезпечення позову ризиком того, що відповідач як діючий суб`єкт господарювання може вільно розпоряджатися коштами, що ускладнить виконання рішення. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження такого припущення, як того вимагає ст. 74 ГПК України.

Скаржник наголошує, що він здійснював оплати за товар, про що сам Позивач повідомляв суд.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ТОВ “Вента. ЛТД” у власній бухгалтерській довідці підтвердило наявність товарних залишків на суму 153 873,00 грн, фактично визнаючи борг у фінансовому обліку. Поведінка, за якої компанія фіксує борг в обліку, але заперечує його в суді, вважається недобросовісною.

Договір поставки припинив свою дію 31.12.2025 року. Позивач стверджує, що механізм розрахунків “в міру реалізації” діяв лише під час дії договору. Після його припинення грошове зобов`язання набуло статусу негайної вимоги відповідно до Цивільного кодексу України.

Позивач вказує на недобросовісну поведінку Відповідача, який, будучи національним дистриб`ютором, реалізовував лише по 1-3 одиниці товару на місяць. Згідно зі ст. 212 ЦК України, якщо сторона недобросовісно перешкоджає настанню обставини (реалізації товару), ця обставина вважається такою, що настала, а отже, строк оплати настав.

Також, позивач вказує, що арешт накладено лише на суму основного боргу (153 872,44 грн), що не блокує всю діяльність підприємства. Звуження вимог від арешту товару до арешту коштів є проявом добросовісності, оскільки арешт товару з обмеженим строком придатності міг би завдати Відповідачу прямих збитків.

Позивач стверджує, що в грошових спорах сама можливість відповідача розпорядитися коштами у будь-який момент вже створює ризик утруднення виконання рішення. Вимога надавати докази “очевидних речей” є застосуванням надмірного стандарту доказування.

Скаржник не надав жодних фінансових документів (виписок чи балансів), які б доводили, що накладений арешт є неспівмірним або шкодить його господарській діяльності.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №917/478/26 залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" надано 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

15.05.2026 через систему “Електронний суд” від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги із доказами сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 18.06.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №917/478/26, необхідні для розгляду апеляційної скарги.

22.05.2026 матеріали оскарження по справі №917/478/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

28.05.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Фещенко Ю.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 917/478/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Стефанів Т.В.

17.06.2026 відповідач подав відповідь на відзив.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №917/478/26 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Стефанів Т.В.

У судове засідання 18.06.2026 представник позивача не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, представник скаржника надав пояснення у справі. Апеляційним судом були досліджені обставини справи, досліджені докази.

В судовому засіданні 18.06.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та мотиви судового рішення

Приватне підприємство “Екобіз” звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента. ЛТД” з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 153872, 44 грн, пені у розмірі 81998, 81грн, 3% річних у розмірі 8466, 75 грн, інфляційних витрат у розмірі 31202, 15 грн

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару на підставі договору поставки товару від 21.12.2018 №60.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

На адресу Господарського суду Дніпропетровської області 21.04.2026 надійшло сформоване у системі “Електронний суд” клопотання позивача від 21.04.2026 про забезпечення позову. Позивач просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ “Вента. ЛТД”, що обліковуються на всіх рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153872грн44коп.

Позивач послався на тривале невиконання відповідачем грошового зобов`язання, відсутність повного розрахунку та вказав про наявність обґрунтованого припущення щодо ризику ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач є діючим суб`єктом господарювання та вільно розпоряджається грошовими коштами, що створює ризик їх вибуття з-під контролю до моменту набрання рішенням законної сили. Запитуваний захід є співмірним заявленим вимогам та не призведе до повного блокування господарської діяльності відповідача, а лише забезпечить баланс інтересів сторін та реальне виконання можливого рішення суду.

Мотиви ухвали щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд зазначив, що цей інститут є засобом запобігання можливим порушенням прав позивача в майбутньому. Його мета — уникнути труднощів при виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

У спорах про стягнення грошових коштів сама лише можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися своїми активами (коштами на рахунках) створює обґрунтовану загрозу для ефективного виконання рішення суду.

Суд наголосив, що вимога надавати докази “очевидних речей” (наприклад, підтвердження того, що відповідач може вільно витрачати свої кошти) є застосуванням завищеного або недосяжного стандарту доказування. Для вжиття таких заходів достатньо наявності розумного припущення про ризик ускладнення виконання рішення.

У справах про стягнення грошей саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення. Оскільки інформація про фінансовий стан є банківською таємницею, саме відповідач повинен надати докази наявності достатньої кількості майна чи коштів для виконання рішення без накладення арешту, чого зроблено не було.

Захід у вигляді арешту коштів безпосередньо відповідає характеру позовних вимог (стягнення грошей). Суд визнав цей захід співмірним, оскільки він не призводить до повного блокування діяльності підприємства, а лише обмежує розпорядження сумою в межах позову (153 872,44 грн).

Суд не знайшов підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення з боку позивача на даному етапі, оскільки арешт коштів у межах ціни позову сам по собі не доводить наявність реальних збитків для відповідача.

Суд задовольнив клопотання позивача частково, наклавши арешт на кошти на рахунках, за винятком тих рахунків, накладення арешту на які заборонено законом (спеціальні рахунки, кошти на електроенергію, теплопостачання тощо).

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться також у постановах від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, від 07.07.2025 у справі №904/659/25, від 02.02.2026 у справі №902/1281/25.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.

Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

При цьому у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим (постанова Верховного Суду від 07.01.2025 у справі №910/1/21).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2026 у справі №904/1926/23 (904/3629/25).

Досліджуючи питання адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а також наявності передумов для застосування таких заходів апеляційний суд враховує, що:

- предметом позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента. ЛТД” суми боргу у розмірі 153872грн44коп, пені у розмірі 81998грн81коп, 3% річних у розмірі 8466грн75коп, інфляційних витрат у розмірі 31202грн15коп, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти;

- сам по собі факт безперешкодної можливості розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю “Вента. ЛТД” активами (грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.

Колегія суддів враховує, що встановлення обставин щодо можливого вибуття майна з власності відповідача, його зменшення або зникнення є застосуванням завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Подібний висновок, який суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22. За таких обставин суд вважає, що заявником дотримано вимоги щодо наведеного стандарту доказування.

Посилання апелянта на відсутність доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або вчинення відповідачем спрямованих на відчуження майна, не спростовує необхідності забезпечення позову, оскільки саме факт безперешкодної можливості розпорядження такими активами створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання позивача від 21.04.2026 про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Вента. ЛТД”, що обліковуються на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог 153872,44 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №917/478/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №917/478/26– залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 18.06.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Т.В. Стефанів