Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №216/2247/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2247/26

провадження №2/216/2893/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Стартановича Д.В.,

за участю секретаря Клименко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про захист прав малолітньої дитини

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_2 із залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про захист прав малолітньої дитини. Позивач просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує свою малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свою заяву мотивує тим, що між ним та відповідачкою шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство подружжям не ведеться, сімейний бюджет розділений та ведеться окремо. Відповідачка проживає окремо від дитини, не приймає участь у її вихованні, не цікавиться її життям. Відповідачка живе своїм життям, з донькою не спілкується. Поведінка відповідачки свідчить про її байдужість до дитини. У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач надав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.

Відповідачка в судове засідання неодноразово не з`являлась, надала заяву відповідно до якої вказала, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, та просить розгляд справи проводити без її участі за наявними у справі матеріалами.

Представник третьої особи надала до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без її участі, також долучила до вказаної заяви Акт обстеження житлово-побутових умов дитини.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Частиною 1 статті 121 СК передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно до ст.141 СК, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157цього Кодексу.

У відповідності до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

У випадку невиконання батьками обов`язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Тобто, обов`язок по утриманню дитини зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків.

Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов`язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов`язок по утриманню дитини не переходить.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Згідно із ч.ч.2-4 ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК.

Згідно із ч.1, ч 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 (яка була ратифікована постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 1 та 2 ст.27 вказаної Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у цій справі доцільно звернути увагу на постанову Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №164/812/21, в якій суд зазначив: «з огляду на викладені норми, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, суд має з`ясувати, чи виконав відповідач обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з матір`ю, чи довела позивачка, що проживання дитини з нею відповідатиме найкращим інтересам дитини. Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків».

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12 листопада 2013 року.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 19.03.2026, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрована його малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно характеристики, яка міститься у матеріалах справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицею 6-А класу Криворізького ліцею №95 Криворізької міської ради. За час навчання зарекомендувала себе як здібна розумна дитина, має високі досягнення у навчанні, бере активну участь у позаурочному житті класу. Дуже дружня, добра дитина, по товариські відноситься до всіх дітей у класі, має лідерські здібності. Батько дівчинки, ОСОБА_1 , бере активну участь у шкільному житті ОСОБА_4 , відвідує батьківські збори, цікавиться досягненнями дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує змістовне проведення вільного часу, здійснює моніторинг щодо поводження дитини в мережі Інтернет та дотримання інформаційної гігієни, забезпечує високий рівень навчання доньки.

Відповідно до довідки з медичного закладу, зокрема, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Криворізької міської ради, ОСОБА_3 , має задовільний стан здоров`я, відповідає віковим нормам, вакцинація проведена за віком. Відповідно до наявної інформації, запис дитини на прийом до сімейного лікаря здійснював батько ОСОБА_1 , який і приводив дитину на прийом. Рецепти на придбання ліків виписувались і передавались батьку.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 10.04.2026, за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні. В будинку чисто та затишно, кімнати просторі, облаштовані меблями та побутовою технікою, наявні усі енергоносії. На території домоволодіння є гараж, присадибна ділянка. Дитина має окрему кімнату де є ліжко, шафа, стіл для навчання. Дитина забезпечена одягом, взуттям, отримує повноцінне харчування. Також наявні розвиваючі ігри, книги та інші речі особистого вжитку та творчого розвитку. Стосунки у сім`ї доброзичливі. Батьком дитини, ОСОБА_1 , створені належні умови для повноцінного життя і розвитку малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, відповідач ОСОБА_2 , надала до суду нотаріально засвідчену заяву про розгляд справи без її участі, не бажає змінювати своє ставлення до виховання та утримання дитини, підтверджує, що дійсно проживає окремо від дитини та не спілкується із донькою, у зв`язку з цим не заперечує, щодо встановлення факту самостійного виховання та знаходження доньки на утриманні батька, а також стягнення аліментів.

Таким чином, з наведеного слідує, що мати малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків з утримання та виховання своєї доньки, на теперішній час мешкає окремо від дитини, не цікавиться її життям та не вживає жодних заходів для налагодження стосунків, що свідчить про свідоме небажання приймати участь в житті малолітньої доньки.

В даному випадку, метою встановлення юридичного факту є повна реалізація прав, як батька дитини, а також оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, а встановити дані факти в позасудовому порядку неможливо, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про встановлення факту.

Разом з цим, відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За приписами ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.180, ч.3 ст.181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню, оскільки обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, сторони є працездатними особами, тому з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання її малолітньої дочки в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням наведеного з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1331,20 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-78, 81, 258, 263, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про захист прав малолітньої дитини - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує свою малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чи інших осіб.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частину з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 23 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору, у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- третя особа: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.

Суддя Д.В.Стартанович