Суд: Чугуївський міський суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 17 червня 2026 р.
Справа: №636/3411/26
Суддя: Бунін Є. О.
ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/3411/26 Провадження 1-кп/636/1507/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2026
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню (ЄРДР № 12026221100000276 від 11 лютого 2026 року), за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця станиця Трьох Островська Уловлинського району Волгоградської області РФ, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, маючого задовільний стан здоров`я, який не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст. 89 КК України не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 , у період воєнного стану, будучи обізнаним про Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, про те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, вчинив умисні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна.
У вечірній час доби 05.02.2026 ОСОБА_4 разом із своєю співмешканкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували на кухні житлового будинку за місцем спільного мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 .
За даних обставин ОСОБА_5 пішла відпочивати до спальної кімнати житлового будинку за даною адресою, а ОСОБА_6 залишився сам на кухні.
В цей час у ОСОБА_4 , який будучи обізнаним про те, що ОСОБА_5 зберігає грошові кошти в тумбочці спальної, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме належних ОСОБА_5 грошових коштів.
ОСОБА_4 , скориставшись нагодою, що ОСОБА_5 , спала та не могла завадити його злочинним діям, діючи на підставі злочинного умислу спрямованого на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи ціль збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, діючи таємно, навмисно із корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, зайшов до спальної кімнати, де відкривши шухляду в тумбочці, здійснив крадіжку виявлених ним грошових коштів в сумі 7500,00 гривень, які належать ОСОБА_5 .
Викравши вказані грошові кошти, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 7500,00 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальних актах обставини, та добровільно розказав про обставини їх вчинення, як вони викладені вище.
ОСОБА_4 пояснив, що у лютому 2026 року скориставшись нагодою, що ОСОБА_5 , спала, зайшов до спальної кімнати, де відкривши шухляду в тумбочці, здійснив крадіжку виявлених ним грошових коштів в сумі 7500,00 гривень, які належать ОСОБА_5 .
Ставлення ОСОБА_4 до вчиненого злочину не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 05.02.2026 вона разом з ОСОБА_4 , перебували на кухні житлового будинку за місцем спільного мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 пішла відпочивати до спальної кімнати. Після чого ОСОБА_6 викрав її кошти у розмірі 7500,00 гривень, які їй були повернуті в подальшому. ОСОБА_5 також повідомила, що будь-яких претензій до ОСОБА_4 не має, цивільний позов не заявляє.
За таких обставин справи, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Коробов проти України»).
Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений у ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд вважає, що ОСОБА_4 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я та міцність його соціальних зв`язків, а саме: що він є громадянином України, неодружений, має середню спеціальну освіту, не працює, неповнолітніх дітей на утриманні не має, має задовільний стан здоров`я, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг від сусіді та мешканців села на нього до селищної військової адміністрації не надходило, до адміністративної відповідальності виконавчим комітетом селищної ради не притягувався, на підставі ст. 89 КК України не має судимостей.
Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини вчиненого злочину, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, і вважає за необхідне призначити йому покарання, в межах санкції встановленої ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки.
Призначене покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувався.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд визначає відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі ст. 174 КПК України, арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 16.02.2026 – скасувати.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки:
-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
-грошові кошти загальною сумою 7200,00 гривень, а саме 7 купюр НБУ номіналом по 1000 гривень (серія/номер ЛВ7512125, ЄМ6397785, А38755644, ГМ7273480, ГЛ4326263, ЄH6977039, ЄM3508254), 1 купюра НБУ номіналом 200 гривень (серія/номер АУ 5176946) - вважати повернутими власнику ОСОБА_5 .
Арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 16.02.2026, а саме на грошові кошти загальною сумою 7200,00 гривень: 7 купюр НБУ номіналом по 1000 гривень (серія/номер ЛВ7512125, ЄМ6397785, А38755644, ГМ7273480, ГЛ4326263, ЄH6977039, ЄM3508254), 1 купюру НБУ номіналом 200 гривень (серія/номер АУ 5176946) – скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua