Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №619/1303/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1303/26

провадження № 2-а/619/13/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Коваленко Н.B.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І. В.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу № 619/1303/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Галан Олена Олексіївна,

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

представник відповідача: Гулійова Ольга Олександрівна,

вимоги позивача: про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Галан О.О., 03.03.2026 в системі «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 11.03.2026 було уточнено та просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R361429 від 17.02.2026, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 04.09.2024 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 04.09.2024 по 20.01.2026. З 20.01.2026 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 01.12.2025 ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності та надано відстрочку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII. 13.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до Нацполіції у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 за повісткою, що підтверджується сформованим 14.02.2026 о 06:49 витягом із застосунку «Резерв+». Одночасно, у витязі міститься інформація, що ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності та надано відстрочку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, яка діє до 19.01.2029 року. 16.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 , складено постанову № R361429 та накладено штраф у розмірі 8500 (за наявності поданої особою заяви), в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності). 17.02.2026 в застосунку «Резерв+» з`явилась інформація, що позивача знято з розшуку. 27.02.2026 позивач особисто звертався до відповідача з метою надання пояснень щодо відсутності в його діях складу правопорушення, але співробітниками його звернення проігноровано. Вважає постанову № R361429 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 скористалася правом подання відзиву на позов та 15.04.2026 скерувала до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, та просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити, так як постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_8 з 20.01.2026 року; вид обліку – рядовий склад, солдат; користується правом на відстрочку; відомості про медичний огляд відсутні. Обставини справи свідчать, що до взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 . Завчасно засобами поштового зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_11 на адресу позивача була направлена повістка № 6118766 з вимогою прибуття на 03.01.2026 року на 09-00 годину для уточнення даних до ТЦК та СП. Належним чином направлена на адресу позивача повістка вважається такою, що вручена. Позивач за повісткою не прибув, поважних причин неприбуття по повістці не надав. Таким чином, позивачем не дотримано вищенаведені вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Аналіз змісту персональних та службових даних, які визначені в ст. 7 та ст. 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», вказує на те, що такі дані можуть бути встановлені виключно при особистому зверненні особи до відповідних установ чи інформаційних ресурсів. Більшість таких даних відсутня в розпорядженні ТЦК і СП та не можуть бути отримані без особистої участі особи та отримання від неї відповідної інформації та документів. Чинне законодавство зобов`язує саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які можуть бути вчинені тільки ним особисто. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається саме на військовозобов`язаного, яким є позивач. Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Відповідно до п. 68 – п. 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період , затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, передбачено процедури медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до підпункту 4 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. Відомості про проходження позивачем медичного огляду для визначення ступеню придатності до військової служби в ТЦК та СП відсутні Таким чином, в період дії правового режиму воєнного стану, який введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року (із змінами), під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022, позивачем порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач не пройшов Військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги частини 3, частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" , п. 68 – п. 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період , затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, підпункту 4 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, за що частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. До того ж, позивач особисто 16.02.2026 року через Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів, подав до ІНФОРМАЦІЯ_7 , електронну заяву, зареєстровану за №S8758768E-5509-F111-9998 0050568472A8, в якій повідомив, що не прибув за повісткою до ТЦК та СП без поважних причин, вчинене адміністративне правопорушення не оспорює та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності в установленому порядку згідно зі ст. 279-9 КУпАП. за На підставі наданої заяви ІНФОРМАЦІЯ_7 підписом керівника, була винесена електронна постанова R361429 від 17.02.2026 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Представник позивача Галан О.О. 15.04.2026 в системі «Електронний суд» направила відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідач стверджує, що обставини справи свідчать, що до взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 . Завчасно засобами поштового зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_11 на адресу позивача була направлена повістка № 6118766 вимогою прибуття на 03.01.2026 року о 09-00 годині для уточнення даних до ТЦК та СП. Належним чином направлена на адресу позивача повістка вважається такою, що вручена. Позивач за повісткою не прибув, поважних причин неприбуття по повістці не надав. Проте, 24.01.2026 під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення установлено: "23" січня 2026 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_12 співробітниками поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 . Пiд час перевірки відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено, що ОСОБА_1 не повідомив про зміну місця проживання , та вчасно не став на військовий облік . Громадянин ОСОБА_1 повідомив, що він не знав, що при зміні місця проживання необхідно становитись на військовий облік, та має інвалідність. Враховуючи викладене, та те, що статтею 38 КУпАП встановлені строки накладення адміністративного стягнення, а саме: Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. У зв`язку з тим, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строк накладення адміністративного стягнення передбачений ст. 38 КУпАП, закінчився, керуючись статтею 247 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 закрито, в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Таким чином, спірною постановою, позивача повторно притягнуто до відповідальності за правопорушення, справу по якому було закрито 24.01.2026 року. Крім того, відповідачем надано докази, що з 20.01.2026 позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копію власноруч написаної заяви про взяття на облік позивача з 20.01.2026. Станом на дату винесення спірної постанови, позивач перебував на обліку у відповідача, що підтверджує останнім дотримання вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

04.03.2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи, на підставі яких винесено постанову №R361429 по справі про адміністративне правопорушення.

13.04.2026 ухвалою суду повторно витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи, на підставі яких винесено постанову №R361429 по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися в системі «Електронний суд» представник надіслала заяву про розгляд справи без їх участі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся належним чином через систему «Електронний суд», причини неявки суду не повідомив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно з витягом із застосунку «Резерв+», який сформовано 14.02.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним, знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , звання: солдат, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву, номер в реєстрі Оберіг: 040920241455776200002, тип відстрочки: п. 2 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, відстрочка до завершення мобілізації, група інвалідності: інвалідність ІІІ групи, причина інвалідності: внаслідок загального захворювання, діє до 19.01.2029, причина звернення до Нацполіції: не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 за повісткою, дата звернення 13.02.2026, дані уточнено вчасно 30.09.2024.

Відповідно до довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, видане Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 13 лютого 2025 №10, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 інвалід ІІІ групи, загальне захворювання. Строк, на який встановлено інвалідність: 12.11.2024 по 30.11.2025. Довідка дійсна до 01.12.2025.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №65/26/168/В, дата прийняття рішення 19.01.2026, номер рішення 65/26/168Р, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено 01.12.2025 інвалідність ІІІ групи, дата повторного оцінювання 19.01.2029, причина інвалідності – загальне захворювання. З витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 19.01.2026 ознайомлений ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_1 на адресу реєстрації як внутрішньо переміщена особа : АДРЕСА_1 , була направлена повістка № 6118766 з вимогою прибуття на 03.01.2026 року на 09:00 годину для уточнення даних до ТЦК та СП.

21.12.2025 засобами поштового зв`язку Укрпошта рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № R067064091678, ОСОБА_1 направлено повістку № 6118766 про необхідність прибуття 03.01.2026 о 09.00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_13 для уточнення даних.

Згідно з даними трекінгу відстеження АТ «Укрпошта» №R067064091678, 25.12.2025 повістка надійшла до відділення , але була не вручена, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою. Відправлення 31.12.2025 виїхало з відділення та 05.01.2026 повернуто на адресу ІНФОРМАЦІЯ_13 .

З огляду на заяву, ОСОБА_1 особисто 16.02.2026 року через Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів, подав до ІНФОРМАЦІЯ_7 , електронну заяву, зареєстровану за №S8758768E-5509-F111-9998 0050568472A8, в якій повідомив, що не прибув за повісткою до ТЦК та СП без поважних причин, вчинене адміністративне правопорушення не оспорює та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності в установленому порядку згідно зі ст. 279-9 КУпАП.

Відповідно до постанови № R361429 від 17.02.2026, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , склав постанову № R361429 від 17.02.2026, якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 16.02.2026 від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, надійшла заява, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на її притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності. Постановою встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Мотиви суду.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом; підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).

Відповідно до п.27, 28 Порядку № 560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п.23-24 Порядку № 560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно із п.81, 82 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ч.1 ст.210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Об`єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Суб`єктом правопорушення може бути лише призовник, військовозобов`язаний або резервіст.

Обставини справи свідчать, що до взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 . Завчасно засобами поштового зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_11 на адресу позивача була направлена повістка № 6118766 з вимогою прибуття на 03.01.2026 року о 09-00 годині для уточнення даних до ТЦК та СП. Належним чином направлена на адресу позивача повістка вважається такою, що вручена. Позивач за повісткою не прибув, поважних причин неприбуття по повістці не надав.

Представник позивача, як на підставу задоволення позову посилається на те, що на момент оголошення позивача в розшук (лютий 2026 року) у нього діяла законна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, що виключає підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Також вказує, що відповідач спірною постановою № R361429 від 17.02.2026 повторно притягнув позивача до відповідальності за правопорушення, справу по якому було закрито 24.01.2026.

Так, зі змісту постанови ІНФОРМАЦІЯ_14 від 24.01.2026, вбачається, що під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення yстановлено: "23" січня 2026 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_12 співробітниками поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 . Пiд час перевірки відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено, що ОСОБА_1 не повідомив про зміну місця проживання , та вчасно не став на військовий облік . Громадянин ОСОБА_1 повідомив, що він не знав, що при зміні місця проживання необхідно становитись на військовий облік, та має інвалідність. Враховуючи викладене, та те, що статтею 38 КУпАП встановлені строки накладення адміністративного стягнення, а саме: Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. У зв`язку з тим, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строк накладення адміністративного стягнення передбачений ст. 38 КУпАП, закінчився, керуючись статтею 247 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 закрито, в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд, у свою чергу, не вбачає підстав для встановлення вказаного факту, оскільки предметом даного судового провадження є саме неявка позивача за повісткою.

Отже, виходячи з наведених правових норм, у контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_13 за повісткою у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин.

Представника позивача посилається на те, що 01.12.2025 ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності та надано відстрочку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, тому згідно п. 2 ч. 1 ст. 23 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" він не підлягає призову на військову службу, оскільки відповідно до абз.11 п.60 постанови КМУ №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, надана відповідно до пунктів 57-58 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) ТЦК та СП без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих документів) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, видане Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 13 лютого 2025 №10, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 інвалід ІІІ групи, загальне захворювання. Строк, на який встановлено інвалідність: 12.11.2024 по 30.11.2025. Довідка дійсна до 01.12.2025.

Однак, згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №65/26/168/В, дата прийняття рішення 19.01.2026, номер рішення 65/26/168Р, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено 01.12.2025 інвалідність ІІІ групи, дата повторного оцінювання 19.01.2029, причина інвалідності – загальне захворювання. З витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 19.01.2026 ОСОБА_1 ознайомлений.

ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , була направлена повістка № 6118766 з вимогою прибуття на 03.01.2026 року о 09:00 годині для уточнення даних до ТЦК та СП.

Судом встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК та СП 03.01.2026 для уточнення облікових даних, однак у визначений час до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибув.

Посилання позивача на наявність інвалідності суд оцінює критично, оскільки строк дії раніше встановленої інвалідності закінчився 01.12.2025, тоді як повторний огляд та підтвердження відповідного статусу відбулися лише 19.01.2026, тобто після дати, на яку було призначено явку за повісткою.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що позивач до настання дати явки, повідомив ТЦК та СП про обставини, які об`єктивно унеможливлювали його прибуття, або надав документи, що підтверджують поважність причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру. Таким чином, обсяг даних, які підлягають уточненню, чітко визначений законом.

Аналіз змісту персональних та службових даних, які визначені в ст. 7 та ст. 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», вказує на те, що такі дані можуть бути встановлені виключно при особистому зверненні особи до відповідних установ чи інформаційних ресурсів . Більшість таких даних відсутня в розпорядженні ТЦК і СП та не можуть бути отримані без особистої участі особи та отримання від неї відповідної інформації та документів. Чинне законодавство зобов`язує саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які можуть бути вчинені тільки ним особисто. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається саме на військовозобов`язаного, яким є позивач.

Тобто, відповідно до довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, видане Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 13 лютого 2025 №10, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 інвалід ІІІ групи, загальне захворювання. Строк, на який встановлено інвалідність: 12.11.2024 по 30.11.2025. Довідка дійсна до 01.12.2025.

Отже відповідач з 01.12.2025 року мав обов`язок з`явитися до ТЦК та повідомити про те, що наразі проходить процедуру продовження підтвердження інвалідності . Оскільки такі дані були відсутні в розпорядженні ТЦК і СП. Таким чином, оскільки відповідач в загальнодоступних реєстрах не побачив, у позивача наявність підстав для відстрочки від призову, в зв`язку з чим позивач і був викликаний до ТЦК.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №65/26/168/В, дата прийняття рішення 19.01.2026, номер рішення 65/26/168Р, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено 01.12.2025 інвалідність ІІІ групи, дата повторного оцінювання 19.01.2029, причина інвалідності – загальне захворювання. З витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 19.01.2026 ознайомлений ОСОБА_1 .

Доводи позивача про те, що станом на дату винесення постанови він був взятий на військовий облік та виконав вимоги законодавства щодо уточнення облікових даних, не спростовують факту вчинення правопорушення, яке полягало саме у неявці за викликом у визначений повісткою час.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 вважається таким, що був належним чином викликаний та оповіщений про виклик до ТЦК та СП, оскільки повістка про його виклик була повернута відправнику із відміткою адресат відсутній за зазначеною адресою, що не суперечить вимогам Порядку № 560.

Таким чином, відповідачем доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування суд не вбачає.

Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. У свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Таким чином, суд доходить висновку, що саме позиція та докази сторони відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 є більш переконливими та об`єктивними для суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд доходить обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною. У зв`язку з цим у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст.139 КАС України, слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 210, 251, 280, 288 і 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_15 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.

Копії рішення суду негайно направити особам, які брали участь у справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 19.06.2026 року.

Суддя Н. В. Коваленко