Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №201/14505/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4884/26 Справа № 201/14505/24 Суддя у 1-й інстанції - Грона Д.С Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Усенко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” на рішення Новокодацького районного суду м.Дніпра від 18 грудня 2025 року, у складі судді Грона Д.С., по справі № 201/14505/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП, –

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «НАСК «Оранта», на предмет стягнення з останнього на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 167 651,20 грн, 15 535,07 грн пені, 3 535,76 грн — інфляційних втрат, 1 813,93 грн — 3% річних, 150 000 грн моральної шкоди та судові витрати, в обґрунтування якого зазначається, що 29 вересня 2023 року близько 18 год 25 хв, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Dacia Sandero» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Метробудівській з боку вул. Набережна Заводська, в напрямку вул. Велика Діївська, в м. Дніпро, грубо порушуючи п.10.1. Правил Дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який грубо порушуючи пп.12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок ДТП були пошкоджені транспортні засоби та спричинені тілесні ушкодження позивачу та пасажирці автомобіля. За наслідком ДТП було порушено кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041030003838. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2024 року у справі № 205/2985/24 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Згідно висновку від 21 жовтня 2023 року № 8087 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, зробленому експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Dacia Sandero склала 167671,20 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» за договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів від 04 листопада 2022 року № АТ 3220434.

Позивачем 04 жовтня 2023 року до відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування, проте, йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, тому вважає порушення його майнових прав, захисту яких відшукує по суду у заявлений спосіб.

Рішенням Новокодацького районного суду м.Дніпра від 18 грудня 2025 року Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки внаслідок ДТП у сумі 83 825,60 грн, 12 000 грн в якості витрат на надання професійної правничої допомоги та судовий збір у розмірі 838,18 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.217-221 Том І).

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до законодавства підставою для виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку, яким є дорожньо-транспортна пригода. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_3 , вина в скоєнні ДТП якого встановлена в межах кримінального провадження, була застрахована у відповідача, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_2 не була застрахована, відповідно в цій частині відповідальність мала б бути покладена на МТСБУ. Проте, потерпілий ОСОБА_1 із заявою про виплату відшкодування до цієї установи не звертався. Отже у відповідача, як страховика за полісом № АТ/3220434, є обов`язок по виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого у розмірі 167 651,20 грн / 2 = 83 825,60 грн. При цьому суд першої інстанції вважав, що вимоги у стягненні 3% річних, інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, хоча і нараховуються на суму боргу у визначеному розмірі грошового зобов`язання, однак, за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та за аналогію закону на підставі ст. 8 ЦК України до правовідносин у цій справі, не можуть бути стягнуті. Разом з цим суд першої інстанції вважав недоведеним позивачем належними та допустимими доказами факт завдання йому моральних страждань у зв`язку з затримкою виплати страхового відшкодування. Судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вважав частково доведеними, враховуючи співмірність з предметом спору, складність справи та її характер відносно витраченого часу адвоката на підготовку процесуальних документів та кількість судових засідань.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ “НАСК “Оранта” подало апеляційну скаргу (а.с. 227-230 Том І), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник зазначив, що у відповідності до Звіту №28681 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, що складений ТОВ “СЗУ Україна” на замовлення НАСК “Оранта”, ринкова вартість пошкодженого автомобіля позивача складає 145 682,36 грн, вартість відновлювального ремонту складає 164 018,01 грн, тому матеріальний збиток складає 145 682,36 грн, а не 167 651,20 грн, як це визначено висновком №8087 експерта-товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 23 жовтня 2023 року, складеного в рамках кримінального провадження за постановою слідчого ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який судом першої інстанції покладений в основу судового рішення. Відмова у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 була здійснена з підстав відшкодування шкоди винуватцями ДТП, що виключає правову підставу для страхової виплати. Крім того скаржник наголошує і на тому, що судом не з`ясовувалось питання належності поданої до позову експертизи відносно складеної в рамках кримінального провадження, що є різними експертизами, враховуючи, що висновок ОСОБА_6 не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384,385 КК України, а, відтак, така експертиза не є допустимим доказом. Також скаржник відзначив, що розмір шкоди, завданий двом особам, повинен поділятись також на двох, оскільки у кримінальному провадженні потерпілими визнані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , виходячи зі встановленого договором ліміту відповідальності у 130 000 грн, тобто, по 65 000 грн кожному потерпілому. Крім того судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відшкодували потерпілим ОСОБА_8 по 1500 доларів США, та доказів, що це було відшкодування лише за шкоду здоров`ю немає. Скаржник також наголосив на тому, що за висновками експертиз вартість відновлювального ремонту є більшою ніж вартість ринкової вартості пошкодженого автомобіля позивача до ДТП, внаслідок чого належить застосувати положення ст. 30 ЗУ “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при цьому ринкова вартість автомобіля після ДТП у висновку ОСОБА_9 , поданого позивачем, не встановлювалась, тоді як за звітом, складеним на заявку НАСК “Оранта” зазначено вартість ДТЗ у пошкодженому стані у розмірі 72 992,35 грн, а ринкова вартість автомобіля станом на дату оцінки становить 145 682,36 грн.

У березні 2026 року, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника — адвоката Свірідова Д.М. подав відзив на апеляційну скаргу (а.с.29-31 Том ІІ), в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам, встановлених судом. При цьому суд першої інстанції вірно дослідив та надав оцінку доказам у справі, а доводи апеляційної скарги є неспроможними та жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції. Посилання скаржника на те, що висновок, поданий до позову, не є належним доказом у справі, як і твердження у застосуванні ст. 30 Закону, не базується на фактичних обставинах справи та є безпідставними. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У березні 2026 року ПАТ “НАСК “Оранта” подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де просив відзив ОСОБА_1 відхилити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог повністю (а.с.37,.38 Том ІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів розмір матеріального збитку, однак такий розмір, в силу ст. 1188 ЦК України, належить розділити на двох винуватців ДТП, враховуючи, що лише у ОСОБА_3 була застрахована цивільно-правова відповідальність у страхової компанії — відповідача у справі. Зазначене стало підставою для визначення розміру матеріальної шкоди, що є страховим відшкодування, у розмірі 83 825 грн, виходячи із повного розміру, встановленого висновком №8087 від 21 жовтня 2023 року, у розмірі 167 651,20 грн. Разом з цим суд першої інстанції вважав відсутніми докази нанесення з боку відповідача моральної шкоди позивачеві та відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних, інфляції та пені, визначив судові витрати позивача у відповідності до розміру задоволених вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 вересня 2023 року близько 18:25 год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Метробудівській з боку вул. Набережна Заводська в напрямку вул. Велика Діївська в Новокодацькому районі міста Дніпра, перед відновленням руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та поблизу буд. 12 по вул. Метробудівській з боку вул. Набережна Заводська в напрямку вул. Велика Діївська в Новокодацькому районі міста Дніпра почав рух автомобілем, що призвело до зіткнення між собою автомобілів Renault Kangoo днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 .

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальне провадження ЄРДР № 12023041030003838 від 30 вересня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу винуватця ДТП ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі Полісу № АТ/3220434 від 04 листопада 2022 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю – 320 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн, розмір франшизи складає 1 500 грн.

04 жовтня 2023 року НАСК «Оранта» за реєстраційним № 98868 зареєструвала Повідомлення про ДТП та Заяву про страхове відшкодування, водій забезпеченого ТЗ – зайце М.О., автомобіль Renault Kangoo днз НОМЕР_2 , потерпіла особа ОСОБА_1 , автомобіль Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно висновку № 8087 експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 23 жовтня 2023 року, яка була проведена на підставі постанови від 02 жовтня 2023 року про призначення судово-товарознавчої експертизи, винесеної старшим слідчим Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області № 12023041030003838 від 30 вересня 2023 року за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженого в наслідок ДТП становить 167 651,20 грн.

Згідно Звіту № 28681 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, який виконаний на замовлення НАСК «Оранта» Товариством з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна» ринкова вартість транспортного засобу Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 складає 145 682,36 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 164 018,01 грн. Розмір матеріального збитку складає 145 682,36 грн.

З відповіді НАСК «Оранта» № 09-02-22/6023 від 27 травня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Проте, вказаною відповіддю йому було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування з підстав відшкодування шкоди винуватцями.

09 квітня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська заяву про примирення, в якій вказали, що з обвинуваченим ОСОБА_2 вони примирилися, матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 вони не мають.

14 червня 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу НАСК «Оранта» вимогу про досудове врегулювання спору щодо виплати на його користь страхового відшкодування збитку внаслідок ДТП.

Листом № 09-02-17/7495 від 02 липня 2024 року НАСК «Оранта» знову повідомила ОСОБА_1 про відмову в виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з відсутністю правової підстави для здійснення виплати.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України). Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у страховика в разі настання страхового випадку (пошкодження транспортного засобу) виникає обов`язок відшкодувати потерпілому витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Тобто саме на страховика покладається обов`язок, щодо відшкодування матеріального збитку з урахуванням зносу.

Доводи скаржника про те, що позивач вже використав своє право на відшкодування шкоди, отримавши від винуватців грошові кошти, колегія суддів відкидає, оскільки у відповідача виник обов`язок, в силу ст. 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з відшкодування матеріальної шкоди за договором ОЦПВВНТЗ, укладеним з винуватцем ДТП ОСОБА_3 , а доказів, що ОСОБА_10 було відшкодовано і збитки за пошкоджений автомобіль позивача, скаржником не надавалось як суду першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги.

Колегія суддів також відзначає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги саме дані, які визначені висновком № 8087 експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 23 жовтня 2023 року, де вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженого в наслідок ДТП, становить 167 651,20 грн, а доводи скаржника про те, що в матеріалах кримінальної справи міститься інший висновок не доведений жодним доказом.

Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/839.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці, яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Тому, з урахуванням вимог п. 1.3 даної Методики колегія суддів відзначає, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. поняттю вартості матеріального збитку.

Однією з головних вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд колісних транспортних засобів оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики.

Відповідно до п. 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно з п. 8.1, 8.5 вказаної Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством (п. 4.3 Методики).

Наведені вище норми Методики, вказують на те, що за результати огляду ТЗ оформлюються оцінювачем (експертом) відповідним документом: звітом про оцінку майна (якщо він складається оцінювачем), експертним дослідженням або висновком експерта (якщо складається судовим експертом).

Відповідно п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 № 142/5/2092, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Тобто, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом (а не оцінювачем, як зроблено відповідачем), який складає висновок, і тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), крім цього зазначено, що з метою дотримання п. 5.5 Методики оцінювач зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Колегією суддів встановлено, що наданий до матеріалів справи відповідачем Звіт №28681 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодження транспортного засобу Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 , складений без особистого огляду оцінювача автомобіля позивача, адже відсутній протокол огляду саме оцінювачем ОСОБА_11 , як і про огляд відсутні відомості у Звіті, що суперечить положення Методики.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи скаржника про недопустимість доказу, наданого позивачем, де оцінювач особисто оглядав пошкоджений автомобіль та склав про це протокол огляду, безпідставними та такими, що не беруться до уваги.

Разом з цим колегія суддів відзначає, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами факт повного знищення автомобіля позивача, щоб мало під собою правову підставу для застосування ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи те, що скаржник наголошує на тому, що позивачем автомобіль вже відремонтований та позивач його ніколи не визнавав фактично знищеним. З цього належить дійти висновків про відсутність підстав для застосування зазначеної норми Закону.

Колегія суддів відзначає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений фактичним розміром завданої шкоди та лімітом страхування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідний правовий висновок зробив Верховний Суд в своїй постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц.

Доводи скаржника про те, що винуватець ДТП ОСОБА_3 , який застрахував цивільну відповідальність у відповідача, вже відшкодував такий матеріальний збиток позивачеві, колегія суддів відхиляє, оскільки як в рамках кримінального провадження, так і при розгляді цієї справи, не встановлювалось відшкодування шкоди позивачем саме за пошкодження автомобіля, тоді як позивач звернувся до страхової компанії саме з цим питанням, а зворотнього скаржником не доведено. Також безпідставними є доводи про поділ цього розміру шкоди між двома потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки реалізація цих цивільних прав іншим потерпілим могла бути використана у вигляді звернення до страхової компанії із відповідною заявою, чим ОСОБА_4 не скористалась у визначений положеннями ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Отже, вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову до цього відповідача, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Скаржник не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” — залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду м.Дніпра від 18 грудня 2025 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “09” червня 2026 року.

Повний текст постанови складено “19” червня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О.Макаров