Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №344/11057/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11057/25

Провадження № 2/344/720/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретарів Волощук Є.Ю., Семенюка А.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в червні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, тобто з ним, ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 05.06.2015 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано 26.07.2024 року на підставі рішення суду. З 2022 року дочка проживає з позивачем, він виховує доньку самостійно. Мати дитини, відповідачка, не приймає участь у вихованні, оскільки тривалий час знаходиться за кордоном, а саме, в Чехії. Відповідачка з дитиною майже не спілкується, ініціатором їх спілкування є позивач. Під час останньої телефонної розмови відповідачка повідомила позивачу, що має намір забрати доньку за кордон для постійного проживання. Позивач заперечує щодо виїзду доньки за кордон для постійного проживання, оскільки не матиме можливості брати участь у її вихованні.

Відповідачка відзив на позовну заяву не надала.

26 січня 2026 року суду надано висновок про визначення місця проживання дитини.

Позивач та його представник в судовому засідання позов підтримала з підстав наведених у ньому, просили позов задоволити, оскільки вважають, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, відповідачка має намір забрати дитину за кордон і про це вона йому повідомляла по телефону.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що відповідачка хоче забрати дитини в Чехію, але дитина не хоче, тому відповідачка не хоче її травмувати. Останній раз відповідачка бачила доньку в листопаді 2025 року.

Представник служби у справах дітей в судові засідання не з`являвся, 26.01.2026 представник надав висновок та просив розгляд справи проводити без представника Служби.

В судовому засіданні також була присутня ОСОБА_6 , яка пояснила, що проживає з батьком, з мамою не бачиться, бо мама проживає в Чехії. Вона не хоче переїжджати до мами в Чехію, тому що їй подобається жити з татом, який її виховує, про неї піклується. Мама їй говорила по телефону, що хоче її забрати жити в Чехію.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, думку дитини ОСОБА_5 , всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.06.2015 року, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/12579/24 від 26.07.2024 було розірвано (а.с.7-9).

Під час шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Станом на день розгляду справи ОСОБА_7 виповнилось 10 років.

Позивач та дочка зареєстровані в с. Посіч Івано-Франківського району, але проживають в АДРЕСА_1 .

Відповідачка з 2022 року проживає в Республіці Чехія в місті Прага, що підтверджується довідкою про забезпечення місця проживання (а.с.125) та поясненнями її представника.

Із характеристики на ОСОБА_8 та відповіді на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_9 навчалась у Ліцеї № 4 Івано-Франківської міської ради із першого по четвертий клас. В 2023-2024 році батько, ОСОБА_1 , займався донькою, брав участь у позашкільному житті класу, а також у навчальному та аховому процесі, відвідував батьківські збори, ніс фінансові витрати (а.с.30, 31).

Згідно акту обстеження умов проживання від 26.09.2024 року ОСОБА_10 проживає разом з батьком у будинку на АДРЕСА_2 . Дівчинка має окрему облаштовану кімнату (а.с.32).

Позивачем також надано суду Психологічну характеристику психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_5 , із якої вбачається, що дитина прив`язана до батька та має чітке бажання залишатися з ним (а.с.71-80).

Згідно довідки Івано-Франківського приватного закладу ліцей «Перша Ластівка» від 16.09.2025 року, ОСОБА_10 навчається у ліцеї у 5-Б класі (а.с.80).

В довідці від 31.10.2025 року зазначено, що протягом двох місяців навчання в ліцеї з дитиною поруч є батько, з мамою педагоги та адміністрація не знайомі. Оплату за навчання також здійснює батько (а.с.81).

Згідно довідки про доходи позивача за 2022-2025 роки, жодних доходів у нього немає (а.с.100).

Відповідачка за цей час отримала дохід у вигляді спадщини чи дарунку (а.с.98).

Також, згідно виписок по рахунку за 2025 рік відповідачка отримує дохід за кордоном (а.с.134).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 16.01.2026 року № 19 надано суду висновок у справі про визначення місця проживання дитини ОСОБА_11 з батьком ОСОБА_1 (а.с.106-110).

Як зазначено в самому висновку, у телефонній розмові та через за стосунок Вайбер , відповідачка , мати дитини, ОСОБА_4 , повідомила. Що вона очікує рішення суду щодо визначення місця проживання дитини та вона бажає щоб дитина проживала з нею в Чехії, тому планує забрати доньку до себе.

Відповідно до ч. 2, 8 та 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Так само в ст. 160 СК України зазначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Дочці сторін, ОСОБА_7 , на час розгляду справи, виповнилось 10 років, вона чітко заявила в засіданні, що проживає та хоче надалі проживати з батьком.

Отже, згідно вимог чинного законодавства, місце проживання ОСОБА_5 повинно визначатись за спільною згодою батьків та самої дитини, що і визначено на даний час.

Жодна із сторін та сама дитина, немає наміру, не вчиняє активних дій зі зміни місця проживання дитини ОСОБА_5 .

Як за підставу позову позивач та його представник зазначають, що відповідачка має намір забрати дитину проживати о себе в Чехію, але відповідачка жодних дій для цього не вчиняє, територію України не відвідує, з дочкою не бачиться, крім того, дочка заперечує щодо зміни місця проживання, а без її згоди це є неможливим.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, основним є наявність спору між батьками.

Позивач наполягає що спір є, хоча дочка проживає з ним та відповідачка жодних перешкод для цього не чинить.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.08.2025 року у справі № 202/15541/23, спір про визначення місця проживання дитини відсутній, якщо дитина фактично проживає із одним із батьків, а інший з батьків не виявляє наміру змінювати місце проживання дитини.

У постанові від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24) Верховний Суд погодився з висновками судів, мотивуючи тим, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком малолітньої доньки, з яким дитина і так фактично проживала та продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а матеріали справи не містять доказів того, що батько дитини забороняє матері бачитися з донькою.

Фактичне проживання дитини з батьком та відсутність заперечення з боку матері щодо місця проживання дитини не свідчать про порушення прав батька та наявність підстав для звернення останнього до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним

Відповідачка позовні вимоги заперечує, але в той же час не заперечує щодо проживання дочки з позивачем. В судовому засіданні 03 червня 2026 року її представник повідомив, що зважаючи на думку дитини, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В ст. 5 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В ст. 12 ЦПК України закріплено принцип змагальності, відповідно до якого цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідачка чинить йому перешкоди чи намагається змінити місце проживання дитини.

Отже, позивачем не надано суду доказів того, що його права порушено відповідачкою, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 160, 161 Сімейного кодексу України, ст. 29 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 259, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.