Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №705/4058/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4058/26

1-кп/705/910/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без судового засідання кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026175550000032 від 26.02.2026, по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Політвідділ, Уманського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого охоронником на підприємстві ТОВ «НОВА ЕРЕ-ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок за таких встановлених досудовим розслідуванням обставин.

ОСОБА_3 згідно рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області №541/1147/17 від 18.08.2017р., яке вступило в законну силу 29.08.2017, зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.05.2017 щомісячно, до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Достовірно знаючи про необхідність сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання доньки ОСОБА_3 , вчинив злісне ухилення від сплати таких аліментів, в порушення покладених на нього, як на батька обов`язків, передбачених наступними законами України:

-ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно яких батьки зобов`язанні утримувати дітей до їх повноліття;

-ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно якої кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку житини, відповідно до законів України;

-ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно якої на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Однак, ОСОБА_3 , починаючи з 01.02.2024 по 01.05.2025, аліменти на утримання дитини не сплачував, діючи умисно та цілеспрямовано, від сплати встановлених рішенням суду аліментів злісно ухилявся, в центр зайнятості населення не звертався, заходів щодо працевлаштування не вживав, фінансової допомоги на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не надавав, добровільно рішення суду не виконував.

В подальшому, з 08.08.2024 офіційно працевлаштувавшись у підприємстві ТОВ «НОВА ЕРЕ-ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА», на посаду охоронника отримував заробітну плату та, маючи можливість сплачувати аліменти, з метою ухилення від їх сплати, умисно не повідомив адміністрацію підприємства про необхідність стягнення згідно із судовим рішенням з його заробітку аліментів на утримання доньки. Під час перебування у трудових відносинах з вищевказаним роботодавцем, ОСОБА_3 , з метою ухилення від сплати аліментів, всупереч вимогам ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не повідомив письмово державного виконавця Уманського відділу ДВС Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про працевлаштування. Крім того, не повідомив про зміну місця проживання, а саме з лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 . Зокрема, ОСОБА_3 з 08 серпня 2024 року по 06 червня 2026 року отримуючи заробітну плату, маючи доходи, злісно ухилився від сплати аліментів, оскільки, він будь-які кошти, які отримував за цей період, витрачав на власні потреби, не допомагав матеріально в утриманні дитини при відсутності обставин, які б свідчили про поважність причин чи вимушеність несплати аліментів.

Своїми умисними діяннями (діями та бездіяльністю) ОСОБА_3 умисно ухилявся від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого, утворилася заборгованість за період з 01.02.2024 по 01.05.2024 у розмірі 4794 грн. та за період з 08.08.2024 по 01.06.2026 у розмірі 27956 грн.. Загальна заборгованість по сплаті аліментів станом на 09.06.2026 становить 126626,38 грн., що сукупно складає суму більше ніж за три місяці відповідних платежів.

Наведені вище обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України –злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

У обвинувальному акті прокурор зазначив клопотання, в якому просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Законний представник потерпілої ОСОБА_5 не заперечувала проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, про що до обвинувального акту долучено відповідну заяву.

Також, до обвинувального акту додана заява обвинуваченого ОСОБА_3 , що складена в присутності захисника ОСОБА_6 , в якій ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Приймаючи рішення про можливість судового розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без судового засідання за відсутності учасників судового провадження, суд, згідно ч.2 ст.382 КПК України, врахував, що обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акту в такому порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, і дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку; особу обвинуваченого, який за місцем реєстрації характеризується позитивно, за місцем роботи також позитивно, розлучений, має на утриманні доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працевлаштований охоронником на підприємстві ТОВ «НОВА ЕРЕ-ЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА», на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.

Обставиною, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття.

Обставинами, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді громадських робіт.

Під час досудового розслідування запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлений.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 369-371, 373, 374, 381-382, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.

Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня отримання учасниками судового провадження копії вироку суду.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_7