Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №554/7109/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 18.06.2026Справа № 554/7109/26

Провадження № 1-кп/554/950/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження №12026170010000972 від 16.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, інспектора прикордонної служби 2 категорії – механіка-водія другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №232-ОС від 11.03.2024 молодший сержант ОСОБА_4 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – механіка-водія другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів віднесені: органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції і беруть безпосередню участь зокрема у нагляді і контролі за виконанням законів.

Отже, ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу.

16 березня 2026 року близько 21:00 години ОСОБА_4 , керуючи власним автомобілем марки BMW 328I, реєстраційний номер НОМЕР_2 , при вуличному освітленні, рухався в м. Полтава по вул. Великотирнівській зі сторони вул. Героїв України в напрямку вул. Кузьми Скрябіна та проявив злочинну недбалість, грубо порушив вимоги п. п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, не надав дорогу пішоходам, які знаходились на пішохідному переході поблизу буд. №13 по вул. Великотирнівській у м. Полтаві, змінив напрямок свого руху ліворуч та виїхав на зустрічну смугу для руху, де на нерегульованому пішохідному переході, позначеному дорожньою розміткою та дорожніми знаками, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину зліва направо, відносно руху автомобіля, по пішохідному переходу.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження від яких померла.

Допущені ОСОБА_4 порушення вимог п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що 16 березня 2026 року близько о 21.00 години він рухався на автомобілі по вул. Великотирнівська. Перед пішохідним переходом є світлофор. Він зупинився на червоний сигнал світлофора, а потім продовжив рух на зелений сигнал світлофора. В подальшому його засліпив інший автомобіль. Він побачив, що дівчата переходять дорогу пішохідним переходом біля зупинки "Сади-1", почав підторможувати та намагався їх об`їхати, але через засліплення не побачив потерпілу. Відчув удар, одразу зупинився та підійшов до потерпілої надати їй допомогу. Вона була жива. Викликав поліцію. Просив надати допомогу перехожих та працівників поліції. Приїхала швидка медична допомога та забрала потерпілу до лікарні. Повідомив своє керівництво про те, що сталось. Він був тверезий. Потерпілому відшкодував матеріальні збитки. У вчиненому щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що жодних претензій до обвинуваченого не має, збитки йому відшкодовані.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, вважає повністю доведеною, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Виклад позицій сторін кримінального провадження

Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та просив не позбавляти волі та не позбавляти водійського посвідчення, оскільки його військова служба пов`язана із водінням транспорту. Перед потерпілим вибачався, шкоду відшкодував повністю. Усвідомлює яка трагедія трапилась через його дії. Розкаюється у вчиненому. Відповідні висновки для себе зробив.

Захисник просила врахувати всі пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих. Призначити покарання з іспитовим строком та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Потерпілий вказував, що сім`я обвинуваченого йому допомогла матеріально, збитки відшкодовані. Просив обвинуваченого суворо не карати та надати йому можливість працювати за фахом, оскільки він військовослужбовець. Вважає, що він виправиться без ізоляції від суспільства.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Обставин, які обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, проходить військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії механіка-водія, є учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем служби, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при обранні заходу примусу, що застосовується від імені держави, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, винну особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком. Це може відбутися за умови, якщо винувата особа вчинила кримінальне правопорушення, до якого може бути застосована вказана стаття закону України про кримінальну відповідальність, а суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, що вбачатиметься не тільки з тяжкості вчиненого суспільно небезпечного діяння, особи винного, але й інших обставин провадження.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не є суспільно небезпечною особою, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини вчинення кримінального правопорушення та факт вжиття обвинуваченим заходів для усунення негативних наслідків його діяння безпосередньо після події та у подальшому, відношення до скоєного, повне усвідомлення скоєного та щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому та позицію потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з позбавленням волі, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Крім того, санкція ч.2 ст.286 КК України надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати цього покарання до особи.

Зазначене положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог ПДР, їх наслідків, тощо.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 4 від 26 квітня 2006 року, у кожному випадку призначення покарання за ч. 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд враховує обставини кримінального правопорушення, а саме, що ОСОБА_4 допустив порушення вимог п.10.1, 18.1 ПДР України, а саме змінив напрямок руху та виїхав на зустрічну смугу руху по якій в цей момент рухалась потерпіла, внаслідок чого настала смерть пішохода.

Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до числа суспільно-небезпечних злочинів проти безпеки руху, основним безпосереднім об`єктом якого є безпека руху, а обов`язковим додатковим - життя та здоров`я людей, непорушність яких гарантовано Конституцією України.

Вказані обставини, на думку суду, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, а тому не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не є дієвим та ефективним заходом для запобігання та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, доводи сторони захисту про те, що право керування транспортними засобами ОСОБА_4 потрібно для виконання службових обов`язків не може бути достатньою підставою для незастосування до нього додаткового покарання.

Вищевказана позиція щодо призначення додаткового покарання висловлена в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 серпня 2025 року у справі №754/1696/24.

На переконання суду таке покарання цілком узгоджується з нормою ч. 2 ст. 50 КК України, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 , а також буде відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.

Вирішення цивільного позову

Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Мотиви інших рішень

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином витрати на залучення експертів в сумі 31288 гривень 43 копійки підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 24.03.2026 року, слід скасувати.

Запобіжний захід у виді застави, застосований відносно ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 18 березня 2026 року, до набрання вироком суду законної сили слід залишити без змін.

Керуючись статями 124, 174, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 31288 гривень 43 копійки.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а саме:

- транспортний засіб марки BMW 328I, р.н. НОМЕР_2 ; шапку сірого кольору; фартух червоно-чорного кольору; ремінь чорний та перчатку - повернути власникам .

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 24.03.2026 року, - скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1