Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №206/12/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №206/12/26

1-кп/206/221/26

ВИРОК

Іменем України

17.06.2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро матеріали кримінальних проваджень №12025042230000844 та №62025100130005357 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, із середньою освітою, утриманців не маючого, не одруженого, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом в посаді стрільця другої роти четвертого відділу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:

- 21.11.2023 вироком Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ч.4 ст.185, ст.ст. 75, 76 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з випробуванням на строк 1 рік;

- 06.12.2023 вироком Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;

- 11.01.2024 вироком Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ч.4 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 7 років;

- 23.01.2024 вироком Самарським районним судом міста Дніпропетровська за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 1 місяця;

- 05.03.2024 вироком Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 1 місяця;

- 20.08.2024 вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч.1 ст.357, ч.4 ст.185, ч.ч. 1, 4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць. 07.03.2025 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 5 років 9 місяців 15 днів, згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2025 на підставі ст.81-1 КК України,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її в посаді стрільця другої роти четвертого відділу військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, діючи всупереч інтересам служби, став на шлях вчинення правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а саме проходячи військову службу під час дії воєнного стану, з метою тимчасово ухилення від військової служби, будучи відрядженим з метою виконання бойових (спеціальних) завдань до військової частини НОМЕР_2 , 01 липня 2025 року, не пізніше 07 години 00 хвилин,самовільно залишив пункт тимчасової дислокації особового складу військової частини НОМЕР_2 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_2 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв,та був незаконно відсутній на військовій службі до 05 листопада 2025 року.

Окрім цього, ОСОБА_3 , 01 листопада 2025 року у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не раніше 16 год. 00 хв., перебував разом зі своєю знайомою ОСОБА_5 у дворі будинку належного бабусі останньої - ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , та в цей час у нього виник кримінально - протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, (крадіжку) вчинену повторно, в умовах воєнного стану, зайшов до однієї зі спальних кімнат вищевказаного домоволодіння де побачив поруч з ліжком піаніно, на якому лежав футляр. Відкривши вищевказаний футляр ОСОБА_3 побачив ювелірні прикраси: дві золоті каблучки 583 та 585 проби, пару золотих сережок 585 проби, золотий ланцюжок 585 проби, дві срібні каблучки 925, дві срібні каблучки 875 проби, які він визначив для себе предметами свого злочинного посягання, реалізовуючи який ОСОБА_3 , 01 листопада 2025 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не раніше 16 год. 00 хв., діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, скориставшись тим, що у спальній кімнаті ОСОБА_6 нікого немає, взяв з розташованого на піаніно футляру вищезазначені прикраси, які помістив до кишені своєї кофти, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення разом з ОСОБА_5 зник, отримавши таким чином можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, спричинив тим самим потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 94133,68 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень визнав та пояснив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 . Влітку 2025 року, точної дати він не пам`ятає, біля 4 години ранку він викликав таксі та поїхав з військової частини нікого не попереджуючи. Приїхавши до себе додому у місто Дніпро, він займався своїми справами, на телефонні дзвінки з частини не відповідав.

1 листопада 2025 року біля 16.00 години він знаходився на ж/м Ігрень, дома у своєї знайомої ОСОБА_7 , яка попросила його допомогти їй по господарству. Коли він попросився в туалет та зайшов в будинок, він побачив у кімнаті шкатулку із золотими прикрасами, яки вирішив вкрасти. Поклавши прикраси в кишеню, він вийшов із будинку. Після цього він здав усі прикраси в ломбард, а гроші витратив на власні потреби. В скоєному розкаюється.

Враховуючи показання обвинуваченого та бажання учасників судового засідання не досліджувати інші докази по справі, керуючись ч.3 ст.349 КПК України, суд доходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, а також за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд приймає до уваги, що кримінальні правопорушення скоєні ОСОБА_3 згідно ст.12 КК України віднесено до тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вчинив вказані кримінальні правопорушення підчас умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, по місцю проходження служби характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд відносить рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті та на підставі ст.71 КК України до призначеного покарання слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Крім того, з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати за проведення експертизи відповідно до ст.124 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.5 ст.407 та ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.5 ст.407 КК України у вигляді у вигляді 6 років позбавлення волі;

-за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років та 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року, остаточно визначивши йому покарання у вигляді 6 (шести) років та 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 05 листопада 2025 року.

Речові докази по справі: 2 каблучки 925 проби та 2 каблучки 875 повернути за належністю потерпілій ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №3046/25 від 29.11.2025 року в сумі 500 грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1