Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №175/3930/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1558/26 Справа № 175/3930/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Криви Ріг

25.05.2026р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Краматорської окружної прокуратури Донецької області – прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2026р., яким обвинувачену

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Рівне, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 та фактично мешкає в АДРЕСА_2

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено їй покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строком на п`ять років

за участю прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6

обвинуваченої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7

захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним вироком суду першої інстанції обвинувачену ОСОБА_7 (далі – обвинувачену) визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено їй покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строком на п`ять років.

На вирок суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу, в якій вона не оскаржуючи фактичні обставини справи, кваліфікацію вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, доведеність її винуватості, не погодилася із рішенням суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченій покарання, прохала вирок суду скасувати в цій частині та ухвалити в цій частині новий вирок.

- вказує, що суд першої інстанції призначив обвинуваченій покарання всупереч вимогам ст. 65 КК України, не навів достатніх мотивів такого рішення, при цьому обставини, які могли істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутні;

- вказує, що підставами для застосування ст. 69 КК України є такі пом`якшуючі покарання обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, переконливі висновки з цього приводу у вироку відсутні та активне сприяння розкриттю злочину, як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином, а саме повідомлення правоохоронному органу або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, видача знарядь і засобів вчинення злочину, та беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним, водночас, матеріали кримінального провадження не містять даних про повідомлення обвинуваченою органу досудового розслідування і суду таких обставин вчинення злочину, які б не були встановлені ним, з огляду на те, що злочин було розкрито працівниками поліції, а обвинувачену було затримано в порядку ст. 208 КПК України. Знаряддя злочину - ніж - був вилучений у ході огляду місця події - будинку АДРЕСА_2 06.02.2025. Будь-яких дій спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обвинуваченою не здійснювалось, що суд першої інстанції не навів жодної обставини, яка б вказувала на активні дії обвинуваченої, спрямовані на сприяння органам досудового розслідування в розкритті злочину, з огляду на це, не можна погодитися із твердженнями суду першої інстанції, що обвинувачена активно сприяла розкриттю вчиненого нею злочину, оскільки всі обставини його вчинення вже були відомі органам досудового розслідування при її затриманні;

- звертає увагу, що суд першої інстанції, зазначаючи як одну з підстав застосуванням ст. 69 КК України, наявність у обвинуваченої чотирьох неповнолітніх дітей, двоє з яких є малолітніми, не врахував, що з березня 2022 року діти проживають за кордоном із сестрою обвинуваченої;

- наголошує, що обвинувачена маючи медичну освіту, беззаперечно була обізнана про наслідки свої дій, а саме настання смерті потерпілого;

- прохає вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м`якості, та призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі строк на сім років шість місяців, виключити з мотивувальної частини вироку обставини, які визнані судом першої інстанції такими, що пом`якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, провокаційну поведінку самого загиблого, який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеню, був ініціатором виниклого конфлікту під час перебування обвинуваченої у емоційно вразливому стані одразу після інтимних відносин, наявність на утриманні обвинуваченої чотирьох неповнолітніх дітей.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи прокурора яка підтримала подану апеляційну скаргу, позиції обвинуваченої та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора за таких підстав.

Вироком суду першої обвинувачену визнано винуватою у тому, що 05.02.2025р. приблизно о 18:20год. обвинувачена разом зі своїм чоловіком потерпілим ОСОБА_9 (далі - потерпілим) знаходились за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де вони разом на кухні вживали спиртні напої.

У цей же день, а саме 05.02.2025р.приблизно о 20:40год. в ході вживання спиртних напоїв між обвинуваченою та потерпілим на ґрунті ревнощів виникла сварка, в ході якої у обвинуваченої виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя іншої людини, а саме потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачена знаходячись у кухні зазначеного вище будинку, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на позбавлення життя іншої людини, суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті та бажаючи їх настання, без будь-яких вагань, взявши зі столу кухонний ніж та утримуючи його у правій руці, підійшла до стоячого поруч потерпілого та умисно нанесла йому один удар клинком ножа в область життєво важливого органу, а саме шиї, від якого він помер на місці.

Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці, йому було заподіяно наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням підключичної вени, верхньої долі лівої легені, утворилося з достатньою силою для його спричинення від одного травматичного впливу плоским предметом (предметами), який мав колючі та ріжучі властивості по типу клинка ножа, незадовго до смерті, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних до життя та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Смерть потерпілого настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням підключичної вени, верхньої долі лівої легені, які ускладнилися гострим недокрів?ям внутрішніх органів, внутрішньою кровотечею гемотораксом (в лівій плевральній порожнині 1050мл. темної рідкої крові, 900 гр. згортків крові), набряком головного мозку та легень. Враховуючи ступінь розвитку трупних змін, можна стверджувати, що смерть потерпілого, настала за 8-16 годин до судово-медичного дослідження трупу.

Між отриманими тілесними ушкодженнями та настанням смерті потерпілого є прямий наслідковий зв`язок.

Враховуючи те, що обвинувачена перебувала у сімейних відносинах з потерпілим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII є вчиненням кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Дії обвинуваченої кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Вирок оскаржений прокурором в частині призначеного покарання, а саме призначення обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України, фактичні обставини справи, кваліфікація вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, доведеність її винуватості в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому вирок відповідно до вимог ст. 404 КПК України переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченій покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченої, її вік та соціальне становище, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинувачено.

Так, за висновком суду першої інстанції обвинувачена офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується посередньо, у зловживанні наркотичними речовинами та напоями помічена не була, скарг від сусідів не отримувала, раніше не судима, має на утриманні чотирьох дітей: малолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога, як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд першої інстанції також врахував, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином, який посягає на найвищу соціальну цінність – життя та здоров`я особи, внаслідок вчиненого злочину протиправно позбавлено життя людину, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченої, вважав, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченої та її виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, суд першої інстанції врахував особу обвинуваченої та її поведінку після вчинення злочину, а саме надання допомоги потерпілому після події, виклику нею швидкої після нанесення одного удару ножем потерпілому, а також врахував провокаційну поведінку і самого потерпілого, який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеню, був ініціатором виниклого конфлікту під час перебування обвинуваченої у емоційно вразливому стані одразу після інтимних відносин.

Суд першої інстанції врахував, що обвинувачена має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, крім того від попереднього шлюбу, двоє з яких малолітні, і оскільки діти навчаються та проживають за кордоном з початку повномасштабного вторгнення, враховуючи, що виїзд за кордон чоловіків заборонено законодавством, то вона залишається для них єдиною з батьків, хто може піклуватися за ними за місцем їх теперішнього проживання. І хоча діти наразі в зв`язку з повномасштабним вторгненням перебувають за кордоном під наглядом її сестри, це не знімає з неї батьківських обов`язків щодо їх утримання, піклування та виховання. Разом із цим суд першої інстанції прийняв до уваги, що наведені вище обставини не лише пом`якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Тому враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачена не уникнула за вчинене нею кримінальне правопорушення, другорядну роль кари як мети покарання, суд першої інстанції вважав, що вказані підстави є достатніми для застосування положень ст. 69 КК України та обвинуваченій можливо призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення проти життя особи, а саме у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

За висновком суду першої інстанції саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо можливості призначення обвинуваченій покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України за таких підстав.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватої.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винуватої, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до положень ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Суд першої інстанції мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 69 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК є особливо тяжким злочином, ставлення обвинуваченої до вчиненого, дані про її особу, яка офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується посередньо, у зловживанні наркотичними речовинами та напоями помічена не була, скарг від сусідів не отримувала, раніше не судима, має на утриманні чотирьох дітей: малолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд першої визнав обставинами, що пом`якшували покарання обвинуваченої, її щире каяття та наявність на утриманні чотирьох дітей, а також поведінку самого потерпілого напередодні злочину, та вважав, що ці обставини є такими, що істотного знижують суспільну небезпеку кримінального правопорушення та є достатніми для застосування правил ст. 69 КК України.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції при призначенні покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, оскільки у даному кримінальному провадженні відсутні обставини, які істотно знижують ступінь вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, внаслідок якого настала смерть потерпілого, тобто незворотні наслідки.

Доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність такої обставини, яка б істотно знижувала суспільну небезпечність кримінального правопорушення - надання допомоги негайно після вчинення злочину є слушними, оскільки надання допомоги після нанесення удару в життєво важливу частину тіла - шию потерпілого, носило скоріш уявний характер, ніж реальний, та обвинувачена, яка має медичну освіту, безсумнівно розуміла наслідки своїх дій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується із доводами прокурора, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, яка пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронному органу або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, видача знарядь і засобів вчинення злочину, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.

Як вбачається з матеріалів справи всі відомості кримінального провадження щодо фактичних обставин справи були встановлені органом досудового розслідування самостійно одразу після вчинення обвинуваченою злочину, при цьому обвинувачену було затримано в порядку ст. 208 КПК України

Також слід зазначити, що знаряддя злочину - ніж був вилучений у ході огляду місця події - будинку АДРЕСА_2 06.02.2025р., та будь-яких дій спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обвинуваченою не здійснювалось.

Доводи апеляційної скарги прокурора про виключення з мотивувальної частини відомостей про добровільне відшкодування шкоди обвинуваченою також підлягають задоволенню, оскільки відшкодування такої шкоди нічим не підтверджено, крім показань обвинуваченої про відшкодування потерпілій витрат на поховання потерпілого. Суд першої інстанції визнаючи обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій - добровільне відшкодування шкоди, жодним чином його не вмотивував, та не навів обґрунтованих підстав для визнання такої обставини у оскаржуваному вироку.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням особливої тяжкості кримінального правопорушення, настання незворотних наслідків у вигляді смерті потерпілого вважає, що така обставина та таке відшкодування шкоди не може бути обставиною, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою особливо тяжкого кримінального правопорушення, а може бути врахована при призначенні обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд апеляційної інстанції також не вважає істотним чинником зменшення суспільної небезпеки умисного вбивства потерпілого висновки суду першої інстанції про провокаційну поведінку потерпілого перед нанесенням йому обвинуваченою смертельного удару, від якого настала смерть потеплілого, оскільки така поведінка була викликана побутовими подіями внаслідок емоційного хвилювання, проте такий стан у обвинуваченої не був встановлений відповідним медичним висновком.

Суд апеляційної інстанції також вважає недостатньою обставиною, яка б істотно знижувала ступінь тяжкості вчиненого вбивства виконання обвинуваченою своїх батьківських обов`язків щодо чотирьох неповнолітніх дітей, які з 2022р., тобто тривалий час, перебувають за кордоном під піклуванням сестри обвинуваченої.

Обвинувачена непрацевлаштована, має медичну освіту, проте суспільно корисною діяльністю не займається, перебуває в Україні та таке піклування щодо дітей носить суто формальний характер з боку обвинуваченої.

Суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки суду першої інстанції, про можливість застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченій покарання з підстав наявності у неї чотирьох неповнолітніх дітей, двоє з яких є малолітніми, оскільки по за увагою суду першої інстанції залишилися підтверджені відомості про те, що з березня 2022р. діти обвинуваченої проживають окремо від обвинуваченої, та перебувають за кордоном із сестрою обвинуваченої. Тобто батьківські обов`язки обвинуваченої виконуються формально, враховуючи що відсутність у неї офіційного джерела доходів позбавляє її можливості надання фінансової підтримки дітям.

При цьому слід наголосити, що обвинувачена маючи медичну освіту беззаперечно була обізнана про наслідки свої дій, а саме настання смерті потерпілого, тому доводи прокурора про призначення покарання, яке не відповідає вимогам кримінального закону внаслідок м`якості є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченій покарання із ухваленням в цій частині нового вироку із виключенням з мотивувальної частини посилання суду першої інстанції на активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, провокаційну поведінку самого загиблого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеню, був ініціатором виниклого конфлікту під час перебування обвинуваченої у емоційно вразливому стані одразу після інтимних відносин, наявність на утриманні обвинуваченої чотирьох неповнолітніх дітей.

Суд апеляційної інстанції також наголошує, що стаття 65 КК України встановлює, що покарання слід призначати в межах санкції статті та є загальним правилом, ст. 69 КК України встановлює випадки, при яких суд може за ці межі вийти, та є спеціальним правилом.

Вчинення особливо тяжкого злочину, а саме умисного вбивства, навіть за наявності обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого посягання, становить достатньо значну суспільну небезпечність.

Є існування де-юре законних ознак та де-факто абсурдних випадків надзвичайного пом`якшення покарання.

З огляду на ступінь тяжкості умисного вбивства зниження покарання для осіб, які його вчинили, може відбуватись при існуванні надзвичайних, екстраординарних обставин, а посткримінальна поведінка обвинуваченої не є такою обставиною.

Враховуючи тяжкість такого злочину, як умисне вбивство, особливо його незворотних наслідків, його умисного характеру, існування наведених пом`якшуючих покарання обставин може пом`якшувати покарання, однак дише в межах санкції та призводити до призначення більш м`якого покарання. Натомість зумовлювати призначення покарання нижче від найнижчої межі за умисне вбивство вони не повинні.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що ст. 10 Загальної декларації прав людини визначає: «Кожна людина для визначення її прав і обов`язків і для встановлення обґрунтованості пред`явленого їй кримінального обвинувачення має право на основі повної рівності на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом».

Виділяються кілька аспектів поняття «справедливість»: 1) справедливість як рівність можливостей у реалізації своїх здібностей та захисту своїх прав і законних інтересів; 2) справедливість розподільча - справедливий розподіл благ з огляду на потреби кожної людини, юридична рівність людини та з урахуванням її праці і заслуг перед суспільством і державою, 3) справедливість відплатна - справедливість відповідальності за вчинені злочин чи правопорушення.

Справедливість передбачає відповідність між правами й обов`язками людини, діяннями та визнаннями і подяками, яка визначається крізь призму рівності і свободи. Справедливість один із найважливіших принципів правової держави як у законодавчій, так і в безпосередньо кримінально-процесуальній діяльності.

Справедливим у сфері юридичного процесу вважається те, що є благом для всіх; те, що корисне хоча б одній людині і не обмежує прав, свобод, благ і законних інтересів інших людей; нарешті, справедливим є і те, що є корисним для одних і завдає шкоду іншим чи обмежує їхні права й свободи, але здійснюється в умовах крайньої необхідності з метою забезпечення захисту більш вагомих благ, якщо цього неможливо досягти іншими засобами, а завдана при цьому шкода буде меншою, ніж відвернута.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує поведінку обвинуваченої до, під час та після події злочину, а саме спільне вживання алкогольних напоїв з потерпілим до події, наявності нікчемного мотиву для вчинення вбивства потерпілого, знаряддя злочину, кількість та локалізацію тілесного ушкодження у потерпілого.

Щодо стосується щирого каяття обвинуваченої у вчиненому, то вказану обставину, на думку суду апеляційної інстанції, слід вважати підтвердженою обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, що є підставою для призначення обвинуваченій покарання у мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 115 КК України, а тому доводи прокурора в частині призначення покарання є частково слушними та підлягають частковому задоволенню із ухваленням в цій частині свого вироку.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу заступника керівника Краматорської окружної прокуратури Донецької області – прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2026р., яким обвинувачену ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено їй покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строком на п`ять років задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2026р., яким обвинувачену ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено їй покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строком на п`ять років скасувати в частині призначеного покарання.

З мотивувальної частини вироку виключити посилання суду першої інстанції на обставини, які визнані судом першої інстанції як такі, що пом`якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, провокаційну поведінку самого загиблого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеню, був ініціатором виниклого конфлікту під час перебування обвинуваченої у емоційно вразливому стані одразу після інтимних відносин, наявність на утриманні обвинуваченої чотирьох неповнолітніх дітей.

Ухвалити в частині призначення покарання свій вирок, яким обвинувачену ОСОБА_7 вважати засудженою за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили після його проголошення, та може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, у той самий строк з дня отримання не копії.

Судді