Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №204/6288/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Суд: Чечелівський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 16 червня 2026 р.

Справа: №204/6288/26

Суддя: Безрук Т. В.

Справа № 204/6288/26

Провадження № 3/204/1056/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Безрук Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 665763 від 14.05.2026 року, 14.05.2026 близько 01.00 у АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив стосовно своєї співмешканки домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисні дії, що виразились у словесних образах та погрозах, внаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Суд на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП розглядає адміністративні матеріали за відсутністю особи, стосовно якої складено адміністративний протокол.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП слід закрити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за вчинення домашнього насильства в сім`ї. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Таким чином, домашнім насильством є вчинення дій, зокрема психологічного характеру по відношенню до родичів, або колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою.

У матеріалах справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП, наявні наступні докази, які досліджені судом в судовому засіданні: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №665763 від 14.05.2026 року; рапорт інспектора поліції, відповідно до якого 14.05.2026 о 02:10 надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 14.05.2026 о 02:09 за адресою: АДРЕСА_4 , була поліції та чоловік – ОСОБА_1 повернувся та знову вибиває двері, кричить. Прибувши на місце було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру; форма оцінки ризиків домашнього насильства, відповідно до якої ризик вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_1 оцінено, як високий; копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії ЕТ № 109126, відповідно до якого ОСОБА_1 заборонено вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи на 10 діб.

Оцінюючи вищенаведені досліджені судом докази, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, рапорт інспектора поліції, терміновий заборонний припис та форма оцінки ризиків домашнього насильства, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів вини особи у вчиненні правопорушення за критерієм «поза розумним сумнівом».

Так, протоколом про адміністративне правопорушення фіксуються обставини вчиненого правопорушення, які повинні бути підтверджені іншими доказами, які мають бути долучені до протоколу. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25) , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до пункту 53 Постанови Верховного Суду від 20.05.2020 року по справі № 524/5741/16-а рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Копія термінового заборонного припису, форма оцінки ризиків домашнього насильства, не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки не підтверджують обставини зазначених у протоколі.

Натомість матеріали справи не містять заяви, а також письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , письмових пояснень ОСОБА_1 , відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, пояснень свідків, тощо. Отже матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували, вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій по відношенню до ОСОБА_2 висловлювання в її бік образ та погроз, що завдало психічної шкоди потерпілій, та відповідно наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. Санкція ч. 1 ст. 1732 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в справі відсутні докази вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, в справі відсутні об`єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 , у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 290, 291 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Суддя Т.В. Безрук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua