Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №194/11/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3917/26 Справа № 194/11/25 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.,

суддів – Городничої В.С., Свистунової В.С.

при секретарі – Пікос А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі – ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 14 січня 2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22039000272312, який складається з публічної частини договору, яким є універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений банком і розміщений на офіційному сайті банку https://creditdnepr.com.ua, та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір. Відповідно до умов цього договору відповідач отримала кредитні кошти в сумі 62 000,00 грн, із нарахуванням процентів та комісії за користування кредитними коштами зі строком кредитування 60 місяців, дата повернення кредиту – 14 січня 2025 року.

28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило право вимоги за кредитним договором № 22039000272312 від 14 січня 2020 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс», яке відповідно набуло право вимоги до відповідача.

АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти шляхом зарахування суми кредиту на його поточний рахунок, відкритий у банку.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату відступлення права вимоги у неї утворилась заборгованість за кредитним договором № 22039000272312 від 14 січня 2020 року в загальній сумі 92 403,02 грн, з яких: 53 166,24 грн – заборгованість за тілом кредиту, 1,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 39 235,78 грн - заборгованість за комісією.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором за кредитним договором № 22039000272312 від 14 січня 2020 року в загальній сумі 92 403,02 грн, а також судові витрати у справі, зокрема сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22039000272312 від 14 січня 2020 року в загальній сумі 92 402,98 грн, яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 53 166,24 грн, 0,96 грн – суми прострочених платежів за процентами та 39 235,78 грн - суми прострочених платежів за комісією. Також з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» стягнуто судовий збір судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підписанням кредитного договору сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі строк дії договору та повернення кредиту. Враховуючи факт отримання відповідачем коштів, а також узгодження сторонами розміру відсотків та щомісячної комісії за обслуговування кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення зазначених сум.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, представник відповідача звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що кредитором неправомірно нараховувалась комісія в сумі 39 235,78 грн та кошти в сумі 17 854,98 грн, які сплачувалися відповідачем (боржником) в рахунок погашення заборгованості, йшли на погашення комісії. Відповідно виникає необхідність зарахування сплаченої позичальником комісії в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом.

ТОВ «Цикл Фінанс» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а заочне рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Разом з цим колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 січня 2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22039000272312, який складається з публічної частини договору, яким є універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір, підписанням якого клієнт погоджується з умовами УДБО та приєднується до УДБО в цілому.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. зазначеного кредитного договору банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби в сумі 62 000,00 грн, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках та виконати зобов`язання за договором у повному обсязі.

Відповідно до умов п. 1.4. кредитного договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 , що відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро».

У відповідності до умов кредитного договору банк надав грошові кошти (кредит) в сумі 62 000,00 грн на споживчі потреби, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредиту, що передбачені договором зі строком кредитування 60 місяців, тобто до 14 січня 2025 року. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 14 січня 2020 року по 13 травня 2021 року - 5% від суми кредиту, з 14 травня 2021 року по 13 серпня 2022 року – 4% від суми кредиту, з 14 серпня 2022 року по 13 листопада 2023 року – 3 % від суми кредиту, з 14 листопада 2023 року по 14 січня 2025 року - 1,95% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних. Банк формує графік платежів із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг та інше.

28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» був укладений договір факторингу № 28/03/24, за яким позивач набув права нового кредитора за плату та прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року позивач набув права вимоги як новий кредитор за договором № 22039000272312 від 14 січня 2020 року, де сума заборгованості становить 92 403,02 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22039000272312 від 14 січня 2020 року заборгованість станом на 27 березня 2024 року складає 92 402,98 грн, з яких: 53 166,24 грн - залишок простроченого кредиту, 0,96 грн - залишок прострочених процентів, 39235,78 грн - залишок простроченої комісії.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки з особистого рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 14 січня 2020 року по 27 березня 2024 року, виписки з руху коштів за рахунком № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 за період з 14 січня 2020 по 27 березня 2024 року, що остання отримала кредитні кошти, користувалася кредитом та частково здійснювала погашення заборгованості за цим кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Банк Кредит Дніпро»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22039000272312 від 14 січня 2020 року заборгованість станом на 27 березня 2024 року складає 92 402,98 грн, з яких: 53 166,24 грн - залишок простроченого кредиту, 0,96 грн - залишок прострочених процентів, 39 235,78 грн - залишок простроченої комісії.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачем не заперечується факт укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів у сумі 62 000,00 грн та користування ними, проте допустила прострочення зобов`язання щодо повернення цих коштів.

Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 57 096,12 грн з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № 22039000272312 від 14 січня 2020 року, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 14 січня 2020 року по 13 травня 2021 року - 5% від суми кредиту, з 14 травня 2021 року по 13 серпня 2022 року – 4% від суми кредиту, з 14 серпня 2022 року по 13 листопада 2023 року – 3 % від суми кредиту, з 14 листопада 2023 року по 14 січня 2025 року - 1,95% від суми кредиту.

З матеріалів справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

За таких обставин, положення пункту 1.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування – це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки положення кредитного договору № 22039000272312 від 14 січня 2020 року про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, позовна вимога про стягнення 39 235,78 грн комісії є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, відповідачем на виконання умов договору було сплачено 17 854,98 грн у рахунок погашення заборгованості за комісією з обслуговування кредиту.

Отже, встановивши, що відповідачем на виконання умов кредитного договору сплачено 17 854,98 грн на погашення комісії за обслуговування кредиту, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зарахування цих коштів у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості зі сплати процентів за його користування.

Таким чином, розмір заборгованості за тілом кредиту складає 35 311,26 грн, а за процентами за користування кредитом - 0,96 грн, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 35 312,22 грн (53 166,24 грн + 0,96 грн) - 17 854,98 грн), яка складається із заборгованості за тілом кредиту..

На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок апеляційного суду про скасування рішення суду та часткове задоволення позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в сумі 2 000,00 грн.

При подачі позовної заяви ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Беручи до уваги висновок апеляційного суду про скасування рішення суду та часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно розміру задоволених вимог 38,22 % (35 312,22 грн * 100 / 92 403,02 грн), а саме в сумі 925,84 грн (2 422,40 грн * 38,22 %).

При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у сумі 3 633,60 грн.

Враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (86,01%), а саме у розмірі 2 244,84 грн (3 633,60 грн * 61,78 %).

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22039000272312 від 14 січня 2020 року в загальній сумі 35 312,22 грн, з яких: 35 311,26 грн – заборгованість за кредитом; 0,96 грн – заборгованість за процентами.

У задоволенні іншої частини позову — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір у сумі 925,84 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги 2 244,84 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 09 червня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 19 червня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

О.В. Свистунова